Справа № 573/1893/25
Номер провадження 2/573/602/25
14 листопада 2025 року м. Білопілля
Білопільський районний суд Сумської області в складі:
головуючої судді: Черкашиної М.С.
з участю секретаря: Терещенко О.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження заочно цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
15 вересня 2025 ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стислий виклад позиції позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24.12.2021 між Товариство з обмеженою відповідальністю "МІЛОАН" та ОСОБА_2 (далі - позичальник та/або відповідач) укладено Договір № 3665454 (далі - Договір). Відповідно до п. 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 10000.00 грн. Відповідно до п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 2640.0 грн., які нараховуються за ставкою 0.88 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Згідно п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.0 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Умовами Кредитного договору передбачена видача кредитних коштів Позичальнику безготівково, а саме шляхом переказу коштів на Картковий рахунок. Відповідно до п. 6.1. Договору цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця.
26.07.2024 було укладено договір № 26-07/2024 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МІЛОАН" відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3665454.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №3665454 від 24.12.2021 р., що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 28840.00 грн, з яких: -заборгованість за основним зобов'язанням(за тілом кредиту) - 10000.00 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 18140.00 грн., заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0.00 грн., заборгованість за пенею та/або штрафами - 0.00 грн., заборгованість за комісіями - 700.00 грн., інфляційні збитки - 0.00 грн., нараховані 3% річних -0.00 грн.
У зв'язку з тим, що відповідач у добровільному порядку не вчиняє дій, спрямованих на повернення заборгованість за кредитним договором, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» просить стягнути з ОСОБА_2 вказану суму заборгованості та судові витрати.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 18 вересня 2025 відкрито провадження у справі за вказаним вище позовом та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву у 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження (а. с. 34).
Заяви, клопотання.
Представником позивача ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» одночасно з позовом заявлено про розгляд справи у відсутність представника та ухвалення заочного рішення (а. с. 5).
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилась, будучи сповіщеним про розгляд справи за місцем реєстрації (а. с. 37). В установлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строк до суду не надано відзиву на позовну заяву, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, згідно із ч. 8 ст.178 ЦПК України.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при підготовці справи до розгляду дотримано вимоги ЦПК України щодо належного повідомлення сторін про розгляд справи.
Статтею 280 ЦПК України передбачено, що в разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснювалося.
Фактичні обставини, встановлені судом.
З матеріалів справи вбачається, що 24.12.2021 між Товариство з обмеженою відповідальністю "МІЛОАН" та ОСОБА_2 (далі - позичальник та/або відповідач) укладено Договір № 3665454 (далі - Договір).
Згідно п. 1.1. Договору Кредитодавець зобов'язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов'язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.
Відповідно до п. 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 10000.00 грн.
Відповідно до п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 2640.0 грн., які нараховуються за ставкою 0.88 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Згідно п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.0 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Умовами Кредитного договору передбачена видача кредитних коштів Позичальнику безготівково, а саме шляхом переказу коштів на Картковий рахунок.
Відповідно до Розділу 2, сторонами узгоджені умови, щодо сплати за кредитом, пролонгації строку користування кредитом, повернення кредиту тощо.
Договір передбачає, що Позичальник може збільшити строк кредитування, шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій).
Відповідно до п. 6.1. Договору цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця.
Також сторонами Договору узгоджено, розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію Кредитодавця про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення Кредитодавцю електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Кредитодавцем електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту).
Відповідно до п. 6.3. Договору приймаючи пропозицію Кредитодавця про укладання цього договору позичальник також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов'язується неухильно дотримуватись умов договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Кредитодавцем, що розміщені на сайті Кредитодавця та є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно п. 6.4. Договору укладення Кредитодавцем договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Кредитодавцем ідентичного за змістом договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки.
Відповідно до п. 6.5. Договору цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.
Усі платежі за Договором повинні здійснюватися Позичальником шляхом переказу коштів Товариству у валюті кредиту в строки та на умовах, встановлених цим Договором.
Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.
26.07.2024 було укладено договір № 26-07/2024 відповідно до якого ТОВ "МІЛОАН" відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3665454.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №3665454 від 24.12.2021, що підлягає стягненню з позичальника відповідно до розрахунку заборгованості, становить 28840.00 грн, з яких:
-Заборгованість за основним зобов'язанням(за тілом кредиту) - 10000.00 грн.
-Заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги-18140.00 грн.
-Заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0.00 грн.
-Заборгованість за пенею та/або штрафами - 0.00 грн.
-Заборгованість за комісіями - 700.00 грн.
-Інфляційні збитки - 0.00 грн.
-Нараховані 3% річних -0.00 грн.
Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов'язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин, внаслідок чого виникла заборгованість перед кредитором.
Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування.
Вирішуючи спір, суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини позики, які регулюються нормами ЦК України.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.2 ч. 1 ст. 11 ЦК України).
У відповідності до норм ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування» був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ "Про електронну комерцію".
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання,- в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
У відповідності до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини Позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, сплати процентів.
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов'язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити відсотки.
Положеннями ст. ст. 610, 611 ЦК України, передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання і при цьому порушенні, наступають правові наслідки встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно із частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Якщо зобов'язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а, навпаки, на особу, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, у тому числі ті, що передбачені статтею 625 ЦК України.
