Справа № 588/717/24
Провадження № 2/588/18/25
17 листопада 2025 року м. Тростянець
Тростянецький районний суд Сумської області у складі: головуючого судді Огієнка О.О., за участю секретаря судового засідання Гаврилович Я.Д., представника позивача ОСОБА_1 , відповідачки ОСОБА_2 , представника відповідачки ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,
ОСОБА_4 у квітні 2024 року звернувся до суду із указаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 03.06.2011 він уклав шлюб з відповідачкою та ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народився син ОСОБА_5 .
Через зраду відповідачки він вимушений був ініціювати позов про розірвання шлюбу.
У період шлюбу, за спільні кошти ними було придбано 21.07.2017 садибу, що складається із жилого будинку загальною площею 62,4 кв.м., житловою площею 32,7 кв.м. із господарськими будівлями і спорудами, а також земельної ділянки площею 0,0566 га, з кадастровим номером 5925010100:00:013:0494, яка знаходиться по АДРЕСА_1 .
Вартість всього домоволодіння він оцінює у 20000 доларів США, що становить 800 000 грн.
Також відповідачка отримала із військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, де він на момент повномасштабного вторгнення РФ в Україну проходив військову службу, 2 660 840 грн нарахованого на його ім'я грошового забезпечення за весь час перебування у полоні у Російській Федерації, у період з лютого 2022 року по грудень 2023 року (включно).
При користуванні спільним майном у позивача з відповідачкою виник спір, який неможливо вирішити в добровільному порядку.
Посилаючись на зазначені обставини позивач просить суд:
1) визнати за ним право власності на 1/2 частину жилого будинку загальною площею 62,4 кв.м., жилою площею 32,7 кв.м., з господарськими будівлями і спорудами та 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0566 га, кадастровий номер 5925010100:00:013:0494, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ;
2) визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину жилого будинку загальною площею 62,4 кв.м., жилою площею 32,7 кв.м., з господарськими будівлями і спорудами та 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0566 га, кадастровий номер 5925010100:00:013:0494, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ;
3) стягнути з ОСОБА_2 на його користь 1/2 частину грошового забезпечення, нарахованого йому, як військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України за весь час його перебування у полоні Російської Федерації у період з лютого 2022 року по грудень 2023 року в сумі 1330420 грн.
Ухвалою суду від 29.04.2024 було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
21.05.2024 представник відповідачки ОСОБА_3 подав відзив на позов, у якому вказав, що позивач та відповідачка дійсно перебували у шлюбі з 03.06.2011 та за час цього шлюбу в них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_5 . Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 10.05.2024 шлюб між позивачем та відповідачкою було розірвано. В період шлюбу сторонами за спільні кошти було придбано житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами та земельну ділянку площею 0,0566 га, з кадастровим номером 5925010100:00:013:0494, що розташовані по АДРЕСА_1 . Відповідачка вважає безпідставними вимоги позивача щодо стягнення грошових коштів у сумі 1330420 грн, які були отримані нею за час перебування позивача в полоні Російської Федерації у період з лютого 2022 року по грудень 2023 року, оскільки ці кошти були використані нею в інтересах сім'ї на придбання особистих речей, предметів побуту, задоволення потреб дитини. Зокрема у період окупації міста Тростянець відповідачка задля безпеки була вимушена виїздити разом із дитиною на Захід України, кошти витрачалися на проживання сім'ї. Відповідачкою було придбано дитині ноутбук вартістю 36000 грн, крісло вартістю 8000 грн, принтер вартістю 8000 грн. Також придбавалися предмети домашнього вжитку по АДРЕСА_1 . 