Справа № 675/972/25
Провадження № 1-кп/675/118/2025
"17" листопада 2025 р. Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , обвинуваченого - ОСОБА_5 , захисника - адвоката ОСОБА_6 , потерпілих - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізяслав у режимі відеоконференції кримінальне провадження № 12025244000000735 по обвинуваченню
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , уродженця м. Шепетівка Хмельницької області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, не одруженого, не працюючого, освіта повна загальна середня, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 Кримінального кодексу України,
17 квітня 2025 року о 10 год 20 хв ОСОБА_5 , перебуваючи навпроти будинку № 6, що в м. Ізяслав по вул. Заславській Шепетівського району Хмельницької області, діючи умисно, з метою перешкоджання законній діяльності працівників правоохоронного органу, розуміючи, що працівники поліції одягнені у формений одяг (однострій) і виконують свої службові обов'язки, порушуючи громадський порядок та висловлюючись нецензурною лайкою, у зв'язку з виконанням поліцейським офіцером громади сектору взаємодії з громадами відділу превенції Шепетівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області капітаном поліції ОСОБА_7 та помічником чергового чергової частини Відділення поліції № 1 Шепетівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області старшим сержантом поліції ОСОБА_8 службових обов'язків згідно з ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII щодо забезпечення публічної безпеки та порядку, які були залучені згідно доручення начальника Шепетівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області від 16 квітня 2025 року № 38091-2025 на територію обслуговування Шепетівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області з працівниками територіального центру комплектування та соціальної підтримки задля проведення відпрацювання щодо виявлення осіб, які ухиляються від призову під час мобілізації, оповіщення військовозобов'язаних осіб, які підлягають призову за мобілізацією, будучи зупиненим вказаними працівниками поліції, під час спілкування з ними, ігноруючи їхні вимоги щодо надання військово-облікових документів разом із документами, що посвідчують особу, та незалишення місця події, усвідомлюючи, що перебуває у розшуку за порушення законодавства про мобілізацію, сів за кермо власного автомобіля марки «Део Сенс», д.н.з. НОМЕР_2 , та розпочав рух.
У зв'язку з цим працівниками поліції здійснено заходи з метою фізичної зупинки руху вказаного автомобіля під керуванням ОСОБА_5 .
Надалі ОСОБА_5 , припинивши рух керованого ним автомобіля, вийшовши на проїзну частину вул. Заславської, що навпроти будинку № 6 у м. Ізяслав, діючи умисно та протиправно, наніс два удари кулаком лівої руки в лобну ділянку голови поліцейському офіцеру громади сектору взаємодії з громадами відділу превенції Шепетівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області капітану поліції ОСОБА_7 , у результаті чого останньому заподіяно тілесні ушкодження у вигляді синця та садна в лобній ділянці голови справа, синця на верхній повіці лівого ока, синця та садна в ділянці внутрішнього кута лівої брови, які за своїм характером відносяться до тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості.
Реагуючи на протиправні дії ОСОБА_5 , з метою їх припинення та запобігання подальшому нанесенню тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , помічник чергового чергової частини Відділення поліції № 1 Шепетівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області старший сержант поліції ОСОБА_8 схопив руками ОСОБА_5 за праву ногу, внаслідок чого обвинувачений впав на ОСОБА_8 та останній від падіння отримав тілесні ушкодження у вигляді двох ділянок осаднення у тім'яно-скроневій ділянці голови справа, садна в потиличній ділянці голови зліва, що за своїм характером відносяться до тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості.
Продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_5 , перебуваючи у положенні лежачи на потерпілому, умисно, протиправно наніс 3 удари кулаком лівої руки в лобну ділянку голови ОСОБА_8 .
Своїми протиправними діями ОСОБА_5 заподіяв потерпілому ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді синця у лобній ділянці голови по центру та справа, синця в лобно-скроневій ділянці голови справа, синця у тім'яній ділянці голови по центру та дещо вліво, синця у правій носо-губній складці, які за своїм характером відносяться до тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості.
У судовому засіданні ОСОБА_5 беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення. Суду показав, що 17 квітня 2025 року близько 10 год 20 хв він перебував навпроти будинку АДРЕСА_2 . В цей момент до нього підійшли поліцейські, які попросили надати військово-облікові документи та документи, що посвідчують його особу. У ході спілкування між обвинуваченим та працівниками поліції виникла словесна суперечка. Поліцейські повідомили йому, що він перебуває у розшуку, а також запропонували прослідувати до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. ОСОБА_5 вважав, що працівники поліції діють неправомірно, а тому запропонував скласти щодо нього протокол затримання, що зроблено не було. Далі обвинувачений сів у власний автомобіль марки «Део Сенс» та розпочав рух. Натомість один із поліцейських двічі вдарив рукою по склу дверцят транспортного засобу, яким він керував, а тому ОСОБА_5 зупинив автомобіль та вийшов із нього. У подальшому ОСОБА_7 наблизився до обвинуваченого, а він, будучи схвильованим, наніс удар потерпілому кулаком лівої руки у ділянку голови. Надалі у бійку втрутився ОСОБА_8 , який повалив обвинуваченого на землю. У ході сутички ОСОБА_5 наніс потерпілому кілька ударів кулаком лівої руки в голову.
Обвинувачений погодився, що діяв неправомірно, у вчиненому щиро розкаявся, просив суворо його не карати.
Винуватість ОСОБА_5 у скоєному підтверджується також зібраними по справі та дослідженими судом у судовому засіданні доказами.
Із показів потерпілого ОСОБА_7 вбачається, що 17 квітня 2025 року він та ОСОБА_8 були залучені на територію обслуговування Шепетівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області з працівниками територіального центру комплектування та соціальної підтримки задля проведення відпрацювання щодо виявлення осіб, які ухиляються від призову під час мобілізації, оповіщення військовозобов'язаних осіб, які підлягають призову за мобілізацією. У зв'язку з цим їх було відряджено до м. Ізяслав. Близько 10 год 00 хв вони рухалися по вул. Заславській, де помітили молодого чоловіка призовного віку. Тому поліцейські зупинилися і запропонували вказаному громадянину показати свої документи. Під час спілкування між ними виникла словесна суперечка, в ході якої ОСОБА_5 , особу якого встановлено через службовий планшет, вів себе агресивно та нецензурно висловлювався. При цьому згідно даних Інформаційного порталу Національної поліції України останній підлягав доставленню до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. ОСОБА_7 запропонував вручити ОСОБА_5 повістку для самостійної явки останнього то центру комплектування. Проте обвинувачений сів у свій автомобіль і розпочав рух, наїхавши на ногу ОСОБА_8 . Тому потерпілий вжив заходів щодо зупинки транспортного засобу обвинуваченого, а саме: смикав за ручку дверцят та стукав по вікну. Надалі ОСОБА_5 зупинився і вийшов із транспортного засобу. Коли ОСОБА_7 наблизився до обвинуваченого, щоб вказати йому на необхідність одержання повістки, той вдарив потерпілого кулаком лівої руки у голову, від чого ОСОБА_7 похитнувся. Надалі до них підбіг ОСОБА_8 та між ним і ОСОБА_5 розпочалася шарпанина, в яку також втрутився сторонній чоловік. У подальшому сутичка припиналася та на місце події викликано наряд поліції і слідчо-оперативну групу.
Потерпілий також пояснив суду, що жодних претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має та не вбачає за необхідне призначати ОСОБА_5 суворе покарання.
Потерпілий ОСОБА_8 суду показав, що 17 квітня 2025 року він із своїм колегою ОСОБА_7 був залучений до оповіщення військовозобов'язаних осіб, які підлягають призову за мобілізацією, на території м. Ізяслав. У цей день близько 10 год 00 хв ними було зупинено ОСОБА_5 та запропоновано йому пред'явити військово-облікові документи, від чого обвинувачений відмовився. Надалі через службовий планшет було встановлено особу ОСОБА_5 та повідомлено останньому, що він підлягав доставленню до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Прослідувати до РТЦК та СП обвинувачений також відмовився. Надалі ОСОБА_7 запропонував вручити ОСОБА_5 повістку для самостійної явки останнього то центру комплектування. Однак обвинувачений сів у автомобіль та розпочав рух, не ввімкнувши покажчик повороту і наїхавши на ногу потерпілому. ОСОБА_7 вжив заходів для зупинки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_5 . Надалі обвинувачений зупинився і вийшов із автомобіля. Коли до нього підійшов ОСОБА_7 , ОСОБА_5 наніс йому удар рукою у голову. Тому ОСОБА_8 підбіг до учасників конфлікту, де між ним та обвинуваченим теж розпочалася шарпанина, в ході якої ОСОБА_5 тричі вдарив потерпілого у обличчя. Надалі конфлікт припинено та на місце події викликано наряд поліції.