За умовами ст. ст. 1049 та 625 ЦК України після закінчення строку дії договору, на підставі якого виникло грошове зобов'язання, на існуючий борг нараховуються проценти та застосовується цивільна відповідальність за порушення умов договору. У випадку, якщо розмір процентів не передбачений договором, то проценти нараховуються на борг на рівні облікової ставки НБУ (ВСУ від 7 вересня 2016р. у справі за № 6-1412цс16).
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином, відповідно до умов договору. Сторони договору на власний розсуд визначають його зміст, тобто, формують його конкретні умови, що не суперечать законодавству. Адже, дійсний та неоспорений договір є актом волевиявлення сторін, що підтверджує їх згоду виконувати умови, які вони для себе передбачили.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Висновки суду.
Аналізуючи вище наведені норми матеріального права та надані позивачем докази, суд дійшов до висновку, що між сторонами у справі було укладено кредитний договір у встановленій законом формі з визначенням усіх істотних умов та правил такого договору.
Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору позики на споживчі потреби та підписання за допомогою одноразового ідентифікатора, на підставі якої укладено договір та перераховано кредитні кошти. Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства. Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору шляхом перерахування в безготівковій формі на картковий рахунок позичальника. На підтвердження виконання Товариством зобов'язань щодо перерахування коштів за кредитним договором надано платіжне доручення. Натомість, відповідач свої зобов'язання за вказаним договором порушив, по теперішній час не повернуто заборгованість за договором.
Суд звертає увагу на те, що заміна стягувача жодним чином не порушує законних прав та інтересів боржника та з врахуванням положень ст. 516 ЦК України, такий висновок узгоджується з постановою Верховного Суду України від 20.11.2013 року у справі №6-122цс13 та постанові Верховного Суду України від 30.01.2019 року у справі №2-230/11.
Також, відповідач не мав жодних перешкод для виконання зобов'язання, а саме сплачувати заборгованість за укладеним договором на рахунки попередніх кредиторів. З моменту переходу права вимоги до нового кредитора, позичальником не здійснювалося погашення коштів.
Зважаючи на те, що відповідач належним чином не виконує свої зобов'язання, утворилась заборгованість за Договором №3665454 від 24.12.2021, яка складається з: заборгованості за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 10 000.00 грн., заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги -18 140.00 грн.
За відсутності будь-яких інших доказів у справі щодо розміру заборгованості відповідача перед позивачем, суд погоджується з розміром заборгованості з розрахунку позивача та вважає доведеним факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем за тілом кредиту та процентах.
Що стосується вимоги позивача про стягнення заборгованості за комісію в розмірі 700,00 грн., то суд вважає, що ця вимога не є правомірною, оскільки у Постанові від 13.07.2022 у справі №363/1834/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку. З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов'язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
Оскільки з наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідача установлено, що позивачем нараховано відповідачеві до сплати комісію без зазначення, які саме дії позикодавця входять до такого обслуговування, - підстав для задоволення позову в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача комісії в розмірі 700,00 грн. за договором, суд не вбачає.
Доводи представника позивача про застосування до даних правовідносин позиції, висловленої в Постанові Верховного Суду, суд відхиляє, оскільки обставини справ, рішення в яких переглядалися Верховним Судом, не є релевантними тим, які встановлені у даній справі.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд визнає їх належними, допустимими, достовірними, а позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
Судові витрати.
Відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно платіжної інструкції №0552840032 від 08.09.2025, позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 2422,40 грн. (а. с. 29).
Враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково на 97,57 %, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений при подачі позову судовий збір у сумі 2 363,60 грн.
Відповідно до ч.1, п.1ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Крім того, представник позивача просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000,00 грн., які складаються:
-усної консультації з вивченням документів - 2 год. - 4000,00 грн.
-складення позовної заяви до суду -3 год. -9000,00 грн.
ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» понесено витрати в сумі 13 000,00 грн. на професійну правничу допомогу АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС» на підставі Договору про надання правової (правничої) допомоги №02-07/2024 від 02.07.2024, що підтверджується витягом з акту № 17, заявкою на надання юридичної допомоги № 117 від 01.08.2025.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (§80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (§95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Зазначена правова позиція викладена зокрема в постанові Верховного Суду від 15.04.2020 у справі №199/3939/18-ц.
Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою, такої ж позиції притримується Верховний суд в постанові від 03 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19.
Однак, відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані представником позивача документи та доводи на обґрунтування суми заявлених витрат, пов'язаних із розглядом справи, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору (справи), відсутність представництва в суді під час розгляду справи, суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 13 000 грн. не є цілком співмірним із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Відтак, з врахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу розмірі 3 000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 512, 514, 516, 526, 599, 610, 611, 625, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 81, 137, 141, 247, 265, 273, 274, 280-284 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (місце знаходження: м. Київ, вул. Гедройца Єжи, буд. 6, оф. 521, ЄДРПОУ: 42640371) до ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за договором №3665454 від 24.12.2021 в сумі 28 140 (двадцять вісім тисяч сто сорок) гривень, яка складається з: заборгованості за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 10 000.00 грн., заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 18 140.00 грн. та судові витрати: 2 363,60 грн. судового збору та 3 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Сумського апеляційного суду.
Заочне рішення може бути переглянуте Білопільським районним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя