Справа № 715/1922/25
Провадження № 2/715/614/25
ЗАОЧНЕ РIШЕННЯ
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 листопада 2025 року селище Глибока
Глибоцький районний суд Чернівецької області в складі:
головуючого судді Цуренка В.А.
секретар судового засідання Оршевська С.М.
учасники судового процесу:
позивач ОСОБА_1
представник третьої особи: Воробець М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Кам'янецька сільська рада Чернівецького району Чернівецької області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що позивач та відповідач з березня 2013 року перебували у шлюбі. У сторін до шлюбу народилася дочка ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у свідоцтві про народження якої вказано відповідачку.
Рішенням Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 23 травня 2016 року шлюб між подружжям розірвано. Після розірвання шлюбу дружина поїхала з дому, залишивши малолітню дочку проживати із батьком в с. Малинівка Гуляйпільського району Запорізької області. Час від часу з'являлася до дочки, а з часом лише телефонувала на день її народження. На аліменти батько не подавав, оскільки заробляв, мав господарство та город, тому потреби у коштах на утримання дочки не було, також йому було відомо, що мати не працювала, постійний дохід у неї був відсутній, а тому справлявся самостійно з утриманням та вихованням дочки.
З початку повномасштабного вторгнення російської федерації позивачу довелося виїхати з власного будинку щоб не наражати дочку на небезпеку, оскільки на території їх місця проживання постійно ведуться бойові дії. Таким чином у березні 2022 року сім'я опинилася в Глибоцькій громаді, де 15 березня 2022 року стали на облік як внутрішньо переміщені особи, знайшли будинок в с. Стерче Чернівецького району Чернівецької області, де проживають по сьогоднішній день.
Дочка відвідує Стерченську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів протягом останніх двох років, батько повністю контролює навчальний процес, займається вихованням дочки, з дня розлучення повністю її забезпечує.
Так згідно рішення виконавчого комітету Глибоцької селищної ради Чернівецького району Чернівецької області від 20 жовтня 2022 року для належного виконання батьківських обов'язків було визначено місце проживання малолітньої дочки з батьком ОСОБА_1 в с. Стерче Чернівецького району Чернівецької області.
Відповідно до рішення виконавчого комітету Глибоцької селищної ради Чернівецького району Чернівецької області від 27 вересня 2024 року було вирішено питання щодо доцільності позбавлення батьківських прав відповідачки відносно її малолітньої дочки ОСОБА_4 .
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся із позовною заявою до Глибоцького районного суду Чернівецької області про позбавлення матері батьківських прав та стягнення аліментів. Рішенням суду від 28 січня 2025 року йому було відмовлено, проте суд попередив відповідачку про необхідність належного виконання батьківських обов'язків та зміни ставлення до виховання дитини, а саме про необхідність брати участь у її вихованні та утриманні і покласти на орган опіки та піклування Глибоцької селищної ради контроль за виконанням відповідачкою своїх батьківських обов'язків.
Оскільки мати зовсім не змінила свого ставлення до виконання своїх батьківських обов'язків та продовжує ухилятися від їх виконання, позивач знову звернувся із заявою до органу опіки і піклування тепер в особі Кам'янецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області та 15 травня 2025 року рішенням виконавчого комітету було затверджено висновок до суду про доцільність позбавлення батьківських прав, який вважає за доцільне позбавити?батьківських прав ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 .
Також дочка підросла, виросли і потреби, оскільки сім'я проживаємо у прикордонній зоні з Румунією, вона почала цікавитися поїздками на «шопінг» ровесниць до румунських міст. Для цього необхідно дозвіл обох батьків, а оскільки мати наразі перебуває за межами України, де саме невідомо, це унеможливлює поїздки дочки.
Відповідачка ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в його подальшій долі, не цікавиться успіхами, станом здоров'я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, підготовкою до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти - створились умови, які шкодять інтересам дитини.
Відповідачка, покладених законом на батьків обов'язків, не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, посильної трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні дочки. Всі питання щодо виховання вирішуються позивачем самостійно без участі та підтримки з боку відповідачки. Дитина знаходиться на повному утриманні позивача.
Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини матір'ю, свідомого нехтування ним своїми обов'язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідачки до своїх батьківських обов'язків.
Виходячи з вищевикладеного, відповідачка не забезпечує харчування, медичного догляду та лікування неповнолітньої дочки, свідомо ухиляється від спілкування з дитиною, причому робить це без поважних причин, а тому вважає, що є всі підстави для позбавлення її батьківських прав щодо малолітньої ОСОБА_4 .
Просить суд, позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровану жительку АДРЕСА_1 , відносно малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Стягувати з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої жительки АДРЕСА_1 , аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь позивача 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви та до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 25 серпня 2025 року замінено неналежну третю особу Глибоцьку селищну раду Чернівецької області на належну третю особу Кам'янецьку сільську раду Чернівецької області.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 просив суд позов задовольнити, посилаючись на обставини, що викладені в позовній заяві, не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Враховуючи вище зазначені правові норми, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, вважаю за можливе провести розгляд справи у її відсутності.
Представник третьої особи органу опіки та піклування Кам'янецької сільської ради Чернівецької області Воробець М.В. в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на обставини, що зазначені у їх висновку.
Суд, заслухавши пояснення позивача, представника третьої особи, показання свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Так, встановлено, що сторони є батьками неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про її народження.