01.09.2022 за 12000 доларів США був придбаний автомобіль КІА SPORTAGE. Після повернення позивача з полону, у березні 2024 року, сторони досягли домовленостей щодо поділу майна та грошових коштів і які ними були реалізовані. Так, 14.03.2024 у сервісному центрі МВС було перереєстровано на ім'я позивача автомобіль КІА SPORTAGE вартістю 12000 доларів США, а за кілька днів потому відповідачка передала позивачу кошти в сумі 20000 доларів США та 86000 грн готівкою. Передачу коштів відповідачка здійснила у спільному будинку сторін по АДРЕСА_1 . Отримані відповідачкою кошти на рахунках не накопичувалися. Позивачем не надано доказів на підтвердження факту існування вказаних грошових коштів на час виникнення спору. Один лише факт зарахування спірних грошових коштів на банківську картку дружини у період їх шлюбу не свідчить про їх акумулювання, як на депозитному рахунку та не свідчить про їх наявність на час вирішення даної справи судом. Оскільки кошти грошового забезпечення, про які заявляє позивач, витрачалися в інтересах сім'ї, частина цих коштів була добровільно передана позивачу в березні 2024 року, тому вимоги щодо їх поділу є безпідставними. Відповідачка разом із дитиною мала право на отримання грошового забезпечення позивача як члени його сім'ї, тобто у даному випадку було реалізовано важливу соціальну гарантію членів сім'ї військовослужбовця у період перебування останнього в полоні. Тому представник відповідачки просить суд відмовити у задоволенні позову в частині стягнення з відповідачки на користь позивача грошових коштів у сумі 1330420 грн, а також стягнути з позивача на користь відповідачки понесені нею судові витрати.
07.06.2024 представник позивача ОСОБА_1 подав відповідь на відзив, у якій вказав, що стороною відповідача не надано доказів на підтвердження факту придбання особистих речей, предметів побуту, зокрема ноутбука, крісла, принтера, а також на підтвердження факту витрачання коштів під час виїзду на Захід України, як і строків такого виїзду. Позивач заперечує факт передання йому відповідачкою коштів у сумі 20000 доларів США та 86000 грн. Автомобіль КІА, який є спільним майном подружжя, відповідачка дійсно продала позивачу. Але відповідачка не зазначила, сторонами за час шлюбу було придбано 15.12.2020 легковий автомобіль OPEL VIVARO д.н.з. НОМЕР_2 , який вона без згоди позивача продала 06.04.2024 своєму батьку. Позивач не має інформації стосовно усієї суми коштів отриманих та витрачених відповідачкою за час перебування позивача в полоні, оскільки АТ КБ «Приватбанк» відмовив у наданні такої інформації по рахунку відкритому на ім'я відповідачки. Разом з тим, позивач володіє інформацією про розпорядження відповідачкою коштами, що надходили на його рахунок в АТ КБ «Приватбанк». Починаючи з лютого по червень 2022 року відповідачкою у банкоматах лише готівкою було знято кошти на загальну суму 111300 грн, але доказів того, що ці кошти були витрачені в інтересах сім'ї не надано. Весь час відповідачка працювала, отримувала заробітну плату, витрачаючи її на свої потреби, хоча і ця заробітна плата є об'єктом спільного майна подружжя. Також за 2022-2023 роки відповідачка отримала від ТОВ «Райз-Північ» оренду плату за орендовану у ОСОБА_4 земельну ділянку в розмірі 10944,36 грн, але не надала доказів, що ці кошти були витрачені в інтересах сім'ї. Сторона позивача вважає, що половина від 2660840 грн, тобто 1330420 грн та весь розмір заробітної плати, отриманий ОСОБА_2 із 24.02.2022 по 01.03.2024 є сумою більш ніж достатньою як для утримання неповнолітньої дитини, так і самої відповідачки. У зв'язку із викладеним позивач заявляє про збільшення розміру позовних вимог на суму 5472,18 грн, тобто на 1/2 частину отриманої ОСОБА_2 орендної плати від ТОВ «Райз-Північ» за орендовану у ОСОБА_4 особисту земельну ділянку за 2022-2023 роки.
