Справа № 474/597/25
Провадження № 2/474/258/25
Іменем України
(заочне)
10.11.25р. с-ще Врадіївка
Врадіївський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Сокола Ф.Г.
за участю секретаря судового засідання Лисейко Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КЕШ ТУ ГОУ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
12.06.2025р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КЕШ ТУ ГОУ" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 91161 від 08.11.2019р. у розмірі 9 080 грн. 00 коп., з яких 2 000 грн. 00 коп. - прострочена заборгованість за кредитом та 7 080 грн. 00 коп. - прострочена заборгованість за процентами.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 08.11.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Займер" (далі - ТОВ "Займер") та відповідачем було укладено кредитний договір № 91161 про надання фінансового кредиту, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися. Правила є публічною офертою у розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права та обов'язки сторін, інше. На виконання умов договору товариство надало клієнту кредит у валюті гривні у розмірі 2 000 грн. 00 коп., під стандартну процентну ставку 2,0% в день (730% річних), на строк 7 днів.
28.10.2021р. між позивачем та ТОВ "Займер" було укладено договір факторингу № 01-28/10/2021 відповідно до умов якого ТОВ "Займер" відступило позивачеві за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних у реєстрі боржників, в тому числі до ОСОБА_1 .
Всупереч умов договору відповідач не виконав свої зобов'язання, та станом на 31.01.2025р. за відповідачем рахується заборгованість у заявленому розмірі, яку позивач просить стягнути на свою користь.
Представник позивача Пархомчук С.В. в судові засідання 24.09.2025р., 14.10.2025р. та 10.11.2025р. не з'явився, хоча належним чином в порядку, визначеному ст.ст. 128-130 ЦПК України, повідомлений про час, дату і місце судового розгляду, про причини неявки суд не повідомив, а також не подав до суду заяви про розгляд справи за його відсутності чи відкладення розгляду справи. Водночас у прохальній частині позовної заяви просив розглянути справу у порядку спрощеного провадження без виклику сторін та дав згоду на заочний розгляд справи.
Відповідач в судові засідання 24.09.2025р., 14.10.2025р. та 10.11.2025р. не з'явився, хоча належним чином в порядку, визначеному ст.ст. 128-130 ЦПК України, повідомлений про час, дату та місце судового розгляду шляхом направлення судової повістки за адресою реєстрації місця проживання, та через розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про виклик відповідача до суду. Він же про причини неявки суд не повідомив, а також не подав до суду відзив на позовну заяву та заяви про розгляд справи за його відсутності чи відкладення розгляду справи.
З огляду на приписи ст.ст. 211 та 223 ЦПК України суд визнав за можливе розглянути справу по суті без учасників сторін за наявними у справі доказами.
10.11.2025р. судом в порядку, визначеному ст.ст. 280, 281 ЦПК України, постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.
Дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.
08.11.2019р. між ТОВ "Займер" та відповідачем було укладено договір про надання фінансового кредиту № 91161 (далі - кредитний договір) відповідно до умов якого (п.п. 1.1-2.3) товариство надало клієнту фінансовий кредит в розмірі 2 000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Кредит надається у безготівковій формі за реквізитами банківської картки вказаної клієнтом. Кредит надається строком на 7 днів, до 14.11.2019р. Строк дії договору 7 днів, але в будь-якому випадку - до повного виконання клієнтом своїх зобов'язань за договором. За користування кредитом клієнт сплачує товариству 730 % річних від суми кредиту з розрахунку 2% на добу. Тип процентної ставки фіксована. Повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватиметься згідно з графіком який є невід'ємною частиною договору. Обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом, при цьому проценти нараховуються у відсотках від суми кредиту від першого дня надання кредиту до дня повного погашення заборгованості, включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.
Товариство має право без згоди клієнта поступитися своїм правом вимоги за даним договором третій особі, в зв'язку з чим відбудеться заміна сторони (п. 3.1.4 кредитного договору).
Пунктом 3.3.3 кредитного договору передбачено, що клієнт має право продовжити строк надання кредиту, оплативши не пізніше останнього дня терміну повернення кредиту, зазначеного в графіку розрахунків, в повному обсязі нараховані проценти по кредиту.
Відповідальність сторін за невиконання чи неналежне виконання умов договору передбачена у п.п. 4.1-4.4 кредитного договору.
У п.п. 6.8, 6.9 кредитного договору зазначено, що підписанням договору клієнт підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується та зобов'язується дотримуватися Правил надання грошових коштів у позику. Клієнт також підтвердив, що перед укладенням цього Договору йому була надана інформація, вказана в ч. 2 ст. 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".
