Справа № 683/2952/25
3/683/990/2025
11 листопада 2025 року м. Старокостянтинів
Суддя Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області Завадська О.П., розглянувши адміністративну справу, що надійшла від відділу поліції № 1 Хмельницького районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, незаміжня, одинока мати, має на утриманні одну малолітню дитину, офіційно не працює, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ,
за ч. 2 ст. 173-8 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
ОСОБА_1 19 вересня 2025 року близько 23 год 00 хв по АДРЕСА_1 не виконала вимог термінового заборонного припису серії АА №595531 від 10 вересня 2025 року, який діяв з 19 год 00 хв 10 вересня 2025 року по 19 год 00 хв 20 вересня 2025 року, про заборону в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою ОСОБА_2 та в межах строку дії припису вчинила конфлікт з постраждалою особою, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 173-8 КУпАП.
ОСОБА_1 в поданих до суду письмових поясненнях підтвердила побутовий конфлікт з матір'ю ОСОБА_3 в нічний час 19 вересня 2025 року за місцем спільного проживання. З приводу даного інциденту висловила жаль, вказала, що наразі відносини між сторонами змінились на краще, вона намагається уникати суперечок. Просила суворо не карати, врахувати, що самостійно виховує малолітнього сина, який схильний до частих застуд, на його лікування витрачаються значні кошти, при цьому вона не має постійних доходів та роботи.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2
ст. 173-8 КУпАП, підтверджується зібраними доказами, а саме: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №420551 від 19 вересня 2025 року, де ОСОБА_1 провину не визнала та вказала, що мати спровокувала сварку; протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 19 вересня 2025 року, де потерпіла ОСОБА_2 заявила, що її дочка ОСОБА_1 порушила терміновий заборонний припис, під час якого висловлювалася відносно неї нецензурною лайкою та погрожувала фізичною розправою; аналогічними письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_2 від 19 вересня 2025 року, де окрім того вона зазначила, що дочка попередньо неодноразово вчиняла відносно неї аналогічні правопорушення; терміновим заборонним приписом стосовно кривдника від 10 вересня 2025 року серії АА №595531, яким ОСОБА_1 строком на 10 діб з 19 год 00 хв 10 вересня 2025 року по 19 год 00 хв 20 вересня 2025 року заборонено в будь-який спосіб контактувати з постраждалою ОСОБА_2 ; іншими матеріалами справи.
Оцінюючи зібрані та досліджені докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні даного адміністративного правопорушення доведена і її дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 173-8 КУпАП.
Відповідно до ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом?якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно до ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.
Враховуючи обставини та характер вчиненого адміністративного правопорушення, а також те, що в результаті вчинення адміністративного правопорушення не було заподіяно істотної шкоди державним чи суспільним інтересам чи громадянам, відсутність суспільно-небезпечних наслідків діянь ОСОБА_1 , те. що вона визнала вину, розкаялась, являється одинокою матір'ю, самостійно виховує малолітнього сина, на утримання та лікування якого витрачаються значні кошти, відсутність у ОСОБА_1 постійного доходу та роботи, так як її дохід складають тимчасові заробітки, а також беручи до уваги вид та розмір передбаченого стягнення, його мету та співрозмірність вчиненому правопорушенню, тобто принципу розумності накладення стягнення, суд вважає можливим звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності та обмежитись усним зауваженням.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір стягується у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення. Враховуючи, що провадження у даній справі слід закрити за малозначністю вчиненого правопорушення, тому судовий збір стягненню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 22, 33, ч. 1 ст. 184, 283, 284 КУпАП,
постановив:
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-8 КУпАП, й на підставі ст. 22 КУпАП від адміністративної відповідальності звільнити, обмежившись усним зауваженням, провадження по справі закрити.
Постанова може бути оскаржена через Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області до Хмельницького апеляційного суду протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Суддя