Ухвалою суду від 01.08.2024 закрито підготовче провадження у вказаній справі, призначено до судового розгляду та за клопотанням представника позивача витребувано докази.
У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали обґрунтувавши обставинами викладеними у позовній заяві та відповіді на відзив, просили задовольнити вимоги повністю.
Також позивач пояснив, що по розподілу автомобілів він з відповідачкою домовилися. Відповідачка віддала йому грошові кошти в розмірі 20 000 грн. Від допиту в судовому засіданні як свідка позивач відмовився.
Крім того, представник позивача зазначив, що його довіритель отримав від відповідачки компенсацію за рухоме майно. Позивач та відповідачка поділили автомобілі між собою. Відповідачці залишився автомобіль «Opel Vivaro», а позивачу автомобіль «КІА SPORTAGE». Також представник позивача звернув увагу на те, що згідно умов договору купівлі-продажу відповідачка продала позивачу автомобіль «КІА SPORTAGE». Відповідачкою не надано доказів на придбання доларів США. Вважає, що передавання такої суми коштів мало бути оформлено розпискою.
Відповідачка та її представник у судовому засіданні проти позову заперечили частково пославшись на обставини викладені у відзиві на позов.
Також відповідачка пояснила, що найціннішою покупкою за ті гроші, що вона отримувала, коли позивач був у полоні є автомобіль «КІА SPORTAGE», 2017 року випуску, який вона придбала за 14 000 доларів США. Також вона придбавала ноутбук, принтер, комп'ютерне крісло, бойлер, тюлі, карнизи, нічні штори, давала кошти батькам позивача на придбання дров. Крім того, з дитиною вона виїжджала за ці гроші в Івано-Франківську область в період окупації. У 2023 році вона їздила з дитиною у м. Львів на екскурсію. Також вона витрачала кошти на продукти харчування, одяг, ремонт автомобіля, придбання бензину для автомобіля, поповнювала рахунок мобільного телефону собі, батькам своїм та позивача, родичам. Її зарплати вистачало лише на оплату комунальних послуг. Вона визнає, що отримувала орендну плату за землю. Коли позивача звільнили з полону, то вона їздила до нього в лікарню з батьками позивача та віддавала йому 10 000 грн. Потім вона перераховувала позивачу кошти в розмірі 14 000 грн, на рахунок, який він повідомив, для придбання телефона. Гроші, які вона назбирала, передавала позивачу особисто в руки, по домовленості, що їй залишається будинок, а йому залишиться автомобіль та гроші. Усього було 20 000 доларів США та 86 000 грн. Купюри доларів були нового зразка 2017 року, а гривні купюрами по 500 грн та по 1000 грн. В обмінниках валюти їй не надавали чеки. У неї немає з чого віддавати кошти позивачу, оскільки вона вже їх віддала. Вона довіряла позивачу, тому і віддала йому гроші.
Крім того, представник відповідачки зазначив, що стороною позивача не доведено, що гроші витрачалися відповідачкою не в інтересах сім'ї. Поведінка позивача свідчить про те, що він ухиляється від з'ясування обставин у справі, не погодився пройти експертизу із застосуванням поліграфа. Разом з тим, немає підстав не довіряти дослідженню проведеного з участю відповідачки. Докази понесених відповідачкою судових витрат будуть подані після ухвалення рішення.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, відповідачку та її представника, покази свідка, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що між сторонами мають місце сімейні та цивільні правовідносини, пов'язані із спорами про право власності, позов частково обґрунтований і підлягає частковому задоволенню, виходячи із такого.
Судом установлено, що 03.06.2011 у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Тростянецького районного управління юстиції у Сумській області був зареєстрований шлюб між позивачем та відповідачкою, за актовим записом № 47 (а.с. 9).
ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син ОСОБА_5 (а.с. 10).
