Справа № 646/11579/25
№ провадження 2-о/646/189/2025
"17" листопада 2025 р. м. Харків
Суддя Основ'янського районного суду міста Харкова Сіренко Ю.Ю., розглянувши матеріали заяви представника заявника - ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), заінтересована особа: Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) (код ЄДРПОУ: 23320813, адреса: м. Харків, вул. Сумська,61) про встановлення факту смерті,
11.11.2025 року до Основ'янського районного суду міста Харкова надійшла заява представника заявника - ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 про встановлення факту смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки міста Вільнюс країни Литва, РНОКПП: НОМЕР_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Севастополь Автономної республіки Крим.
Ухвалою Основ'янського районного суду міста Харкова від 11.11.2025 року заяву представника заявника - ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 про встановлення факту смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - залишено без руху оскільки вона не відповідала вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України та заявнику роз'яснено право протягом 3 (трьох) днів з дня отримання ухвали усунути виявлені недоліки, шляхом подання заяви з додержанням вимог, встановлених ст.ст. 175, 177 ЦПК України.
Згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Копію ухвали Основ'янського районного суду міста Харкова від 11.11.2025 року про залишення заяви без руху було отримано представником заявника 11.11.2025 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Однак, до теперішнього часу представник заявника не усунув недоліки, зазначені в ухвалі Основ'янського районного суду міста Харкова від 11.11.2025 року, клопотань про продовження строків для усунення недоліків до суду не надходило.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 2 статті 12 ЦПК України визначено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
З огляду на те, що судове рішення про залишення позовної заяви без руху не виконане заявником в повному обсязі, жодних причин неможливості усунення недоліків не наведено, за таких обставин вбачається, що позовна заява підлягає поверненню.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що повернення заяви, відповідно до ч. 6 ст. 185 ЦПК України, не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, так як після усунення вказаних недоліків позивач має право повторно звернутися до суду із вказаним позовом, суд вважає за необхідне позов визнати неподаним та повернути позивачу, у зв'язку з не усуненням недоліків.
Суддя також враховує та звертає увагу, що згідно з ч. 2 ст. 10 ЦПК України, суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлює, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ратифікована Україною Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" N 475/97-ВР від 17 липня 1997 року і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (п.36).
На це "право на суд", в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (рішення від 13 жовтня 2009 року у справі "Салонтаджі-Дробняк проти Сербії" (п. 132).
Разом з тим, як зазначає Європейський суд з прав людини, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Також Європейський суд з прав людини зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі «Жоффре де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року).
З практики Європейського суду з прав людини випливає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (Рішення Суду у справі «Артіко проти Італії» (Artico c. Italie) від 13 травня 1980 року).
Таким чином, слід зазначити, що саме звернення особи до суду з позовною заявою не спричиняє безумовне відкриття провадження у справі. Адже суддя, відкриваючи провадження, перевіряє, зокрема, чи дотрималася особа, яка подала позовну заяву, порядку здійснення права на звернення до суду. Процесуальним наслідком недотримання позивачем умов реалізації права на звернення до цього суду з позовною заявою є залишення її без руху або її повернення в разі не усунення недоліків.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 185 ЦПК України, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виконає вимоги, визначені ст.ст. 175, 177 ЦПК України, а саме, не усуне недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.
Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків (ч. 5 ст. 185 ЦПК України).
Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді (ч. 6 ст. 185 ЦПК України).
З огляду на те, що представником заявника недоліки поданої заяви не усунуті у відповідності до ухвали Основ'янського районного суду міста Харкова від 11.11.2025 року, за таких обставин вбачається, що заява визнається не поданою та підлягає поверненню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 43, 44, 116, 185, 260 ЦПК України, суддя,
Заяву представника заявника - Керімова Аліка Заміровича, який діє в інтересах ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), заінтересована особа: Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) (код ЄДРПОУ: 23320813, адреса: м. Харків, вул. Сумська,61) про встановлення факту смерті - визнати неподаною та повернути позивачу.
Роз'яснити заявнику, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Ухвалу може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя - Ю.Ю. Сіренко