нп 2/490/4036/2025 Справа № 490/6880/25
Центральний районний суд м. Миколаєва
14 листопада 2025 року
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді Гуденко О.А., при секретарі Вознюк Д.І., без участі сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Миколаєвіцивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним,-
25.08.2025 року позивач звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовом до відповідача, в якому просив суд визнати дійсним договір №3020-Ц купівлі-продажу 1/6 частки домоволодіння по АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , 28.10.1997 року на Миколаївській Універсальній Товарно-сировинній біржі.
Ухвалою Центрального районного суду від 27.08.2025 року вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі, ухвалено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У судове засідання позивач не з'явився, представник позивача надав заяву, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.
Відповідач до судового засідання не з'явився , про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомив . Відзив не подав.
Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом. У відповідності дост. 13 ЦПК Українисуд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі представлених доказів.
Дослідивши надані позивачем і долучені до матеріалів справи письмові докази, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
28 жовтня 1997 року між ОСОБА_3 та продавцем ОСОБА_2 , 28.10.1997 р. на Миколаївській Універсальній Товарно-сировинній біржі укладено №3020-Ц купівлі-продажу 1/6 частки домоволодіння по АДРЕСА_1 .
Вказаний договір купівлі продажу завірений управлючим "Миколаївській Універсальній Товарно-сировинної біржі" Руденко І.О.
ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є матір'ю ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 .
Згідно з рішенням Загальних зборів учасників біржи (протокол від 28.12.2015 року) "Миколаївська Універсальна Товарно-сировинна біржа" перейменована на Товарна біржа "Титул".
Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товарна біржа "Титул" припинена.
Договір купівлі-продажу зареєстровано в КП ММБТІ №292 від 17.11.1997 р.
Стаття 9 Житлового Кодексу України вказує, що громадяни України мають право на придбання будинків і квартир на біржових торгах.
Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватись судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. За змістом ст.ст.57,58 Конституції України, ст. 5 Цивільного кодексу України, до застосування підлягають акти цивільного законодавства, що регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Положеннями п.4 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року, що набрав чинності з 01.01.2004 року, визначено, що цей Кодекс застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності.
Договір купівлі-продажу від 28.10.1997 року укладено сторонами під час дії Цивільного кодексу Української РСР 1963 року(далі ЦК УРСР), ст. 227 якого передбачено нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу квартири (житлового будинку), якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Згідно ст. 47 цього Кодексу, недодержання цієї вимоги тягне за собою недійсність договору.
Приписами ст.224 ЦК УРСР встановлено, що за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
При укладанні договору купівлі-продажу від 28.10.1997 року сторони керувались ч.2ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», відповідно до якої, угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Саме тому вважали, що договір купівлі-продажу квартири укладено згідно вимог чинного на той час законодавства. У відповідності до ч.2ст.47ЦК УРСР та п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України 28.04.1978 р. № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними», якщо угода, що потребує нотаріального посвідчення, виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального посвідчення, суд за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників, вправі визнати угоду дійсною.
В укладеному 28.10.1997 року договорі купівлі-продажу сторони повністю оговорили усі істотні умови договору. Усі зобов'язання за договором купівлі-продажу нерухомого майна сторонами виконані в повному обсязі. Факт купівлі-продажу квартири і виконання умов укладеного договору не оскаржено і ніким не оспорюється.
Відповідно до ч.2ст. 220 ЦК України(2003), якщо сторони у письмовій формі погодили усі істотні умови договору купівлі-продажу та відбулося його повне або часткове виконання сторонами, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У зв'язку з тим, що сторони за договором купівлі-продажу нерухомого майна повністю виконали свої обов'язки по цьому договору, однак не мають можливості його нотаріально посвідчити, то суд вважає необхідним вказаний договір визнати дійсним.
З матеріалів справи вбачається, що дана угода була виконана сторонами повністю.
За таких обставин, суд вважає доводи позивача про визнання біржового договору купівлі-продажу дійсним, обґрунтованими, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Однак, вимог щодо розподілу судових витрат позивачем не заявлялось, а тому витрати пов'язані з судовим розглядом цивільної справи, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст.12,13,258-259,264,265,268,274-275,279,354 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним - задовольнити.
Визнати дійсним договір №3020-Ц купівлі-продажу 1/6 частки домоволодіння по АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_3 як покупцем та ОСОБА_2 , як продавцем, 28.10.1997 року на Миколаївській Універсальній Товарно-сировинній біржі.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Гуденко О.А.