За час шлюбу сторонами, на підставі договорів купівлі-продажу від 21.07.2017, була придбана садиба, що розташована по АДРЕСА_1 до складу якої входить жилий будинок загальною площею 62,4 кв.м., житловою площею 32,7 кв.м. із господарськими будівлями і спорудами, та присадибна земельна ділянка площею 0,0566 га, кадастровий номер 5925010100:00:013:0494 (а.с. 11-12, 65-71).
Право власності на вказане майно було зареєстровано на ім'я ОСОБА_2 .
Згідно повідомлення Територіального сервісного центру МВС № 5943 від 16.05.2024 за № 31/32/5943-3-заз за ОСОБА_2 01.09.2022 був зареєстрований транспортний засіб КІА SPORTAGE, 2017 року випуску. 14.03.2024 даний транспортний засіб перереєстровано на нового власника за договором купівлі-продажу № 5943/2024/4379141 від 14.03.2024, укладеним у ТСЦ № 5943 м. Охтирка. Також 15.12.2020 був зареєстрований транспортний засіб OPEL VIVARO, 2004 року випуску. 06.04.2024 даний транспортний засіб перереєстровано на нового власника за договором купівлі-продажу №7959/24/000737 від 06.04.2024, укладеним у ТОВ «ПРАЙМ.БРО» (а.с. 61).
Позивач є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та за період із 01.02.2022 по 31.12.2023 йому було нараховано та виплачено грошове забезпечення у розмірі 2 660 840,39 грн (а.с. 13).
В ході збройної агресії Російської Федерації проти України ОСОБА_4 перебував у полоні починаючи з 03.03.2022 по 04.01.2024 (а.с. 14, 15).
Згідно повідомлення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 06.05.2024 за № 76-1718 перерахування коштів грошового забезпечення ОСОБА_4 у період з 01.02.2022 по 31.12.2023 здійснювалося членам його сім'ї, а саме його дружині ОСОБА_2 на підставі поданої нею заяви та доданих документів (а.с. 40-47).
З виписки по картці/рахунку відкритому в АТ КБ «ПриватБанк» на ім'я ОСОБА_4 вбачається, що в період з 01.02.2022 по 31.12.2023 на картковий рахунок надходили кошти у виді заробітної плати від військової частини НОМЕР_1 , а також орендна плата по договору оренди землі за 2022 та 2023 роки у розмірі по 5474,35 грн щорічно (а.с. 48-58, 73-110, 117-121).
Відповідачка працює у КНП «Тростянецька міська лікарня» ТМР на посаді молодшої медичної сестри та її заробітна плата у період з 01.10.2023 по 31.03.2024 склала 39632,84 грн (а.с. 62, 137-139).
Згідно фіскальних чеків, відповідачкою у період з 2022 по 2023 роки було придбано наступне майно: м'ясорубка; водонагрівач, фен, БПФ кольорового друку, планшет, ноутбук та програмне забезпечення (а.с. 172-177).
Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_2 пояснила, що її чоловік повернувся з полону додому та вони домовилися розлучитися у березні 2024 року. Також вони домовилися про поділ майна, зокрема позивач мав забрати автомобіль «КІА SPORTAGE» і кошти 20000 доларів США та 86000 грн готівкою. Так як дитина проживала із нею, то будинок мав залишитися їй. Потім позивач подав до суду позов у якому стверджує, що вона не віддавала йому кошти. Кошти вона віддала позивачу в залі будинку по АДРЕСА_2 . Ці кошти він розкладав по стопах, на дивані та перераховував. Гроші він забрав, поклав у барсетку та вийшов із будинку. Автомобіль переоформили на позивача. Кошти за автомобіль він їй не сплачував. Кошти, які вона отримувала починаючи з червня 2022 року обмінювала на долари. Знімала гроші з картки та потім обмінювала на долари. Усього разом вона обміняла 34 000 доларів США. Сама найбільша покупка, яка була нею зроблена, це придбання автомобіля «КІА SPORTAGE». Також вона здійснювала інші покупки, їздила із дитиною у кафе. На спиртні напої кошти не витрачала. Крім того, вона давала 20000 грн батькам позивача на придбання дров. Якщо були потреби у батьків позивача, то вона давала їм гроші, передавала інші покупки. У будинок вона купувала карнизи, штори, тюлі, каструлі, сковорідки, подушки, ковдри. Коли позивач був у лікарні, то вона віддавала йому кошти: 15 000 грн, 10 000 грн та 5000 грн. Ні доларів, ні гривень у неї не залишилося.
