Справа № 932/1873/25
Провадження № 2-др/932/30/25
Справа № 932/1873/25
Провадження № 2-др/932/30/25
03 листопада 2025 року м. Дніпро
Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді - Потоцької С.С.
за участю секретаря судового засідання - Карапиш А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі заяву представника позивача - Когана Романа Віталійовича про ухвалення додаткового рішення у цивільні справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів,-
У провадженні Шевченківського районного суду міста Дніпра перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Дніпра від 16.06.2025 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів - задоволений.
Представником позивача подана заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 40 000 грн.
Представник відповідача заперечував проти задоволення заяви та стягнення витрат на правничу допомогу. В обґрунтування заперечень вказав, що жодних документів, що свідчать про оплату позивачем гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку представником позивача - адвокатом Коган Р.В. суду не було надано. Інформація яка міститься у акті надання послуг, зокрема, перелік наданих послу, не може вважатися тим розрахунком, подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Отже, відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволені вимог про відшкодування таких витрат.
Позивач та представник позивача в судове засідання не з'явилися, про час і місце проведення судового засідання належним чином повідомлені
Відповідач та представник відповідача в судове засідання не з'явилися, про час і місце проведення судового засідання належним чином повідомлені.
Відповідно до ч. 4 ст.270 ЦПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося ( ч. 2 статті 247 ЦПК України).
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов такого висновку.
Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду міста Дніпра від 16.06.2025 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів - задоволений:
ОСОБА_1 з 30.01.2025 звільнено від сплати аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнутих на підставі судового наказу від 18.10.2024 справа № 932/9642/24 розмірі 1\4 частки від заробітку, але не менш 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 14.10.2024.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Згідно із ч. 1ст. 133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Так, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат (ст. 134 ЦПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 137 ЦПК України);
3) розподіл судових витрат між сторонами (ст. 141 ЦПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 133ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За приписами ст. 13 7ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Водночас зі змісту ч. 4ст. 137ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5ст. 137ЦПК України).
У ч. 3 ст. 141ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Тобто ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц(провадження № 14-382цс19).
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх не співмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18(провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року.
Відповідно до ч. 8 ст. 141ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги-це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137ЦПК України).
Аналогічний правовий висновок міститься постанові Верховного Суду від 02.09.2020 у справі № 329/766/18 (провадження № 61-6627св20).
Так, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі надані:
-копія Договору про надання правничої допомоги від 28.08.2024 № 28/08, укладений між адвокатським об'єднанням «Аукторітас» (Виконавець) та ОСОБА_1 (Замовник ) (далі-Договір № 28/08;
-копія додаткової угоди від 19.12.2034 № 2 до Договору № 28/08;
-копія Акту прийому-передачі від 16.06.2025 до Договору № 28/08;
-копія рахунку-фактури від 16.06.2025 №16/06 на суму 40 000 грн.
За умовами п.1.1 Договору № 28/08 адвокатське об'єднання «Аукторітас» (Виконавець) на умовах даного Договору Замовник дає завдання, а Виконавець зобов'язується відповідно до завдання Замовника надавати йому правову (правничу) допомогу з будь-яких питань у рамках господарського, цивільного, кримінального та адміністративного провадження.
Згідно з п. 4.3 Договору № 28/08 замовник замовив послугу щодо подання позовної заяви про розірвання шлюбу та розподіл майна подружжя та супроводження судових справ до винесення рішення судом. Загальна вартість яких становить 41 600 грн.
У п.1 додаткової угоди № 2 Договору № 28/08 встановлено, що замовник замовив послугу щодо подання позовної заяви про звільнення від сплати аліментів та участі у судових засіданнях (щодо судового наказу, виданого Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська від 18.10.2024 справа № 932/9642/24).
Сторони погодили, що вартість послуг визначена пунктом 1 складає 40000 грн (п.2 додаткової угоди № 2 Договору № 28/08)
За Актом прийому передачі від 16.06.2025 рза Договором № 28/08 Виконавцем надані наступні послуги:
консультація замовника та узгодження правової позиції (2,5 год.)- 11 000 грн;
складання та подання позовної заяви про звільнення від сплати аліментів (10 год.)- 17 000 грн;
участь у судових засіданнях (3 засідання) -12 000 грн.
Загальна вартість наданих послуг становить 40 000 грн.
Представник відповідача Ткаченко Д.В. заперечував проти розміру витрат на правничу допомогу, оскільки жодних документів, що свідчать про оплату позивачем гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку представником позивача - адвокатом Коган Р.В. суду не було надано. Інформація яка міститься у акті надання послуг, зокрема, перелік наданих послу, не може вважатися тим розрахунком, подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Отже, відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволені вимог про відшкодування таких витрат.
Суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності фактичної оплати позивачем наданих послуг з професійної правничої допомоги, оскільки витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено відповідачем, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 133, 137 ЦПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Отже, оцінюючи надані суду докази понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що представником позивача не доведено, що такі витрати позивача були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий.
Зокрема, вирішуючи питання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує конкретні обставини даної справи, її складність, відсутність необхідності вивчення адвокатом додаткових джерел права, законодавства, що регулює спір у справі, обсяг наданих послуг з правничої допомоги, принцип співмірності судових витрат, обґрунтування заявником розміру цих витрат, критерій реальності адвокатських витрат, ту обставину, що відшкодуванню підлягають лише витрати, які мають розумний характер, на думку суду, заявлений розмір витрат на правничу допомогу не відповідає критерію реальності адвокатських витрат, їх неминучості та розумності їхнього розміру, відтак, відсутні підстави для покладення на відповідача обов'язку з відшкодування понесених позивачем витрат на правничу допомогу в заявленому розмірі.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що визначений позивачем та її адвокатом розмір витрат є завищеним щодо іншої сторони, та їх стягнення становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат, а тому вважає, що розмір судових витрат на професійну правничу допомогу слід зменшити.
З врахуванням вищенаведеного, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають відшкодуванню витрати на професійну правничу допомогу, в розмірі 14 000 грн, що відповідає критеріям виправданості, розумності та справедливості.
Керуючись ст. 133,134,137,141,246,270,280,281,353 ЦПК України, суд,-
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Когана Романа Віталійовича про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14 000 (чотирнадцять тисяч) гривень.
У задоволенні іншої частини заяви - відмовити.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;
Представник позивача: ОСОБА_4 , РНКОПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;
Представник відповідача: ОСОБА_5 , адреса: АДРЕСА_3 .
Суддя С.С. Потоцька