Справа № 638/13540/25
Провадження № 2-о/638/249/25
17 листопада 2025 року Шевченківський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого Невеніцина Є.В.,
за участю секретаря Лєбєдєвої А.О..,
заявниці ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Департамент служб у справах дітей Виконавчого комітету Харківської міської ради, Харківський національний університет повітряних сил Збройних Сил Українипро встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини,-
Заявниця звернулася до суду із заявою про встановлення факту самостійного виховання та утримання нею своєї дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Свою заяву обґрунтовує тим, що перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , який був розірваний рішенням суду від 08.01.2024. У шлюбі народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу і до теперішнього часу донька проживає з нею, батько дитини знаходиться за кордоном, періодично виникають складнощі пов'язані з реалізацією особистих немайнових прав дитини та заявниці, а саме зміною реєстрації дитини, зміни місця навчання дитини, її лікування, щеплення тощо. ОСОБА_2 не бере участі у вихованні та матеріальному забезпеченні доньки. Заявниця є військовослужбовецею, а ОСОБА_2 вже більше п'яти років назад виїхав за кордон, у житті дитини участі не бере, на зв'язок не виходить.
Ухвалою суду від 17 липня 2025 року провадження по справі відкрито та слухання справи призначено до судового розгляду.
У судовому засіданні заявниця підтримала вимоги заяви та просила її задовольнити, заінтересована особа ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився про час та місце розгляду справи повідомлявся, причин неявки не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
Представник Харківського національного університету повітряних сил ім.Івана Кожедуба надав заяву про розгляд справи без їх участі, покладався на розсуд суду.
Представник Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради надав пояснення про підтримання заяви та розгляд справи без їх участі.
Суд, вислухавши пояснення заявниці, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного.
Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Рішенням Шевченківського (Дзержинського) районного суду м.Харкова від 08.01.2024 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано. За характеристикою директора ХЛ №149 ОСОБА_3 навчається у Харківському ліцею №149, систематично відвідує навчальний заклад, мати приділяє належну увагу вихованню, дитина проживає разом з матір'ю, батьківські збори відвідує матір, вона завжди цікавиться успіхами дочки у навчанні, її досягненнями, захопленнями, поведінкою, організовує правильне проведення вільного часу, батько у вихованні дитини не приймає участі, з класним керівником на зв'язок не виходив.
Згідно довідки про доходи за вих.№176/171/100/754/2656/ ОСОБА_4 займає посаду військовослужбовця у ІНФОРМАЦІЯ_3 та загальна сума доходу за період з 01.10.2023 по 30.09.2024 складає 351 тисяча 6 грн 70 коп.
Згідно пояснень Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради Ромасько А.С. мешкає разом з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 , де для дитини створені всі належні умови для проживання та розвитку. Мати дитини, ОСОБА_1 , психіатричних протипоказань немає, офіційно працевлаштована, позитивно характеризується за місцем роботи, має самостійний дохід. Батько дитини перетнув державний кордон 16.01.2022 і до України не повертався. ОСОБА_1 приймає активну участь у вихованні дитини, приділяє увагу здоров'ю дитини. Неповнолітня ОСОБА_5 надала свої письмові пояснення, в яких зазначила, що мешкає з матір'ю, яка її забезпечує та у всьому підтримує, з батьком не спілкується більше трьох років.
За інформацією Державної прикордонної служби України ОСОБА_6 виїхав за межі України 16.01.2022 та до України не повертався.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: 1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; 1-1) обмеження фізичної особи у відвідуванні гральних закладів та участі в азартних іграх; 2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; 3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; 4) усиновлення; 5) встановлення фактів, що мають юридичне значення; 6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі; 7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; 8) визнання спадщини відумерлою; 9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; 10) примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; 11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.
Частинами першою та другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за умов, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Як роз'яснено в пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суди розглядають справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
З обставин поданої заяви вбачається, що заявниця просить встановити факт самостійного виховання та перебування на утриманні дитини. Заявлені вимоги пов'язані з доведенням існування підстав для визнання (підтвердження) за нею певного соціально-правового статусу матері, яка самостійно виховує та утримує дитину, і можливістю у зв'язку з цим звільнитися з військової служби на підставі ч. 12 ст. 26 Закону № 2232-XII.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10 квітня 2019 року в справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) вказала, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу, що в питаннях захисту і безпеки дитини національні органи влади повинні вживати всіх заходів, спрямованих на забезпечення їх «найкращих інтересів», які складаються з двох аспектів: по-перше, в найкращих інтересах дитини необхідно зберегти її зв'язки з сім'єю, окрім випадків, коли доведено, що сім'я непридатна; і по-друге, в найкращих інтересах дитини забезпечити її розвиток в безпечному, надійному і стабільному середовищі та в середовищі, що не є дисфункціональним.
Аналіз практики ЄСПЛ дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків. При цьому, будь-які спори між батьками, у які залучена дитина і які вирішуються органом опіки та піклування або судом, завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку і суперечать принципу забезпечення найкращих інтересів дитини.
Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, судовий розгляд сімейних спорів, в яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним.
При цьому суд вважає, що найвищі інтереси дитини є пріоритетними як для суду, так і для батьків, оскільки дитина в силу свого віку не може самостійно захищати свої інтереси та вказаний обов'язок покладається не лише на батьків, а й на державу також.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Відповідно ч. 4 ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Частиною 5 ст. 19 СК України визначено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно із ст.155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягненню нею повноліття.
За положенням ст. 157 Сімейного Кодексу України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Судом встановлено, що 16.01.2022 батько дитини виїхав за кордон та не повертався, вихованням та утриманням дитини займається її мати. ОСОБА_2 безпричинно вже тривалий час не користується своєю батьківською правосуб'єктністю, зокрема не здійснює щодо дитини прав та не виконує обов'язків, пов'язаних з її вихованням та утриманням.
Досліджені у судовому засіданні докази підтверджують факт, що ОСОБА_3 перебуває на утриманні та вихованні лише своєї матері - ОСОБА_1 , оскільки їх батько самоусунувся від виконання батьківських обов'язків щодо виховання та утримання своєї дитини. Проживає за кордоном, не спілкується з дитиною, не цікавиться її життям.
Заявлені вимоги пов'язані з доведенням існування підстав для визнання (підтвердження) за заявником певного соціально-правового статусу мати, яка самостійно виховує та утримує дитину, і можливістю у зв'язку з цим дотримання інтересів дитини, яка може залишитися без батьківського піклування.
Встановлення факту самостійного виховання та утримання заявницею дитини, не є перешкодою для спілкування дитини з батьком та участі його у вихованні останньої, оскільки він не позбавлений батьківських прав щодо дитини, законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення і встановлення зазначеного факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Враховуючи викладене, заява ОСОБА_1 про встановлення факту самостійного виховання та утримання нею своєї дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтована та підлягає до задоволення.
Відповідно до вимог ч. 7ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст.13,81,315,319,265,273 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), заінтересовані особи: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ), Департамент служб у справах дітей Виконавчого комітету Харківської міської ради (м.Харків, вул.Чернишевська, 55, код ЄДРПОУ 26489104), ІНФОРМАЦІЯ_4 АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_4)про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини - задовольнити.
Встановити факт самостійного виховання та утримання матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , своєї дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий Є.В.Невеніцин