Допитаний у судовому засіданні неповнолітній ОСОБА_5 пояснив, що батько приїхав із міста Львів після реабілітації та вони з матір'ю вирішили розлучитися. Домовлялися, що будинок буде йому та матері, а гроші та автомобіль - батьку. Гроші, це ті, що мати отримувала, як батько був у полоні, а автомобіль - «КІА SPORTAGE». У середині березня вони поїхали переоформляти машину на батька. При переоформленні він був присутній, гроші за автомобіль не передавалися. Коли переоформили автомобіль, то мати з батько були готові розлучатися. Батько став шукати квартиру щоб десь жити. Він не бачив як мати передавала батьку гроші. Мати говорила, що гроші віддала та він бачив гроші в гаражі та в автомобілі. Це була велика «стопка» доларів. На той час батько жив з ними, а потім переїхав. Гроші бачив у кінці березня 2024 року. Коли не було батька, з 2023 по 2024 рік він разом з матір'ю їздили у заклади, там де можна похарчуватися. Ці заклади відвідували часто. Також із матір'ю їздили у м. Львів у 2023 року на відпочинок. Мати купувала йому різні речі, давала гроші. Також мати купувала йому лего, одяг, взуття, ноутбук, принтер, ліжко, штори у її та його кімнати, ліжко собі, фен, м'ясорубку. Мати давала гроші бабусі на купівлю дров (один раз 5000 грн та ще раз 10000 грн). Крім того, мати дарувала дідусю (батьковому батьку) човен вартістю 12000 грн. Витрачала мати гроші на автомобіль, купувала радіатор, тормозні колодки, часто заправлялася. Коли їздили у розважальні заклади, то користувалися автомобілем «КІА SPORTAGE». Алкоголь мати не купувала, купували коктейлі, чай, каву. У кафе він був з матір'ю часто, близько 5-10 разів на місяць. Витрачали у кафе від 1000 до 2000 грн. У батька він бачив документи і гроші. Також бачив договір, який підписувала мати.
Згідно висновку експерта № 6491 за результатами проведення психологічного дослідження від 28.08.2025 під час опитування із застосуванням спеціального технічного засобу- комп'ютерного поліграфа у ОСОБА_2 виявляються значущі фізіологічні реакції, які свідчать про досягнення у березні 2024 року домовленості з ОСОБА_4 щодо поділу спільного майна та коштів подружжя. Також, під час опитування із застосуванням спеціального технічного засобу - комп'ютерного поліграфа у ОСОБА_2 виявляються значущі фізіологічні реакції, які свідчать, що вона на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу від 14.03.2024 № 5943/2024/4379141 безоплатно відчужила на користь ОСОБА_4 автомобіль КІА SPORTAGE, 2017 року випуску, на виконання домовленостей між ними щодо поділу спільного майна та коштів подружжя, тобто не отримувала від ОСОБА_4 коштів з продажу даного автомобіля. Крім того, під час опитування із застосуванням спеціального технічного засобу - комп'ютерного поліграфа у ОСОБА_2 виявляються значущі фізіологічні реакції, які вказують на те, що вона у березні 2024 року передала ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 20000 доларів США та 86000 гривень готівкою у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 на виконання домовленостей між сторонами щодо поділу спільного майна та коштів подружжя. Вербальні твердження ОСОБА_2 про факт передачі ОСОБА_4 у березні 2024 року грошових коштів у сумі 20000 доларів США та 86000 гривень готівкою у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 на виконання домовленостей між сторонами щодо поділу спільного майна та коштів подружжя, узгоджуються з її фізіологічними реакціями, які були зареєстровані під час експертного дослідження. Пояснення ОСОБА_2 щодо факту передачі ОСОБА_4 у березні 2024 року грошових коштів у сумі 20000 доларів США та 86000 гривень готівкою у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 на виконання домовленостей між ними щодо поділу спільного майна та коштів подружжя, узгоджуються з її фізіологічними реакціями, які були зареєстровані під час експертного дослідження. Під час опитування із застосуванням спеціального технічного засобу - комп'ютерного поліграфа у ОСОБА_2 виявляються значущі фізіологічні реакції, які свідчать, що вона приховує будь-які відомі їй обставини, пов'язані з передачею грошових коштів та автомобіля КІА SPORTAGE, 2017 року випуску, ОСОБА_4 на виконання досягнутих між ними домовленостей щодо поділу спільного майна та коштів подружжя, не виявляються (а.с. 224-250).
