Справа № 686/22736/25
Провадження № 2/686/7397/25
6 листопада 2025 року
Хмельницький міськрайонний судХмельницької області
в складі: головуючої - судді Порозової І.Ю.,
за участю секретаря - Кшановської Є.З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Хмельницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Хмельницький слідчий ізолятор» провідшкодування моральноїшкоди,
В серпні 2025 року адвокат Воронюк К.Ю. звернулася до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до державної установи «Хмельницький слідчий ізолятор» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної в обставинах неналежних умов тримання позивача під вартою.
В обґрунтування позовних вимог представником позивача зазначено таке.
ОСОБА_1 утримувався в державній установі "Хмельницький слідчий ізолятор" у період з 18.08.2018 по 17.01.2024 року. За вказаний період утримання зіштовхнувся з бездіяльністю відповідача щодо незабезпечення належних житлових, побутових, санітарно-гігієнічних умов утримання, відповідно до вимог чинного законодавства, яке визначає умови осіб взятих під варту. Посилається на те, що порушення, які тривали впродовж 2018-2024 років утримання позивача в ДУ «Хмельницький слідчий ізолятор», негативно впливали на його моральний стан, зумовили настання «психологічної рани», що потребує довгого і тривалого лікування.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.11.2024 року у справі №560/10929/24 визнано протиправною бездіяльність Державної установи «Хмельницький слідчий ізолятор» в частині невжиття заходів для приведення умов утримання ОСОБА_1 відповідно до вимог чинного законодавства, якими визначаються умови відбування покарання засудженими, починаючи з 18.08.2018 по 17.01.2024 р.; зобов'язано Державну установу «Хмельницький слідчий ізолятор» протягом 6 (шести) місяців з дня набрання рішенням законної сили привести житлові, побутові та санітарно - гігієнічні умов утримання у відповідність до вимог чинного законодавства, які визначають умови тримання осіб під вартою.
Вказане рішення набрало законної сили 09.06.2025 року.
Підставою ухвалення такого рішення є встановлені обставини щодо неналежних житлових, побутових і санітарно гігієнічних умов утримання ОСОБА_1 у ДУ «Хмельницький слідчий ізолятор».
Ухвалою суду від 28.08.2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
09.09.2025 року представник відповідача направив до суду відзив на позовну заяву.
10.09.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Позивач та його представниця про день та час розгляду справи повідомленні належним чином, від адвоката Воронюк К.Ю. надійшла заява про розгляд справи у їх відсутності.
Представник відповідача по справі у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, через електронний кабінет, причину неявки суду не повідомив. У долученому до справи відзиві на позовну заяву вказує про невизнання позову, оскільки відсутні докази того, що до позивача в умовах перебування його в слідчому ізоляторі було неналежне відношення (катування, приниження честі і гідності), жодний скарг від ОСОБА_1 за час перебування в установі не надходило, ні щодо умов тримання ні щодо стану здоров'я. Крім того, представник зауважує на тому, що спосіб життя ОСОБА_1 , що став причиною потрапляння в слідчий ізолятор сам по собі є негативним фактором, що впливає на моральний стан, а відтак причинно-наслідкового зв'язку перебування в установі з неналежним моральним станом не доведено.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.
ОСОБА_1 утримувався у Державній установі «Хмельницький слідчий ізолятор» у період з 17.08.2018 по 03.04.2024 у кримінальних провадженнях за обвинуваченням у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.146, ч.4 ст.189, ч.5 ст.185, ч.І ст.255-2, ч.2 ст.342, ч.2 ст.255-1 КК України.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.11.2024 року у справі №560/10929/24 за позовом ОСОБА_1 до ДУ «Хмельницький слідчий ізолятор», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Міністерство юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язаннявчинити дії, визнано протиправною бездіяльність Державної установи «Хмельницький слідчий ізолятор» в частині невжиття заходів для приведення умов утримання ОСОБА_1 відповідно до вимог чинного законодавства, якими визначаються умови відбування покарання засудженими, починаючи з 18.08.2018 по 17.01.2024 р.; зобов'язано Державну установу «Хмельницький слідчий ізолятор» протягом 6 (шести) місяців з дня набрання рішенням законної сили привести житлові, побутові та санітарно - гігієнічні умов утримання у відповідність до вимог чинного законодавства, які визначають умови тримання осіб під вартою.
Обгрунтовуючи вказане рішення суд вказав, що відповідач (ДУ «Хмельницький слідчий ізолятор») не вжив достатніх заходів для повного приведенняумов утримання підозрюваного під вартою позивача у відповідність до вимог чинного законодавства, чим допустив протиправну бездіяльність внаслідок невиконання обов'язку, встановленого законом.
