Справа № 636/4948/25 Провадження№ 1-кп/636/1231/25
17 листопада 2025 року Чугуївський міський суд Харківської області у складі колегії суддів: головуючого - судді ОСОБА_1 , суддів - ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , прокурора -начальника Вовчанського відділу Чугуївської окружної прокуратури ОСОБА_5 захисника - адвоката ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 , представника потерпілого - ОСОБА_8 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання прокурора - начальника Вовчанського відділу Чугуївської окружної прокуратури ОСОБА_5 про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню № 12025221250000100, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 лютого 2025 року, відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Коржиха, Полтавської області, громадянина України, раніше судимого: останній раз засудженого за вироком Чутівського районного суду Полтавської області за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 6 (шість) місяців, на підставі ухвали Київського районного суду м. Харкова від 03 травня 2022 року звільнений умовно-достроково, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчинення кримінальних правопорушень - злочинів передбачених ч. 1 ст. 115, ч.2 ст.15, п.1 ч.2 ст.115 КК України
встановив:
В провадженні Чугуївського міського суду Харківської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчинення кримінальних правопорушень - злочинів передбачених ч. 1 ст. 115, ч.2 ст.15, п.1 ч.2 ст.115 КК України
Відповідно до матеріалів кримінального провадження в ході досудового розслідування до обвинуваченого ОСОБА_7 було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 закінчується 20 листопада 2025 року, однак судовий розгляд у вказаному кримінальному провадженню не закінчено і потребує часу.
У судовому засіданні від прокурора надійшло клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 на 60 днів.
В обґрунтування клопотання прокурор посилається на наявність ризиків, передбачених в п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування і суду, може впливати на свідків, може вчинити інше кримінальне правопорушення, у зв'язку з чим, обрання більш м'якого запобіжного заходу окрім як тримання під вартою не можливо.
Суд, заслухавши позицію обвинуваченого та його захисника, думку прокурора, дослідивши документи та матеріали, якими прокурор обґрунтовує клопотання, в рамках якого подається клопотання, приходить до висновку про задоволення клопотання.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Приймаючи до уваги, що ухвала Чугуївського міського суду Харківської області від 22 вересня 2025 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 припиняє свою дію 20 листопада 2025 року, а судове провадження не завершене, суд приходить до висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого на 60 днів.
Підставами продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115, ч.2 ст.15, п.1 ч.2 ст.115 КК України, тяжкість скоєних ним кримінальних правопорушень, віднесених до тяжких злочинів.
Суд вважає встановленим існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме що обвинувачений ОСОБА_7 може переховуватись від суду може впливати на свідків, може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Така потреба обумовлена наявністю в ході досудового розслідування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України: п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, переховуватися від органу досудового розслідування або суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_7 враховуючи вищевикладені обставини, які в своїй сукупності свідчать про те, що з огляду на тяжкість інкримінованих йому злочинів, тяжкість можливого покарання у виді позбавлення волі, з метою подальшого виконання можливого винесеного стосовно нього обвинувального вироку за вчинення злочинів, передбачених вищевказаними статтями Кримінального кодексу України та враховуючи суворість покарання за кримінальні правопорушення, наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання. Крім того вказані обставини створять складності явки або запізнення підозрюваного до суду. п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на свідка, потерпілого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що ОСОБА_7 , розуміючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, наслідки та ризик втечі для нього, може самостійно або заручившись підтримкою інших осіб, здійснити вплив на свідків, понятих, потерпілих як благаючі або умовляючи їх або погрожувати свідкам, потерпілому, понятим, експертам щоб вони відмовились від своїх показань, які вони надали на досудовому розслідуванні та в подальшому будуть надавати при судовому розгляді з метою уникнути покарання за вчинений злочин. п. 4 ч.1 ст. 177 КПК України перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що обумовлюється тим, що ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинені злочини, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення судового слідства. Зокрема, достовірність перевірки підстав неявки до органу досудового розслідування або суду вимагатимуть від сторони обвинувачення певного часу, що в свою чергу призведе до необґрунтованого затягування строків досудового розслідування та створить можливості для гр. ОСОБА_7 незаконно впливати на свідків, потерпілих, експертів у цьому ж кримінальному провадженні. В той же час останній перебуваючи на волі не буде позбавлений можливості з використанням мобільних телефонів, тощо здійснювати вплив на інших учасників кримінального провадження.п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється підтверджується тим, що вивченням особи ОСОБА_7 встановлено, що згідно вимоги на перевірку наявності судимості, останній раніше судимий та притягувалася до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів та вказане свідчить про те, що останній схильний до вчинення злочинів та знаходячись на свободі може продовжити свою злочинну діяльність.
