Справа № 201/14493/25
Провадження № 2-з/201/188/2025
17 листопада 2025 року Соборний районний суд
міста Дніпра
Суддя Федоріщев С.С., ознайомившись із заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Державний нотаріальний архів в Дніпропетровській області про визнання недійсним договорів дарування та витребування майна з чужого незаконного володіння, -
До Соборного районного суду міста Дніпра 14 листопада 2025 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Державний нотаріальний архів в Дніпропетровській області про визнання недійсним договорів дарування та витребування майна з чужого незаконного володіння.
Ухвалою судді від 17 листопада 2025 року було відкрито провадження у даній справі.
Разом із позовною заявою до суду надійшла заява про забезпечення позову, у якій позивачка просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони вчинення будь-яких дій, спрямованих на визнання права власності на нерухоме майно, а саме домоволодіння та земельну ділянку площею 0,0400 га, кадастровий номер 1210100000:03:267:0064, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що зареєстровані за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та видачу правовстановлюючих документів на нього, вчинення дій, пов'язаних з державною реєстрацією права власності та інших речових прав на вказане нерухоме майно, у тому числі на інших осіб, відчуження у будь-який спосіб (купівля-продаж, дарування, застава, міна, реалізація, продаж на аукціоні (торгах) та ін.) нерухомого майна, звернення стягнення на вказане майно і дій по організації та здійсненню його вилучення та примусової реалізації і відчуження; зупинення продажу (реалізації) арештованого майна, а саме домоволодіння та земельної ділянки площею 0,0400 га, кадастровий номер 1210100000:03:267:0064, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , що зареєстровані за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
В обґрунтування зазначеної заяви позивач зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Частиною 1 статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії, іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Ч. 2 ст. 150 ЦПК України дозволено суду застосувати кілька видів забезпечення позову.
Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Перевіривши матеріали справи і заяву про забезпечення позову та оцінивши надані докази, а також враховуючи, що заява подана з додержанням вимог статті 151 ЦПК України, а заходи забезпечення позову відповідають предмету позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовано лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи, з урахуванням чого суд вважає можливим заяву про забезпечення позову задовольнити.
Надані позивачем з позовною заявою та заявою про забезпечення позову документи підтверджують наявність спору між сторонами справи, вказують на існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Також відповідно до пункту 20 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ» від 7 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» зазначено, що з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача на час судового розгляду позову про право на це майно суд за клопотанням позивача може вжити заходи забезпечення позову (статті 151, 152 ЦПК), наприклад, накласти арешт на майно, заборонити відповідачеві вчиняти певні дії (розпоряджатися і/або користуватися спірним майном), заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, передати спірне майно на зберігання третій особі відповідно до статті 976 ЦК (судовий секвестр).
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 N 5-рп/2011 у справі N 1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.
Крім цього, при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.50 та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
У рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішеннях Європейського суду з прав людини, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Таким чином, керуючись наведеними нормами цивільного процесуального законодавства та враховуючи роз'яснення Верховного Суду України, Конституційного Суду України, міжнародних норм при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Вирішуючи питання зустрічного забезпечення позову судом враховано, що позивачем є фізична особа, що у встановленому законом порядку зареєстрована на території України, крім того у суду відсутні надані докази того, що майновий стан цього позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду по справі, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові, а тому обов'язок суду щодо беззаперечного застосування до позивача зустрічного зобов'язання, який передбачений випадками переліченими у ч. 3 ст. 154 ЦПК України, відсутній.
Враховуючи викладені вище обставини, суд приходить до висновку про те, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.
Відповідно ч. 6 ст. 154 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Згідно ч. 1 ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 149, ст. 150, ст. 151, ч. 10 ст. 153, ст. 154, ч. 1ст. 157, 260, 353 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Державний нотаріальний архів в Дніпропетровській області про визнання недійсним договорів дарування та витребування майна з чужого незаконного володіння - задовольнити.
До набрання законної сили рішенням у цивільній справі № 201/14493/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Державний нотаріальний архів в Дніпропетровській області про визнання недійсним договорів дарування та витребування майна з чужого незаконного володіння, вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони вчинення будь-яких дій, спрямованих на визнання права власності на нерухоме майно, а саме домоволодіння та земельну ділянку площею 0,0400 га, кадастровий номер 1210100000:03:267:0064, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що зареєстровані за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та видачу правовстановлюючих документів на нього, вчинення дій, пов'язаних з державною реєстрацією права власності та інших речових прав на вказане нерухоме майно, у тому числі на інших осіб, відчуження у будь-який спосіб (купівля-продаж, дарування, застава, міна, реалізація, продаж на аукціоні (торгах) та ін.) нерухомого майна, звернення стягнення на вказане майно і дій по організації та здійсненню його вилучення та примусової реалізації і відчуження; зупинення продажу (реалізації) арештованого майна, а саме домоволодіння та земельної ділянки площею 0,0400 га, кадастровий номер 1210100000:03:267:0064, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , що зареєстровані за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Примірник ухвали про забезпечення позову направити для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Суд може скасувати заходи забезпечення позову за вмотивованим клопотанням учасника справи у порядку вимог ст. 158 ЦПК України.
Строк пред'явлення ухвали до виконання, як виконавчого листа, три роки.
Реквізити сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ;
Відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Третя особа - Державний нотаріальний архів в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 36840613, м. Дніпро, вул. Данила Галицького, буд. 14.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя С.С. Федоріщев