Справа № 175/4544/25
Провадження № 2/175/1152/25
Іменем України
"14" листопада 2025 р. с-ще Слобожанське
Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Краснокутської Н.С., за участю секретаря судового засідання Коломоєць Т.А., представника позивача - Рябухіної Ю.В., відповідача - ОСОБА_1 , третьої особи - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження в залі суду с-ща Слобожанське цивільну справу № 175/4544/25 за позовною заявою Органу опіки та піклування в особі Підгородненської міської ради Дніпровського районного Дніпропетровської області, який діє в інтересах дитини ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_2 , до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,-
До Дніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява Органу опіки та піклування в особі Підгородненської міської ради Дніпровського районного Дніпропетровської області, який діє в інтересах дитини ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_2 , до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, у якій позивач просить суд: позбавити батьківських права матір - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 та батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Стягнути аліменти з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку на користь особи, яка буде виконувати обов'язки законного представника дитини.
В обґрунтуванні позовної заяви зазначено про те, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 є матір'ю дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 є батьком дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
24.01.2025 року до служби у справах дітей Підгородненської міської ради надійшло усне повідомлення прокурора Слобожанської окружної прокуратури про факт вчинення кримінального правопорушення, пов'язаного з дитячою порнографією на території Підгородненської міської ради. Того ж дня було здійснено виїзд спеціалістом служби у справах дітей за адресою: АДРЕСА_1 .
За вказаною адресою було складено акт обстеження умов проживання, у якому зазначалося про те, що у сім'ї проживає малолітня дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Зі слав прабабусі - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 дитина приймає рецептурні ліки, умови проживання задовільні, у будинку тепло, є необхідні меблі, дитина має окреме місце для сну, одяг на дитину відповідного віку, іграшки.
Члени комісії прийшли до висновку, що прабабуся - ОСОБА_5 та дідусь - ОСОБА_2 створили належні умови для розвитку дитини. З батьком - ОСОБА_1 та матір'ю - ОСОБА_4 членам комісії поспілкуватися не вдалося
Відповідно до запиту СВ ВП № 2 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області у їх провадженні знаходиться кримінальне провадження № 12025042240000022, відомості про яке внесено 14.01.2025 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 301-1 КК України.
Потерпілим у кримінальному провадженні є малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Мати, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якій 24.01.2025 року в порядку ст.ст. 276-279 КПК України повідомлено про підозру за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.301-1 КК України, та обраний запобіжний захід тримання під вартою.
До служби у справах дітей надійшло пояснення дідуся, ОСОБА_2 . Він пояснює, що на даний момент його донька, ОСОБА_4 , 2001 р.н., перебуває під слідством у слідчому ізоляторі, батько дитини, ОСОБА_1 , 1996 р.н., на зв'язку не виходить, дитиною не цікавитися. Онук проживає разом з дідом, який на даний час піклується ним, займається вихованням та забезпечує всім необхідним.
Наказом служби у справах дітей Підгородненської міської ради №06 «Про тимчасове влаштовування дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 » дитину тимчасово влаштовано до родини дідуся, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який мешкає за адресою АДРЕСА_3 , терміном до вирішення питання щодо влаштування дитини до сімейних форм виховання.
ОСОБА_1 , 04.02.1996 р., до служби у справах дітей Підгородненської міської ради жодного разу не з'являвся.
Дідусь, ОСОБА_2 , повідомив, що батько декілька разів приїздив до сина в стані алкогольного сп'яніння. Матеріально не допомагає, вихованням сина не займається.
До служби у справах дітей адміністрації Соборного району м. Дніпро було направлено повідомлення, що 17.03.2025 року планується засідання комісії із захисту прав дитини, на якому буде розглянуто питання про доцільність/недоцільність позбавлення батьківських прав матері, ОСОБА_4 та батька, ОСОБА_1 , відповідно дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з проханням здійснити вихід за адресою: АДРЕСА_2 , відібрати письмові пояснення стосовно виконання даною особою батьківських обов'язків.
12.03.2025 року управлінням-службою у справах дітей Соборного району ДМР надано копію акта обмеження умов проживання та пояснення ОСОБА_1 . Родина в полі зору не потрапляла, тому надати характеристику неможливо.
Відповідно до акту обстеження умов проживання батька, ОСОБА_1 , 1996 р.н., АДРЕСА_2 , для дитини є окрема кімната (необладнана), житловий стан будинку середній. На момент виходу батько дитини разом зі своїми батьками був вдома.
У наданому поясненні батька, ОСОБА_1 , вказав, що про засідання комісії із захисту прав дитини, яке відбудеться 17.03.2025 року, повідомляє належним чином, щодо позбавлення себе батьківських прав стосовно сина, ОСОБА_3 вважає недоцільним.
17.03.2025 року відбулося засідання комісії з питання захисту прав дитини Підгородненської міської ради, на якому було розглянуто питання щодо доцільності/недоцільності позбавлення батьківських прав матері ОСОБА_4 та батька ОСОБА_1 . На комісію було запрошено батька, але ОСОБА_7 не з'явився, причину неявки не повідомив. Матір повідомити не вдалося, так як вона перебуває в СІЗО.