Неможливість застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 , у вигляді особистого зобов'язання пов'язана з тим, що особисте зобов'язання є найбільш м'яким запобіжним заходом та відповідно до п. 2 ст. 179 КПК України - однією з ознак виконання особистого зобов'язання є те що підозрюваний зобов'язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду, та його застосування не достатнє для забезпечення виконання підозрюваним його обов'язків у цьому кримінальному провадженні, оскільки у вказаному випадку ОСОБА_7 , може чинити тиск на свідків.
Неможливість застосування запобіжного заходу до ОСОБА_7 , у вигляді застави, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, пов'язана з тим, що він підозрюється у вчиненні особливо тяжких злочинів - злочинів проти життя та здоров'я особи, м'якість застосування якого створить в очах суспільства уяву безкарності та свавілля.
Неможливість застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 , у вигляді особистої поруки пов'язана з тим, що до сторони обвинувачення та суду не було звернення із письмовим зобов'язанням про те, що особа поручається за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, відповідно до ст. 194 КПК України, і зобов'язується за необхідністю доставити його до суду на першу вимогу.
Неможливість застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 , у вигляді домашнього арешту пов'язана з тим, що органом досудового розслідування встановлено, що у ОСОБА_7 є передумови переховування від суду та вчинення тиску на свідків, потерпілих, понятих та експертів у вказаному кримінальному провадженні. Крім цього підстав для застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу аніж тримання під вартою, зокрема домашнього арешту, немає, оскільки ОСОБА_7 , незважаючи на наявність у нього міцних соціальних зв'язків, підозрюється у вчиненні особливо тяжких злочинів. Тяжкість злочинів, у якому підозрюється ОСОБА_7 , обставини, за яких вони були скоєні, вказують на існування цілком реальних ризиків, що застосування до підозрюваного іншого, окрім як тримання під вартою, запобіжного заходу надасть йому можливість впливати на свідків, потерпілого, понятих, експертів.
Зазначені ризики зберігаються в повному обсязі на момент подання даного клопотання, неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів підтверджується наявними матеріалами кримінального провадження.
При цьому наявні обставини, передбачені ч.3 ст. 199 КПК України, необхідні для продовження строку тримання під вартою, а саме:
Зазначені раніше ризики не зменшилися. Наведене зумовлено тим, що у підозрюваного ОСОБА_7 , зберігаються усі зазначені раніше ризики впливу на учасників кримінального провадження, вчинення інших кримінальних правопорушень тощо.
За таких обставин застосування більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти вищевказаним ризикам, також суворість покарання за кримінальні правопорушення та особистість підозрюваного свідчить про те, що наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнані ним менш небезпечними ніж кримінальне переслідування та процедура виконання покарання.
З метою запобігання вищевказаним ризикам необхідно продовжити ОСОБА_7 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити, крім іншого, виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Суд, розглядаючи клопотання прокурора враховує те, що стороною захисту на теперішній час не надано до суду переконливих доказів того, що наведені в ухвалі суду за результатами розгляду клопотання сторони обвинувачення про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 ризики на теперішній час суттєво зменшились або перестали існувати.
Приведені обставини, на думку суду, беззаперечно свідчать про те, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить запобігання ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Окрім цього, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи, про що викладено правову позицію в рішеннях ЄСПЛ «Летельє проти Франції», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Осаковський проти України».
Суд наголошує, що сама по собі тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення не може бути підставою для продовження дії обраного раніше запобіжного заходу, але при цьому, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовується відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, про що викладено правову позицію в рішенні ЄСПЛ «Летельє проти Франції».
Положення ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлюють, що законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, суд враховує обставини кримінального провадження, практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Таким чином, враховуючи сукупність досліджених судом обставин та тяжкість покарання за злочини, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 , суд вважає, що на момент вирішення клопотання прокурора встановлено наявність обґрунтованої підозри та достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання встановлених ризиків, і приходить до висновку про відсутність підстав для скасування, зміни запобіжного заходу, оскільки не зникли наявні ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а відтак суд вважає доцільним продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 15 січня 2026 року включно, оскільки саме такий запобіжний захід забезпечить його належну процесуальну поведінку та може запобігти вказаним ризикам та буде належною мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. 177, 178 КПК України, суд не визначає ОСОБА_7 розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочинів передбачених ч. 1 ст. 115, ч.2 ст.15, п.1 ч.2 ст.115 КК України
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 27, 177, 178, 182, 183, 331, 369, 370, 372 КПК України, суд
постановив:
Клопотання прокурора Чугуївської окружної прокуратури Харківської області задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 на 60 (шістдесят) днів, з 17 листопада 2025 року до 15 січня 2026 року включно, в державній установі «Харківський слідчий ізолятор».
Копію ухвали направити до ДУ «Харківський слідчий ізолятор» - для виконання.
Ухвалу в частині продовження строку запобіжного заходу може бути оскаржено безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її проголошення, а обвинуваченим - ОСОБА_7 в той же строк з моменту вручення йому копії цієї ухвали суду.
Оскарження ухвали не зупиняє її дію та не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Суддя ОСОБА_1
ОСОБА_2
ОСОБА_3