Отже, суд виходить з того, що у даному випадку мало місце порушення статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Вказаних висновків суд дійшов з аналізу доказів у справі, а саме:
В Звіті за результатами повторного моніторингово візиту до державної установи "Хмельницький слідчий ізолятор" Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції від 30.07.2019 виявлено: Порушення права засуджених на повагу до їх гідності, жорстоке або таке, що принижує гідність, поводженню чи покарання (стаття 28 Конституції України); Порушення права на достатній життєвий рівень, що включає достатнє харчування, одяг, житло (стаття 48 Конституції України); Порушення права на медичну допомогу та охорону здоров'я (стаття 49 Конституції України); Порушення права засуджених на життя та особисту безпеку (стаття 27 Конституції України); Порушення права на інформацію (стаття 34 Конституції України) а також правову допомогу; Не дотримання права на працю засуджених (стаття 43 Конституції України, стаття 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конвенція МОП про примусову чи обов'язкову працю № 29).
З метою усунення виявлених порушень прав людини та недоліків у роботі установи, пропонується вжити наступні заходи:
- ДУ «Хмельницький слідчий ізолятор»: (Привести у відповідність до вимог кримінально-виконавчого законодавства України умови тримання засуджених у слідчому ізолятові, зокрема, забезпечити наявність бачків для питної води, обладнання санітарних вузлів, гучномовців тощо.; Забезпечити дотримання вимог законодавства під час організації харчування засуджених, суворого дотримання санітарних норм та контролю за якістю приготування їжі та медичного огляду персоналу господарчої обслуги установи. Провести стажування та навчання персоналу кухні; Забезпечити належну оплату праці засуджених. Постійно контролювати дотримання трудових прав засуджених та осіб, узятих під варту. Забезпечити дотримання вимоги статті 8 Закону України «Про попереднє ув'язнення» в частині дотримання умов ізоляції та вимог щодо роздільного тримання осіб, які раніше відбували покарання в місцях позбавлення волі - окремо від осіб, які не перебували під вартою. Забезпечити відновлення надання безоплатної вторинної правової допомоги засудженим та особам, узятим під варту. Сприяння у вирішенні нагальних питань ув'язнених Т.;.Б., І., Т. та інших.; Розглянути питання щодо доцільності функціонування підсобного господарства установи на території охоронюваної зони; Надіслати до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини копії матеріалів службової перевірки за фактами вчинення самогубств ув'язнених у 2018 та 2019 роках.;
- ДУ "Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України": Вжити невідкладних заходів з метою організації надання медичної допомоги особам, які тримаються в установі, відповідно до вимог національного законодавства і міжнародних стандартів (за кожним фактом зазначеним у звіті невідкладно забезпечити надання необхідної медичної допомоги та надати Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини детальні пояснення). Провести службові розслідування за виявленими порушеннями в діяльності Хмельницької міської медичної частини, що вказують на зловживання працівниками лікарні своїми службовими повноваженнями та надати відповідні матеріали вказаних розслідувань. Організувати проведення навчання (підвищення кваліфікації) персоналу лікарні та забезпечити належний контроль за якістю ведення медичної документації. Укомплектувати вакантні посади лікарів та молодшого медичного персоналу. Забезпечити належне документування усіх результатів медичних обстежень. Щорічно проводити профілактичні медичні обстеження та рентгенівські обстеження засуджених. Невідкладно завести журнали та іншу документацію медичної частини, а також медичні картки засуджених; забезпечити якість та своєчасність їх ведення у відповідності до нормативних вимог. Забезпечити проведення ремонтних робіт у приміщеннях медичної частини, вирішити питання про відновлення медичного обладнання, яке знаходиться в неробочому стані або закупівлю нового. Організувати проведення первинного медичного огляду осіб, які прибули до ДУ «Хмельницький слідчий ізолятор».;
- Центрально-Західному міжрегіональному управлінню з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції: Провести перевірку стану організації роботи із профілактики та ' попередження самогубств серед засуджених та осіб, узятих під варту. Провести ретельну перевірку дотримання законодавства про працю щодо засуджених в установі;
- Міністерству юстиції України: Виділити кошти на ремонт системи водовідведення та проведення капітального ремонту камер слідчого ізолятору.