Отже, пояснення відповідачки та покази відповідачки надані як свідком у судовому засіданні повністю узгоджуються із поясненнями наданими нею під час проведення психологічного дослідження та її опитування із застосуванням спеціального технічного засобу - комп'ютерного поліграфа.
Разом з тим, пояснення позивача та його представника є суперечливими, оскільки спочатку позивач та його представник стверджували, що позивач та відповідачка розділили автомобілі між собою, а потім представник позивача став стверджувати, що відповідачка продала позивачу автомобіль КІА SPORTAGE.
Спір між сторонами виник з приводу поділу майна набутого за час шлюбу.
Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.
Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Згідно зі статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (частина перша статті 5 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно вимог ч. 1, 2 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили та оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивовано в судовому рішенні.
Частинами першою та другою статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
За змістом частини третьої статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 2, 4 ст. 65 СК України, при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то цивільні права та обов'язки за цим договором виникають в обох із подружжя.
Як роз'яснено у пунктах 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (частина четверта статті 65 СК України).
Згідно ч. 1 ст. 381 ЦК України садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями.
Враховуючи установлені судом обставини про те, що спірна садиба до складу якої входить житловий будинок та земельна ділянка, була придбана відповідачкою за час шлюбу з позивачем в інтересах сім'ї, тому така садиба є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Згідно ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
За приписами частини першої статті 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Згідно ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до положень ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Згідно ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
У постанові Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року у справі № 691/1240/18, провадження № 61-4680св23, зазначено, що згідно з усталеною судовою практикою щодо застосування частини п'ятої статті 71, статті 365 ЦК України суд визнає ідеальні частки подружжя в майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності, якщо один із подружжя не вчинив передбачених частиною п'ятою статті 71 СК України дій. Верховний Суд звертає увагу, що визнання права на половину частини спірного майна (визнання права на ідеальну частку у майні без його виділу в натурі) є поділом майна подружжя у розумінні частини першої статті 71 СК України, а тому суд може визнати право на частку у спільному майні подружжя за вказаних вище умов.
Отже, зважаючи на те, що спірне нерухоме майно набуте сторонами за час шлюбу, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, частки у праві спільної сумісної власності є рівними, сторони не досягли згоди щодо поділу цього майна, тому суд вважає, за необхідне визнати за позивачем та відповідачкою, в порядку поділу спільного майна подружжя, право власності на спірну садибу по 1/2 частині за кожним.
Разом з тим, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача 1/2 частини грошового забезпечення нарахованого позивачу як військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України за весь час його перебування у полоні Російської Федерації у період з лютого 2022 року по грудень 2023 року, а також 1/2 частини орендної плати за земельну ділянку за 2022 та 2023 роки зважаючи на таке.
