Справа № 944/1686/25
Провадження №6/944/73/25
14.11.2025 рокум.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Білецької М.О.
з участю секретаря судового засідання Хархаліс Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду у цивільній справі №944/1686/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП,
В провадженні Яворівського районного суду Львівської області перебувала справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП.
Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 13.10.2025, позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 164107, 41 грн; 4297, 86 грн - витрат, пов'язаних з проведенням експертизи пошкоджень транспортного засобу; 6000,00 грн витрат на правничу допомогу адвоката. Крім цього стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 1024,00 грн судового збору.
23.10.2025 ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, в якій просить розстрочити виконання рішення суду від 13.10.2023 та дозволити сплачувати суму боргу частинам по 600,00 грн. щомісячно до повного погашення заборгованості.
В обґрунтування заяви зазначає, що вона є інвалідом третьої групи та отримує пенсію по інвалідності у розмірі 3323,00 грн, перебуває в скрутному матеріальному становищі та має боргові зобов'язання та витрати, пов'язані з лікуванням і повсякденними потребами.
07.11.2025 представник позивача ОСОБА_2 , адвокат Карпусь О.М. подав до суду заперечення на заяву про розстрочення виконання рішення суду, в якому зазначає, що розстрочення або відстрочення виконання рішення суду можливе лише у виключних випадках за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Під час вирішення питання про розстрочення виконання рішення суду обов'язково мають враховуватись також інтереси сторони, на виконання якої ухвалено рішення, тобто стягувача. На підставу для розстрочення рішення суду, відповідач посилається на те, що є інвалідом ІІІ групи, що не заважає їй працевлаштуватися та отримувати додатковий дохід, окрім як пенсії по інвалідності.
Окрім цього, відповідно до норм ч.5 ст. 435 ЦПК України, розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного розу з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Згідно із заявою відповідачки, остання просить розстрочити виконання рішення суду про стягнення з неї 175428,41 грн по 600,00 грн щомісячно, відповідно строк розстрочення мав би становити 292 місяці, тобто 24 роки та 4 місяці, що суперечить вимогам ч.5 ст.435 ЦПК України.
З урахуванням наведеного, просить в задоволенні заяви відмовити.
В судове засідання заявник ОСОБА_1 не з'явилася, хоча була належним чином повідомлена про дату та час розгляду заяви.
В судове засідання ОСОБА_2 не з'явився, однак його представник, адвокат Карпусь О.М. скерував до суду заяву, в якій просить розгляд справи проводити без їх участі. Щодо задоволення заяви заперечує.
Відповідно до ч.3 ст.442 ЦПК України неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Частинами 4, 5 ст.268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 10.11.2025, є дата складення повного тексту ухвали 14.11.2025.
Дослідивши матеріали заяви, суд виходить з наступного.
Згідно зі статтею 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Відповідно до статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Частиною 3 ст. 435 ЦПК України визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Згідно з ч. 4 ст. 435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. (ч.5 ст. 435 ЦПК України)
Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Як убачається з роз'яснень, викладених у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання» при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до норм ЦПК і ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Виконання судового рішення у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Розстрочення рішення суду може бути застосовано судом лише у виключних випадках, оскільки рішення суду підлягає обов'язковому виконанню у повній мірі в строки і порядок, передбачений чинним законодавством.
Статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Узагальнюючи підстави наведені заявником у своїй заяві про розстрочення виконання рішення суду, вбачається, що вони ґрунтуються на наявності скрутного матеріального становища заявника.
При розгляді заяв щодо розстрочення виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відстрочення/розстрочення виконання рішення; наявність підстави для розстрочення має бути доведена боржником. Строки такого розстрочення мають знаходитись у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання відстрочення/розстрочення для повного виконання рішення суду. Надання розстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.
При прийнятті рішення суд враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 30 жовтня 2019 року в справі № 2-1230/11/ провадження № 61-33465 св18, відповідно до якої системний аналіз наведених норм свідчить про те, що при вирішенні заяви державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Вказаних обставин судом не встановлено, а приведені в заяві обставини не є винятковими, тобто такими, що відповідно до закону ускладнюють виконання рішення.
Незадовільний майновий стан не є підставою для розстрочки виконання рішення суду та встановлення запропонованого порядку його виконання.
Посилання заявника на складне матеріальне становище та інвалідність ІІІ групи, є голослівними, без підтвердження належними доказами, та враховуючи ступінь вини відповідача у виникненні спору, не свідчать про винятковість причин невиконання рішення суду, а тому не можуть бути підставою для розстрочення виконання рішення суду.
Суд зазначає, що заявником не долучено до матеріалів справи належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт неспроможності ним підшукати роботу та працевлаштуватись.
Також заявником (боржником) не доведено, що в разі задоволення чи часткового задоволення заяви вона зможе добровільно виконати судове рішення, адже відсутні дані, які б об'єктивно свідчили про розмір доходу та матеріальний стан заявника та з яких можливо дійти висновку, що запропонований заявником період розстрочення і суми виплат дійсно знаходяться в межах її доходів. Тобто, заявником не надано суду належних доказів, виникнення виключних обставин у розумінні ст.435 ЦПК України, які б давали підстави для розстрочення виконання рішення суду.
Разом з цим, суд звертає увагу заявника, що відповідно до ч.5 ст.435 ЦПК України розстрочення виконання рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Таким чином, вимоги заявника про розстрочення рішення суду від 13.10.2025 у розмірі 600,00 грн. щомісячно, не відповідають положенням законодавства.
За таких обставин суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 353, 435 ЦПК України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду у цивільній справі №944/1686/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення.
Суддя М.О. Білецька