Також у Звіті за результатами повторного моніторингового візиту до державної установи "Хмельницький слідчий ізолятор" Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції представниками Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради з прав людини складено звіт від 02.07.2020 згідно якого відповідачем частково усунено недоліки, та зафіксовано наступні: Порушення права в'язнів на повагу до їх гідності, жорстоке або таке, що принижує гідність, поводженнню чи покарання (ст.21,28 Конституції України); 2) Порушення права на правову допомогу (ст.59 Конституції України); 3) Не дотримання права на працю засуджених (ст.43 Конституції України, ст.4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конвенція МОП про примусову чи обов'язкову працю №29; 4) Стан забезпечення заходів із запобігання поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2.
За результатами моніторингового візиту рекомендовано Міністерству юстиції України забезпечити: приведення умов тримання в установі у відповідності до національного законодавства та міжнародних стандартів, розглянути питання забезпечення централізованого фінансування планових та капітальних ремонтів приміщень ДУ "Хмельницький слідчий ізолятор". Рекомендовано Центрально-Західному міжрегіональному управлінню з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції: провести ретельну перевірку дотримання законодавства про працю в установі. Рекомендовано ДУ "Хмельницький слідчий ізолятор": привести умови тримання в'язнів в слідчому ізоляторі у відповідність до вимог чинного законодавства та міжнародних стандартів; забезпечити належну оплату праці засуджених; забезпечити дотримання вимоги статті 8 Закону України "Про попереднє ув'язнення" в частині дотримання умов ізоляції та вимог щодо роздільного тримання осіб, які раніше відбували покарання в місцях позбавлення волі - окремо від осіб, які не перебували під вартою; забезпечити дотримання прав утримуваних осіб в умовах карантину.
Крім того, у Звіті про результати відвідування державної установи "Хмельницький слідчий ізолятор" для виконання функцій національного первентивного механізму від 17.05.2023 в ході відвідування Установи групою НПМ виявлено порушення прав та свобод людини, а саме: Порушення права ув'язнених та засуджених осіб на захист від катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження та покарання (стаття 5 Загальна декларація прав людини, стаття 7 Міжнародного пакту про громадянські й політичні права, стаття 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стаття 28 Конституції України, Закон України «Про попереднє ув'язнення»); Порушення права на гідні умови тримання (стаття 25 Загальної декларації прав людини, стаття 48 Конституції України); Порушення права на професійну правничу допомогу (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стаття 59 Конституції України); Порушення прав засуджених, визначених статтею 107 Кримінально- виконавчого кодексу України (далі - КВК); Порушення права на працю та захист від експлуатації (стаття 43 Конституції України, стаття 4 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, Конвенція Міжнародної організації праці про примусову чи обов'язкову працю № 29); Порушення права на життя (стаття 3 Загальної декларації прав людини, стаття 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стаття 27 Конституції України).
У матеріалах справи наявні Результати санітарно-мікробіологічних досліджень (№32 від 29.03.2023, №33 від 29.03.2023, №31 від 29.03.2023,№14 від 07.02.2024, №15 від 07.02.2024, №16 від 07.02.2024 ) та додаток "Фото приміщення лазні".
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.11.2024 року набрало законної сили відповідно до постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2025 року, якою апеляційні скарги ДУ «Хмельницький слідчий ізолятор», Міністерства юстиції України залишено без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.11.2024 року без змін. Ухвалою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.07.2025 року відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі.
Зазначене підтверджується дослідженими рішеннями у справі №560/10629/24; звітом за результатами повторного моніторингово візиту до державної установи "Хмельницький слідчий ізолятор" Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції від 30.07.2019 ; Звітом за результатами повторного моніторингового візиту до державної установи "Хмельницький слідчий ізолятор";Звітом за результатами повторного моніторингового візиту до державної установи "Хмельницький слідчий ізолятор" Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції представниками Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради з прав людини складено звіт від 02.07.2020;Звітом про результати відвідування державної установи "Хмельницький слідчий ізолятор" для виконання функцій національного первентивного механізму від 17.05.2023.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить із такого.
Відповідно до статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статті 28 Конституції України, ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.
Стаття 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод категорично забороняє катування або нелюдське чи таке, що принижує гідність, поводженню або покаранню.
Жорстоке поводження підпадатиме під дію статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод лише у разі досягнення певного мінімального рівня жорстокості. Оцінка цього мінімуму є відносною і залежить від усіх обставин справи, таких як тривалість поводження, його фізичні та психічні наслідки, а в деяких випадках мають враховуватися також стать, вік і стан здоров'я потерпілого.
