справа №176/2051/25
провадження №2/176/1164/25
Іменем України
17 листопада 2025 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Гусейнов К.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Жовтоводськтепломережа» Жовтоводської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, -
В травні 2025 року на адресу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява комунального підприємства «Жовтоводськтепломережа» Жовтоводської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2016 року по 01.12.2023 року у сумі 59726 грн 10 коп., та судових витрат.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що квартира АДРЕСА_1 належить відповідачу ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право на спадщину 02.11.2023 року до моменту передачі у власність ОСОБА_2 на підставі Договору дарування квартири від 01.12.2023 року.
Згідно з рішенням Жовтоводського міськвиконкому №410/1 від 29.11.2000 року функції по збору платежів від населення за послуги гарячого водопостачання та опалення перейшли від ВЖРЕО м. Жовті Води до КП «Жовтоводськтепломережа».
Комунальним підприємством «Жовтоводськтепломережа» Жовтоводської міської ради на ОСОБА_1 був відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 .
02.11.2023 року між КП «Жовтоводськтепломережа» ЖМР та ОСОБА_1 був укладений індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії. Даний договір є публічний договір приєднання, укладений сторонами з урахуванням ст.ст.633,634,641,642 ЦК України з метою надання з метою надання послуг з постачання теплової енергії споживачу. Цей договір є опублікованим на офіційному сайті КП «Жовтоводськтепломережа» ЖМР.
Невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті в повному обсязі за послугу з постачання теплової енергії призвело до виникнення заборгованості.
Таким чином, заборгованість ОСОБА_1 перед КП «Жовтводськтепломережа» ЖМР за надані послуги за період з 01.11.2016 року по 01.12.2023 року складає 59726,1 грн, з яких основний борг - 56725,85 грн, інфляційні нарахування - 1750,65 грн, три відсотки річних - 1249,60 грн.
За законом споживач повинен своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за фактично надані позивачем послуги з централізованого опалення за встановленими тарифами.
Враховуючи, що в добровільному порядку заборгованіcть за комунальні послуги не погашається, позивач змушений звернутися до суду та просить стягнути з ОСОБА_1 на користь КП «Жовтоводськтепломережа» Жовтоводської міської ради заборгованість за послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2016 року по 01.12.2023 року у сумі 59726,1 грн.
Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 10 червня 2025 року у справі відкрито провадження та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Позивач про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін повідомлений належним чином, заперечень щодо розгляду справи без повідомлення сторін не подав.
03 липня 2025 року від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Шевченко А.Г. на адресу суду надійшов відзив, в якому вона просить стягнути з відповідача заборгованість в межах загального трирічного строку за період з травня 2022 року по листопад 2023 року, що з урахуванням сплат становить 5289,83 грн, в задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
У відзиві представник відповідача зазначає, що відповідач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник, адвокат Шевченко А.Г., заперечує проти позовних вимог, вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
В позовній заяві зазначається, що квартира за адресою: АДРЕСА_2 , заборгованість за послуги з постачання теплової енергії по якій є предметом розгляду поточної справи, була приватною власністю відповідача ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право на спадщину від 02 листопада 2023 року, до моменту її відчуження на підставі Договору дарування квартири від 01 грудня 2023 року.
Представник відповідача звертає увагу на те, що прямо зазначаючи, що квартира належала відповідачу на підставі Свідоцтва про право на спадщину від 02 листопада 2023 року, позивач намагається стягнути заборгованість за теплопостачання з відповідача починаючи з 2016 року, за відсутності належного обґрунтування, що саме відповідач у цей період був споживачем наданих послуг в розумінні положень чинного законодавства та мав обов'язки щодо їх оплати.
На момент початку нарахування заборгованості за послуги з теплопостачання (тобто станом на жовтень 2016 року) квартира за адресою: АДРЕСА_2 , заборгованість за послуги з теплопостачання по якій є предметом розгляду поточної справи, належала на праві приватної власності ОСОБА_3 , матері відповідача ОСОБА_1 .