Рішенням виконавчого комітету Глибоцької селищної ради Чернівецької області від 20 жовтня 2022 року №25/221, затверджено висновок органу опіки та піклування Глибоцької селищної ради та вирішено визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за фактичним місцем проживання її батька, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до довідки про склад сім'ї від 21 травня 2025 року №1572 та акту обстеження житлово-побутових умов від 14 травня 2025 року виданих Кам'янецькою сільською радою, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , зареєстровані, як внутрішньо-переміщені особи в АДРЕСА_3 .
Довідкою виданою Кам'янським ліцеєм Чернівецького району Чернівецької області від 06.05.2025 року №213, підтверджується, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно навчається в 7-му Г класі даного закладу.
Характеристикою виданою Кам'янським ліцеєм Чернівецького району Чернівецької області від 06.05.2025 року №214, підтверджується, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позитивно характеризується за час навчання. Проживає з батьком, який бере активну участь у навчанні та вихованні дівчинки.
Згідно характеристики виданої Комунальним підприємством Кам'янецької сілської ради «Кам'янське» від 30.04.2025 року, ОСОБА_1 , прийнятий 06.06.2024 року згідно наказу №9/К від 06.06.2024 року на посаду робітника благоустрою. Зі сторони керівництва зауважень немає, характеризується позитивно, виховує самостійно доньку ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до довідки №142 від 13.05.2025 року виданої Комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги Глибоцької селищної об'єднаної територіальної громади», за час перебування з 05.10.2022 року під наглядом сімейного лікаря ОСОБА_5 , батько ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_4 зверталися з приводу різних причин до даного медичного закладу неодноразово. За весь час дитину супроводжував лише батько. Мати - ОСОБА_6 під час цих візитів присутня не була.
Згідно Рішення Виконавчого комітету Кам'янецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області №40 від 15.05.2025 року про доцільність позбавлення батьківських прав та затвердження висновку органу опіки та піклування до суду вирішено доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітньої дитини - ОСОБА_4 .
Відповідно до частин першої та другої статті 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.
Так, згідно з пунктом 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини, передбачені статтею 166 СК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України), зокрема правові висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 26 грудня 2018 року у справі № 404/6391/16-ц (провадження № 61-40224св18), від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20).
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04, наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.
За положеннями частини першої статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року дитина може бути розлучена з батьками у разі, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06, рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04).
Вирішення питання про позбавлення відповідачки батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у її право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним.
Враховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами, суд з однієї сторони має розглянути правомірність втручання в право відповідачки на повагу до сімейного життя, що гарантовано статтею 8 Конвенції, а з іншої сторони обов'язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини (статті 1, 9 Конвенції).
Судом в ході розгляду справи встановлено, що вихованням дитини займається ОСОБА_1 , а ОСОБА_3 тривалий час не спілкується з дитиною та не цікавиться її життям.
Дослідженими судом доказами підтверджується відсутність піклування з боку ОСОБА_3 про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, лікування, підготовку до самостійного життя, відсутність інтересу матері до внутрішнього світу дитини протягом тривалого часу, впродовж якого формувались фізичні особливості та психологічні риси дитини.
Більш того, навіть після ухвалення судового рішення від 28 січня 2025 року про відмову у позбавленні батьківських прав відповідачки, яким також було попереджено відповідачку про необхідність зміни ставлення до дитини, а саме про необхідність брати активну участь у вихованні та утриманні дитини; відповідачка продовжила ігнорувати виконання батьківських обов'язків щодо необхідності брати активну участь у вихованні та утриманні дитини.
Суд бере до уваги, що сформована ОСОБА_3 модель поведінки щодо дитини є добровільно обраною нею та не продиктована життєвими обставинами.
ЄСПЛ у рішенні від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти росії», заява № 70879/11, встановив відсутність порушень національними судами російської федерації статті 8 Конвенції (право на повагу до приватного та сімейного життя), а також зауважив, що, якщо батько значний проміжок часу не підтримує стосунки з дитиною, його можна позбавити батьківських прав. І в цьому немає порушення права на сімейне життя, гарантованого Конвенцією.
Аналізуючи всі обставини справи, суд вважає, що наявні у справі докази свідчать про ухилення ОСОБА_3 від обов'язків по вихованню дитини та, з урахуванням наведених конкретних обставин справи, є достатньо підстав для застосування до ОСОБА_3 вказаного крайнього заходу впливу у виді позбавлення батьківських прав.
Згідно з п.2 ст.166 Сімейного Кодексу України особа, позбавлена батьківських прав не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Відповідно до п.3 ст.166 Сімейного Кодексу України, при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов'язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Як передбачено статтею 181 Сімейного кодексу України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ст.184 Сімейного кодексу України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що з метою забезпечення потреб та інтересів дитини, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму відповідного віку дитини, розміру мінімальної заробітної плати та обставини, які зазначені в ст. 182 СК України, а саме те, що відповідач є здоровим, може надавати утримання своїй дитині, розмір аліментів слід визначити у розмірі 1600 грн. щомісячно на дитину до досягнення нею повноліття.
Як передбачено ч.1 ст.191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4-13, 19, 76-81, 89, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , жительку АДРЕСА_1 , батьківських прав відносно - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягувати з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , жительки АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 , мешканця АДРЕСА_3 , аліменти на утримання малолітньої доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень, 00 копійок щомісячно, що підлягає індексації відповідно до вимог чинного законодавства, починаючи з 20 червня 2025 року до досягнення дитиною повноліття.
На підставі п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Повний текст судового рішення виготовлено 14 листопада 2025 року.
Роз'яснити, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.
Заочне рішення суду може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Глибоцький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: