Справа № 200/11563/18
Провадження № 2/932/1050/24
13 листопада 2025 року м. Дніпро
Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді - Куцевола В.В.
при секретарі - Громовику Д.О.
за участі
представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - ОСОБА_2
відповідача - ОСОБА_3
представника третьої особи - Стеценко Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Дніпрі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, адміністрація Шевченківського району Дніпровської міської ради, Орган опіки та піклування Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про позбавлення батьківських прав та стягнення додаткових витрат на утримання дитини, -
У липні 2018 року до суду надійшла позовна заява, в якій позивач просить суд:
- позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- стягнути з ОСОБА_3 додаткові витрат на утримання дитини у розмірі 8000,00 грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилалась, що у шлюбі з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 було народжено сина - ОСОБА_5 . З 2013 року позивач самостійно виховує сина. Відповідач жодним чином не спілкується про фізичний та духовний розвиток сина з самого народження, нехтує обов'язками з виховання та утримання дитини, не приймає участь у підготовці дитини до самостійного життя. Відповідач свідомо ухилився від виконання батьківських обов'язків. 11.07.2017 року позивачем було укладено шлюб з ОСОБА_6 , який виховує та матеріально забезпечує ОСОБА_5 . Микита називає ОСОБА_6 батьком та вважає його рідною людиною. Крім того відповідач є особою, яка веде аморальний спосіб життя - вживає наркотичні речовини та обгрунтовано підозрюється у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
З огляду на те, що відповідач жодним чином не цікавиться життям дитини та не приймає участі у її розвитку, позивач вважала за необхідне звернутися позбавити відповідача батьківських прав.
Також зазначає, що ОСОБА_5 навчається в «Комп'ютерній школі». За навчання було внесено плату за чотири семестри, що становить 8000,00 грн., тому просить стягнути вказану суму з відповідача.
Відповідачем, було надано відзив доводи викладені в якому зводяться до незгоди з заявленими позовними вимогами. Так, останнім зазначено, що позивач чинити перешкоди у спілкуванні з дитиною. Позивач протягом двох років не давала можливості бачитись з дитиною. В теперішній час відповідач не знає де знаходиться дитина, позивач приховує місцезнаходження сина, назву дошкільного закладу, який відвідує син. Позивач навмисно позбавила батька дитини можливості приймати участь у його житті. Вимоги про стягнення додаткових витрат на утримання дитини документально не підтверджені та не обгрунтовані.
Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Женеску Е.В. від 11.07.2018 року відкрито провадження у справі.
Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Женеску Е.В. від 23.07.2018 року закрито підготовче провадження.
Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Сліщенко Ю.Г. від 18.05.2020 року справу прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Яковлева Д.О. від 23.07.2020 року справу прийнято до провадження та залишено позов без руху.
Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Куцевола В.В. від 29.01.2021 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання.
Ухвалою від 30.06.2021 року залучено до участі у справі правонаступника третьої особи - Служби у справах дітей Шевченківської районної у м. Дніпрі ради, адміністрацію Шевченківського району Дніпровської міської ради.
Ухвалою від 07.09.2021 року залучено до участі у справі як третя особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Службу у справах дітей Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області.
Ухвалою від 07.11.2023 року зобов'язано Службу у справах дітей Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області надати висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 .
Ухвалою від 20.06.2024 року залучено до участі у справі як третя особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Орган опіки та піклування Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області.
Протокольною ухвалою від 14.11.2024 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала наполягала на їх задоволенні.
У судовому засіданні відповідач та представник відповідача, заперечували про задоволення позовних вимог та надали пояснення аналогічні викладеним у відзиві.
У судовому засіданні представник Органу опіки та піклування Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області просила позов задовольнити.
Представники інших третіх осіб, у судове засідання, не з'явились, про причину неявки суд не повідомили.
У судовому засіданні було опитано дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який повідомив, що він проживає разом з мамою та ОСОБА_7 , якого сприймає як батька, відповідача дитина не пам'ятає.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_5 батьками якої записані: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 09.02.2015 року у справі № 203/6682/13-ц розірвано шлюб укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
11.07.2017 року ОСОБА_4 уклала шлюб з ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 .
02.08.2018 року Шевченківською районною у місті Дніпрі радою, як органом опіки та піклування затверджено висновок № 13/15-157, згідно якого орган опіки та піклування вважає за можливе позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно характеристики наданої Комунальним дошкільним навчальним закладом (ясла-садок) загального розвитку «Світлячок» Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 14.05.2018 року, ОСОБА_8 проживає разом з мамою та вітчимом. Батьки приймають активну участь у вихованні дитини.
Згідно характеристики Дитячого центру розвитку «Академія талантів «Hakunamatata» мати ОСОБА_9 приймає активну участь у вихованні дитини. На зайняття дитину приводить мати - ОСОБА_10 , батько - ОСОБА_11 , няня - ОСОБА_12 .
