Справа № 473/5768/25
іменем України
"17" листопада 2025 р. м. Вознесенськ
Суддя Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області Зубар Н.Б., за участю секретаря судових засідань Нікітченко М.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу, що надійшла від Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області, про притягнення до відповідальності за ч.1 ст.164 КУпАП
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою АДРЕСА_1 , обліковий номер картки платника податків НОМЕР_1
У протоколі серія ВАД №723457 від 30.10.2025 року в розділі склад адміністративного правопорушення зазначено, що: «30.10.2025 року близько 08-00 год. в м.Вознесенськ по вул.Центральна поблизу буд.13 ОСОБА_1 керував т.з. DAEWOO LANOS д.н.з. НОМЕР_2 , при цьому здійснював пасажирські перевезення в режимі таксі без ліцензії та не був зареєстрований як ФОП, тобто не мав права на здійснення такої діяльності».
Дії ОСОБА_1 особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, були кваліфіковані за ч.1 ст.164 КУпАП.
ОСОБА_1 до суду не з'явився, був повідомлений належним чином про час та місце слухання справи за допомогою смс-повідомлення, яке отримав 04.11.2025 року, про причини неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань про відкладення слухання справи не надав, тому розгляд справи відбувся у його відсутності згідно із положеннями ст.268 КУпАП.
Окрім протоколу серія ВАД №723457 від 30.10.2025 року суд дослідив надані до нього документи, а саме лише диск з відеозаписами поліції, на якому зафіксовано що ОСОБА_1 зупинений був поліцією за проїзд на заборонений знак. На питання поліцейських водій відповідає, що є таксистом та є ФОП, проте документів при собі він не має та просить поліцейських подивитися відповідні документи в реєстрах, просить поліцейських подивитися документи в планшеті. Ті відповідають, що не мають доступу та кажуть, що будуть складати протокол через відсутність дозвільних документів. Водій стверджує що має всі відповідні документи, проте не при собі. Водій наполегливо просить перевірити його документи на планшеті, на що поліцейські повідомляють, що випишуть штраф ще й за знак. Складають протокол, про що повідомляють ОСОБА_1 та вказують, що через те, що він не мав при собі дозвільних документів. Кажуть, що все буде вирішувати суд і вказують, що туди понесете всі документи, які у вас є. ОСОБА_1 просить оштрафувати за знак, проте поліцейські не реагують.
Процедури вручення протоколу відео не містить. Так само як і не містить даних про наявність пасажирів в авто.
Інших доказів по справі особою, яка склала вказаний протокол - не долучено.
Копія протоколу ОСОБА_1 не вручена з невідомих причин та долучена поліцією до матеріалів провадження.
Постанов поліції про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за порушення ПДР - у справі немає.
Вирішуючи питання про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, суд враховує наступне.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд відповідно до вимог ст.ст.245, 280 КУпАП повинен належним чином з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті.
Постанова суду згідно ст.283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
За змістом ст.279 КУпАП розгляд справ про адміністративне правопорушення судом першої інстанції провадиться в межах обставин, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до вимог ст.256 КУпАП обставини правопорушення повинні бути викладені в протоколі про адміністративне правопорушення конкретно, з належним формулюванням складу адміністративного правопорушення у відповідності до змісту диспозиції статті (частини статті) КУпАП, що передбачає відповідальність за його вчинення.
Згідно ст.251 КУпАП одним із доказів у справі про адміністративне правопорушення є протокол про адміністративне правопорушення. Він має містити усі перелічені у ст.256 КУпАП відомості, які необхідні для вирішення справи, а без їх наведення він належної сили не має.
У протоколі серія ВАД №723457 від 30.10.2025 року в розділі склад адміністративного правопорушення вказано, що ОСОБА_1 здійснював здійснював пасажирські перевезення в режимі таксі без ліцензії та не був зареєстрований як ФОП.
Натомість як суду не додано витягу чи інформації з реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на підтвердження того, що ОСОБА_1 дійсно не зареєстровано як ФОП чи суб'єкта господарювання.
Також відсутні докази того, що він здійснював саме господарську діяльність, яка має бути систематичною та за оплату.
Окрім того ОСОБА_1 на відео вказує, що має документи, проте поліцейські стверджують, що такі документи мають бути саме при ньому.
Натомість як вимоги ч.1 ст.164 КУпАП не містять вимоги мати такі документи при собі та не передбачають відповідальності за їх відсутність в автомобілі, що надає послуги таксі.
Положеннями ч.1 ст.11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948 р. та ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 р. передбачено, кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Аналогічна норма міститься й в ст.62 Конституції України.
Відповідно до ст.7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Суд звертає увагу на те, що ч.1 ст.164 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення порядку провадження господарської діяльності, а саме за наступні дії: провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Стаття 164 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших норм (правил). Тому є обов'язковим посилання в протоколі про адміністративне правопорушення на конкретні норми (правила), які порушені.