Право власності на квартиру належало ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 03 травня 2001 року державним нотаріусом Жовтоводської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, реєстровий №1868, а після її смерті в 2017 році було успадковане її спадкоємцями: донькою та сином, в рівних частках.
Відтак представник відповідача вважає, що в позовній заяві відсутнє обґрунтування, що саме у ОСОБА_1 , як відповідача, існував обов'язок сплачувати за послуги, заборгованість за якими є предметом розгляду, за період вказаний позивачем, тобто з 2016 року.
В частині вимоги про стягнення заборгованості за період жовтень 2016 - травень 2017 року, представник відповідача зазначає, що на момент початку нарахування заборгованості за теплопостачання (тобто станом на жовтень 2016 року), споживачем таких послуг за Договором та в розумінні ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» була саме ОСОБА_3 (мати відповідача), як власниця нерухомого майна на момент надання таких послуг. Саме між останньою, як власницею квартири, споживачем відповідних послуг, та між надавачем таких послуг, виникали відповідні правовідносини, з надання послуг теплопостачання, в яких одна сторона зобов'язана надавати другій стороні послуги теплопостачання, а друга зобов'язана своєчасно здійснювати оплату за споживання і користування послугами.
ІНФОРМАЦІЯ_5 року, після смерті ОСОБА_3 , спадкоємцями, а відтак і власниками (співвласниками) квартири, заборгованість за послуги з теплопостачання по якій є предметом розгляду поточної справи, стали її донька (відповідач по справі) ОСОБА_1 - 1/2 частки та син, ОСОБА_4 (рідний брат відповідача) - 1/2 частки. Зазначене підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим 02 листопада 2023 року приватним нотаріусом Кам'янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області, реєстровий № 3370.
Таким чином, з червня 2017 року (з моменту смерті ОСОБА_3 як споживача послуг за договором), всі її правовідносини припинилися, а обов'язки (в тому числі зі сплати за послуги з теплопостачання) внаслідок відкриття спадщини перейшли до двох її спадкоємців.
Положення статті 1282 ЦК України застосовуються у випадку дотримання кредитором положень статті 1281 ЦК України щодо строків пред'явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.
Відповідно до положень чинного законодавства і ОСОБА_1 , і ОСОБА_4 успадкували обов'язок своєї померлої матері, в тому числі щодо погашення заборгованості за теплопостачання з 2016 року. Відтак заборгованість за період жовтень 2016 - травень 2017 року (зобов'язання по якій належали ОСОБА_3 ) мала стягуватися як з ОСОБА_1 , так і з ОСОБА_4 , з кожного окремо, відповідно до розміру частки в успадкованому нерухомому майні (тобто по 1/2). Отже, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 мали спільне (солідарне) зобов'язання щодо погашення цієї заборгованості. Зазначене вище спростовує наведений позивачем розрахунок заборгованості тільки відповідача за надані послуги за період жовтень 2016 - травень 2017 року.
При цьому, представник відповідача вважає, що задоволення вимог кредитора (КП «Жовтоводськтеплоенерго») за період з жовтня 2016 по травень 2017 року було б можливе, якби останній у строк, встановлений ст.1281 ЦК України пред'явив відповідні вимоги до спадкоємців за стягнення заборгованості.
Позивачем не надано жодного доказу, що ним в порядку та на умовах визначеним законодавством, з дотриманням строку на пред'явлення вимоги кредитора до спадкоємців (пів року) заявлялися відповідні вимоги до ОСОБА_1 і ОСОБА_4 як спадкоємців, щодо стягнення заборгованості за зобов'язаннями їхньої померлої матері як споживача за Договором.
Таким чином, з урахуванням положень ст.ст. 1281 ЦК України, у зв'язку з пропуском строку заявлення вимоги, КП «Жовтоводськтеплоенерго» втратило право вимоги до спадкоємців щодо стягнення боргу за послуги, споживачем яких момент надання таких послуг була саме ОСОБА_3 , як споживач за Договором.
