Справа № 474/1317/24
Провадження № 2/474/56/25
Іменем України
06.11.25р. с-ще Врадіївка
Врадіївський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Сокола Ф.Г.
за участю секретаря судового засідання Тодосьєвої А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, до Врадіївської селищної ради Первомайського району Миколаївської області про визнання права власності на земельну ділянку, -
встановив:
12.12.2024р. ОСОБА_1 (далі - позивачка 1) та ОСОБА_2 (далі - позивачка 2) звернулися до суду з позовом, після уточнення позовних вимог 09.07.2025р., до Врадіївської селищної ради Первомайського району Миколаївської області (далі - відповідач), в якому просять:
- визнати за позивачкою 1 право власності на частину земельної ділянки площею 2,45 ріллі, землі КСП імені Богдана Хмельницького, розташованої в межах території Врадіївської селищної ради Первомайського району Миколаївської області (колишня назва Іванівська сільська рада Врадіївського району Миколаївської області, с. Захарівка).
- визнати за позивачкою 2 право власності на частину земельної ділянки площею 2,45 ріллі, землі КСП імені Богдана Хмельницького, розташованої в межах території Врадіївської селищної ради Первомайського району Миколаївської області (колишня назва Іванівська сільська рада Врадіївського району Миколаївської області, с. Захарівка).
Свої вимоги позивачки обґрунтовують тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їх мати ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина у вигляді права на земельну частку (пай) розміром 1,99 га із земель КСП ім. Богдана Хмельницького в межах території Іванівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області с. Захарівка, який належав їй на підставі свідоцтва про право на спадщину виданого у 2007р.
За фактом спадкування, отримане ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину на часту (паю) було зареєстровано в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай).
Після смерті матері, позивачки звернулися до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини після її смерті та видачу їм свідоцтв про право на спадщину, однак постановою державного нотаріуса їм було відмовлено у видачі таких з підстав того, що ОСОБА_3 не отримала у встановленому порядку державний акт на право приватної власності на земельну ділянку.
Відповідно до ст. 2 Закону України “Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) є сертифікат на право на земельну частку (пай) виданий районною (міською) державною адміністрацією. Згідно зі ст. 3 цього закону підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради. Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості) подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).
Після отримання у спадщину вищевказаної земельної частки (паю), ОСОБА_3 , у 2009р., отримала технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на землю. При виділенні частки (паю) у розмірі 1,99 умовних кадастрових гектарів в натурі її розмір вже у статусі земельної ділянки склав 2,45 га ріллі.
Розпорядженням голови райдержадміністрації від 14.04.2009р. “Про затвердження документації із землеустрою» земельна ділянка площею 2,45 га ріллі була передана ОСОБА_3 у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастра у Миколаївській області - останнє підтвердило, що земельна частка (пай) отримана ОСОБА_3 у спадщину у розмірі 1,9 умовних кадастрових гектарів, при виділенні в натурі на місцевості склала 2,45 га ріллі та дійсно була передана їй у власність за розпорядженням голови райдержадміністрації, проте, через її смерть державний акт не виготовлявся та не видавався.
Наразі, з набранням чинності Законом України “Про державний земельний кадастр» державні акти на право власності чи право постійного користування земельною ділянкою не видаються з 01.01.2013р., а тому отримати державний акт на виділену ОСОБА_3 земельну ділянку не є можливим.
Пунктом 2 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про державний земельний кадастр» - земельні ділянки, право власності на які виникло до 2004р., вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номеру.
Частиною 4 ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлює, що державна реєстрація прав на земельну ділянку проводиться виключно за наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про зареєстровану земельну ділянку. Відповідно, якщо такі відомості про земельну ділянку не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації з землеустрою за заявою власників чи їх спадкоємців.
Пунктом 20 Перехідних положень ЗК України визначено, що у разі, якщо до 1 січня 2013 року була розроблена технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання або передачу земельної ділянки у власність або надання в користування, у тому числі на умовах оренди, формування земельної ділянки як об'єкта цивільних прав, крім випадків, визначених статтею 79-1 цього Кодексу, здійснюється за такою технічною документацією.