Згідно Додатку № 1 до кредитного договору № 91161 "Графік розрахунків": строк кредиту - 7 днів, сума кредиту 2 000 грн., фіксована процентна ставка в день - 2%, сума нарахованих процентів - 280грн.; сума пені - 5%, до оплати 2 280 грн.
Кредитний договір та Графік розрахунків підписано електронним підписом позичальника KL5843. Рахунок позичальника № НОМЕР_1 .
Клієнт ОСОБА_1 був ідентифікований ТОВ "Займер", акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): здійснювалося в інформаційно-телекомунікаційній системі https://www.cly.com.ua/: одноразовий ідентифікатор KL5843, час відправки ідентифікатору позичальнику 08.11.2019, номер телефону НОМЕР_2 .
ТОВ "Платежі Онлайн" надало Підтвердження вих. № 1199/04 від 09.04.2025р., що на сайті торговця через платіжний сервіс "Platon" була проведена успішна транзакція № 27321-20021-92768 від 08.11.2019р. 13:20:06 з видачі кредиту № 91161 у сумі 2 000 грн. на платіжну картку № НОМЕР_1 .
28.10.2021р. між ТОВ "Займер" та ТОВ "ФК КЕШ ТУ ГОУ" укладено договір факторингу № 01-28/10/2021, відповідно до умов якого, на підставі гл. 73 ЦК України, фактор передає грошові кошти у розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові своє право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами (портфель заборгованості). Право вимоги переходить до фактора після підписання сторонами цього договору.
У витязі з реєстру боржників до договору факторингу № 01-28/10/2021 боржником значиться ОСОБА_1 , номер договору 91161, сума боргу 9 080 грн. 00 коп., з яких 2 000 грн. - сума кредиту та 7 080 грн. - сума процентів.
Фінансування за відступлення права грошової вимоги по договору факторингу № 01-28/10/2021 згідно реєстру боржників (додаток № 1) проведено між сторонами 02.11.2021р., про що надано платіжне доручення № 1653 та № 432, та 23.11.2021р., про що надано платіжне доручення № 1672.
Також у додатки до позовної заяви позивачем надано виписку з особового рахунку за кредитним договором № 91161 за період з 08.11.2019р. по 13.01.2025р., яка виконана позивачем. У ній зазначено, що заборгованість відповідача становить 9 080 грн. 00 коп., з яких 2 000 грн. - сума кредиту та 7 080 грн. - сума процентів.
Ухвала суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження від 04.07.2025р., у частині витребування від позивача доказів, у т.ч. розрахунку позовних вимог в частині нарахування заборгованості за основною сумою боргу та за відсотками за період з 08.11.2019р. до 13.01.2025р. (дату, станом на яку позивачем визначена заборгованість) позивачем не виконана.
Доказів які б спростовували наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором, і доводили б повне виконання боржником кредитних зобов'язань за ним відповідачем суду не надано.
01.02.2025р. відповідачу направлена вимога про виконання зобов'язань за кредитним договором новому кредитору ТОВ "ФК "КЕШ ТУ ГОУ" (вимога від 31.01.2025р. та фіскальний чек на відправлення рекомендованих поштових відправлень зазначених у списку згрупованих поштових відправлень, Список № 20425-02-1-24-35 згрупованих поштових відправлень форми 103, у якому під порядковим номером 3 значиться ОСОБА_1 , рекомендований лист зі штрих кодом № 0610227004960).
До позовної заяви позивач надав договір про надання правової допомоги від 29.12.2023р. між ТОВ "ФК "КЕШ ТУ ГОУ" та адвокатом Пархомчук С.В., умовами якого сторони передбачили, що адвокат зобов'язується у порядку та у спосіб передбачений законом надавати клієнту такі види правової допомоги: представництво інтересів клієнта у судах під час здійснення цивільного судочинства; складання заяв, скарг процесуальних та інших документів правового характеру; надання правової інформації, консультацій та роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності клієнта. Вартість правової допомоги адвоката (гонорар) обчислюється виходячи із фактично затрачених годин роботи та розраховується виходячи з вартості години роботи адвоката яка встановлюється сторонами у розмірі 2 000 грн. 00 коп. за одну годину фактично витраченого часу на надання правової допомоги. Фактичні витрати адвоката пов'язані з наданням правової допомоги за умови надання документів що підтверджують витрати, сплачуються клієнтом адвокату понад узгоджену суму гонорару додатково. Факт надання правової допомоги підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт.
27.12.2024р. між ТОВ "ФК "КЕШ ТУ ГОУ" та адвокатом Пархомчук С.В. укладено Додаткову угоду № 1 до договору про надання правової допомоги від 29.12.2023р., у якій сторони погодили продовжити строк дії договору до 31.12.2025р.