Отже, представник відповідача вважає, що вимога про стягнення з відповідача боргу за період жовтень 2016 - по травень 2017 року (тобто по день смерті ОСОБА_3 як споживача за Договором), що виходячи з даних розрахунку заборгованості, наданого позивачем складає 6184,26 грн (з урахуванням сплат) не підлягає задоволенню.
З урахуванням того, що вимога про стягнення боргу за період з жовтня 2016 по червень 2017 року не підлягає задоволенню у зв'язку з втратою права вимоги на неї, представник відповідача вважає, що вимога про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за цей період також не підлягає задоволенню.
В частині вимоги про стягнення заборгованості за період червень 2017 - вересень 2018 року представник відповідача зазначає, що з ІНФОРМАЦІЯ_5 року (з моменту смерті ОСОБА_3 як споживача послуг за Договором), внаслідок успадкування квартири, заборгованість за послуги з теплопостачання по якій є предметом розгляду поточної справи, у ОСОБА_1 і у ОСОБА_4 , виникав обов'язок утримувати квартиру, в тому числі шляхом сплати за послуги з теплопостачання, в рівних частинах як співвласників на праві спільної часткової власності нерухомого майна по 1/2 частки.
Отже, заборгованість за теплопостачання за період з червня 2017 по вересень 2018 року мала стягуватися з кожного зі співвласників окремо, відповідно до розміру частки в нерухомому майні. Зазначене вище спростовує наведений Позивачем розрахунок заборгованості тільки відповідача за надані послуги за період червень 2017 - вересень 2018 року.
Виходячи з даних розрахунку заборгованості, наданого позивачем за період з червня 2017 по вересень 2018 року заборгованість за теплопостачання складала 10 241,59 грн.Враховуючи, що і у ОСОБА_1 , і у ОСОБА_4 , як співвласників нерухомого майна в рівних частинах, існували однакові обов'язки щодо утримання квартири та сплати відповідних житлово-комунальних послуг, заборгованість кожного зі співвласників квартири за період з червня 2017 по вересень 2018 року складала по 5120,80 грн (загальна заборгованість 10 241,59 грн./2)
Зазначене вище, на думку представника відповідача, спростовує той факт, що за період з жовтня 2016 року обов'язок щодо сплати заборгованості за теплопостачання належав виключно відповідачу та підлягає стягненню з неї.
За період з червня 2017 по вересень 2018 року заборгованість ОСОБА_1 в межах її зобов'язань як співвласника нерухомого майна, становила половину від загальної заборгованості, тобто 5120,80 грн.
Вимога про стягнення іншої частини боргу у розмірі 5 120,80 грн., мала пред'являтися іншому зі співвласників квартири, ОСОБА_4 , відтак стягненню з ОСОБА_1 не підлягає.
Щодо частини заборгованості ОСОБА_4 , як співвласника нерухомого майна за період з червня 2017 по вересень 2018 року в розмірі 5 120,80 грн. представник відповідача зазначає наступне.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , співвласник квартири. Після його смерті спадкоємцем його 1/2 частки квартири, а відтак і єдиним власником квартири, заборгованість за послуги з теплопостачання по якій є предметом розгляду поточної справи, стала його рідна сестра - ОСОБА_1 (яка вже була власником іншої 1/2 частки). Зазначене підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим 15 листопада 2023 року державним нотаріусом Жовтоводської державної нотаріальної контори, реєстровий № 1081, копія якого додається.
Таким чином, з вересня 2018 року (з моменту смерті ОСОБА_4 ), внаслідок відкриття спадщини, всі його обов'язки як співвласника квартири, в тому числі обов'язки зі сплати послуг за теплопостачання, перейшли до його рідної сестри та спадкоємця за законом - ОСОБА_1 .
Разом з тим положення зазначеної правової норми застосовуються у випадку дотримання кредитором положень статті 1281 ЦК України щодо строків пред'явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.