Однак, в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному відносно ОСОБА_1 - таке посилання відсутнє.
При розгляді справи в межах протоколу про адміністративне правопорушення з кваліфікацією дій особи за ч.1 ст.164 КУпАП посадова особа, яка склала протокол, має зазначити які саме норми та якого нормативного акту було порушено при здійсненні господарської діяльності.
Окрім того не вказано кількість пасажирів, яких перевозив ОСОБА_1 , їх не допитано поліцією та протоколи їх допиту до справи не долучені.
Ч.2 ст.50 Цивільного Кодексу України передбачено, що фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців є відкритою.
П.2 та п.4 ст.1 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» визначено, що: 2) витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - витяг) - документ у паперовій або електронній формі, що сформований програмним забезпеченням Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за зазначеним заявником критерієм пошуку та містить відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі; 4) державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, відокремленого підрозділу юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.
Вказані обставини, як і наявність ліцензії, має перевіряти особа, що складає протокол, в тому числі й шляхом отримання інформації на запити до відповідних реєстрів, в тому числі й шляхом письмових запитів. Те, що планшет поліцейських не відображає такої інформації - не означає її відсутність.
Тим більше, що сторона обвинувачення має перевіряти всі обставини пред'явленого обвинувачення, і не лише ті, що ставляться особі в провину, а й ті, що можливо її виправдають чи вказують на відсутність складу правопорушення.
Натомість як протокол складається поспіхом та без перевірки заперечень ОСОБА_1 , що відповідно вказує на порушення його права на захист. Про це свідчить оглянутий в суді відеозапис.
Також істотною ознакою адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, є не тільки факт надання послуг за винагороду, а систематичний характер таких дій, їх самостійний та ініціативний характер, що і становить суть господарської діяльності.
У той же час у протоколі серія ВАД №723457 від 30.10.2025 року при викладі обставин вчинення правопорушення відображено одиничний факт, що мав місце 30.10.2025 року, а не систематичну діяльність, яка має здійснюватися протягом певного періоду часу.
Тому, одиничний факт надання послуг по перевезенню пасажирів не утворює складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП.
Зокрема, стосовно ч.1 ст.164 КУпАП у протоколі необхідно зазначати наступні обставини:
протягом якого часу особа здійснювала відповідну діяльність (у даному випадку це має бути проміжок часу, а не конкретна дата й час, адже господарська діяльність обов'язково має тривалий, а не одноразовий характер);
всі задокументовані окремі факти такої діяльності, які в своїй сукупності підтверджують самостійний, ініціативний і систематичний характер діяльності, яку здійснює особа, адже ці ознаки є обов'язковими для господарської діяльності;
інші обставини, які мають істотне значення (наприклад, що особа не перебуває в трудових відносинах з юридичною особою чи фізичною особою-підприємцем, а також, що ця особа не працює на іншого суб'єкта без укладення трудового договору з порушенням вимог ст.24 КЗпП України, адже в такому разі діяльність цієї особи не матиме характерного для господарської діяльності самостійного та ініціативного характеру, натомість, у даному випадку до відповідальності необхідно буде притягувати указаного суб'єкта за ч.1 ст.164 КУпАП, якщо він не є суб'єктом підприємницької діяльності, та/або за ст.265 КЗпП України, якщо він має всі дозвільні документи на відповідний вид діяльності, але допустив працівника до роботи без укладання трудового договору).
При цьому всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
Єдиним доказом наданим до суду є відеозапис, з якого вбачається, що заперечення ОСОБА_1 , а саме факт того, що він має всі дозвільні документи, - поліція не побажала перевірять, лише вказує йому про те, що він може надати документи до суду.
Суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, ч.1 ст.6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який… встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», - суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Гурепка проти України» (п.50-55 рішення від 06.09.2005 року), суд не має сумніву, що в силу суворості санкції справа про адміністративне правопорушення за суттю є кримінальною, а адміністративне покарання фактично носить кримінальний характер з усіма гарантіями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, що дає підстави для застосування практики Європейського суду з прав людини з кримінальних справ у справах про адміністративні правопорушення залежно від суворості санкції статті Закону.
Європейський суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Крім того, у справі «Paul and Audrey Edwards v. the United Kingdom» (№ 46477/99) суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з'ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
Коли суд виконує роль сторони обвинувачення - ЄСПЛ постановляє порушення вимоги безсторонності суду - рішення ЄСПЛ "Гайдашевський проти України", від 6.02.2025.
ЄСПЛ визнав порушення ст.6, оскільки здійснюючи пошук доказів за власною ініціативою та засуджуючи заявника на їх підставі, апеляційний суд створив враження плутанини між ролями прокурора та судді.
