ОСНОВ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ХАРКОВА
№ провадження 2-о/646/48/2025
Справа № 646/737/25
14.11.2025 місто Харків
Основ'янський районний суд міста Харкова у складі:
головуючої судді Іщенко О. В.,
секретаря судового засідання Петренко А. О.,
учасники справи:
заявниця ОСОБА_1 ,
представник заявниці ОСОБА_2 ,
заінтересована особа: ОСОБА_3 ,
розглянувши у порядку окремого провадження заяву ОСОБА_1 , представник заявниці: ОСОБА_2 , заінтересована особа: ОСОБА_3 , про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини,
Стислий виклад позиції заявниці; заяви, клопотання учасників справи; інші процесуальні дії у справі
До Основ'янського районного суду міста Харкова надійшла заява ОСОБА_1 , представник: ОСОБА_2 , заінтересована особа: ОСОБА_3 , про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини.
Заява обгрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка на день смерті постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 , але була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Після її смерті відкрилась спадщина.
Спадкоємицями після смерті ОСОБА_4 є її сестри ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
З початку 2017 року через хронічні хвороби та неможливість самостійно доглядати за собою ОСОБА_4 була вимушена переїхати разом з речами та проживати зі своєю сестрою ОСОБА_1 до її квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Заявниця зазначила, що надавала ОСОБА_4 матеріальну та фізичну допомогу, фактично проживала з нею однією сім'єю, мали з нею спільний бюджет, вели спільне господарство. Вона оплачувала всі комунальні послуги за нерухоме майно сестри, забезпечувала її продуктами, ліками, оскільки ОСОБА_4 була хворою людиною та потребувала сторонньої допомоги. За час проживання ОСОБА_4 разом із заявницею на адресу останньої викликався лікар-терапевт для її огляду.
Після смерті ОСОБА_4 її поховання заявниця здійснила за власні кошти.
Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Череватенко О. М. на звернення ОСОБА_1 23 січня 2025 року було видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, в якій, зокрема, було зазначено, що ОСОБА_1 не було надано документів, що підтверджують факт постійного проживання разом із ОСОБА_4 .
Факт проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , разом із ОСОБА_1 у період з початку 2017 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 підтверджується показаннями свідків.
Згідно із актом від 23 січня 2025 року мешканці будинку АДРЕСА_3 , а саме ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 засвідчили, що у квартирі АДРЕСА_4 разом с ОСОБА_1 у період з початку 2017 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала ОСОБА_4 (по день її смерті).
Заявниця зазначила, що встановлення факту проживання разом зі спадкодавцем має для неї юридичне значення, оскільки це є необхідним для оформлення спадщини після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ураховуючи викладене вище, керуючись статтею 372 Цивільного кодексу України, статтями 4, 30, 175, 177, 315, 316 Цивільного процесуального кодексу України, ОСОБА_1 просить суд встановити факт її постійного проживання разом з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , з січня 2017 року по день смерті останньої, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Основ'янського районного суду міста Харкова відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у порядку окремого провадження у відкритому судовому засіданні на 24 березня 2025 року.
У судове засідання 24 березня 2025 року заявниця ОСОБА_1 не з'явилась, про дату та час судового розгляду була повідомлена належним чином, заяв/клопотань від неї на адресу суду не надходило.
Заінтересована особа ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилась, про дату та час судового розгляду була повідомлена належним чином. До канцелярії суду надала заяву, в якій просила провести розгляд справи без її участі та зазначила, що не заперечує проти задоволення заяви.
З урахуванням заявленого у судовому засіданні представником заявниці ОСОБА_2 клопотання про надання часу для подання заяви про виклик свідків, та у зв'язку з неявкою заявниці, суд ухвалив відкласти судове засідання на 13 травня 2025 року.
Ухвалою Основ'янського районного суду міста Харкова від 28 березня 2025 року задоволено клопотання представника заявниці ОСОБА_2 про виклик свідків у цивільній справі; постановлено викликати у судове засідання, призначене на 13 травня 2025 року, свідків - ОСОБА_11 , ОСОБА_12 .
У судовому засіданні 13 травня 2025 року було допитано свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , після чого у судовому засіданні оголошено перерву до 17 липня 2025 року.