Таким чином, відповідач ОСОБА_1 успадкувала обов'язок свого померлого брата щодо погашення його частини заборгованості у розмірі 5 120,80 грн. за період з червня 2017 по вересень 2018 року в межах його частки у зобов'язанні як співвласника нерухомого майна.
Проте, задоволення вимог кредитора (КП «Жовтоводськтеплоенерго») в частині стягнення частки заборгованості ОСОБА_4 (як співвласника нерухомого майна) у розмірі 5 120,80 грн. було б можливе, якби позивач у строк, встановлений ст. 1281 ЦК України пред'явив відповідну вимогу спадкоємцю ОСОБА_4 , тобто до відповідача.
На думку представника відповідача, позивачем не надано жодного доказу, що ним в порядку та на умовах визначеним законодавством, з дотриманням строку на пред'явлення вимоги кредитора до спадкоємців (пів року) заявлялися відповідні вимоги до ОСОБА_1 як спадкоємця ОСОБА_4 щодо стягнення заборгованості в межах його частки у зобов'язанні як співвласника, що складала 5 120,80 грн., відтак позивач втратив право такої вимоги.
З урахуванням положень ст.1281 ЦК України, у зв'язку з пропуском строку заявлення вимоги, КП «Жовтоводськтеплоенерго» втратило право вимоги до ОСОБА_1 як спадкоємця ОСОБА_4 щодо стягнення заборгованості в межах його частки у зобов'язанні як співвласника нерухомого майна.
Відтак Вимога про стягнення частки боргу ОСОБА_4 як співвласника нерухомого майна за період з 2017 по вересень 2018 року (до його смерті) у розмірі 5 120,80 грн., не підлягає задоволенню.
Зазначене вище спростовує наведений позивачем розрахунок заборгованості відповідача за надані послуги за період з травня 2017 року по вересень 2018 року.
З урахуванням того, що вимога про стягнення частини заборгованості ОСОБА_4 в межах його зобов'язань, як співвласника нерухомого майна не підлягає задоволенню, представник відповідача вважає, що вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за цей період також не підлягають задоволенню.
Представник відповідача звертає увагу суду, що з позовною заявою, що розглядається, позивач звернувся лише в травні 2025 року. Відтак вважає, що до частини заборгованості ОСОБА_1 як співвласника нерухомого майна за період з червня 2017 по вересень 2018 року в розмірі 5 120,80 грн. необхідно застосувати наслідки спливу позовної давності, передбачені ст. 267 ЦК України.
Отже, у зв'язку з застосуванням наслідків спливу строку позовної давності вважаємо, вимога про стягнення частини заборгованості ОСОБА_1 в розмірі 5 120,80 грн. в межах її зобов'язань, як співвласника нерухомого майна, задоволенню не підлягає.
Також, з урахуванням того, що вимога про стягнення частини заборгованості ОСОБА_1 в межах її зобов'язань, як співвласника нерухомого майна не підлягає задоволенню, представник відповідача вважає, що вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за цей період також не підлягають задоволенню.
Представник відповідача вважає, що зазначене вище в своїй сукупності підтверджує, що вимога щодо стягнення з ОСОБА_1 боргу в сумі 16 426,16 грн., з яких:
-6 184,26 грн. за період жовтень 2016 - травень 2017 за зобов'язаннями її померлої матері, які були успадковані ОСОБА_1 та її рідним братом в рівних частинах, право вимоги на які було втрачено кредитором у зв'язку з пропуском строку пред'явлення вимог до спадкоємців;
-5 120,95 грн. за зобов'язаннями ОСОБА_1 за період червень 2017 - вересень 2018 року, як співвласника нерухомого майна, які не можуть бути стягнуті у зв'язку з пропуском строку позовної давності;
-5 120,95 грн. за зобов'язаннями померлого брата відповідача як співвласника нерухомого майна за період червень 2017 - вересень 2018, успадковані ОСОБА_1 , право вимоги на які було втрачено кредитором у зв'язку з пропуском строку пред'явлення вимоги,
не підлягає задоволенню, що має бути враховано при прийнятті рішення.
