Справа № 677/1660/25
Провадження № 2/677/1026/25
(повний текст)
13.11.2025 року м. Красилів
Красилівський районний суд Хмельницької області
у складі: головуючого судді: Шовкуна В.О.,
за участю секретаря судового засідання Демчишеної Ю.В.,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Красилів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру та способу стягнення аліментів, -
Короткий зміст позовних вимог.
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаною позовною заявою, у якій просить суд змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються з відповідача.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 15 листопада 2003 року між нею позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено шлюб, який 26 листопада 2012 року розірвано за рішенням Красилівського районного суду у справі № 2209/1746/12. Від шлюбу сторони мають двох дітей: дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають з позивачем.
12.12.2017 року Красилівським районним судом винесено рішення у справі № 677/1768/17 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 та дочки ОСОБА_3 в розмірі по 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на кожну дитину, які підлягають індексації, починаючи з 16.11.2017 року щомісячно та до досягнення дітьми повноліття. В провадженні Хмельницького відділу державної виконавчої служби Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) знаходиться виконавче провадження. 12.02.2022 року дитина ОСОБА_4 став повнолітній, стягнення аліментів на його користь припинилося. Відповідач щомісячно сплачує аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 щомісячний розмір аліментів становить 1 598,00 грн.
Дочці ОСОБА_3 на день подання цієї позовної заяви виповнилося 15 років, витрат на її утримання збільшилися, разом з тим змінився і прожитковий мінімум на дитину відповідного віку. Дочка знаходиться на утриманні позивачки, постійно проживає з нею, відповідач проживає окремо, участі у вихованні та утриманні дитини не приймає, іншої матеріальної допомоги окрім визначених судом аліментів не надає.
Станом на день винесення Красилівським районним судом рішення по справі 677/1768/17 від 12.12.2017 року відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" прожитковий мінімум на дитину віком до 6 років становив 1 492,00 грн., від 6 до 18 років - 1 860,00 грн., на сьогоднішній день (серпень 2025 року прожитковий мінімум на дитину віком до 6 років становить 2 563,00 грн., від 6 до 18 років становить 3 196,00 грн.
Відповідно до статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для основних соціальних і демографічних груп населення. З 1 січня 2025 року мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину віком до 6 років становить 1 281,50 грн, а на дитину віком від 6 до 18 років - 1 598,00 грн. Ця сума є 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, який встановлено на 2025 рік.
Гарантований розмір аліментів на одну дитину - це мінімальний розмір, який сплачує батько чи матір у випадку, коли їхні доходи низькі. Рекомендований розмір - це той, який встановлює суд у разі достатності заробітку платника аліментів.
Позивач вважає, що аліменти в розмірі 1 598,00 грн. щомісячно на кожну дитину не відповідає прожитковому рівню 15-річної дитини, не відповідає вимогам часу та не забезпечує належний розвиток спільної дитини позивача та відповідача. Визначений судом розмір аліментів є недостатнім для утримання 15-річної дитини, оскільки, з віком потреби дітей зростають, що, в свою чергу, тягне постійне зростання витрат, зокрема, зі сторони позивача так як дочка постійно проживає з нею. З віком діти, потребують більших витрат на їх матеріальне забезпечення: харчування, одяг, розваги, відпочинок, придбання шкільного приладдя та гаджетів для освіти і розвитку, на відвідування додаткових занять та гуртків, на забезпечення освіти, гармонійного розвитку, медичного догляду та відпочинку, що відповідно є зміною матеріального становища дітей.
З часу присудження аліментів зросла мінімальна заробітна плата (у 2017 році - 3200 грн., в 2025 році - 8 000 грн.), зросли доходи відповідача, значно змінився рівень життя.
Відповідач є фізично здоровим, працездатним чоловіком, який здатен забезпечити належний рівень утримання своєї 15-річної дочки ОСОБА_3 , офіційно працевлаштований за кордом, має стабільний щомісячний дохід, інших аліментних зобов'язань не має, на утриманні осіб непрацездатного віку не має, може виконувати свій обов'язок по утриманню своєї дитини. Розмір своїх доходів відповідач приховує.
За таких обставин, позивач просить змінити спосіб стягнення та збільшити розмір аліментів, які стягуються з відповідача на її користь на утримання дочки, до розміру однієї четвертої всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, до досягнення дочкою повноліття.
Аргументи учасників справи.
Представник позивача - адвокат Лукіянчук О.М. подала письмову заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують, з підстав наведених у позові, просить заявлені вимоги задовольнити.
Відповідач, який повідомлений про дату, час і місце судового засідання, в порядку ст. 128 ЦПК України, належним чином, в судові засідання 15.10.2025 року, 13.11.2025 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав, заяв та клопотань до суду не надіслав. Суд приходить до висновку про можливість розглянути справи без участі відповідача на підставі ч. 3 ст. 223 ЦПК України.
Позиція суду.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання належним чином повідомленого учасника справи не перешкоджає розгляду справи по суті.
У відповідності до ст. 280 ЦПК України, за відсутності заперечень з боку позивача проти такого вирішення справи, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в ній даних та доказів в порядку заочного розгляду.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши у сукупності надані докази, суд дійшов наступного висновку.
Короткий зміст фактичних обставин справи.
Судом встановлено, що 15.11.2003 року між ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 укладено шлюб, який 26.11.2012 року розірвано за рішенням Красилівського районного суду. (а.с. 6-7).
ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 від 10.04.2010 року (а.с. 8).
На утримання доньки, ОСОБА_3 , на користь Позивачки стягуються аліменти в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 16.11.2017 року і до досягнення дитиною повноліття відповідно. (а.с. 7).