За такого, позивачки вважають, що з врахуванням наявності технічної документації про виділення земельної частки (паю) у натурі, вони, як спадкоємці, за фактом прийняття спадщини та з врахуванням вимог п. 20 Перехідних положень ЗК України мають право захищати свої права шляхом визнання за ними права власності на вказану земельну ділянку.
Тож посилаючись на вищевикладене, та ст.ст. 392, 1225 ЦК України, позивачки просили позов задовольнити.
Позивачка 1 та позивачка 2, а також їх представниця ОСОБА_4 в судові засідання 06.11.2025р. не з'явилися, хоча належним чином в порядку, визначеному ст.ст. 128-130 ЦПК України, повідомлені про час, дату та місце проведення судового засідання, шляхом направлення судової повістки про виклик у судове засідання з прикріпленими до них файлами одержувачу ОСОБА_4 на її електронну адресу, а також одержувачам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у додаток “Viber». Вони ж, про причини неявки суд не повідомили.
Представник відповідача Москаленко М.Л. в судове засідання 06.11.2025р. не з'явився, хоча належним чином в порядку, визначеному ст.ст. 128-130 ЦПК України, повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання, шляхом направлення судової повістки про виклик у судове засідання з прикріпленими до них файлами одержувачу Врадіївській селищній раді до електронного кабінету. Водночас, 05.11.2025р. представник відповідача Москаленко М.Л. звернувся до суду із заявою про розгляд справи у відсутність представника у зв'язку з завантаженістю у роботі.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачок Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області ОСОБА_5 в судове засідання 06.11.2025р. не з'явився, хоча належним чином в порядку, визначеному ст.ст. 128-130 ЦПК України, повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання, шляхом направлення судової повістки про виклик у судове засідання з прикріпленими до них файлами одержувачу Головному управлінню Держгеокадастру у Миколаївській області до електронного кабінету. Водночас, 09.06.2025р. представник відповідача Шиндер М.С. подав до суду пояснення, в яких просив розгляд справи здійснювати без участі представника.
З огляду на приписи ст.ст. 211 та 223 ЦПК України суд визнав за можливе розглянути справу по суті без учасників справи за наявними у справі доказами.
Дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.
ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 26.02.1957р. Іванівською сільською радою Врадіївського району Миколаївської області було видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , у графі якого зазначено на російській мові батько “ ОСОБА_7 » та мати 2 ОСОБА_8 ».
Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 виданого Іванівською сільською радою Врадіївського району Миколаївської області 07.08.1977р., у ньому містяться записи вчинені на російській мові, про реєстрацію шлюбу між “ ОСОБА_9 », ІНФОРМАЦІЯ_3 , та “ ОСОБА_10 », ІНФОРМАЦІЯ_4 , за результатами реєстрації якого дружині було присвоєно прізвище “ ОСОБА_11 ». Що також підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00031641542 від 14.07.2021р.
ОСОБА_12 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що 31.05.1978р. Малиновським відділом ЗАГС м. Одеса було видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 , у графі якого зазначено на російській мові батько “ ОСОБА_9 » та мати “ ОСОБА_13 ».
18.10.1996р. Відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції складено актовий запис № 1192 про реєстрацію шлюбу між ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . За результатами реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище “ ОСОБА_15 ». 05.11.2003р. шлюб між сторонами розірвано, про що складено актовий запис про розірвання шлюбу № 351 Другим Малиновським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції (повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00032850431 від 29.09.2021р.).
16.09.2006р. Плахтіївською сільською радою Саратського району Одеської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , про що складено актовий запис № 19 та видано свідоцтво про шлюб. За результатами реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище “ ОСОБА_18 ».
ОСОБА_19 народилася ІНФОРМАЦІЯ_9 , про що 27.03.1980р. Малиновським відділом ЗАГС м. Одеса було видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 , у графі якого зазначено на російській мові батько “ ОСОБА_9 » та мати “ ОСОБА_13 ».
21.04.2007р. Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського обласного управління юстиції зареєстровано шлюб між ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , та ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , про що складено актовий запис 360 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_5 . За результатами реєстрації шлюбі дружині присвоєно прізвище “ ОСОБА_21 ».