У відповідності до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції, чинній на час знаходження позивача у полоні, за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім'ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Грошове забезпечення виплачується визначеним особам шляхом перерахування коштів уповноваженими органами на рахунки в банківських установах, зазначених у заявах про виплату (пункт 5 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 р. № 884).
Згідно з частиною другою статті 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.
Відповідно до частини першої статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
У постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію про те, що зазначені норми свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Таким чином, отримані ОСОБА_2 грошові кошти, які належали до виплати її чоловікові ОСОБА_4 у вигляді грошового забезпечення, а також орендна плата за землю є спільним сумісним майном подружжя.
Суд не погоджується з доводами сторони позивача, що відповідачка використавши отримані кошти має фактично компенсувати позивачу половину отриманих коштів, оскільки в судовому засіданні на підставі сукупності досліджених доказів у становлено, що відповідачка витрачала кошти на утримання їх спільної з позивачем дитини, утримання будинку, придбання майна, побутової техніки, автомобіля, який у подальшому передала позивачу, а також віддала останньому наявні у неї готівкові кошти.
Відтак підстави для стягнення частини цих коштів на користь позивача відсутні.
При цьому слід зауважити, що сторони у справі не позбавлені права звернутись до суду з позовом про поділ майна подружжя, яке наявне у них і належить їм на праві власності, зокрема придбане відповідачкою за спірні грошові кошти.
Такі висновки суду щодо застосування норм права узгоджуються з висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 10.09.2025 по справі №588/717/24.
Щодо посилання представника позивача на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 29.05.2024 по справі № 759/16744/21, суд зазначає, що викладені в даній постанові висновки щодо застосування норм права не є релевантними для цієї справи, оскільки зроблені у неподібних до цієї справи правовідносинах.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує таке.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 9084 грн.
Враховуючи, що позовні вимоги судом задоволені на 23,12%, отже витрати позивача на оплату судового збору мають бути стягнуті з відповідачки пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що враховуючи сплачену суму судового збору становить 2100,23 грн.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідачки понесених позивачем судових витрат, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13000,00 грн, суд враховує таке.
Відповідно до положень статті 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Представник позивача у обґрунтування розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу подав: ордер на надання правової допомоги адвокатом Залавським О.В. від 24.04.2024; договір про надання професійної правничої допомоги від 24.04.2024; детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) від 09.10.2025; квитанцію до прибуткового касового ордера від 24.04.2024 про перерахування позивачем адвокату Залавському О.В. коштів за надання правової допомоги в розмірі 13000,00 грн.
Указані докази підтверджують факт понесення ОСОБА_4 витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір в сумі 13000 грн.
Зважаючи на обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціну позову, а також значення справи для сторін, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є співмірним зі складністю справи та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.
Відповідачкою та її представником не було заявлено клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги представника позивача та не доведено неспівмірність таких витрат.
Таким чином, оскільки позов підлягає задоволенню частково, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню кошти на відшкодування понесених ним витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 3005 грн 60 коп.
На підставі викладеного та керуючись вимогами статей 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя- задовольнити частково.
У порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину жилого будинку загальною площею 62,4 кв. м., жилою площею 32,7 кв. м., з господарськими будівлями і спорудами та 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0566 га, кадастровий номер 5925010100:00:013:0494, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
У порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину жилого будинку загальною площею 62,4 кв. м., жилою площею 32,7 кв. м., з господарськими будівлями і спорудами та 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0566 га, кадастровий номер 5925010100:00:013:0494, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_4 - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 кошти на відшкодування судових витрат по оплаті судового збору в розмірі 2100,23 (дві тисячі сто) грн 23 коп., а також на відшкодування витрат на отримання професійної правничої допомоги у розмірі 3005 (три тисячі п'ять) грн 60 коп.
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони:
позивач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ;
відповідачка -ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Суддя О. О. Огієнко