Справа № 950/375/22
2/950/9/25
12 листопада 2025 року м.Лебедин
Лебединський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Бакланова Р. В.
а участю секретаря - Гладкової С.В., представника позивача - Гакаля Р.В., представника відповідачки - Васильця С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лебедині цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач, Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (АТ КБ «ПриватБанк»), звернувся до суду з позовом про стягнення з Відповідача, ОСОБА_1 , заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 13.04.2012 року. Позовні вимоги становлять 82513,68 грн. станом на 26.01.2022 року. До цієї суми входить заборгованість за тілом кредиту (простроченим тілом кредиту) у розмірі 66 992,31 грн. та заборгованість за простроченими відсотками у розмірі 15521,37 грн.. Позивач також вимагає стягнути судовий збір у розмірі 2481,00 грн.
Позивач стверджує, що Відповідач підписала Заяву №б/н від 13.04.2012 року з метою отримання банківських послуг. Ця Заява, разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами», які розміщені на офіційному сайті банку, складає Договір про надання банківських послуг (договір приєднання). Підписавши Заяву, Відповідач засвідчила свою згоду з Умовами та Правилами, які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі. Банк надав Відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами. Факт користування Відповідачем кредитним лімітом та часткового погашення заборгованості підтверджує виконання договору. Банк мав право в односторонньому порядку збільшувати кредитний ліміт, який досяг 53000,00 грн.. Відповідач порушила зобов'язання, не надаючи своєчасно кошти для погашення заборгованості. Виникнення заборгованості підтверджується Розрахунком заборгованості та Випискою по рахунку.
У відзиві - відповідач, ОСОБА_1 , просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, вважаючи їх необґрунтованими з наступних підстав: відповідач заперечує належне укладення договору, стверджуючи, що кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК України), а недодержання цієї форми робить його нікчемним. Вона зазначає, що не підписувала «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку», і працівники Банку з ними її не ознайомлювали, отже, вони не є складовою частиною договору. Відповідач посилається на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №342/180/17, згідно з яким непідписані Умови та Тарифи не можуть вважатися частиною договору. Крім того, в анкеті-заяві Відповідача відсутня домовленість щодо розміру відсотків, пені та штрафів.
Відповідач наполягає, що на спірні відносини поширюється Закон України «Про захист прав споживачів». Позивач не надав інформацію, яку вимагає ч. 4 ст. 11 цього Закону (сума кредиту, детальний розпис вартості, річна відсоткова ставка), у письмовій формі.
Відповідач вказує, що нарахована заборгованість за тілом кредиту (66992,31 грн.) перевищує розмір встановленого кредитного ліміту (53000,00 грн.), що свідчить про необґрунтованість вимог. Заборгованість виникла внаслідок несанкціонованого списання грошових коштів (53299,82 грн.) 25.04.2021 року, після блокування мобільного номера невідомими особами. Відповідач негайно повідомила Банк та правоохоронні органи, про що було внесено відомості до ЄРДР (№12021205550000082). Оскільки Позивач не довів, що Відповідач сприяла незаконному використанню даних, відповідальність за ці операції несе банк.
У відповіді на відзив позивач не погодився з доводами Відповідачки, викладеними у відзиві, і просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Позивач підтверджує, що Договір укладено у письмовій формі шляхом приєднання (ст. 634 ЦК України), і підписання Заяви Відповідачем є її безумовною згодою з Умовами та Правилами. Позивач наголошує, що Умови та Правила є публічною офертою, а Відповідач була ознайомлена з ними у письмовому вигляді, про що свідчить її підпис у Заяві. Виконання договору протягом 10 років (користування кредитом, погашення) підтверджує його дійсність.
Позивач заперечує застосування Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки кошти надавалися у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, а не для придбання продукції.
Щодо перевищення кредитного ліміту та шахрайських дій, Позивач стверджує, що перевищення тіла кредиту сталося внаслідок використання Відповідачем сервісу «Оплата частинами» 25.04.2021 року. У разі недостатності коштів для оплати чергового платежу за цим сервісом, Клієнт доручив Банку встановити овердрафт (короткостроковий кредит), що і спричинило перевищення ліміту. Позивач вважає, що Відповідач несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією (зокрема, коректним введенням ПІН-коду/даних карти в інтернеті). Банк не несе відповідальності за операції, які відбулися з коректним введенням даних карти в інтернеті, оскільки це виключає вину Банку. Оскільки жодну особу у кримінальному провадженні не визнано винною, заперечення Відповідача щодо шахрайства не приймаються до уваги.