Частина 4 статті 82 ЦПК України вказує на те, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, не підлягає доказуванню в даній справі факт жорстокого поводження з позивачем в умовах тримання під вартою у ДУ «Хмельницький слідчий ізолятор», що підпадає під дію статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки таке встановлено судом, рішенням від 23.11.2024 року. Натомість предметом доказування є факт заподіяння позивачу моральної шкоди внаслідок такого поводження та її розмір.
У справі ЄСПЛ «Сукачов проти України»(Заява № 14057/17), суд вказує на таке: п.117. Якщо орган державної влади або суд встановлює, що було порушено статтю 3 Конвенції у зв'язку з умовами, в яких ув'язнений перебував або перебуває, він повинен надати належне відшкодування. У контексті превентивних засобів юридичного захисту відшкодування, залежно від характеру основної проблеми, може складатися із заходів, які впливають лише на відповідного ув'язненого, або - наприклад, якщо справа стосується переповненості, - із ширших заходів, здатних усунути ситуацію масових і супутніх порушень прав ув'язнених внаслідок неналежних умов тримання у конкретній пенітенціарній установі. У контексті компенсаційних засобів юридичного захисту грошове відшкодування має бути доступним будь-якому нинішньому або колишньому ув'язненому, який тримався в нелюдських чи таких, що принижували гідність, умовах, і подав заяву у зв'язку з цим. Висновок про порушення вимог статті 3 Конвенції призводить до виникнення обґрунтованої презумпції заподіяння ув'язненому моральної шкоди. Національні норми та практика, які регулюють дію засобу юридичного захисту, повинні враховувати цю презумпцію, а не передбачати присудження відшкодування залежно від можливості ув'язненого довести існування моральної шкоди у вигляді емоційного стресу. Насамкінець, ув'язнені повинні мати можливість скористатися засобами юридичного захисту без страху, що це призведе до покарання або негативних наслідків.
Враховуючи зазначене положення, суд констатує заподіяння ув'язненому ОСОБА_1 моральної шкодивраховуючивстановлену судом ( рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.11.2024 року у справі №560/10929/24) обставину, що було порушено статтю 3 Конвенції, проте звертає увагу на те, що посилання позивача на справу «Сукачов проти України» не є релевантним в частині визначення справедливої сатисфакції, виходячи з того, що жодним належним та допустимим доказом не доведено, що позивач потребує довгого і тривалого лікування; що «психологічна рана» заподіяна йому виключно внаслідок неналежних умов тримання під вартою, а не способом його життя вцілому. Упродовж тривалого часу тримання під вартою жодних скарг від позивача щодо неналежних умов тримання, неналежних санітарно-гігієнічних умов, а також про приниження честі і гідності чи катування позивача до адміністрації державної установи не надходило, про що зазначено у відзиві та позивачем не спростовано.
Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком. При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв'язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.
Зазначене вище повністю узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року по справі № 640/3837/17 та від 29 серпня 2018 року по справі № 686/16161/16-ц.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, на які посилається позивач, визначені статтею 1174 ЦК України .
Згідно ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Отже ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
ДУ «Хмельницький слідчий ізолятор» за своєю організаційно-правовою формою є державною організацією (установою, закладом), однак в даній справі виступає, як представник Держави, а відтак суд вважає обґрунтованим застосування спеціальних норм , зокрема ст. 1174 ЦК України.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації (останнє залежить від характеру діяльності потерпілого, посади, часу й зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, наміру, з яким діяв заподіювач шкоди тощо). Якщо законодавством встановлені межі відшкодування моральної шкоди, суд визначає її розмір з урахуванням цих меж. Визначивши розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен навести в рішенні відповідні мотиви.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку про те, що право позивача на належне утримання в ДУ «Хмельницький слідчий ізолятор» з 18.08.2018 року по 17.01.2024 року порушене відповідачем, підлягає відновленню шляхом призначення матеріальної компенсації, яку з урахуванням усього викладеного суд визначає в сумі 5000,00грн..
Механізм виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим Постановою КМУ від 03 серпня 2011 року № 845, згідно вимог п.п. 35, 36 якого казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) зокрема шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень. В разі здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку стягувачі подають документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцезнаходженням органу державної влади, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду.
Для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджету на зазначену мету.
Позивач при зверненні до суду звільнений від сплати судового збору, тому такий компенсується за рахунок Держави.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП адреса: АДРЕСА_1 ) 5000,00 (п'ять тисяч) грн. моральної шкоди.
Судові витрати в сумі 1211,20 грн. судового збору компенсувати за рахунок Держави.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.
В разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст решінння виготовлено 17.11.2025 року.
Суддя: