Справа № 204/6556/25
Провадження № 2/204/3407/25
49006, м. Дніпро, проспект Лесі Українки 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua
10 листопада 2025 року Чечелівський районний суд міста Дніпра в складі:
головуючої судді Дубіжанської Т.О.
за участю секретаря Єфімової А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою Першого заступника керівника Волноваської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави до ОСОБА_1 , третя особа Вугледарська міська рада, Вугледарська міська військова адміністрація Волноваського району Донецької області про конфіскацію земельної ділянки, -
У червні 2025 року Перший заступник керівника Волноваської окружної прокуратури в інтересах держави звернувся до суду з позовною заявою, згідно заяви від 27.10.2025 року змінив підставу позовних вимог, у яких просив конфіскувати на користь держави земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка набута у власність громадянки російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ) з кадастровим номером 1421586000:03:000:1282 площею 4, 5943 га із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Вугледарської міської територіальної громади Волноваського району Донецької області (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2307038314215), шляхом припинення права власності, відомості про яке зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 03.03.2021 за № 40880888, та визнання права власності за державою в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (бульвар Машинобудівників, 16, м. Краматорськ, Донецька область, 84313, ЄДРПОУ 39767332).
В обгрунтування вимог уточненої позовної заяви позивач зазначив, що Волноваською окружною прокуратурою за результатами вивчення відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно виявлено порушення Петрівською сільською радою та ОСОБА_1 вимог земельного законодавства. Встановлено, що рішенням Петрівської сільської ради Волноваського району Донецької області від 08.02.2021 року № VII/43-264 ОСОБА_1 надано у власність земельну ділянку з кадастровим номером № 1421586000:03:000:1282 площею 4, 5943 га. На підставі зазначеного рішення державним реєстратором Управління з питань надання адміністративних послуг Волноваської райдержадміністрації Донецької області Куліш Є.О. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.03.2021 проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером № 1421586000:03:000:1282 із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану за межами населених пунктів на території Петрівської сільської ради Волноваського району Донецької області реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2307038314215). Згідно Розділу 3 Поземельної книги на земельну ділянку з кадастровим номером 1421586000:03:000:1282, власником зазначеної земельної ділянки є ОСОБА_1 . Підставою для прийняття рішення Петрівської сільської ради від 08.02.2021 № VII/43 264 стала заява ОСОБА_1 про передачу у приватну власність земельної частки (паю), сертифікат на право на земельну частку (пай) серія РН № 137687 та правоустановчі документи. Відповідно до інформації Вугледарської міської військової адміністрації, наданої на запит прокуратури листом від 26.05.2025 № 0.28/09-1603/0/8 25, документація із землеустрою залишилась у населених пунктах громади, що перебувають в тимчасовій окупації Із загальних відомостей Державного земельного кадастру вбачається, що державна реєстрація спірної земельної ділянки як об'єкта цивільних прав проведена 29.12.2020 року на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 17.06.2020 року, земельна ділянка сформована, віднесена до земель сільськогосподарського призначення, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Відповідно до змісту заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) від 03.03.2021 року № 44338710, яка міститься в матеріалах реєстраційної справи № 2307038314215 Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, документи для державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим № 1421586000:03:000:1282 були подані від імені ОСОБА_1 як громадянки російської федерації її уповноваженою особою ОСОБА_2 , яка діяла на підставі довіреності від 02.12.2020 року № 31/83-н/31-2020-2-1017, виданої нотаріусом Грайворонського нотаріального округу Бєлгородської області Синяк О.С. За змістом зазначеної довіреності встановлено особу довірителя ОСОБА_1 як громадянки російської федерації, яка документована паспортом № НОМЕР_2 , виданий УМВС росії по Бєлгородській області 16.01.2020 року, код підрозділу 310-015. Таким чином, на підставі відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що на час вчинення реєстраційних дій щодо спірної земельної ділянки ОСОБА_1 була громадянкою російської федерації. Оскільки національним законодавцем громадянка Російської Федерації ОСОБА_1 не наділена правом надання у приватну власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, тому право власності на наведену земельну ділянку підлягає припиненню шляхом її конфіскації згідно чинного законодавства України.
Ухвалою суду від 18.07.2025 року у справі за вказаним позовом було відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
У судове засідання представник Волноваської окружної прокуратури не з'явився, надавши заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, та проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідачка ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце судового засідання повідомлялась належним чином шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України.
Представник Вугледарської міської військової адміністрації Волноваського району Донецької області усудове засідання не з'явився, але 10.11.2025 року подав заяву про розгляд справи без його участі.
Представник Вугледарської міської ради у судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив, будь-яких заяв, чи клопотань з процесуальних питань, в тому числі й щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Зі згоди представника позивача, суд на підставі наявних в справі доказів, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенню ст. 280 ЦПК України.
Вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, у зв'язку з наступним.
У судовому засіданні встановлено, що за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 16.02.2023 року, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1421586000:03:000:1282, площею 4,5943 га, із цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Петрівської сільської ради Волноваського району Донецької області, 03.03.2021 року зареєстровано за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянки Російської Федерації (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2307038314215) (а.с. 11-12).
Для державної реєстрації подано рішення про передачу у приватну власність земельної ділянки із невитребуваних земельних ділянок ОСОБА_1 , серія та номер VII/43-264, виданий 08.02.2021 року, видавник: Петрівська сільська рада Волноваського району Донецької області.
Згідно рішення Петрівської сільської ради Волноваського району Донецької області № VII/43-264 від 08.02.2021 року вбачається, що підставою для прийняття рішення стала заява ОСОБА_1 про передачу у приватну власність земельної частки (паю), сертифікат на право на земельну частку (пай) серія РН № 137687 та технічна документація (а.с. 14 зворотна сторона).
Відповідно до інформації Вугледарської міської військової адміністрації, наданої на запит прокуратури листом від 26.05.2025 року № 0.28/09-1603/0/825, документація із землеустрою залишилась у населених пунктах громади, що перебувають в тимчасовій окупації.
Відповідно до змісту заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) від 03.03.2021 року № 44338710, яка міститься в матеріалах реєстраційної справи № 2307038314215 Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, документи для державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим 1421586000:03:000:1282 були подані від імені ОСОБА_1 як громадянки російської федерації її уповноваженою особою ОСОБА_2 , яка діяла на підставі довіреності від 02.12.2020 року № 31/83-н/31-2020-2-1017, виданої нотаріусом Грайворонського нотаріального округу Бєлгородської області Синяк О.С.
Таким чином, на підставі відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що на час вчинення реєстраційних дій щодо спірної земельної ділянки ОСОБА_1 була громадянкою російської федерації. З метою підтвердження зазначених відомостей Волноваською окружною прокуратурою до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області спрямовано запит від 20.03.2025 року № 51-1023ВИХ-25, у відповідь на який Головне управління листом від 02.04.2025 № 1401.3.2-1002/14.3-25 повідомило, що згідно бази даних Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами (ЄІАС УМП) ДМС України ОСОБА_1 з питань оформлення паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, набуття громадянства України не зверталася.
Також з інформації відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Донецькій області Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, наданої на запит прокуратури листом від 21.04.2025 року № 13395/15548-11-25/15.1, вбачається, що за результатами проведеної перевірки за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян актових записів про смерть відносно осіб, зазначених у запиті, в т.ч. щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складених органами державної реєстрації актів цивільного стану Донецької області у період з 01.01.2018 року по теперішній час, не виявлено.
Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані положеннями Конституції України, ЦК України, ЗК України.
Статтями 13, 14 Конституції України визначено, що земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.
Згідно ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України, відносини щодо володіння земельними ділянками в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, (1950 року), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, зокрема статтею 1 Першого протоколу до неї (1952 року), передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Право власності є найбільш фундаментальним речовим правом. Тому Закон спеціально регулює не тільки підстави набуття права власності, а й підстави його припинення.
Згідно ст. 393 ЦК України, ч. 3 ст. 152 ЗК України, одним із способів захисту прав на земельні ділянки є визнання незаконним та скасування правового акту органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника. Відповідно до пункту 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» (зі змінами та доповненнями) державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.
Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).
Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).
Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до ч. 5 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.
Частиною 1 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Отже, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать питання затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до Земельного кодексу України.
Зміст норм Земельного кодексу України свідчить про те, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян.
Згідно ч. 2 ст. 81 ЗК України, іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.
Частиною 3 ст. 81 ЗК України передбачено, що іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.
Положеннями ч. 5 ст. 22 ЗК України визначено, що набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог ст. 130 ЗК України.
В свою чергу, частинами 1, 2 ст. 130 ЗК України передбачено, що набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть: а) громадяни України; б) юридичні особи України, створені і зареєстровані за законодавством України, учасниками (акціонерами, членами) яких є лише громадяни України та/або держава, та/або територіальні громади; в) територіальні громади; г) держава. Іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім як у статутному (складеному) капіталі банків), які є власниками земель сільськогосподарського призначення.
Частиною 3 ст.130 ЗК України визначено, що порушення вимог частин першої і другої цієї статті є підставою для визнання правочину, за яким набувається право власності на земельну ділянку, недійсним,
За змістом положень ст. 41 Конституції України, ст. ст. 179, 181, 190, 316, 317, 319, 328, 373, 374 ЦК України, ст. ст. 78-79-1 ЗК України, правом власності є право особи на річ (нерухоме майно, різновидом якого є земельна ділянка), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, які він здійснює на власний розсуд. Суб'єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Положеннями ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України, ст. 153 ЗК України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, крім випадків та у порядку, встановленому законом. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
За вищевикладених обставин та враховуючи, що рішення Петрівської сільської ради Волноваського району Донецької області № VII/43-264 від 08.02.2021 року було прийняте всупереч вимогам земельного законодавства, а відповідач - як іноземний громадянин протягом року після реєстрації права власності на земельну ділянку, яка відносяться до сільськогосподарського призначення, не здійснила її відчуження, суд вважає за можливе застосувати правила конфіскації до даної земельної ділянки.