Потерпілий зауважив, що жодних претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має та не вбачає за необхідне призначати ОСОБА_5 суворе покарання.
Допитаний під час судового розгляду свідок ОСОБА_9 суду показав, що проходить військову службу на посаді стрільця ІНФОРМАЦІЯ_2 . 17 квітня 2025 року він брав участь у оповіщенні військовозобов'язаних осіб, які підлягають призову за мобілізацією, на території м. Ізяслав. Близько 10 год 00 хв поблизу Відділення № 1 ТОВ «Нова Пошта», що в м. Ізяслав по вул. Заславській, 6, було виявлено ОСОБА_5 , із яким у поліцейських виникла суперечка. В ході спілкування обвинуваченому було повідомлено про те, що він перебуває у розшуку та підлягає приводу до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, однак прослідувати до ТЦК та СП ОСОБА_5 відмовився. Обвинувачений сів у автомобіль і розпочав рух, наїхавши на ногу одному з працівників поліції. Надалі, коли ОСОБА_5 зупинив транспортний засіб і вийшов з нього, до нього підійшов ОСОБА_7 , якому обвинувачений наніс удар у обличчя, від чого потерпілий впав. Тому свідок зателефонував на лінію «102» і викликав наряд поліції. Коли ОСОБА_9 підняв голову, то помітив, що між іншим поліцейським і ОСОБА_5 теж відбувалася сутичка. У конфлікт втрутився батько обвинуваченого. Свідок також пояснив, що оскільки ОСОБА_5 поводив себе агресивно, вручити йому повістку для з'явлення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки не вдалося.
Аналогічні покази надали допитані в судовому засіданні в якості свідків військовослужбовці ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , підтвердивши обставини щодо заподіяння обвинуваченим ОСОБА_5 тілесних ушкоджень ОСОБА_7 і ОСОБА_8 при виконанні потерпілими своїх службових обов'язків.
Із показів свідка ОСОБА_12 вбачається, що він проходить військову службу на посаді командира відділення ІНФОРМАЦІЯ_4 . 17 квітня 2025 року йому зателефонував ОСОБА_10 і попросив про допомогу. Коли він прибув на місце події, бійка вже припинилася, однак між ОСОБА_5 , чоловіком старшого віку і поліцейськими тривала словесна суперечка. У одного поліцейського було побите обличчя, а в іншого пошарпана куртка. Про вказані обставини свідок доповів командуванню.
Аналогічні покази щодо обстановки на місці події після закінчення бійки між обвинуваченим та потерпілими надав допитаний судом у якості свідка старший стрілець взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_13 .
Свідок ОСОБА_14 , який проходить військову службу на посаді старшого стрільця ІНФОРМАЦІЯ_4 , суду підтвердив, що 17 квітня 2025 року брав участь у оповіщенні населення у складі мобільної групи в м. Ізяслав. Проїжджаючи на автомобілі повз приміщення ТОВ «Нова Пошта», він та його колеги помітили суперечку, в якій брали участь поліцейські та працівники територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Про обставини події він повідомити нічого не може, оскільки з транспортного засобу не виходив. Свідок лише підтвердив, що відбувалася якась шарпанина, однак з приводу чого виник конфлікт, йому не відомо.
Свідок ОСОБА_15 суду повідомив, що є батьком обвинуваченого. Підтвердив, що між його сином та поліцейськими 17 квітня 2025 року відбулася шарпанина, в яку свідок втрутився, щоб припинити конфлікт. ОСОБА_15 зазначив, що він не бачив усіх обставин події, а тому не може пояснити, чи наносили учасники сутички удари один одному.
Також допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_16 суду показав, що 17 квітня 2025 року близько 10 год 00 хв він їхав на автомобілі у власних справах та помітив скупчення людей у формі. Побачивши свого товариша ОСОБА_5 , свідок зупинився. Надалі він помітив, як обвинувачений сів у автомобіль і розпочав рух, при цьому наїхавши на ногу одному з присутніх на місці події працівників поліції. Інший поліцейський вдарив по склу дверцят транспортного засобу ОСОБА_5 . Коли останній зупинився і вийшов з автомобіля, до нього підійшов поліцейський, якому обвинувачений наніс удар у обличчя. Далі відбувалася шарпанина, в яку також втрутився батько ОСОБА_5 .
Постановою про визнання та приєднання речових доказів від 26 травня 2025 року оригінал медичної картки стаціонарного хворого № 3095, заведеної на ім'я потерпілого ОСОБА_7 , а також оригінал медичної картки стаціонарного хворого № 3093, заведеної на ім'я ОСОБА_8 , визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні (а.с. 193).