У зв'язку з вищеперерахованим Комісія дійшла до висновку про доцільність позбавлення батьківських прав матір - ОСОБА_4 та батька - ОСОБА_1 щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з метою захисту прав та інтересів дитини.
Таким чином, вищезазначені обставини стали підставою для звернення до суду з метою позбавлення батьківських права та стягнення аліментів на утримання дитини.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу передано у провадження судді Краснокутської Н.С.
09.06.2025 року Дніпровським районним судом Дніпропетровської області було постановлено ухвалу про відкриття провадження у даній справі та цією ж ухвалою справу призначено до судового розгляду у порядку загального позовного провадження.
03.10.2025 року Дніпровським районним судом Дніпропетровської області було постановлено ухвалу про закриття підготовчого судового засідання та призначення справи до судового розгляду на 05.11.2025 року, об 15:00.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалась, була повідомлена належним чином про дату та час судового розгляду справи.
У судове засідання з'явились представник позивача - ОСОБА_8 , відповідач - ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 .
Представник позивача ОСОБА_8 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити їх в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги визнав, погодився, щоб його та ОСОБА_4 позбавили батьківських прав, оскільки вона скоїла злочин по відношенню до дитини, а у нього немає зараз можливості утримувати дитину, оскільки він не працює.
Третя особа ОСОБА_2 у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог щодо позбавлення відповідачів батьківських прав.
Під час розгляду справи у судовому засіданні судом встановлено наступні фактичні обставини справи.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 є матір'ю дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 є батьком дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
24.01.2025 року до служби у справах дітей Підгородненської міської ради надійшло усне повідомлення прокурора Слобожанської окружної прокуратури про факт вчинення кримінального правопорушення, пов'язаного дитячою порнографією на території Підгородненської міської ради. Того ж дня було здійснено виїзд спеціалістом служби у справах дітей за адресою: АДРЕСА_2. За вказаною адресою було складено акт обстеження умов проживання, у якому зазначалося про те, що у сім'ї проживає малолітня дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Зі слав прабабусі - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 дитина приймає рецептурні ліки, умови проживання задовільні, у будинку тепло, є необхідні меблі, дитина має окреме місце для сну, одяг на дитину відповідного віку, іграшки. Члени комісії прийшли до висновку, що прабабуся - ОСОБА_5 та дідусь - ОСОБА_2 створили належні умови для розвитку дитини. З батьком - ОСОБА_1 та матір'ю - ОСОБА_4 членам комісії поспілкуватися не вдалося
Відповідно до запиту СВ ВП № 2 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області у їх провадженні знаходиться кримінальне провадження № 12025042240000022, відомості про яке внесено 14.01.2025 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 301-1 КК України.
Потерпілим у кримінальному провадженні є малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Мати, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якій 24.01.2025 року в порядку ст.ст. 276-279 КПК України повідомлено про підозру за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.301-1 КК України, та обраний запобіжний захід тримання під вартою.
Відповідно до пояснень дідуся, ОСОБА_2 , на даний момент його донька, ОСОБА_4 , 2001 р.н., перебуває під слідством у слідчому ізоляторі, батько дитини, ОСОБА_1 , 1996 р.н., дитиною не цікавитися. Онук проживає разом з ним та саме він піклується ним, займається вихованням та забезпечує всім необхідним.
Наказом служби у справах дітей Підгородненської міської ради №06 «Про тимчасове влаштовування дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 » дитину тимчасово влаштовано до родини дідуся, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який мешкає за адресою АДРЕСА_3 , терміном до вирішення питання щодо влаштування дитини до сімейних форм виховання.
17.03.2025 року відбулося засідання комісії з питання захисту прав дитини Підгородненської міської ради, на якому було розглянуто питання щодо доцільності/недоцільності позбавлення батьківських прав матері ОСОБА_4 та батька ОСОБА_1 . На комісію було запрошено батька, але ОСОБА_7 не з'явився, причину неявки не повідомив. Матір повідомити не вдалося так як вона перебуває в СІЗО.
Комісія дійшла до висновку про доцільність позбавлення батьківських прав матір - ОСОБА_4 та батька - ОСОБА_1 щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з метою захисту прав та інтересів дитини.
Згідно з ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
В даній ситуації суд звертає увагу, що статтею 32 Конституції України передбачено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Сімейне життя - це особисті майнові та немайнові відносини між подружжям, іншими членами сім'ї, яке здійснюється на засадах, визначених у Сімейному кодексі: кожна особа має право на повагу до свого сімейного життя (частина четверта статті 4); ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України(частина п'ята статті 5); регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права на особисту свободу та недопустимості свавільного втручання у сімейне життя (частина четверта статті 7) та інше.
Неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розвиту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб (пункт 3.1 рішення Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року №2-рп/2012у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України).