Щодо зобов'язань ОСОБА_1 як єдиного власника нерухомого майна, за період з жовтня 2018 по грудень 2023 року представник відповідача зазначає наступне. Єдиним власником нерухомого майна, заборгованість за послуги з постачання теплової енергії по якому є предметом розгляду поточної справи, відповідач стала фактично з жовтня 2018 року. З даним цивільним позовом позивач звернувся до суду лише в травні 2025 року.
В межах загального трирічного строку позовної давності за послуги з теплопостачання за квартиру за адресою: АДРЕСА_2 потрібно вважати заборгованість, яка виникла за період травень 2022 року - листопад 2023 року, в розмірі 5 292,83 грн.
Відтак, на думку відповідача, в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за період жовтень 2018 року - квітень 2022 року слід відмовити у зв'язку з пропуском строку позовної давності, а з відповідача в межах загального трирічного строку підлягає стягненню заборгованість в розмірі 5 292,83 грн. за період травень 2022 року - листопад 2023 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи, що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Повно, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.
Судом встановлено, що між відповідачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 01.12.2023 року було укладено договір дарування квартири за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.12,13).
Згідно з рішенням №410/1 від 29.11.2000 року функції по збору платежів за послуги гарячого водопостачання та опалення від Жовтоводського виробничого житлово-експлуатаційного об'єднання та виробничого об'єднання житлово-комунального господарства перейшли безпосередньо виробнику цих послуг - КП «Жовтоводськтепломережа» (а.с.14).
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.11.2023 року спадкоємцями квартири за адресою: АДРЕСА_2 після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є її діти: ОСОБА_1 на 1/2 частки, та ОСОБА_4 на 1/2 частки. Ця квартира належала спадкодавцеві на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 03.05.2001 року державним нотаріусом Жовтоводської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Морозюком В.О. за реєстровим №1868.
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.11.2023 року спадкоємцем 1/2 частки квартири за адресою: АДРЕСА_2 після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , є його рідна сестра - ОСОБА_1 .
Згідно розрахунку за період з 01.11.2016 року по 01.12.2023 року заборгованість за послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_2 , складає 56725,85 грн (а.с.7-9).
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати сплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до п.п.5 п.45 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою КМУ від 21.08.2019 року №830, індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, та вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.
Як слідує із вимог ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до вимог статті 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі відмови оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
Частиною 1 ст.322 ЦК України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав та обов'язків сторін, на боржника покладено виключно певний обов'язок з оплати житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч.1 ст.509 ЦК України) вимагати сплату грошей за надані послуги.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Обов'язок власника квартири оплачувати послуги з централізованого опалення, передбачений статтею 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», згідно з якою споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно статей 7, 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Як вбачається з матеріалів справи, власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 , до ІНФОРМАЦІЯ_5 року, тобто до моменту смерті, була мати відповідача ОСОБА_3 .
Спадкоємцем останньої стала відповідач ОСОБА_1 , яка успадкувала 1/2 спірної квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину від 02.11.2023 року та брат відповідача ОСОБА_4 , який також успадкував 1/2 вищезазначеної квартири.
Крім того, спадкоємцем ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , стала відповідач, яка успадкувала належну йому 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
За змістом ст.ст.1216,1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч.ч.1-2 статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Відповідно до норм ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.
Кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.
Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.
Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Статтею 1282 ЦК України встановлено, що спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.
У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Таким чином, зобов'язання з повернення заборгованості за комунальними-платежами включається до складу спадщини. Строки пред'явлення кредитором вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України.
Вказані норми ЦК України встановлюють застережливий строк для пред'явлення кредитором вимог до спадкоємців боржника, а саме: шість місяців від дня настання строку вимоги.
Отже, стаття 1281 ЦК України визначає преклюзивні строки пред'явлення таких вимог, з пропуском якого кредитор повністю втрачає право вимоги до спадкоємця за боргами спадкодавця.
Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц, провадження №14-53цс18 та застосовуються у спорах, предметом яких є стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, зокрема у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі №635/7285/14-ц, провадження №61-4685св18.
Як вбачається з матеріалів справи, на момент смерті спадкодавця ОСОБА_3 заборгованість за спожиті послуги складала 652,27 грн, тобто вказана заборгованість була утворена ОСОБА_3 за її життя та підлягала б відшкодуванню спадкоємцем у порядку, визначеному статтею 1282 ЦК України.
Крім того, на момент смерті спадкодавця ОСОБА_4 заборгованість складала 10242,09 грн (10894,36 - 652,27) грн, половина з якої (5121,04 грн) також підлягала б відшкодуванню спадкоємцем у порядку, визначеному статтею 1282 ЦК України.
Таким чином, суд зауважує, що до заборгованості, що виникла за життя спадкодавців та підлягає відшкодуванню спадкоємцями в межах успадкованого майна розповсюджуються процесуальні строки, визначені статтею 1281 ЦК України. При цьому, вказані строки є преклюзивними, тобто кредитор повністю втрачає право вимоги до спадкоємця за боргами спадкодавця.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року у справі №758/8549/15-ц (провадження №61-8438св18) зроблено висновок по застосуванню статті 1281 ЦК України і зазначено, що «вказана норма не встановлює певного порядку пред'явлення вимог кредиторів. Пред'являння вимог може відбуватися як безпосередньо спадкоємцю, так і через нотаріуса».
Як вбачається з матеріалів справи свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_3 було видано відповідачу 02 листопада 2023 року. Свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_4 було видано відповідачу 15 листопада 2023 року.
В той час як до суду із зазначеними вимогами позивач звернувся в травні 2025 року, тобто з пропуском шестимісячного строку для пред'явлення своїх вимог до спадкоємця, який прийняв спадщину.
В матеріалах справи відсутні відомості про звернення із відповідною вимогою до нотаріуса або спадкоємця безпосередньо. Клопотання про витребування доказів, зокрема нотаріальної справи, позивачем під час розгляду справи по суті позивачем не заявлялося.
Крім того, звертаючись до суду із позовом, позивач не зазначав про час з якого останній дізнався про смерть спадкодавців, з якого можливо було б встановити початок перебігу строків на звернення із відповідними вимогами.
Таким чином, суд доходить висновку про порушення позивачем преклюзивного строку на звернення до суду із вимогою про стягнення з відповідача заборгованості, що виникла за життя спадкодавців, тобто у розмірі 652,27 грн за період з жовтня 2016 року по червень 2017 року, а також у розмірі 5121,04 грн за період з липня 2017 року по вересень 2018 року, та як результат, позбавлення його права такої вимоги до спадкоємця.
Щодо заборгованості ОСОБА_1 , як співвласника нерухомого майна, за період з липня 2017 року по вересень 2018 року у розмірі 5121,04 грн, а також заборгованості за період з жовтня 2018 року по листопад 2023 року, відповідач просить застосувати строк позовної давності.
Разом з тим, безпідставними є доводи відповідача про те, що до спірних правовідносин необхідно застосувати наслідки спливу строку позовної давності, з огляду на наступне.
За статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Частиною 4 статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Частинами 1, 5 статті 261 ЦК України зазначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Позовна давність, відповідно до частини 1 статті 260 ЦК України, обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (ч.ч.2,3 статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч.3 ст.264 ЦК України).
Аналіз зазначених норм цивільного права визначає, що за щомісячними платежами перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, в період з липня 2017 року по листопад 2023 року відповідачем періодично частково здійснювалась оплата за надані послуги з теплової енергії впродовж всього зазначеного періоду. При цьому останній платіж відповідачем був здійснений в листопаді 2023 року на суму 1024,1 грн, а отже вказані дії свідчать про визнання відповідачем свого обов'язку щодо сплати наданих послуг.