У акті про отримання правової допомоги від 15.09.2025р. (наданий суду 24.09.2025р.) зазначено найменування послуг та їх вартість, а саме: зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості, яка виникла між ТОВ "ФК "КЕШ ТУ ГОУ" та ОСОБА_1 в рамках кредитного договору № 91161 від 08.11.2019р. тривалістю 1 година вартістю 2000 грн. 00 коп.; складення та подання до суду позовної заяви (підготовка доказів, додатків до позовної заяви), моніторинг та аналіз судової практики тривалістю 2,5 години загальною вартістю 5 000 грн. 00 коп.; інші клопотання, заяви до суду, вкладення процесуальних документів, моніторинг "Єдиного державного реєстру судових рішень" щодо процесуального статусу судової справи тривалістю 1,5 години загальною вартістю 3000 грн. 00 коп.; канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції вартістю 500 грн. 00 коп. Всього у сумі 10 500 грн. 00 коп.
Згідно рахунку № 15.09.2025-92 від 15.09.2025р. та платіжної інструкції № 3 9575 від 15.09.2025., ТОВ "ФК "КЕШ ТУ ГОУ" сплачено на рахунок ОСОБА_2 кошти в сумі 10 500 грн. 00 коп., за правничу допомогу згідно рахунку від 15.09.2025р. до договору від 29.12.2023р.
Встановивши вказані обставини, суд вважає, що зі сторони відповідача порушені вимоги чинного законодавства, що регулює кредитні правовідносини.
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (в тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальні правила щодо форми договору визначені ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. За правилам ч. 1 ст. 1049 та ст. 1050 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
У разі несвоєчасного повернення коштів він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання, при цьому кредитодавець має право вимагати від позичальника достроково повернути всю суму кредиту та внести інші платежі, передбачені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію" № 675-VІІІ від 03.09.2015р. (далі - Закон № 675-VІІІ).
У п.п. 5, 6, 7, 12 ст. 3 Закону № 675-VІІІ зазначено, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до ст. 11 Закону № 675-VІІІ електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
У разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону № 675-VІІІ електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону № 675-VІІІ в редакції на час виникнення спірних правовідносин,- визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису електронного цифрового підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Верховний Суд у постанові від 7 жовтня 2020 року під час розгляду справи №127/33824/19 зауважив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20.
Відповідно до ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредитору. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник у зобов'язанні не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до ч. 2 ст. 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
За такого, суд вважає доведеними обставини укладення між відповідачем та ТОВ "Займер" договору № 91161 про надання коштів на умовах фінансового кредиту в електронній формі та перерахування йому кредитних коштів згідно його умов, а також невиконання відповідачем свого обов'язку щодо погашення заборгованості та процентів за ним, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2 000 грн. 00 коп. підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача простроченої заборгованості за процентами у розмірі 7 080 грн. 00 коп., то слід зазначити наступне.
Відповідно до п.п. 1.1-1.4 кредитного договору - кредит надається у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами банківської картки вказаної клієнтом строком на 7 днів, до 14.11.2019р. Строк дії договору 7 днів. Сума кредиту 2 000 грн. та процентна ставка 2% в день.
Водночас, із наданої позивачем виписки з особового рахунку за кредитним договором № 91161 за період з 08.11.2019р. по 13.01.2025р., яка виконана позивачем, вбачається, що заборгованість відповідача становить 9 080 грн. 00 коп., з яких 2 000 грн. - сума кредиту та 7 080 грн. - сума процентів.
Ухвала суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження від 04.07.2025р., у частині витребування від позивача доказів, у т.ч. розрахунку позовних вимог в частині нарахування заборгованості за основною сумою боргу та за відсотками за період з 08.11.2019р. до 13.01.2025р. (дату, станом на яку позивачем визначена заборгованість) позивачем не виконана.
А проценти у заявленій сумі 7 080 грн. відповідають 177 дням кредитування, а не 7 дням кредитування, які погоджені сторонами у кредитному договорі: 7 080 грн. (заявлена сума боргу по відсоткам) / (2 000 грн. (сума боргу) х 2% (погоджена процентна ставка на день).
За такого, суд вважає доцільним зазначити, що у постанові Великої Палати Верховного суду від 05.04.2023р. у справі № 910/4518/16 зроблено висновок про те, що зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.
За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
На період після прострочення виконання зобов'язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що підхід, за якого проценти за "користування кредитом" могли нараховуватися та стягуватися за період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, не тільки не відповідає правовій природі таких процентів, а й призводить до вочевидь несправедливих результатів. Так, неможливо розумно пояснити, чому, наприклад, замовник робіт або послуг, який прострочив їх оплату, має сплачувати проценти річних за статтею 625 ЦК України, розмір яких може бути зменшений судом, якщо він надмірно великий порівняно зі збитками кредитора, а за прострочення повернення кредиту в такій самій сумі позичальник має додатково сплачувати ще й проценти як плату за "користування кредитом", розмір якої не може бути зменшений судом.
А тому посилання позивача про стягнення відсотків у сумі 7 080 грн., що відповідає 177 дням кредитування, а не 7 дням кредитування, які погоджені сторонами у кредитному договорі, свідчать про помилкове розуміння ним правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов'язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень ст. 625 ЦК України, проте такі вимоги останнім не заявлялися.
Крім того, слід зазначити, що пунктом 3.3.3 кредитного договору передбачено, можливість продовження строку надання кредиту, у разі оплати не пізніше останнього дня терміну повернення кредиту, зазначеного в графіку розрахунків, в повному обсязі нарахованих процентів по кредиту.
Однак, доказів того, що відповідач ініціював продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять. Із наданих же до суду доказів не вбачається, що відповідач вносив будь-які кошти на погашення кредиту.
Ухвала суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження від 04.07.2025р., у частині витребування від позивача доказів, у т.ч. розрахунку позовних вимог в частині нарахування заборгованості за основною сумою боргу та за відсотками за період з 08.11.2019р. до 13.01.2025р. (дату, станом на яку позивачем визначена заборгованість) позивачем не виконана.
Тому, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню відсотки у сумі 280 грн. 00 коп. в межах погодженого сторонами строку кредитування 7 днів, суми заборгованості за тілом кредиту 2 000 грн. 00 коп. та процентної ставки 2% в день.
За приписами ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", про що зазначено в ч.4 ст. 62 ЦПК України.
За положеннями п. 4 ст. 1, ч.ч. 3 та 5 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закон № 5076-VI).
Відповідно до положень ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Відповідно до ч.ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137, ч. 8 ст. 141 ЦПК України).
У відповідності до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
У позовній заяві та заяві про розподіл судових витрат позивач ставив питання про стягнення з відповідача на його користь витрат на професійну (правничу) допомогу адвоката у розмірі 10 500 грн. 00 коп.
До позовної заяви позивач надав договір про надання правової допомоги, додаткову угоду до нього, акт про надання правової допомоги, рахунок та платіжну інструкцію на оплату клієнтом послуг адвоката у розмірі 10 500 грн. 00 коп.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, предмет та складність справи, час, необхідний для вчинення дій і надання послуг, зазначених в акті прийому-передачі виконаних робіт, а також засад розумності, справедливості та співмірності, суд з врахуванням вимог ст. 141 ЦПК України та часткове задоволення позову на 25,11%, приходить до висновку про стягнення на користь позивача з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу надану в суді в сумі 2 636 грн. 55 коп.
На підставі вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 422 грн. 40 коп., понесені позивачем при подачі позову до суду, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 608 грн. 26 коп. (25,11%).
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-89, 141, 258-268, 273, 279-283 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КЕШ ТУ ГОУ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КЕШ ТУ ГОУ" заборгованість за кредитним договором № 91161 від 08.11.2019р., станом на 31.01.2025р., в сумі 2 280 (дві тисячі двісті вісімдесят) грн. 00 коп., з яких: 2 000 (три тисячі) грн. 00 коп. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 280 (двісті вісімдесят) грн. 00 коп. - заборгованість за процентами.
У задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КЕШ ТУ ГОУ" заборгованості за кредитним договором № 91161 від 08.11.2019р., станом на 31.01.2025р., в сумі 6 800 (шість тисяч вісімсот) грн. 00 коп. відсотків - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КЕШ ТУ ГОУ" судовий збір в сумі 608 (шістсот вісім) грн. 26 коп. та витрати на правничу допомогу в сумі 2 636 (дві тисячі шістсот тридцять шість) грн. 55 коп.
Судовий збір в сумі 1 814 (одна тисяча вісімсот чотирнадцять) грн. 14 коп. та витрати на правничу допомогу в сумі 7 863 (сім тисяч вісімсот шістдесят три) грн. 45 коп. покладаються на позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КЕШ ТУ ГОУ".
Копію заочного рішення направити відповідачу рекомендованим листом із повідомленням.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Врадіївський районний суд Миколаївської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КЕШ ТУ ГОУ" (код ЄДРПОУ 42228158, місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 82/офіс 7).
Відповідач ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 ).
Повний текст рішення складений та підписаний "17" листопада 2025 року.
Суддя Ф.Г. Сокол