Справа № 636/8419/25 Провадження 2-н/636/1007/25
про відмову у видачі судового наказу
17.11.2025 місто Чугуїв
Суддя Чугуївського міського суду Харківської області Бунін Є.О., розглянувши заяву комунального підприємства «Малинівка» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, водопостачання, вивезення ТПВ з ОСОБА_1 на загальну суму 107898,36 гривень,
встановив:
Заявник КП «Малинівка» звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу стягнення заборгованості за послуги теплопостачання та підігрів, водопостачання, водовідведення та вивезення ТПВ з боржника ОСОБА_1 .
Суд вчив матеріали заяви, і вважає за необхідне відмовити заявнику у видачі судового наказу з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, яке видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Згідно з п.п. 4, 5 ч.2 ст. 163 ЦПК України в заяві про видачу судового наказу зазначаються вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються та перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 165 ЦПК України визначено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність, відповідно дост.257 ЦК України встановлюється тривалістю три роки.
Згідно із ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За зобов'язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст. 252, 255 ЦК України.
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Оскільки плата за житлово-комунальні послуги здійснюється щомісячно, то початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання боржником кожного із цих зобов'язань.
Відповідно до ч. 3 ст. 165 ЦПК України, у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 168 ЦПК України під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті, а згідно ч. 2 ст. 167 ЦПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
У справі, яка розглядається, як вимога про стягнення заборгованості, обрахованої поза межами строку позовної давності, так і вимога про стягнення заборгованості обрахованої в межах цього строку підлягають розгляду в порядку позовного провадження, а тому немає підстав застосовувати до спірних правовідносин положення ч.3 ст.165 ЦПК України.
Судом встановлено, що заявник у своїй заяві про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 просить стягнути заборгованість за послуги теплопостачання, водопостачання, вивезення ТПВ, частина якої перебуває поза межами строків позовної давності оскільки виникла на підставі договору про надання послуг з теплопостачання та підігрів за особовим рахунком № НОМЕР_1 за період з вересня 2021 по вересень 2022, водопостачання та водовідведення за особовим рахунком № НОМЕР_1 за період з лютого 2019 по вересень 2022, вивезення ТПВ за особовим рахунком № НОМЕР_1 за період з березня 2019 по вересень 2022 року, укладеного між КП «Малинівка» та ОСОБА_1 , а надані заявником довідки на особовий рахунок № НОМЕР_1 містять відомості щодо наявної заборгованості за період з лютого 2019 року по вересень 2022 року, тобто із заявлених вимог заявника вбачається пропуск строку позовної давності, а також до заяви не додано доказів визнання боржником суми боргу за межами позовної давності.
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин та вказаних положень закону, суддя вважає за необхідне відмовити у видачі судового наказу на підставі п. 5 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, в частині стягнення заборгованості за період з липня 2020 року по вересень 2022 року.
Роз'яснити заявнику, що відповідно до ч. 2 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Керуючись ст.ст. 161, 163, 165, 256-257, 258-261, 267, 353, 354 ЦПК, суддя
постановив:
Відмовити комунальному підприємству «Малинівка» у видачі судового наказу про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за послуги теплопостачання за особовим рахунком № НОМЕР_1 за період з вересня 2021 по вересень 2022, водопостачання та водовідведення за особовим рахунком № НОМЕР_1 за період з лютого 2019 по вересень 2022, вивезення ТПВ за особовим рахунком № НОМЕР_1 за період з березня 2019 по вересень 2022 року, оскільки частина заборгованості перебуває поза межами строків позовної давності. Роз'яснити заявнику, що він має право звернутися з тими самими вимогами в позовному порядку.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 (п'ятнадцяти) днів з дня її підписання до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її підписання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 (п'ятнадцяти) днів з дня вручення йому ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений також в разі пропуску з інших поважних причин.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Бунін Є.О.