Розглянувши скаргу заявника, ЄСПЛ вказав, що апеляційний суд, який мав юрисдикцію розглядати як питання права, так і питання факту, провів слухання, але не викликав ні прокурора, ні працівника міліції, який склав протокол про адміністративне правопорушення. Як наслідок, ніхто не підтримав обвинувачення проти заявника в судовому засіданні. Незважаючи на це, і незважаючи на те, що заявник стверджував про свою невинуватість у судовому засіданні, Апеляційний суд залишив у силі рішення суду про винуватість заявника.
На відміну від ситуації у справі Фігурка проти України, не можна сказати, що в цій справі апеляційний суд не зробив більше, ніж дослідив докази, підготовлені слідчим органом. Апеляційний суд з власної ініціативи шукав ключові докази, які шкодять позиції обвинуваченого, і використав їх у своєму рішенні на противагу аргументам, наведеним захистом. Жодна інша сторона провадження не звернулася до суду з клопотанням про проведення таких запитів чи збирання доказів.
З огляду на вказані рішення ЄСПЛ суд не має права самостійно збирати докази, оскільки це обов'язок поліції.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні, в тому числі і закріпленій в ст.62 Конституції України презумпції невинуватості.
Відповідно до статті 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в національному законодавстві України, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Стандарт доведення вини поза розумним сумнівом означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного розумного сумніву в цьому, тоді як наявність такого розумного сумніву у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Отже, всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
Протокол про адміністративне правопорушення не може бути єдиним та беззаперечним доказом вчинення особою адміністративного правопорушення.
У відповідності до п.1 ч.1 ст.247 КпАП України, обставина що виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення є відсутність події і складу адміністративного правопорушення
Оцінюючі зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що у матеріалах справи відсутні достатні докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 є суб'єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, а також того, що він вчиняв дії, які становлять об'єктивну сторону даного правопорушення. Крім того, в протоколі про адміністративне правопорушення не вказано норму закону, яку порушив ОСОБА_1 . Те, що певна особа є суб'єктом адміністративного правопорушення. - має бути перевірено та доведено особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, оскільки ч.2 ст.251 КУпАП передбачає, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Оскільки належних, допустимих та несуперечливих доказів вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, - суду не надано, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 є чи не суб'єктом господарювання, не надано того, що саме він перевозив пасажирів та чи були такі в транспортному засобі як пасажири на момент складання протоколу, а суд не уповноважений збирати докази на підтвердження вини ОСОБА_1 , оскільки такий обов'язок ст.251 КУпАП покладає на осіб, уповноважених складати протоколи, в даному випадку на працівників Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області, - тому на підставі положень п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі відносно нього слід закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
За встановлених обставин суд вважає, що право, а не обов'язок суду приймати рішення про повернення протоколу. Тим більше, що згідно із Постановою від 02 вересня 2021 року справа №11-97 сап20 Велика Палата Верховного Суду зазначила таке: «74. Норми КУпАП, які встановлюють процедуру адміністративного розслідування і стадію розгляду справи уповноваженим органом (судом), не містять законодавчих положень, які б за окресленої правової ситуації передбачали можливість повертати справу про адміністративне правопорушення для дооформлення протоколу й належного виконання вимог статті 256 цього Кодексу у частині забезпечення присутності порушника в суді. Водночас немає й процесуальних норм, які б забороняли, зокрема, судді, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, вимагати від уповноваженого органу виконати належним чином вимоги процесуального закону щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення і його реалізації таким чином, щоб можна було вирішити питання про винність особи у вчиненні адміністративного проступку з дотриманням строків розгляду і без порушення прав особи порушника чи осіб, які потерпіли від дій останнього. Принаймні чітких й однозначних положень, які б дозволяли чи забороняли повертати протоколи для забезпечення присутності порушника під час розгляду справи, процесуальне адміністративно-деліктне законодавство не містить. 89. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що відсутність чітко встановленого законом порядку розгляду справ про адміністративне правопорушення або неузгодженість його складових унеможливлює настання відповідальності судді за свободу суддівського розсуду, тобто можливість судді обирати (визначати) найбільш оптимальний варіант рішення (дії) з кількох юридично допустимих його (її) варіантів».
Крім того, після повернення протоколу посадовій особі, що його склала, жодні виправлення до протоколу вже внесені не можуть бути, оскільки згідно п.6 та п.7 Розділу ІІ Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 №1376 «Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції»: «Усі реквізити протоколу про адміністративне правопорушення заповнюються чорнилом чорного або синього кольору, розбірливим почерком, державною мовою. Не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також унесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено».
Керуючись ч.1 ст.164, п.1 ч.1 ст.247, 283-285 КпАП України, суд
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.1 ст.164 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Копію постанови направити ОСОБА_1 , оскільки розгляд справи відбувся у його відсутності з дотриманням вимог ст.268 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області до Миколаївського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Н.Б.Зубар