15 липня 2025 року до канцелярії суду від заявниці ОСОБА_1 надійшла заява, у якій вона просила у зв'язку з погіршенням стану здоров'я та неможливістю особистої участі у судовому засіданні розглянути справу за її відсутності на підставі наданих доказів. Окрім того, зазначила, що її представник ОСОБА_2 уповноважена на повне представництво її інтересів у суді, подання пояснень, заяв, доказів, а також підтримання заяви по суті, повноваження надані без обмежень.
У судовому засіданні 17 липня 2025 року було оголошено перерву у зв'язку з неможливістю дослідження доказів по справі в повному обсязі в цьому судовому засіданні.
У зв'язку з перебуванням судді у нарадчій кімнаті по кримінальній справі розгляд справи було відкладено на 23 вересня 2025 року.
Ухвалою Основ'янського районного суду міста Харкова від 23 вересня 2025 року було оголошено перерву у судовому засіданні до 05 листопада 2025 року у зв'язку з необхідністю витребування у приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Череватенко О. М. додаткових доказів по справі.
22 жовтня 2025 року засобами поштового зв'язку до суду надійшла заява ОСОБА_3 , у якій вона просить розглянути справу за її відсутності; проти задоволення заяви не заперечує, просить заявлені вимоги задовольнити.
05 листопада 2025 року до канцелярії суду приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Череватенко О. М. на виконання ухвали Основ'янського районного суду міста Харкова від 23 вересня 2025 року було надано витребовувану інформацію.
У судовому засіданні 05 листопада 2025 року представник заявниці ОСОБА_2 просила вимоги заяви задовольнити та встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із ОСОБА_4 на момент відкриття спадщини.
Обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини справи; норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є повнорідною сестрою ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 19 липня 1968 року, та свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 19 липня 1968 року.
Згідно із свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим 01 листопада 2022 року Виконавчим комітетом Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складено відповідний актовий запис № 1027.
Постановою приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Череватенко О. М. № 7/02-31 від 23 січня 2025 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її рідної сестри ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обгрунтування підстав для відмови зазначено, що згідно із Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру № 79633289, виданою 03 січня 2025 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Череватенко О. М., спадкова справа після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , не заводилась.
03 січня 2025 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Череватенко О. М. заведена справа № 1/2025 після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за заявою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , двоюрідної сестри померлої.
ОСОБА_1 на час відкриття спадщини проживала за адресою: АДРЕСА_5 , про що свідчить відмітка у її паспорті.
Документів, що підтверджують факт постійного проживання разом з ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 , ведення спільного господарства, догляду не надано.
23 січня 2025 року ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_13 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 - мешканці будинку АДРЕСА_3 склали акт про те, що у квартирі АДРЕСА_4 разом із ОСОБА_1 в період з початку 2017 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала ОСОБА_4 (по день своєї смерті).
З інформації, наданої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Череватенко О. М. у листі № 74/01-16 від 03 листопада 2025 року, встановлено, що за видачею свідоцтва про право на спадщину звертались: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , двоюрідна сестра померлої, за її заявою від 03 січня 2025 року зведена спадкова справа № 1/2025 після смерті ОСОБА_4 ; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від імені якої діє ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на підставі довіреності, посвідченою приватним нотаріусом Череватенко О. М. 03 січня 2025 року за р. № 4.
В результаті звернення ОСОБА_1 було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 23 січня 2025 року, у зв'язку з пропуском строку на прийняття спадщини після ОСОБА_4 .
Заяв від інших спадкоємців не надходило, особи, що прийняли спадщину в порядку пункту 3) статті 1268 Цивільного кодексу України відсутні.
Станом на 24 жовтня 2025 року свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 не видавалось.
На підтвердження викладеного вище надано заяву ОСОБА_3 від 02 січня 2025 року на ім'я приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Череватенко О. М. про оформлення спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину; витяг про реєстрацію у Спадковому реєстрі № 79633551 від 03 січня 2025 року; заяву ОСОБА_1 від 23 січня 2025 року на ім'я приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Череватенко О. М. про оформлення спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину; інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 79633564 від 03 січня 2025 року.
За клопотанням представника заявниці у судовому засіданні було допитано свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_12 .
Свідок ОСОБА_15 зазначила суду, що є тіткою заявниці, у сестер були дружні відносини. Останнім часом сестри проживали разом, з 2017 року по 2023 рік за адресою: АДРЕСА_1 у трикімнатній квартирі. Потім ОСОБА_16 захворіла онкологією та померла.