ІНФОРМАЦІЯ_12 ОСОБА_22 померла (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_6 видане 01.11.2006р. Іванівською сільською радою Врадіївського району Миколаївської області).
Після смерті ОСОБА_22 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_12 заведено спадкову справу № 96/2007 від 12.04.2007р., у межах якої державним нотаріусом Врадіївської державної нотаріальної контори Миколаївської області Поплужною К.А. видано свідоцтва про право на спадщину за законом, зокрема посвідчене 21.11.2007р. за реєстровим № 560 в тому, що спадкоємицею частки майна ОСОБА_22 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_12 є її донька ОСОБА_3 щодо спадкового майна у вказаній частці - права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП ім. Б.Хмельницького в Миколаївській області Врадіївському районі селі Захарівка, розміром 3,98 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) належного спадкодавцю на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії МК № 0049879, виданого Врадіївською районною державною адміністрацією 27.12.1996р., зареєстрованого у книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 30.12.1996р. за № 233 та перереєстрованого там само 17.12.2003р. В цьому ж свідоцтві про право на спадщину за законом зроблено застереження про те, що свідоцтво про право на спадщину на частку майна видано ОСОБА_23 , а також вчинено рукописний запис про те, що право на частку (пай) передано ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом ВКА № 444897 від 21.11.2007р., розмір частки (пай) - 1,9 умовних кадастрових гектарів. Відомості про видачу свідоцтво про право на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_3 внесено до Спадкового реєстру (номер бланку ВКА 444897) (копія спадкової справи № 96/2007 заведеної 12.04.2007р. після смерті ОСОБА_22 померлої ІНФОРМАЦІЯ_12 надана на ухвалу суду Хаджибейською державною нотаріальної конторою у місті Одеса за вих. № 2201/02-14 від 23.04.2025р. в межах спадкової справи № 475/2009 після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
13.12.2007р. Врадіївською районною державною адміністрацією Миколаївської області видано розпорядження № 598-р “Про надання дозволу на виготовлення Технічних документацій із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки (паї) громадянам», яким розглянувши заяви громадян (власників сертифікатів) та пропозиції відділу земельних ресурсів у Врадіївському районі щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок (паїв) відповідно до ст.ст. 17, 81, 116, п. 12 “Перехідних положень» розділу Х ЗК України, ст.ст. 1, 3, 5 Закону України “Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», розпорядився: 1) надати дозвіл громадянам на виготовлення Технічних документацій із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки (паї) на території Кумарівської, Нововасилівської та Іванівської сільських рад Врадіївського району; 2) запропонувати громадянам (власникам сертифікатів) замовити у землевпорядній організації виготовлення Технічних документацій із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки (паї) у відповідністю з вартістю та складом угідь визначених Схемами поділу земель колективної власності КСП ім.Котовського, КСП “Іскра», КСП ім.Богдана Хмельницького; 3) відділу земельних ресурсів у Врадіївському районі розроблені технічні документації подати на затвердження районній державній адміністрацій. У Списку громадян, які надали заяви на виділення їм земельних ділянок (паїв) на місцевості по КСП ім. Б.Хмельницького на території Іванівської сільської ради затвердженого (додаток до розпорядження № 598-р) під порядковим № 1 значиться ОСОБА_3 , сертифікат МК № 0049879, площа паю в кадастрових га - 1,99, в тому числі ріллі та пасовищ (технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки громадянам (12 чоловік) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Іванівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області виготовлена у 2009р. проектно-вишукувальною фірмою “Лімб» на підставі договору № 1186 від 04.12.2008р., яка надана на ухвалу суду 17.03.2025р.).
У Технічній документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки громадянам (12 чоловік) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Іванівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області виготовлена у 2009р. проектно-вишукувальною фірмою “Лімб» на підставі договору № 1186 від 04.12.2008р., яка надана на ухвалу суду 17.03.2025р., наявний кадастровий план земельної ділянки переданої у власність ОСОБА_3 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Іванівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області, - площа земельної ділянки 2,45 га, кадастровий номер 4822382200:01:000:0741.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_7 видане Першим Приморським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції).