Способом захисту інтересів держави прокурором обрано припиненням права власності на земельну ділянку громадянина іноземної держави, яка протягом року не здійснила її відчуження.
Так Конституція України(стаття 13) визначає, що земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Правовий статус та порядок використання, зокрема, земель сільськогосподарського призначення визначено Земельним кодексом України (далі ЗК).
Частиною п'ятою статті 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.
За змістом частини четвертої статті 81 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.
Відповідно до вимог підпункту «е» частини першої статті 140 ЗК України підставами припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.
Якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов'язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду (частини перша та друга статті 145 ЗК України).
Частиною першою ст. 348 ЦК України встановлено, що якщо з підстав, що не були заборонені законом, особа набула право власності на майно, яке за законом, який був прийнятий пізніше, не може їй належати, це майно має бути відчужене власником протягом строку, встановленого законом. Якщо майно не відчужене власником у встановлені законом строки, це майно з урахуванням його характеру і призначення за рішенням суду на підставі заяви відповідного органу державної влади підлягає примусовому продажу. У разі примусового продажу майна його колишньому власникові передається сума виторгу з вирахуванням витрат, пов'язаних з відчуженням майна. Якщо майно не було продане, воно за рішенням суду передається у власність держави. У цьому разі колишньому власникові майна виплачується сума, визначена за рішенням суду.
Таким чином, з урахуванням того, що відповідачка, як іноземець, не відчужила з дня зміни громадянства належні на праві власності земельні ділянки сільськогосподарського призначення протягом строку встановленого статтею 81 ЗК України, такі земельні ділянки підлягають конфіскації за рішенням суду на підставі статті 145 ЗК України.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують обґрунтованість позовних вимог.
З урахуванням того, що земля є об'єктом права власності Українського народу, припинення права власності на землю щодо іноземця-власника переслідує легітимну мету, а захід із втручання у право такої особи є пропорційним визначеній меті, тому задоволення вимоги про конфіскацію, яка передбачає чіткий механізм і гарантії, не становитиме індивідуального тягаря, який був би надмірним з урахуванням конкретних положень українського законодавства.
Суд, розглянувши справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до платіжної інструкції № 1076 від 16.06.2025 року, Донецькою обласною прокуратурою сплачено судовий збір у розмірі 8 478,40 грн. за подання позову через електронний суд до Чечелівського районного суду міста Дніпра з позовом до ОСОБА_1 27.10.2025 року позивачем було змінено підстави позову та остаточно заявлено вимогу майнового характеру щодо нерухомого майна з оціночною вартістю 155 843,02 грн. Тобто, судовий збір за подачу позову з даною вимогою через електронний суд із застосування коефіцієнту 0,8, повинен становити 2 422 грн. 40 коп. В уточненій позовній заяві позивач просив повернути надмірно сплачений судовий збір.
Оскільки позов задоволено, то з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп., а також повернути Донецькій обласній прокуратурі зайво сплачений судовий збір по справі у сумі 6 056 грн.
Що стосується стягнення судового збору сплаченого за подачу заяви про забезпечення позову, до дані витрати у розмірі 1 211 грн. 20 коп. відшкодуванню не підлягають, оскільки ухвалою суду від 02.07.2025 року, у задоволені заяви про забезпечення позову, відмовлено.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 81, 22, 130, 145 Земельного Кодексу України, ст. ст. 346, 354, 374 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Першого заступника керівника Волноваської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави до ОСОБА_1 , третя особа Вугледарська міська рада, Вугледарська міська військова адміністрація Волноваського району Донецької області про конфіскацію земельної ділянки - задовольнити.
Конфіскувати у власніть держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (бульвар Машинобудівників, 16, м. Краматорськ, Донецька область, 84313, ЄДРПОУ 39767332) земельну ділянку сільськогосподарського призначення громадянки російської федерації ОСОБА_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ) з кадастровим номером 1421586000:03:000:1282 площею 4, 5943 га із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Вугледарської міської територіальної громади Волноваського району Донецької області (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2307038314215).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Донецької обласної прокуратури судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп.
Повернути Донецькій обласній прокуратурі як зайво сплачений судовий збір суму у розмірі 6056 грн., сплачений на розрахунковий рахунок № UA658999980313141206000004632, отримувач ГУК у Дніпропетровській області/Чечелівський район/22030101, ЄДРПОУ 37988155, у розмірі 8478 грн. 40 коп., платіжна інструкція № 1076 від 16 червня 2025 року.
Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Т.О. Дубіжанська