Як вбачається із висновку судово-медичної експертизи № 95 від 27 травня 2025 року у потерпілого ОСОБА_7 виявлені тілесні ушкодження у вигляді синця та садна в лобній ділянці голови справа, синця на верхній повіці лівого ока, синця та садна в ділянці внутрішнього кута лівої брови, які відноситься до категорії тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості.
Дані тілесні ушкодження утворилися від, щонайменше, двох ударних травмуючих дій тупих твердих предметів, могли виникнути в швидкій послідовності одне за одним у строк та при обставинах, вказаних у постанові та обстежуваним (а.с. 133-134).
Відповідно до даних висновку судово-медичної експертизи № 96 від 27 травня 2025 року у потерпілого ОСОБА_8 виявлені тілесні ушкодження у вигляді синця у лобній ділянці голови по центру та справа, синця в лобно-скроневій ділянці голови справа, двох ділянок осаднення у тім'яно-скроневій ділянці голови справа, синця у тім'яній ділянці голови по центру та дещо вліво, синця у правій носо-губній складці, садна в потиличній ділянці голови зліва, які відноситься до категорії тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості.
Всі вищевказані тілесні ушкодження могли утворитися в швидкій послідовності одне за одним. Вони утворилися від, щонайменше, п'яти травмуючих дій тупих твердих предметів, могли виникнути у строк та при обставинах, вказаних у постанові та обстежуваним.
Не виключається можливість утворення вищевказаних тілесних ушкоджень у вигляді двох ділянок осаднення у тім'яно-скроневій ділянці голови справа та садна в потиличній ділянці голови зліва внаслідок падіння із висоти власного зросту (а.с. 137-138).
Вказаними доказами доведено обставини щодо заподіяння легких тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Згідно з даними висновку судово-медичної експертизи № 101 від 23 квітня 2025 року у обвинуваченого ОСОБА_5 будь-яких тілесних ушкоджень не виявлено (а.с. 145).
Як встановлено з відеозапису з нагрудного портативного реєстратора працівників ІНФОРМАЦІЯ_3 , які 17 квітня 2025 року під час заходів оповіщення на території Ізяславської міської громади у м. Ізяслав по вул. Заславській були свідками вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, а також з протоколу огляду вказаного речового доказу від 24 квітня 2025 року, на вказаному відеозаписі зафіксовано обставини нанесення обвинуваченим тілесних ушкоджень працівникам поліції ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у зв'язку з виконанням ними своїх службових обов'язків (а.с. 146-147, 149-153).
Згідно з даними постанови про визнання та приєднання речових доказів від 19 квітня 2025 року оптичний диск формату DWD-R із серійним номером MOGXPR 858 із вищевказаним відеозаписом визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні (а.с. 148).
Із відеозапису з нагрудного портативного реєстратора працівників поліції, а також з протоколу огляду вказаного речового доказу від 10 квітня 2025 року вбачається, що на вказаному відеозаписі зафіксовано обставини нанесення обвинуваченим тілесних ушкоджень працівникам поліції ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у зв'язку з виконанням ними своїх службових обов'язків (а.с. 154-155, 157-158).
Згідно з даними постанови про визнання та приєднання речових доказів від 28 травня 2025 року оптичний диск формату CD-R із серійним номером CD-R 80 CWLHT-1744 DB68 із вищезазначеним відеозаписом визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні (а.с. 156).
Також на відеозаписі з зовнішніх камер відеоспостереження Відділення № 1 ТОВ «Нова Пошта», що в м. Ізяслав по вул. Заславській, 6 зафіксовано обстановку поруч із місцем події, що мала місце 17 квітня 2025 року (а.с. 191-192).
За змістом довідок КНП «Ізяславська міська багатопрофільна лікарня» від 17 квітня 2025 року при приведенні обстежень обвинуваченого та потерпілих встановлено, що ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 під час вищевказаної події у стані алкогольного сп'яніння не перебували (а.с. 160, 162, 164).
Згідно з дорученням начальника Шепетівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області від 16 квітня 2025 року № 38091-2025 ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у складі групи № 2 доручено 17 квітня 2025 року до особливого розпорядження на території обслуговування Шепетівського районного управління поліції спільно з працівниками територіального центру комплектування та соціальної підтримки провести відпрацювання щодо виявлення осіб, які ухиляються від призову під час мобілізації, оповіщення військовозобов'язаних осіб, які підлягають призову за мобілізацією (а.с. 179-180).
Із наказу начальника Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області від 29 січня 2021 року № 37 о/с (а.с. 168) встановлено, що старшого сержанта поліції ОСОБА_8 переміщено на посаду помічника чергового чергової частини Відділення поліції № 1 Шепетівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області з 29 січня 2021 року. Перебування ОСОБА_8 на зазначеній посаді також підтверджується копією службового посвідчення серії НОМЕР_3 , дійсного до 04 березня 2029 року та копією посадової інструкції помічника чергового чергової частини Відділення поліції № 1 Шепетівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, з якою потерпілий ознайомлений 12 березня 2024 року (а.с. 136, 181-190).
Із наказу начальника Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області від 18 січня 2021 року № 16 о/с (а.с. 169) встановлено, що капітана поліції ОСОБА_7 переміщено на посаду поліцейського офіцера громади сектору взаємодії з громадами відділу превенції Шепетівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області з 18 січня 2021 року. Перебування ОСОБА_7 на зазначеній посаді також підтверджується копією службового посвідчення серії НОМЕР_4 , дійсного до 18 лютого 2029 року та копією посадової інструкції поліцейських офіцерів громади сектору взаємодії з громадами відділу превенції Шепетівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, з якою потерпілий ознайомлений 09 вересня 2024 року (а.с. 132, 170-178).
Зазначені докази доводять правильність кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 345 КК України, а саме: заподіяння тілесних ушкоджень працівникам правоохоронного органу у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків.
Згідно з даними висновку службового розслідування № 44993-2025 від 06 травня 2025 року застосування фізичної сили поліцейськими ОСОБА_7 та ОСОБА_8 при наведених у обвинувальному акті щодо ОСОБА_5 обставинах не суперечить вимогам Закону України «Про Національну поліцію» (а.с. 197-209).
Відповідно до протоколів проведення слідчих експериментів з долученими до них відеозаписами від 11 червня 2025 року за участю потерпілих ОСОБА_7 і ОСОБА_8 останні показали, добровільно та детально розповіли про обставини скоєння щодо них кримінального правопорушення, зокрема щодо спричинення їм обвинуваченим тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням потерпілими службових обов'язків, що мало місце 17 квітня 2025 року. Дані вказаних слідчих експериментів повністю співпадають із показаннями потерпілих, наданими ними у судовому засіданні (а.с. 210-219).
Таким чином, дії обвинуваченого ОСОБА_5 необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 345 КК України як умисне заподіяння працівникам правоохоронного органу умисних легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цими працівниками службових обов'язків.
Підходячи до обрання міри покарання обвинуваченому, виходячи із загальних засад призначення покарання, відповідно до ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його особливості, особу винного, зокрема, характеристику, сімейний стан, фактичні обставини справи, обставини, які обтяжують та пом'якшують покарання.
Вчинене ОСОБА_5 кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 345 КК України є нетяжким злочином.
Що стосується особи ОСОБА_5 , суд враховує, що він раніше не судимий, не одружений, ніде офіційно не працює, має постійне місце проживання, де мешкає разом із батьками та братом, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується виключно позитивно.
Шепетівським районним сектором № 2 філії Державної установи «Центр пробації» у Хмельницькій області 05 серпня 2025 року складено досудову доповідь стосовно ОСОБА_5 (а.с. 66-69), згідно з якою обвинувачений має середню освіту, раніше займався спортом, закінчив Костопільський обласний ліцей-інтернат спортивного профілю, після чого вступив до Київського університету фізичного виховання і спорту. ОСОБА_5 не одружений та дітей не має, проживає разом із батьками, веде з ними спільне господарство. Фінансово забезпечений. У сім'ї стосунки добрі. За місцем проживання характеризується як порядний громадянин, добрий сусід, з односельчанами має дружні стосунки, розважливий, завжди надає допомогу. Активний при вирішенні проблем громади села. Любить спорт, постійно брав участь у спортивних змаганнях. Орган з питань пробації вказує на наявність середнього ризику вчинення обвинуваченим повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, а тому вважає за можливе виправлення ОСОБА_5 без позбавлення або обмеження волі на певний строк.
Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.
Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п.п. 1, 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
Європейський суд з прав людини, практика якого відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело права, у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. У справі «Бакланов проти Росії» від 09 червня 2005 року та «Фрізен проти Росії» від 24 березня 2005 року суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було «свавільним», а у справі «Ізмайлов проти Росії» від 16 жовтня 2008 року суд встановив, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий і надмірний тягар для особи».