При цьому слід зауважити, що часткова оплата за надані послуги з теплової енергії здійснювалась відповідачем навіть тоді, коли позивачем не нараховувалась плата за надані послуги з теплової енергії (літній період), що свідчить про визнання відповідачем свого обов'язку щодо сплати наданих послуг за минулий період.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 9 листопада 2018 року у справі № 911/3685/17.
У постанові ВП ВС від 24.04.2019 по справі № 523/10225/15-ц (14-159цс19) вказано, що відповідно до частин першої, третьої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку; після переривання перебіг позовної давності починається заново. Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, сума заборгованості за послуги централізованого опалення частково сплачувалась відповідачем впродовж всього вищезазначеного періоду та навіть в період ненарахування позивачем такої оплати.
З урахуванням наведеного вище суд вважає, що строк позовної давності переривався вчиненням відповідачем дій по оплаті послуг з централізованого опалення, у зв'язку з чим строк позовної давності станом на момент подання позову до суду 30.05.2025 року позивачем не пропущено.
Таким чином, з відповідача слід стягнути заборгованість у розмірі 5121,04 грн за період з липня 2017 року по вересень 2018 року, яка була утворена саме ОСОБА_1 , як співвласником 1/2 майна, а також заборгованість за період з жовтня 2018 року по листопад 2023 року, яка з урахуванням проплат відповідача складає 45074,71 грн, тобто всього 50195,75 грн. В іншій частині позовних вимог слід відмовити через пропуск позовної давності, про що було заявлено відповідачем в заяві від 03.07.2025 року.
Згідно із ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Закріплена в пункті 10 частини другої ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у ч.2 ст. 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Верховним Судом України в листі №62-97 від 03.04.1997 року надані рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ.
Відповідно до розрахунку інфляційних витрат та 3% річних, здійсненого позивачем у зв'язку з невиконанням з боку відповідача обов'язку щодо оплати за надані послуги, з відповідача слід стягнути за період з липня 2017 року по вересень 2018 року інфляційні втрати у розмірі 593,23 грн та 3% річних у розмірі 312,37 грн. Також за період з жовтня 2018 року по листопад 2023 року з відповідача слід стягнути інфляційні втрати у розмірі 382,52 грн та 3% річних у розмірі 562,18 грн.
Таким чином всього слід стягнути з відповідача заборгованість за основною сумою боргу у розмірі 50195,75 грн, інфляційні втрати у розмірі 975,75 грн та 3% річних у розмірі 874,55 грн.
Відповідно до ст. 133,141 ЦПК України із відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що складає 2638,6 грн (52045,48 х 3028 / 59726,1).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 509, 526, 625 ЦК України та згідно ст.ст. ст.ст. 131, 141, 247, 263-265, 273, 280-282, 287, 288, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позов Комунального підприємства «Жовтоводськтепломережа» Жовтоводської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОПКК НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , на користь Комунального підприємства «Жовтоводськтепломережа» Жовтоводської міської ради, код ЄДРПОУ 23645975, р/рахунок IBAN: НОМЕР_3 в АТ «Укрсиббанк», МФО 351005, заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у сумі 52045 (п'ятдесят дві тисячі сорок п'ять) гривень 48 копійок, з яких сума основного боргу 50195,75 грн, інфляційні втрати у розмірі 975,75 грн та 3% річних у розмірі 874,55 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОПКК НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , на користь Комунального підприємства «Жовтоводськтепломережа» Жовтоводської міської ради, код ЄДРПОУ 23645975, р/рахунок IBAN: НОМЕР_3 в АТ «Укрсиббанк», МФО 351005, судовий збір у розмірі 2638,6 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя Жовтоводського міського суду
Дніпропетровської області Кімал ГУСЕЙНОВ