Справа № 932/17479/25
Провадження № 1-кс/932/6461/25
12 листопада 2025 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Дніпра ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженої особи ГУНП в Дніпропетровській області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою від 04.11.2025, -
До слідчого судді Шевченківського районного суду міста Дніпро надійшла скарга ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженої особи ГУНП в Дніпропетровській області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою від 04.11.2025.
Скаргу обґрунтовано наступним. 04 листопада 2025 року заявник звернувся до ГУНП в Дніпропетровській області з письмовою заявою про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.255 КК України (створення злочинної організації службовими особами - суддями - з метою приховування злочину іншого судді). В заяві було детально описано обставини, які свідчать про те, що група суддів декількох районних судів м.Дніпра шляхом узгоджених дій (неодноразових типових та безпідставних відмов) фактично блокували будь- які спроби притягнути до відповідальності суддю Новокодацького районного суду м. Дніпра ОСОБА_4 - за вчинення ним правопорушення, тим самим приховуючи його злочинні дії. Така спільна протиправна діяльність суддів дає достатні підстави вважати, що ними було створено злочинну організацію з метою ухилення судді ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності та продовження ним протиправної діяльності, тобто вчинено злочин, передбачений ч.3 ст.255 КК України. Станом на момент подання цієї скарги відомості за його заявою від 04.11.2025 не внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань уповноваженими особами ГУНП в Дніпропетровській області, досудове розслідування не розпочато, повідомлення та витягу з ЄРДР він не отримав. Таким чином, уповноважені особи ГУНП в Дніпропетровській області проігнорували його заяву. В судовому засіданні ОСОБА_3 підтримав скаргу та просив її задовольнити. На запитання слідчого судді пояснив, що заява про вчинення кримінального правопорушення зазначеними ним суддями від 04.11.2025 обґрунтована тим, що останні безпідставно відмовляли у задоволенні його скарг, постановляючи ухвали про відмову. Чи оскаржував він в апеляційному порядку зазначені у заяві ухвали не пам'ятає та не довіряє Дніпровському апеляційному суду.
ГУНП в Дніпропетровській області участь представника у судовому засіданні не забезпечило. До слідчого судді надійшов лист з ГУНП в Дніпропетровській області про розгляду скарги за відсутності його представника.
Вислухавши заявника ОСОБА_3 , вивчивши скаргу та додані матеріали, слідчий суддя приходить такого висновку.
Слідчим суддею встановлено, що 04.11.2025 ОСОБА_5 звернувся до ГУНП в Дніпропетровській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.255 КК України, суддями ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які постановляли ухвали про відмову у задоволенні його скарг.
Як вбачається зі змісту заяви ОСОБА_5 , суддя Кіровського районного суду міста Дніпропетровська (Центрального районного суду м.Дніпра) ОСОБА_6 приховував злочин, вчинений суддею Ленінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_4 , постановляючи ухвали від 14.06.2021, від 27.09.2021, від 30.06.2021, від 10.08.2021, від 16.11.2021. Суддя Кіровського районного суду міста Дніпропетровська ( Центрального районного суду м. Дніпра) ОСОБА_7 приховувала злочин, вчинений суддею Ленінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_4 , постановляючи ухвали від 09.07.2021, від 22.10.2021, від 01.03.2023, від 06.08.2021). Суддя Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська (Чечелівського районного суду м. Дніпра) ОСОБА_13 приховувала злочин, вчинений суддею Ленінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_4 , постановляючи ухвали від 02.10.2023. Суддя Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська (Чечелівського районного суду м. Дніпра) ОСОБА_8 приховував злочин, вчинений суддею Ленінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_4 , постановляючи ухвали від 19.09.2023. Суддя Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська (Соборного районного суду м. Дніпра) ОСОБА_10 приховував злочин, вчинений суддею Ленінського районного суду м.Дніпропетровська ОСОБА_4 , постановляючи ухвали від 21.09.2023. Суддя Амур- Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_14 приховує злочин, вчинений суддею Ленінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_4 , постановляючи ухвали від 13.10.2025. Суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_12 приховує злочин, вчинений суддею Ленінського районного суду м.Дніпропетровська ОСОБА_4 , постановляючи ухвали від 27.10.2025.
Вважає, що в діях зазначених суддів вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.255 КК України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Ознакам, зазначеним у п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, відповідає бездіяльність, яка виникає внаслідок невиконання вимог ч. 1 ст. 214 КПК України.
Водночас, для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні, відомі йому обставини об'єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо). Такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами ЄРДР такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті Кримінального кодексу України).
Також, якщо ж зі змісту повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу або в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити ні попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, ні предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке ініціюється заявником, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР.
Відомості, які підлягають внесенню до ЄРДР та їх перелік визначені ч.5 ст. 214 КПК України, відповідно до положень якої до ЄРДР підлягають внесенню, серед інших відомостей, короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлені з іншого джерела. Аналогічні за змістом норми містяться у Розділі ІІ Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення (далі Положення), затвердженого наказом Генерального прокурора України № 298 від 30.06.2020 року, згідно з яким відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела повинні відповідати вимогам п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України, зокрема, мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 818/1526/18 у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Підставами вважати, що в заяві чи повідомленні містяться відомості саме про злочин є об'єктивні дані, які дійсно свідчать про наявність ознак злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджує реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Вказане слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Такі ж висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 30.09.2021 (справа № 556/450/18), у якій зазначено: «...слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Таким чином, підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім'ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР...».
Слідчий суддя враховує, що особа, яка звертається із заявою про вчинення кримінального правопорушення, може не володіти докладною інформацією про його обставини, втім, таке повідомлення має містити відомості про існування обставин, які прямо чи опосередковано можуть свідчити про наявність ознак вчиненого кримінального правопорушення. Заявник не має обов'язку доводити факт вчинення кримінального правопорушення, однак наведення фактичних обставин, які спонукають його вважати, що кримінальне правопорушення було вчинене, є ознакою обґрунтованості повідомлення та надає можливість їх перевірити.
Так, на переконання слідчого судді, враховуючи викладені ОСОБА_3 обставини у скарзі і заяві від 04.11.2025, зміст заяви не містить об'єктивних даних, що можуть свідчити про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених особливою частиною Кримінального кодексу України.
Як уже зазначив слідчий суддя, ч. 1 ст. 214 КПК України не встановлює обов'язку слідчого, дізнавача, прокурора вносити відомості до ЄРДР за будь-якою заявою, а тільки тією, що містить відомості про вчинення кримінального правопорушення. Також, така позиція відповідає усталеній судовій практиці в Україні та позиції ВС, що викладалась вище.
Ініціювати процедуру кримінального переслідування та застосувати державний механізм для здійснення досудового розслідування доцільно лише у випадку, коли наявні підстави вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення. Безпідставне відкриття кримінального провадження є недопустимим і може порушувати права конкретних осіб, відносно яких таке провадження ініційоване, та є неефективним з точки зору використання державних ресурсів.
Доводи заявника ОСОБА_3 , викладені у заяві від 04.11.2025, є лише його незгодою з ухваленими судовими рішеннями за результатом розгляду його скарг, однак на підтвердження чого не наведено жодних обставин, які прямо чи опосередковано можуть свідчити про наявність ознак вчинення будь -якого з кримінальних правопорушень, передбачених особливою частиною Кримінального кодексу України, а тому відсутня необхідність у перевірці доводів заявника засобами кримінального процесу.
Згідно з вимогами чинного законодавства, законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися поза межами передбаченого законом процесуального контролю.
Статтею 129 Конституції України передбачено право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Порядок оскарження судових рішень визначається нормами Кримінального процесуального кодексу України тощо.
Приписами статті 126 Конституції України закріплено гарантії незалежності і недоторканості судді та передбачено, що вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється та суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку. Аналогічні положення містить ч.1 ст.49 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».
При розгляді заяв щодо суддів про вчинення кримінального правопорушення і внесенні їх до Єдиного реєстру досудових розслідувань слід керуватися роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13.06.2007 "Про незалежність судової влади", якою визначено, що відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені, що також узгоджується з позицією Консультативної ради європейських суддів, яка в пункті 57 Висновку №11(2008) звернула увагу Комітет Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, де зазначено, що зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини. З огляду на зазначене, вимоги національного та міжнародного законодавства передбачають та гарантують незалежність судової влади, цінність такого інституту в кожному демократичному суспільстві. Незалежність судочинства є невід'ємною складовою права на справедливий судовий процес.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 307 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування може бути постановлена про відмову у задоволенні скарги.
З огляду на те, що доводи заявника ОСОБА_3 обмежуються виключно фактом постановлення суддями відповідних ухвал про відмову у задоволенні його скарг, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення його скарги, оскільки рішення суду і відповідно до цього дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, пов'язаних з розглядом конкретної справи, можуть оскаржуватись у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом надання оцінки судовим рішенням, шляхом ініціювання кримінального переслідування щодо суддів, оскільки це порушуватиме принцип незалежності суддів і заборону втручання у вирішення справи належним судом.
Керуючись ст. ст. 26, 214, 303 - 307, 372 КПК України, слідчий суддя,-
У задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженої особи ГУНП в Дніпропетровській області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою від 04.11.2025 - відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1