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі № 298/95/16-к, у ч. 2 ст. 65 КК України встановлено презумпцію призначення більш м'якого покарання, якщо не доведено, що воно не є достатнім для досягнення мети покарання.
ОСОБА_5 свою винуватість у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення визнав повністю, висловив щирий жаль із приводу скоєного та вдався до критичного осуду своєї поведінки, цілком усвідомив протиправність вчиненого ним діяння.
Також судом встановлено наявність обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченому - те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності та його щире каяття.
Суд враховує і думку потерпілих, які не наполягали на призначенні ОСОБА_5 суворого покарання.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що висновки про встановлені обставини вчиненого злочину та відомості про особу обвинуваченого у своїй сукупності у значній мірі зменшують суспільну небезпечність вчиненого кримінального правопорушення і дають суду право застосувати положення ст. 75 КК України та призначити ОСОБА_5 , який раніше не судимий, вчинив злочин вперше, покарання не пов'язане з реальним обмеженням волі із застосуванням контролю за його поведінкою під час мінімального іспитового строку тривалістю 1 рік з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
На переконання суду, обставини вчинення злочину та дані, що характеризують особу ОСОБА_5 , його вік і ставлення до вчиненого, а також позиції потерпілих щодо міри покарання свідчать про те, що його виправлення можливе без реального відбуття покарання.
Одночасно суд переконаний у тому, що реальне відбуття покарання обвинуваченим є недоцільним, оскільки його виправлення та перевиховання можливе без тримання у виправному центрі за умови здійснення контролю зі сторони органу пробації.
При цьому суд звертає увагу на те, що звільнення від відбування покарання з випробуванням передбачає покладення на особу, звільнену від відбування такого покарання, певних обов'язків, виконання яких може свідчити про виправлення засудженого. У протилежному випадку суд, з урахуванням ч. 2 ст. 78 КК України, направляє засудженого для відбування призначеного покарання. Тобто звільнення від відбування покарання ОСОБА_5 є його шансом на виправлення без поміщення до виправного центру. Поміж з тим, покладення на останнього обов'язків, визначених ст. 76 КК України, є тим засобом, що дозволить перевірити обвинуваченого на його здатність виправитись без ізоляції від суспільства.
На думку суду, саме таке покарання відповідатиме принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання та не є надто суворим чи м'яким.
Запобіжний захід обвинуваченому на даний час не обраний, ОСОБА_5 виконував покладені на нього процесуальним законом обов'язки, а тому на момент ухвалення вироку відповідних підстав та ризиків для обрання запобіжного заходу немає.
Крім того, під час досудового розслідування 17 квітня 2025 о 12 год 00 хв ОСОБА_5 було затримано, про що складено відповідний протокол (а.с. 139-144). Запобіжний захід у виді домашнього арешту на певний період доби щодо ОСОБА_5 застосований ухвалою слідчого судді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 квітня 2025 року (а.с. 165-166).
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув'язнення, може пом'якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.
Згідно з пп. б п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі.
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність зарахування обвинуваченому в строк відбуття покарання часу затримання з 17 квітня 2025 року по 18 квітня 2025 року включно відповідно до ст. 72 КК України з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні обмеження волі.
Питання про долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, призначивши йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 від відбування покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік та з покладенням відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України обов'язків: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Речові докази по справі:
- оптичний диск формату DWD-R із серійним номером MOGXPR 858, оптичний диск формату CD-R із серійним номером CD-R 80 CWLHT-1744 DB68, які зберігаються при матеріалах кримінального провадження - залишити у матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання;
- оригінал медичної картки стаціонарного хворого № 3095 на ім'я потерпілого ОСОБА_7 та оригінал медичної картки стаціонарного хворого № 3093 на ім'я потерпілого ОСОБА_8 , які перебувають на зберіганні у Комунального підприємства «Славутська міська лікарня ім. Ф. М. Михайлова» Славутської міської ради, залишити у володінні Комунального підприємства «Славутська міська лікарня ім. Ф. М. Михайлова» Славутської міської ради.
Зарахувати ОСОБА_5 в строк відбуття покарання час затримання з 17 квітня 2025 року по 18 квітня 2025 року включно відповідно до ст. 72 КК України з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні обмеження волі.
Запобіжний захід ОСОБА_5 до вступу вироку в законну силу не обирати.
Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду через Ізяславський районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.
Суддя: ОСОБА_1