справа № 489/5036/25 провадження №2/489/2684/25
Іменем України
17 листопада 2025 року м. Миколаїв
Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого судді Коваленка І.В.,
за участю секретаря судового засідання Лупової Є.І.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину земельної ділянки
встановив:
У червні 2025 року представник ОСОБА_3 , який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 в якому просить визнати за позивачем право власності на 11/20 (0,0283 га) земельної ділянки площею 0,0514 га, цільове призначення - для обслуговування та будівництва житлового будинку та господарських споруд, кадастровий номер 4810136900:06:008:0004, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог вказано, що на підставі свідоцтва про право на спадщину № 836 від 16.10.2019, виданого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Євтушенко А.М., є власником 11/20 частко в праві спільної часткової власності на житловий будинок АДРЕСА_2 .
Власником інших 9/20 часток вказаного житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових споруд і будівель є відповідач.
Згідно державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 590505 від 21.11.2006, співвласниками земельної ділянки значиться ОСОБА_4 (спадкодавця відповідача) та ОСОБА_5 (спадкодавця, мати позивача).
Сторони прийняли спадщину у вигляді права на частку у праві власності на житловий будинок з господарськими та побутовими спорудами і будівлями, зареєстрували свої права згідно чинного законодавства, але право на відповідну частку у праві власності на земельну ділянку не переоформили.
На звернення позивача до нотаріуса стосовно видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно було отримано відмову про неможливість видачі свідоцтва з посиланням на те, що частка земельної ділянки правовстановлюючим документом не встановлена.
У зв'язку із цим позивач звернувся до суду з метою захисту своїх прав та інтересів.
23.09.2025 від відповідача надійшов відзив на позов в якому він визнав позов повністю та просив його задовольнити. Розгляд справи просив здійснити за його відсутності.
Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва від 27.06.2025 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у порядку загального позовного провадження і призначено підготовче засідання. Цією ухвалою витребувано у приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Євтушенко А.М. та Другої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області спадкові справи заведені до майна ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У судове засідання, призначене на 11.11.2025, учасники справи не з'явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином.
Представник позивача - адвокат Кустов В.В. надав до суду через систему «Електронний суд» 26.09.2025 заяву в якій вказав, що у зв'язку із визнанням позову відповідачем, розгляд справи просить здійснювати за його відсутності та ухвалити рішення про задоволення позову на підставі наявних матеріалів справи.
У поданій до суду заяві від 11.11.2025 відповідач ОСОБА_2 просив провести судове засідання за його відсутності та задовольнити позовні вимоги.
Відповідно до частини третьої статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Виходячи з вимог частини п'ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.
Суд, дослідивши матеріали справи і оцінивши наявні в ній докази, дійшов наступного.
Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що відповідно до Державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 590505 від 21.11.2006 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вказані співласниками без визначення часток земельної ділянки площею 514 кв.м., цільове призначення якої - будівництво та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, кадастровий номер: 4810136900:06:008:0004, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та після її смерті спадщина у вигляді 9/20 часток житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, розташованого по АДРЕСА_1 прийнята відповідачем ОСОБА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 10.11.2014, зареєстрованим в реєстрі за № 5-405.
ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та після її смерті спадщина у вигляді 11/20 часток житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, розташованого по АДРЕСА_1 прийнята позивачем ОСОБА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 16.10.2019, зареєстрованим в реєстрі за № 836.
Із досліджених судом спадкових справ вбачається, що спадкові права сторін на земельну ділянку під домоволодінням сторонами не оформлені.
07.06.2024 позивач звернувся до приватного нотаріуса за оформленням спадкових прав на земельну ділянку, але йому було відмовлено так як частка спадкодавця не встановлена правовстановлюючим документом, що позивач підтвердив відповіддю приватного нотаріуса Євтушенко А.М. від 07.06.2024 № 106/01-16.
Із позову вбачається, що так як оформлення спадкових прав на земельну ділянку під домоволодінням в досудовому порядку неможливе позивач звернувся до суду з позовом про визнання права власності на частку земельної ділянки, яка відповідає його розміру його частки в домоволодінні.
Правове обґрунтування та мотиви суду.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників) належить їм на праві спільної сумісної власності (спільне майно).
Згідно із частини першої статті 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними; розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом (частини перша, друга статті 369 ЦК).
За правилами статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.
Згідно з частиною першою статті 120 ЗК України та частиною першою статті 377 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення права власності на будинок), до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не можу ґрунтуватися на припущеннях (частина перша, шоста статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Судом встановлено, що спадкодавці ОСОБА_5 та ОСОБА_4 були співвласниками домоволодіння, право власності на частки в якому набули сторони в порядку спадкування, тому їхні частки в праві власності на земельну ділянку вважаються пропорційним часткам у будинку, незалежно від того, чи були ці частки визначені у державному акті.
Враховуючи наведе та оцінивши наявні у справі докази, суд вважає позовну вимогу про визнання права власності на 11/20 частки, що складає 0,0283 га, земельної ділянки, що відповідає частці в житловому будинку та не оспорюється відповідачем, правомірною, а тому позов підлягає задоволенню повністю, оскільки позивач позбавлений можливості оформити свої право власності на частку земельної ділянки в досудовому порядку.
Так як позов задоволено, а позивач не просить здійснити розподіл судових витрат, тому суд виходить з вимог частини першої статті 13 ЦПК України щодо меж судового розгляду, судові витрати на відповідача не покладає.
Керуючись статтями 4, 19, 141, 158, 263-265 ЦПК України, суд
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину земельної ділянки задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 11/20 (одинадцять двадцятих) частки земельної ділянки, що становить 0,0283 га (двісті вісімдесят три квадратних метри), цільове призначення - для обслуговування та будівництва житлового будинку та господарських споруд, кадастровий номер 4810136900:06:008:0004, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ;
відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст судового рішення складено 17.11.2025.
Суддя І.В.Коваленко