Для суду є безспірним, що в даних правовідносинах при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав відповідачів відбувається втручання в їх право на сімейне життя, яке не є абсолютним і може бути обмеженим в порядку передбаченому Конституцією України.
З іншої сторони обов'язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав неповнолітньої дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини" (статті 1, 9 Конвенції).
Досліджуючи правомірність втручання в право відповідачів на сімейне життя, суд розуміючи місце Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року в сфері стандартів прав людини, вважає за необхідне звернутись до принципів викладених в статті 29 Декларації, згідно із якими:
Кожна людина має обов'язки перед суспільством, у якому тільки й можливий вільний і повний розвиток її особи.
При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві. Отже, в даному випадку допускається обмеження прав особи, а процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами Сімейного кодексу України(статті 164-167).
Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Положеннями норм Сімейного кодексу України встановлено, що кожний із батьків зобов'язаний піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, проявляти у відношенні неї батьківське піклування, зобов'язаний виховувати та утримувати дитину до її повноліття. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ст.150,151,152,155 СК України).
Відповідно до ч. 1,4 ст. 164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім'ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.
Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Відповідно до п. 15,16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року та ратифікованої постановою Верховної ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
Відповідно до пункту 47 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Савіни проти України" право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до пункту 49 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Савіни проти України" хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати що розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.
Відповідно до пункту 50 рішення Європейського Суду у справі "Хант проти України" втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно здійснене "згідно із законом", відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є "необхідним у демократичному суспільстві" для забезпечення цих цілей.
Згідно з наданими позивачем доказами, суд приходить до висновку, що відповідно до запиту СВ ВП № 2 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області у їх провадженні знаходиться кримінальне провадження № 12025042240000022, відомості про яке внесено 14.01.2025 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 301-1 КК України. Потерпілим у кримінальному провадженні є малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , підозрюваною є відповідач ОСОБА_4 , відповідач ОСОБА_1 особисто, в судовому засіданні, погодився з позовними вимогами щодо позбавлення його батьківських прав.
На підставі викладеного, суд дійшов переконливого висновку про доцільність позбавлення відповідачів батьківських прав стосовно їх малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що повністю відповідає інтересам дитини.
Суд звертає увагу відповідачів на те, що відповідно до ч. 1 ст. 169 Сімейного кодексу України, мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
В такому разі, судом буде перевірено, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини (ч. 4 ст. 169 Сімейного кодексу України).
Таким чином, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, їх належність, допустимість, достовірність, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дітей.
Представник позивача просить стягнути з відповідачів аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) з кожного, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно з вимогами ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК України) і виплачуються щомісячно.
Згідно з ч.1ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку згідно з ч. 2 ст. 182 СК України.
Відповідно до ч. 1ст. 191 СК України аліменти, на дитину присуджуються за рішенням суду з дня пред'явлення позову.
У Принципі 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року зазначено, що дитина для повного та гармонічного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна зростати у піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові, моральної та матеріальної забезпеченості.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, що була ратифікована Постановою ВП № 789-ХІІ від 27.02.1991 року, Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно ч. 1ст. 179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.
При вищевикладених обставинах, судом враховується, що відповідачі є особами працездатного віку, законодавчо на останніх покладено обов'язок забезпечення утримання та виховання власної дитини, у зв'язку з чим суд доходить до висновку, що з відповідачів підлягає стягненню аліменти на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1/4 частки заробітку(доходу) з кожного, але неменше 50% відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду з позовною заявою та до досягнення дитиною повноліття, що є законодавчо визначеним мінімумом аліментів на дитину.
Одночасно судом враховується, що статтею 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
У відповідності до ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Позивач при подачі позову звільнений від сплати судового збору, отже, судовий збір підлягає стягненню з відповідачів.
Так, враховуючи вимоги ст. 5 Закону України «Про судовий збір» та ст. 141 ЦПК України, судовий збір підлягає стягненню з кожного відповідача на користь держави в розмірі 2422,40 грн за позовні вимоги про позбавлення батьківських прав та про стягнення аліментів.
Керуючись ст.ст.12,13,81,141,258,259,263-265,354,355 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Органу опіки та піклування в особі Підгородненської міської ради Дніпровського районного Дніпропетровської області, який діє в інтересах дитини ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_2 , до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів задовольнити.
Позбавити батьківських прав матір - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Позбавити батьківських права батька - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 аліменти на користь прийомних батьків, батьків-вихователів, опікунів/піклувальників, в залежності від подальшої форми влаштування дитини, на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше 50 % відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10.04.2025 року і до досягнення нею повноліття.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 аліменти на користь прийомних батьків, батьків-вихователів, опікунів/піклувальників, в залежності від подальшої форми влаштування дитини, на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше 50 % відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10.04.2025 року і до досягнення нею повноліття.
Рішення суду в частині стягнення аліментів у розмірі суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 судовий збір на користь держави в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 17.11.2025 року.
Суддя Н. С. Краснокутська