14.04.2009р. Врадіївською районною державною адміністрацією Миколаївської області видано розпорядження № 160-р “Про затвердження Технічних документацій із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки», у якому розглянувши технічні документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі ст.ст. 81, 118 та п. 12 “Перехідних положень» розділу Х ЗК України, ст. 7 Закону України “Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» розпорядився: 1) затвердити Технічні документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки та передати у власність громадянам земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Кумарівської, Іванівської, Сирівської сільських рад та Врадіївської селищної ради, згідно зі Списком, що додається, в якому під порядковим номером 2 значиться гр. ОСОБА_3 , площа земельної ділянки 2,45 га (ріллі); 2) землевпорядній організації здійснити встановлення меж земельних ділянок в натурі на місцевості та виготовити державні акти на право власності на земельні ділянки громадянам.
25.05.2009р. на виконання розпорядження Врадіївської райдержадміністрації № 160-р від 14.04.2009р. складено Акт встановлення меж земельних ділянок в натурі та передачу і прийом межових знаків під охорону та зберігання по Іванівській сільській раді Врадіївського району Миколаївської області. В ньому ж зазначено, що він складений керівником ТТК Проектно-вишукувальної фірми “Лімб» Воронцовою О.І. у присутності: представника відділу Держкомзему у Врадіївському районі Жорова М.В. та гр. ОСОБА_3 . В нижній частині акту у графі “керівник ТТК проектно-вишукувальної фірми “Лімб», ОСОБА_24 » наявний рукописний підпис та у графі “громадянка» наявний рукописний підпис та рукописний запис ОСОБА_3 . Також у нижній частині акту у графі “представник відділу Держкомзему у Врадіївському районі, ОСОБА_25 » - підпис відсутній. У змісті акту зазначено, що у відповідності з кадастровим планом земельних ділянок (паїв) виконано встановлення в натурі меж земельних ділянок переданих у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва переданих в межах території Іванівської сільської ради Врадіївського району загальною площею 2,45 га ріллі. В ньому ж зазначено, що гр. ОСОБА_3 попереджена про адміністративну відповідальність за знищення межових знаків за ст. 211 ЗК України та ст. 56 КУпАП (технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки громадянам (12 чоловік) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Іванівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області виготовлена у 2009р. проектно-вишукувальною фірмою “Лімб» на підставі договору № 1186 від 04.12.2008р., яка надана на ухвалу суду 17.03.2025р.).
При цьому, суд зауважує, що як на момент видання 14.04.2009р. Врадіївською районною державною адміністрацією Миколаївської області розпорядження № 160-р “Про затвердження Технічних документацій із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки», так і на момент складення 25.05.2009р. Акта встановлення меж земельних ділянок в натурі та передачу і прийом межових знаків під охорону та зберігання по Іванівській сільській раді Врадіївського району Миколаївської області, нібито за участю ОСОБА_3 , остання була мертвою (померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
На ухвалу суду про витребування доказів Хаджибейською державною нотаріальною конторою у місті Одеса за вих. № 2201/02-14 від 23.04.2025р. надано копію спадкової справи № 475/2009 після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . З неї ж вбачається, що з заявами про прийняття спадщини 23.09.2009р. звернулися ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Чоловік спадкодавиці ОСОБА_3 - ОСОБА_9 звернувся з заявою про відмову від належної йому частки у спадщині на користь доньок померлої - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , в рівних частках кожній.
У листі Управління у Первомайському районі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області 130/44-21 від 14.09.2021р. державному нотаріусу Малиновської державної нотаріальної контори у м. Одеса надано інформацію, що ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом ВКА № 444897 від 21.11.2007р. є власником земельної ділянки (паю), що складає 1,99 ум.кад.га із земель КСП ім. Б.Хмельницького, право на яку посвідчено сертифікатом МК № 0049879. Земельна частка виділена в натурі за технічною документацією із землеустрою (2009р.) і склала площу 2,45 га ріллі. Розпорядженням голови райдержадміністрації від 14.04.2009р. “Про затвердження документації із землеустрою» земельна ділянка передана у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (після смерті ОСОБА_3 ), тому документ, що посвідчує право власності на земельну ділянку (державний акт не виготовлявся). Відповідно до книги записів реєстрації державних актів на право власності на змелю записи щодо реєстрації державного акту на право власності на земельну ділянку площею 2,45 га на ім'я ОСОБА_3 - відсутні (копія спадкової справи № 475/2009 після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 надана на ухвалу суду Хаджибейською державною нотаріальної конторою у місті Одеса за вих. № 2201/02-14 від 23.04.2025р.).
