справа № 489/9131/25
провадження №2/489/4034/25
про передачу справи до іншого суду
14 листопада 2025 року м. Миколаїв
Суддя Інгульського районного суду міста Миколаєва Коваленко І.В., який є головуючим у справі, ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, Служба у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дітей
встановив:
У листопаді 2025 року позивач, через свого представника - адвоката Царик Р.М., звернувся до Інгульського районного суду міста Миколаєва з позовом, в якому просить позбавити відповідача батьківських прав відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; та стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частки усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дітьми повноліття.
Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів
Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до належного суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Аналогічні положення закріплені у частині першій статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом (частина перша стаття 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.
Основними видами підсудності є, зокрема, загальна, альтернативна та виключна.
Відповідно до статті 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
Місце проживання фізичної особи відповідно до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» має бути зареєстровано у передбаченому порядку.
Зі змісту поданого позову не вбачаються обставини, що дозволяють позивачеві обрати підсудність справи, а також у ньому не міститься підстав для застосування правил виключної підсудності справи.
Отже, у даному випадку підсудність справи має визначатись згідно з частиною першою статті 27 ЦПК України.
Суд враховує, що за загальним правилом, встановленим частиною першою статті 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Згідно із відповіддю №2009238 від 14.11.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру відомості про реєстрацію ОСОБА_2 відсутні.
Відповідно до відповіді №2009275 від 14.11.2025 щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери ОСОБА_2 має зареєстроване місце перебування як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до Корабельного району міста Миколаєва.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» відповідь з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» центральний орган виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах соціального захисту, соціального обслуговування населення, волонтерської діяльності, з питань сім'ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, а також захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну: відповідає за забезпечення формування та ведення Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб; забезпечує захист персональних даних внутрішньо переміщених осіб, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб; забезпечує надання внутрішньо переміщеним особам гуманітарної допомоги; розробляє державні програми підтримки та вирішення соціально-побутових питань внутрішньо переміщених осіб; подає Кабінету Міністрів України пропозиції про заходи, необхідні для реалізації цього Закону, щодо забезпечення прав та свобод внутрішньо переміщених осіб.
Факт внутрішнього переміщення підтверджується відповіддю з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд має враховувати імперативні положення спеціального Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (постанова Верховного Суду від 29.07.2019 у справі №409/2636/17).
Отже, враховуючи викладене, а також те, що спір виник з приводу позбавлення відповідача батьківських прав, тобто до цих правовідносин слід застосовувати правила загальної підсудності, а зареєстроване місце перебування відповідача, як внутрішньо переміщеної особи не знаходиться на території Інгульського району міста Миколаєва, тому позивач безпідставно звернулась з позовом до Інгульського районного суду міста Миколаєва.
Згідно пункту 1 частини першої статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
У відповідності до положень частини першої, другої статті 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються і справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Крім того, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (частина перша статті 378 ЦПК України).
Враховуючи те, що позов пред'явлено до відповідача, який має зареєстроване місце перебування як внутрішньо переміщена особа в Корабельному районі міста Миколаєва, цивільну справу слід передати за підсудністю до Корабельного районного суду міста Миколаєва .
Керуючись статтями 27, 31 ЦПК України,
ухвалив:
Передати матеріали цивільної справи №489/9131/25 (провадження №2/489/4034/25) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, Служба у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дітей за підсудністю до Корабельного районного суду міста Миколаєва.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення або з дня складання повного тексту ухвали. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
Повний текст ухвали суду складено 14.11.2025.
Суддя І.В. Коваленко