Свідок ОСОБА_12 зазначила суду, що вона із заявницею та її сестрою були сусідами протягом року по лютий 2022 року, мали дружні відносини, іноді вона допомагала сусідкам. Сестри проживали разом у зв'язку із поганим станом здоров'я обох.
Із змісту заяви ОСОБА_3 , що була нею власноручно підписана та подана до суду, встановлено, що остання проти задоволення заяви ОСОБА_1 не заперечує, просить заявлені вимоги задовольнити.
Статтею 2 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із частиною першою статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 5 Цивільного процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно із частиною першою статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Звертаючись до суду із заявою ОСОБА_1 просила встановити факт її постійного проживання разом з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , з січня 2017 року по день смерті останньої, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно із частинами першою, другою та сьомою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження.
Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: 1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; 1-1) обмеження фізичної особи у відвідуванні гральних закладів та участі в азартних іграх; 2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; 3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; 4) усиновлення; 5) встановлення фактів, що мають юридичне значення; 6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі; 7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; 8) визнання спадщини відумерлою; 9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; 10) примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; 11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.
Частинами першою та другою статті 315 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Як виснує Верховний Суд у постанові від 31 січня 2024 року у справі № 643/1873/23, провадження № 61-9113св 23, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за умов, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Згідно із висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2024 року у справі № 688/2822/22, провадження № 61-13659св23, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Якщо проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 Цивільного кодексу України встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно із статтею 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до частини першої статті 1221 Цивільного кодексу України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Як зазначено у частинах другій та третій статті 1223 Цивільного кодексу України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до частин першої-третьої статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Частина третя статті 1268 Цивільного кодексу України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.
Такий правовий висновок щодо застосування частини третьої статті 1268 Цивільного кодексу України викладений у постановах Верховного Суду від 02 квітня 2021 року в справі № 191/1808/19; від 28 квітня 2021 року в справі № 204/2707/19.
Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 Цивільного кодексу України має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Частиною першою статті 29 Цивільного кодексу України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Положення статті 29 Цивільного кодексу України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.
Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).
Згідно із пунктами 3.21, 3.22 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу України, він не заявив про відмову від неї.
У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.
Згідно із частинами першою, п'ятою, шостою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частини першої статті 76 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що спадкодавиця ОСОБА_4 за життя не розпорядилась належним їй майном на випадок смерті, у зв'язку із чим спадкування здійснюється за законом. Спадкоємицею другої черги за законом після її смерті є рідна сестра - ОСОБА_1 .
Факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавицею ОСОБА_4 у період з січня 2017 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , на переконання суду, підтверджується сукупністю належних і допустимих доказів.
За таких обставин, ОСОБА_1 , як спадкоємиця другої черги за законом, уважається такою, що прийняла спадщину, оскільки на момент відкриття спадщини постійно проживала разом із спадкодавицею та протягом строку, визначеного статтею 1270 Цивільного кодексу України, не заявила про відмову від прийняття спадщини.
Суд зауважує, що спадкові права є майновим об'єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження ним виникає після оформлення успадкованого права у встановленому законом порядку.
Метою встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки. Чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.
Заслухавши пояснення представника заявниці, показання свідків, дослідивши безпосередньо у судовому засіданні надані докази по справі, оцінивши їх у сукупності з точки зору належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємозв'язку, урахувавши правову позицію заінтересованої особи по справі ОСОБА_3 , суд дійшов висновку, що відповідними даказами підтвержується, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали разом у період з січня 2017 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Ураховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини є обгрунтованою та підлягає задоволенню.
На підставі частини сьомої статті 294 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати не відшкодовуються.
Підстави для негайного виконання рішення відсутні.
Керуючись статтями 293, 294, 315 та 319 Цивільного процесуального кодексу України,
Заяву ОСОБА_1 , представник: ОСОБА_2 , заінтересована особа: ОСОБА_3 , про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини - задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з січня 2017 року по день смерті останньої ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 14 листопада 2025 року.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Учасники справи:
Заявниця: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ;
Представник заявниці: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_6 ; номер телефона: НОМЕР_6 , email: ІНФОРМАЦІЯ_5 ;
Заінтересована особа: ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_7 ; номер телефона: НОМЕР_8 .
Суддя О. В. Іщенко