У запереченні на відповідь на відзив відповідачка наполягає на відмові у позові, посилаючись на наступне: відсутність письмового договору та істотних умов: Відповідач не підписувала жодного кредитного договору №б/н від 13.04.2012 р., а також Витягу з Тарифів та Витягу з Умов та правил надання банківських послуг, тому вони не можуть вважатися частиною кредитного договору. Позивач не надав доказів існування такого договору.
Правова позиція ВП ВСУ як пріоритет: Відповідач наголошує, що суди повинні враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17, згідно з якою непідписані Умови та Правила не можуть вважатися погодженими сторонами. Посилання Банку на постанови, прийняті до цієї дати, є необґрунтованим.
Поширення Закону України «Про захист прав споживачів»: Оскільки кошти надавалися Відповідачеві як фізичній особі для споживчих потреб, на відносини поширюються норми Закону України «Про захист прав споживачів». Заява, надана Позивачем, не містить усіх обов'язкових відомостей (сума кредиту, детальний розпис сукупної вартості, річна відсоткова ставка), які вимагає ч. 4 ст. 11 Закону.
Необґрунтоване перевищення ліміту: Відповідач повторно вказує, що заявлена сума заборгованості за тілом кредиту (66992,31 грн.) перевищує розмір встановленого кредитного ліміту (53000,00 грн.), що свідчить про необґрунтованість позовних вимог.
Щодо неузгодженості процентної ставки зазначає, що тарифи не підписані Відповідачкою, відсутні підстави стверджувати про погодження сторонами розміру процентної ставки за користування кредитом та зміну її розміру.
Судом встановлено, що 13 квітня 2012 року Відповідач підписала Заяву №б/н з метою отримання банківських послуг. На підставі цієї Заяви, яка разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами», розміщеними на офіційному сайті Банку, складає Договір про надання банківських послуг (договір приєднання), Відповідачу було відкрито картковий рахунок та встановлено кредитний ліміт. Підписанням Заяви Відповідач засвідчила, що вона ознайомлена та згодна з Умовами та Правилами, які були надані їй для ознайомлення у письмовій формі.
Позивач стверджує, що Відповідач порушила зобов'язання за Договором, не надаючи своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості, внаслідок чого станом на 26 січня 2022 року утворилася заборгованість у розмірі 82513,68 грн., яка включає 66992,31 грн. заборгованості за тілом кредиту та 15521,37 грн. заборгованості за простроченими відсотками.
Встановлено, що кредитний ліміт за карткою Відповідача був збільшений Позивачем до 53000,00 грн.. Відповідач заперечувала правомірність вимог Позивача, оскільки 25 квітня 2021 року, після блокування її мобільного номера невідомими особами, з її рахунку було знято грошові кошти на загальну суму 53299,82 грн., у тому числі шляхом оформлення покупок товарів у кредит «Оплата частинами». Факт заволодіння невідомими особами грошовими коштами Відповідача був зафіксований у Єдиному реєстрі досудових розслідувань 14 травня 2021 року за №12021205550000082.
Відповідач зазначала, що заборгованість виникла внаслідок шахрайських дій, та що вона повідомила Банк про підробку сім-картки лише 30 квітня 2021 року.
Суд бере до уваги обставини, встановлені Сумським апеляційним судом у постанові від 15 травня 2025 року у справі №950/1014/22, яка стосувалася оспорювання Відповідачем тих самих транзакцій від 25 квітня 2021 року.
Апеляційним судом було встановлено, що для проведення та підтвердження спірних транзакцій ініціатору грошових переказів була достовірно відома конфіденційна інформація, включаючи номер рахунку, строк дії картки, захисний код CVV2, а також 3D-secure код/ОТП-пароль. Вчинення фінансових операцій третіми особами було неможливим без розголошення або втрати користувачем інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Згідно з висновками апеляційного суду, на час проведення оспорюваних операцій до АТ КБ «ПриватБанк» не надходило від клієнта ОСОБА_1 повідомлень/заяв про втрату доступу до фінансового номера телефону чи/або заволодіння ним третіми особами. Суд встановив, що оскільки Відповідач повідомила Банк про підробку сім-картки лише через 5 днів (30.04.2021 р.), це не можна розцінювати як невідкладне повідомлення банку.
Керуючись нормами, які регулюють правовідносини із використанням електронних платіжних засобів, зокрема Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», апеляційний суд дійшов висновку, що ризик збитків від здійснення операцій до моменту повідомлення користувачем банку несе користувач. Оскільки операції були проведені коректно, з ідентифікацією електронного платіжного засобу та використанням всіх необхідних реквізитів, включаючи 3D-secure код, вини Банку у здійсненні несанкціонованого зняття коштів не вбачається.
На підставі частини третьої статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доводяться при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи. Таким чином, факт відповідальності Відповідача за несанкціоноване використання коштів до моменту повідомлення Банку є встановленим та обов'язковим для цього провадження.
Щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту (66 992,31 грн.), су зазначає, що відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Оскільки рішенням Сумського апеляційного суду було встановлено, що Відповідач несе відповідальність за збитки, спричинені використанням конфіденційних даних, сума, яка була списана 25.04.2021 р. - 53299,82 грн. та накопичена за рахунок сервісу «Оплата частинами», правомірно була зарахована до боргових зобов'язань Відповідача, оскільки неправомірність дій Банку не була доведена. Навіть перевищення ліміту -53000,00 грн. пояснюється Позивачем як овердрафт (короткостроковий кредит), можливість якого була передбачена умовами договору.
Враховуючи, що Позивач надав докази укладення договору приєднання, фактичного користування коштами та невиконання Відповідачем зобов'язання щодо повернення тіла кредиту, вимога про стягнення заборгованості за тілом кредиту (простроченим тілом кредиту) у розмірі 66 992,31 грн. є обґрунтованою і підлягає задоволенню.
Щодо стягнення заборгованості за простроченими відсотками, суд доходить висновку, що позивач вимагає стягнути 15521,37 грн. прострочених відсотків. Відповідач заперечує цю вимогу, посилаючись на те, що не погоджувала у письмовій формі розмір процентної ставки та можливість її односторонньої зміни, оскільки «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку» не містять її підпису.
Згідно зі статтею 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі, а недодержання письмової форми робить його нікчемним. Відповідно до статті 1048 ЦК України, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Суд зобов'язаний застосовувати висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У цьому контексті Велика Палата Верховного Суду (ВП ВСУ) у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 зробила правовий висновок, який є останнім та обов'язковим.
Згідно з висновком ВП ВСУ, витяг з Тарифів та Умов та правил надання банківських послуг, які не визнаються Відповідачем та не містять його підпису, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, встановлену у формі сплати процентів.
Позивачем не було надано належних доказів зокрема, підписаної Відповідачем редакції Умов чи Тарифів, які б підтверджували погодження саме цих умов щодо порядку та розміру нарахування процентної ставки, яка до того ж неодноразово змінювалася в односторонньому порядку. Відповідно, стягнення процентів за користування кредитом та/або їх прострочення у розмірі 15521,37 грн. є необґрунтованим, оскільки Банк не довів наявність належним чином узгодженої сторонами умови про плату за користування кредитом у такому розмірі.
Таким чином, у задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 15521,37 грн. суд вважає за необхідне відмовити.
З огляду на встановлені обставини та правові норми, зокрема обов'язковість висновків Сумського апеляційного суду щодо відповідальності Відповідача за втрату коштів до моменту повідомлення Банку, а також керуючись правовою позицією Великої Палати Верховного Суду щодо неузгодженості умов про нарахування процентів, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.
Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, стягнувши з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 2014,30 грн.
Керуючись статтями 15, 16, 207, 526, 634, 1054, 1055 ЦК України, статтями 12, 81, 82, 89, 141, 263 ЦПК України, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
Ухвалив:
Позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Приват Банк» (код ЄДРПОУ 14360570, вул. Грушевського, буд. 1Д м. Київ, 01001, рах.№ НОМЕР_2 ) заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 13.04.2012 року у розмірі 66992 (шістдесят шість тисяч дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 31 коп. та судові витрати у справі 2014,30 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, а якщо апеляційну скаргу подано - після закінчення апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлений 17.11.2025 року
Суддя Роман БАКЛАНОВ