Тобто, спосіб стягнення аліментів фактично було визначено у твердій грошовій сумі.
Згідно довідки про склад зареєстрованих осіб від 04.09.2025 року № 144 неповнолітня дитина мешкає з позивачкою. (а.с. 12).
Мотиви з яких виходить суд і застосовані норми права.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно ч. 3 ст. 181 цього Кодексу за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
На підставі ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів судом повинні враховуватися такі обставини: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Статтею 192 СК України вказано, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Таким чином, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. У зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів одержувач аліментів може подати до суду заяву про збільшення їх розміру. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів (постанови Верховного Суду від 13 лютого 2020 року у справі № 466/4009/18, від 05 лютого 2020 року у справі № 664/252/19-ц, від 22 січня 2020 року у справі № 691/1497/18).
Крім того, розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду.
Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13, постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 372/2393/17.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
За змістом наведеної норми суд визначає аліменти у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором за заявою одержувача аліментів, і водночас змінює спосіб стягнення аліментів за позовом одержувача аліментів.
При цьому, закон не визначає необхідних умов чи підстав для визначення чи зміни способу стягнення аліментів, - визначення способу стягнення аліментів є виключно правом одержувача аліментів.
Вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце як внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів, так і внаслідок бажання стягувача змінити спосіб стягнення аліментів в силу інших обставин.
Звертаючись до суду із позовом, позивач просила змінити спосіб стягнення аліментів і встановити їх у частці від доходу відповідача, посилаючись на зміну її майнового стану, оскільки утримання дитини за раніше розміру визначеного розміру аліментів ставить її в скрутне матеріальне становище.
Тобто, позивачка в даній цивільній справі визначила предметом позову зміну способу стягнення аліментів - їх присудження в розмірі 1/4 частки від доходу батька дитини.
Законом України «Про державний бюджет на 2025 рік» встановлено прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Відповідачем викладені в позовній заяві обставини не оспорені.
Відтак враховуючи викладене, інтереси дитини, а також позицію позивача, яка бажає змінити спосіб стягнення присуджених для неї аліментів на утримання дитини із твердої грошової суми на частку від заробітку платника аліментів, зміна способу стягнення аліментів у частці від доходу батька є в даному випадку доцільною, а відтак заявлена позивачем позовна вимога підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат між сторонами.
При подачі даного позову позивачка звільнялась від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а тому відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з викладеним, необхідно стягнути з відповідача на користь держави 1211 грн. 20 коп. судового збору.
Стосовно витрат на правову допомогу.
Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'ятнадцяти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів сторона зробила про це відповідну заяву.
У позовній заяві представник позивача просить стягнути витрати на правову допомогу в сумі 2000 грн., на підтвердження витрат додано договір про надання правової допомоги від 27.08.2025 року, акт приймання-передачі надання послуг від 27.08.2025 року, довідку № 27/08/2025 від 27.08.2025 року, згідно якої позивачем сплачено адвокату гонорар в сумі 2000 грн.
Судом встановлено, що представництво та захист позивача у даній справі здійснював адвокат Лукіянчук О.М. на підставі ордеру про надання правничої (правової) допомоги серії ВХ № 1094454 від 05.09.2025 року. (а.с. 13).
04.08.2022 року між позивачем та адвокатом Цапівим І.М. укладено договір про надання правової допомоги № б/н.
За умовами п.п. 3.1 договору № б/н від 27.08.2025 р., визначено розмір гонорару в сумі 2000 грн.
Згідно акту виконаних робіт від 27.08.2025 року сторони погодили розмір гонорару Адвоката у розмірі 2000 грн. за підготовку та формування заяви про зміну розміру аліментів та додатків.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 15 ЦПК України).
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Відповідно до ч. 1, пунктів 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з частинами першою - четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 137 ЦПК України).
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на ціну позову, складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи приписи ч. 8 ст. 141 ЦПК України, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Такий висновок суду узгоджується з усталеною позицією Верховного суду, наприклад, у постановах від 29.10.2020 року у справі № 686/5064/20, від 12.12.2020 року у справі № 648/1102/19, від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.11.2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зазначено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Останній може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Саме лише не зазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).
Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити не співмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на не співмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
П. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачає, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, а також принципу пропорційності задоволених вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 2000 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 264-265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 180, 181, 182, 183, 192 СК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру та способу стягнення аліментів - задовольнити.
Змінити спосіб стягнення аліментів та їх розмір, що стягуються на підставі рішення Красилівського районного суду у справі № 677/1768/17 з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей: дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили до досягнення дитиною повноліття.
Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на підставі рішення Красилівського районного суду Хмельницької області по справі № 677/1768/17 від 12.12.2017 року, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.
Після набрання рішенням законної сили - відкликати з виконання виконавчий лист № 677/1768/17.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 2 000 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в розмірі 1211 гривень 20 копійок.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів із дня складення рішення позивач не подав апеляційної скарги, а відповідач не подав письмової заяви про перегляд заочного рішення. У випадку подання позивачем апеляційної скарги заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У випадку подання відповідачем заяви про перегляд заочного рішення, якщо його не скасовано, воно набирає законної сили у випадку подання відповідачем апеляційної скарги протягом тридцяти днів із дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня складення рішення. Заява про перегляд цього заочного рішення може бути подана до Красилівського районного суду Хмельницької області протягом тридцяти днів із дня складення рішення.
Учасники справи (сторони):
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Повний текст рішення виготовлено 17.11.2025 року.
Суддя: В.О. Шовкун