Відповідно до висновку органу опіки та піклування Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області затвердженого рішенням голови сільського голови Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 06.11.2024 року № 389, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , стосовно його малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно прибуткових касових ордерів від 20.11.2017 року, 18.12.2017 року, 26.01.2018 року, 23.02.20218 року, 26.03.2018 року, 27.04.2018 року 23.10.2017 року, ОСОБА_4 сплачено ФОП ОСОБА_13 кошти в сумі 5040 грн.
В провадженні Дніпровського районного суду Дніпропетровської області перебуває цивільна справа № 175/4854/17 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи: Служба у справах дітей Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, Управління-служба у справах дітей адміністрації Центрального районну Дніпровської міськради про визначення способу участі у вихованні дитини.
Щодо заявленої позовної вимоги про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд зазначає наступне.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною 1 статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно з частиною 1 статті 14 Закону України "Про охорону дитинства" діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України "Про охорону дитинства").
Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Частинами першою, другою та четвертою статті 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини.
Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку.
Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 23 грудня 2020 року у справі № 522/21914/14 (провадження № 61-8179св19), від 22 листопада 2023 року у справі № 1915/2789/12 (провадження № 61-14726св23).
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Стаття 9 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною згідно із Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов'язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
У справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).
У справі "Мамчур проти України" від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
З огляду на те, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про можливість застосування до ОСОБА_3 такого крайнього заходу впливу, в розрізі СК України, як позбавлення батьківських прав та враховуючи твердження відповідача щодо бажання спілкуватися з дитиною, вказана позовна вимога не підлягає задоволенню.
Також судом враховано, що в провадженні Дніпровського районного суду Дніпропетровської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи: Служба у справах дітей Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, Управління-служба у справах дітей адміністрації Центрального районну Дніпровської міськради про визначення способу участі у вихованні дитини, що підтверджує наявність тривалого спору між батьками щодо участі батька у вихованні дитини та наявності перешкод, та опосередковано свідчить про бажання батька спілкуватись з дитиною та приймати участь у вихованні сина.
Наявність кримінального провадження чи розгляд судом обвинувального акту щодо батька, не може бути окремою підставою для позбавлення батька батьківських прав.
Також суд вважає за необхідне вказати наступне.
Відповідно до ч.ч.5-6 ст.19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Відповідно ч. 2 ст. 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, висновок Органу опіки та піклування носить рекомендаційний характер і чинне законодавство не містить перешкод для встановлення судом іншого, ніж визначений Органом опіки та піклування, місце проживання дитини.
З огляду на те, що наявні у матеріалах справи висновки Шевченківської районної у місті Дніпрі ради та органу опіки та піклування Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, не містять відомостей щодо наявності виключних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачем своїми обов'язками, а також з огляду на відсутність в ньому оцінки щодо тверджень останнього з приводу виниклого спору, суд не приймає їх до уваги.
Щодо заявлених позовних вимог про стягнення з ОСОБА_14 додаткових витрат на утримання дитини у розмірі 8000, 00 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Так, поряд із аліментами на утримання дитини батьки повинні сплачувати кошти на покриття додаткових витрат на дитину.
Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається данною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей, страждає на тяжку хворобу, є калікою. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Такі особливі обставини будуть індивідуальними у кожному конкретному випадку.
Відповідно до даної норми обов'язок брати участь у додаткових витратах на дитину поширюється не лише на тих батьків, хто сплачує аліменти, а й на того з батьків, до якого позов про стягнення аліментів не пред'являвся. У такому випадку такий із батьків зобов'язаний нести додаткові витрати на дитину.
Додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Частина 2 статті 185 СК України передбачає, що розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Розмір коштів, що стягуються на додаткові витрати, не може бути більше самих додаткових витрат. Суд вирішує, в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний приймати участь в цих витратах, виходячи з матеріального та сімейного положення сторін та інших інтересів та обставин, що мають істотне значення, що визначаються так само, як і стягненні аліментів відповідно до ст. ст. 181, 182 СК України. У випадку, коли матеріальне положення батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, додаткові витрати можуть бути компенсовані лише частково.
Визначення обставин, що можуть бути визнані істотними, закон відносить до компетенції суду. У будь-якому разі істотними є такі обставини, як стан здоров'я, матеріальне становище відповідача, наявність у нього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних дружини, чоловіка, батьків, повнолітніх дітей тощо. Враховуючи зазначені обставини, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одного із батьків у твердій грошовій сумі.
Верховний Суд у справі № 520/12681/17 зазначив, що розмір додаткових витрат на дитину має бути обґрунтованим відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).
З огляду на те, що з наданих позивачем копій квитанцій не вбачається належність одержувача до особи, яка надає послуги з навчання, заявлені позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приймає до уваги, що відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд приходить до висновку, що понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору з відповідача не стягуються та покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 3, 4, 11-13, 81, 141, 209, 265, 268, 280, 282 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, адміністрація Шевченківського району Дніпровської міської ради, Орган опіки та піклування Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про позбавлення батьківських прав та стягнення додаткових витрат на утримання дитини - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України та може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя В.В. Куцевол