09.10.2024р. державним нотаріусом Малиновської державної нотаріальної контори у м. Одеса Мельник Л.В. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну частку (пай) розміром 1,99 га землі КСП ім. Б.Хмельницького розташованого у межах території Іванівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області, який належав ОСОБА_3 , та роз'яснено право звернення до суду. Відмова мотивована тим, що відповідно до п. 4.16 гл. 10 розд. ІІ “Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно. Водночас, земельна ділянка (пай) виділена в натурі (на місцевості) за технічною документацією із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на землю (2009) і склала площу 2,45 га ріллі. Розпорядженням голови райдержадміністрації від 14.04.2009р. “Про затвердження документації із землеустрою» земельна ділянка передана у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (після смерті ОСОБА_3 ), тому документ, що посвідчує право власності на земельну ділянку (державний акт не виготовлявся). Згідно ст. 6 Указу Президента України “Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.95р. № 720/95 ОСОБА_3 необхідно було отримати державний акт на право приватної власності на цю землю. Причому в обмін на сертифікат, який треба було здати до районної державної адміністрації.
Встанови в казані обставини, суд приходить до такого вичновку.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Статтею 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За змістом положень ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, особи мають право на спадкування за законом.
У відповідності до ч.ч. 1-3, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
При приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю). Рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій (ст. 25 ЗК України, в редакції чинній, станом на час виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 8 розд. Х “Перехідні положення» ЗК України, в редакції чинній, станом на час виникнення спірних правовідносин, члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств та працівники державних і комунальних закладів освіти, культури та охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності цим Кодексом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому ст.ст. 25 та 118 цього Кодексу.
У п. 12. розд. Х “Перехідні положення» ЗК України, в редакції чинній, станом на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю (п. 16 розд. Х “Перехідні положення» ЗК України, в редакції чинній, станом на час виникнення спірних правовідносин).
Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю(п. 17 розд. Х “Перехідні положення» ЗК України, в редакції чинній, станом на час виникнення спірних правовідносин).
Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (ст. 79 ЗК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
При цьому, земельна частка (пай) - це певна умовна земельна частка, розміри якої визначаються в умовних кадастрових гектарах, виходячи з вартості земельної частки (паю) та середньої грошової оцінки одного гектара сільськогосподарських угідь для даного підприємства, кооперативу, товариства. Характерною особливістю земельних часток (паїв) є те, що вони не були виділені в натурі, тобто не мають чітко визначених меж та розташування на місцевості.
Тобто, на відміну від земельної ділянки, земельна частка (пай) не має свого матеріального втілення. Пай є лише правом одержати у власність земельну ділянку зі складу певного масиву землі. Земельна частка (пай) має особливий юридичний статус. Головною особливістю земельної частки є те, що вона не є земельною ділянкою, зокрема не визначена в натурі (її межі невідомі до моменту виготовлення і затвердження технічної документації) і не має унікального кадастрового номера. Це лише документально оформлене право людини на майбутнє отримання у власність земельної ділянки із земель, зокрема колишніх КСП.
Саттями 5, 11, 12 Закону України “Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» № 899-ІУ від 05.06.2003р., встановлено, що сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості):
- розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку;
- приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості);
- уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай);
- уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв);
- укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення технічної документації, яка необхідна для складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету; сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення технічної документації, яка необхідна для складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги;
- надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай);
- розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);
- організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), в порядку, визначеному цим Законом;
- оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту видачі державних актів на право власності на земельну ділянку;
- приймають рішення про видачу документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, власникам земельних часток (паїв).
Сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів.
Встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку.
Земельні ділянки, які будуть використовуватися їх власниками, самостійно закріплюються межовими знаками встановленого зразка кожна окремо.
Оформлення державних актів на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв) здійснюється землевпорядною організацією, яка виконала землевпорядні роботи щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).
Згідно з п.п. “в», “г», “ґ» ч. 1 ст. 81 ЗК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Підстави набуття права на землю визначені у ст. 116 ЗК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, - громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:
а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;
б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 118 ЗК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, громадяни працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотанням про приватизацію цих земель відповідно до сільської, селищної, міської ради або районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації. Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель. Передача земельних ділянок у власність громадянам - працівникам державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа провадиться після затвердження проекту приватизації земель у порядку, встановленому цим Кодексом.
Статтею 125 ЗК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів 449-2002-п затверджуються Кабінетом Міністрів України (ст. 126 ЗК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, що передбачено пунктом “а» ч. 3 ст. 152 ЗК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин.
В постанові Верховного Суду від 10.06.2022р. у справі № 750/519/21 (провадження № 61-14957св21) вказано, що згідно з пунктом “г» частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини. Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права (пункт 1 частини третьої статті 152 ЗК України). ЗК України у редакції, чинній до 01 січня 2013 року, встановлював, що набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження меж земельної ділянки із власниками чи користувачами суміжних земельних ділянок; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; державна реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК України не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розділу Х “Перехідні положення» ЗК України. Враховуючи викладене, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки державні акти на спірні земельні ділянки були виготовлені після смерті спадкодавця, тобто після припинення її цивільної право- і дієздатності, такі земельні ділянки на момент відкриття спадщини не увійшли до її складу. Доводи заявника про те, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 548/900/19, є безпідставними, оскільки у справі № 548/900/19 позивач просив визнати за ним в порядку спадкування за законом право на земельну частку (пай), а у справі, що переглядається позивач просить визнати за нею право на сформовані земельні ділянки, хоча на час відкриття спадщини спадкодавцю належало лише право на земельну частку (пай).
В постанові Верховного Суду від 14.12.2022р. у справі № 692/565/21 (провадження № 61-7303св22) зазначено, що посилання позивача на те, що за нею слід визнати право власності на конкретно визначену земельну ділянку № НОМЕР_2, якій присвоєно кадастровий номер 7120689000:03:002:0620, що значиться за спадкодавцем, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, є передчасними, оскільки спадкодавець за життя не оформив належним чином у встановленому законом порядку право власності на конкретну земельну ділянку, а лише набув майнові права на її отримання, а отже, успадковується це саме право на отримання земельної частки (паю), а не право власності на конкретно визначену земельну ділянку в натурі.
За змістом ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши, що за життя ОСОБА_3 (спадкодавець) не набула право власності на земельну ділянку площею 2,45 га (в даному випадку виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) та затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки громадянам для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з прийняттям рішення про виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки мало місце 14.04.2009р., а встановлення меж земельних ділянок в натурі згідно Акту - 25.05.2009р., тобто мало місце після смерті названого спадкодавця 25.03.2009р., вже після припинення її цивільної право- і дієздатності), документ, що посвідчує право власності на земельну ділянку (державний акт) не виготовлявся, а відтак, згадана земельна ділянка на момент відкриття спадщини не увійшла до її складу.
Таким чином, позов про визнання за позивачками права власності в порядку спадкування на конкретно визначену в натурі земельну ділянку площею 2,45 га не підлягає задоволенню.
Враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422 грн. 40 коп. покладаються на позивачок.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, до Врадіївської селищної ради Первомайського району Миколаївської області про визнання права власності на земельну ділянку - відмовити.
Судовий збір в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. покладається на позивачок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Врадіївський районний суд Миколаївської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивачка ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_8 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 );
Позивачка ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_9 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_2 );
Третя особа Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 39825404, місцезнаходження: п-кт Миру, м. Миколаїв, 34, 54034);
Відповідач Врадіївська селищна рада Первомайського району Миколаївської області (код ЄДРПОУ 04376699, вул. Незалежності, 91, с-ще Врадіївка, Первомайський район, Миколаївська область, 56301).
Повний тест рішення складений та підписаний “17» листопада 2025 року.
Суддя Ф.Г. Сокол