Справа № 466/11503/24
Провадження № 2/466/4270/25
17 листопада 2025 року м.Львів
Шевченківський районний суд м. Львова у складі:
головуючого - судді Білінської Г.Б.
при секретарі Ханас С.О.
за участі представника позивача Цікало А.А.
представника відповідача Василюк Б.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -
установив:
ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Михайленка Євгена Олександровича звернулась в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення на її користь аліментів на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, до досягнення нею повноліття.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 24 жовтня 2015 року між позивачкою та відповідачем Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції було зареєстровано шлюб, про що 24 жовтня 2015 року складено відповідний актовий запис №3296, та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 . Після чого Позивач змінила своє прізвище на прізвище відповідача - ОСОБА_4 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін по справі народилася донька - ОСОБА_5 , про що 12 квітня 2016 року складено відповідний актовий запис № 1150 Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, та видано 12 квітня 2016 року свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 .
Зазначає, що спільна донька сторін проживає з позивачкою, а також повністю перебуває на її утриманні. Позивачкою створені всі необхідні умови для нормального розвитку дитини, життя та навчання. Звертає увагу на ч.2 ст.15 Закону України «Про охорону дитинства», згідно якої батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Всупереч нормам ст.ст.171, 180 СК України, відповідач ніякої матеріальної допомоги на утримання дитини не надавав і не надає. Дитина потребує постійного забезпечення, усе це потребує значних коштів.
У зв'язку з наведеним звернулася в суд, просить позов задовольнити.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 17.01.2025 року по цивільній справі 466/11503/24 позов задоволено та вирішено стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ), аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду - 23.09.2024 р. до досягнення нею повноліття. Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів за один місяць. Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) в дохід держави судовий збір в розмірі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Ухвалою від 24.09.2025р. заяву відповідача ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 17.01.2025 по справі №466/11503/24 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої звертається адвокат Михайленко Євген Олександрович до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину - задоволено. Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 17.01.2025 по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої звертається адвокат Михайленко Євген Олександрович до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину скасовано. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні на 07 жовтня 2025 року о 12.50 хв.
Під час нового розгляду цивільної справи відповідач зазначив, що суд з незалежних від нього підстав не мав можливості надати належну оцінку обставинам, які враховувались при визначенні розміру аліментів. Наголосив, що в нього на утриманні перебуває малолітня дитина- ОСОБА_6 , 2020 року народження, на забезпечення якої він також витрачає кошти. Разом з тим, в -ього відсутнє на праві приватної власності житло, він вимушений на даний час орендувати квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Щомісячний платтіж за оренду становить 12000 грн.
На адресу суду 20.10.2025 року представником відповідача -адвокатом Василюком Б.І. подано відзив на позовну заяву, в якому просив позов задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/10 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку з підстав, наведених у відзиві.
Представник відповідача адвокат Василюк Б.І. в судовому засіданні від імені свого довірителя погодився на розмір аліментів 1/10 частини від всіх видів заробітку.
Представник позивача Цікало А.А. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та зазначив, що вимога про стягнення 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідає чинному законодавству.
Заслухавши думку учасників справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити виходячи з наступного:
Судом встановлено, що батьками ОСОБА_3 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - сторони по справі, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 12 квітня 2016 року міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 18.11.2024 р. шлюб між сторонами розірвано.
Дитина - ОСОБА_3 проживає разом з матір'ю за адресою: АДРЕСА_2 та знаходяться на утриманні матері.
Згідно довідки №0000-000023 від 08.09.2025 року, ОСОБА_2 працює у товаристві з обмеженою відповідальністю «ДевДроїд технолоджі» з 13.06.2025 року та займає посаду начальник відділу. Його заробітна плата за три місяці становить 81469,28 грн, з них перший місяць 18104,28 грн, наступні два місяці по 31682,50 грн.
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , виданого повторно у ОСОБА_7 та ОСОБА_8 народилась донька- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно Рішення Державної прикордонної служби від 02.09.2025 року, ОСОБА_7 відмовлено в перетині державного кордону.
Дані обставини стверджуються долученими до справи письмовими доказами.
Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно дост.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.
З установлених обставин справи вбачається, що спірні правовідносини є сімейними та врегульовані Сімейним кодексом України.
У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно із частиною 7статті 7 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
У статті 141СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (ч.2ст.51 Конституції України) і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
В ст.181 СК України встановлені способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину.
Так, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Частиною 2 ст. 182 СК України встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Запепречуючи розмір аліментів 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу), відповідач зазначив ряд обставин, зокрема на те, що в нього народилася дитина від іншого шлюбу, відсутність в нього на праві власності житла та відмову в перетині державного кордону.
При цьому суд зауважує, що зменшення розміру аліментів у зв'язку з тим, що позивач має на утриманні іншу малолітню дитину, без доведення погіршення його майнового стану, не буде спрямовано на належне забезпечення дітей і суперечитиме найкращим інтересам дітей.
Слід зазначити, що сама по собі зміна сімейного стану не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. Визначальним в такому випадку є підтвердження погіршення майнового стану платника аліментів. Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.
Аналогічний за змістом висновок викладено в постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 760/9783/18-ц (провадження № 61-9460св20), від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 (провадження № 61-9460св20), від 28 травня 2021 року справа № 715/2073/20.
Таким чином, оскільки позивач не надав доказів про погіршення його матеріального стану та доказів неможливості сплачувати аліменти в розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку, зокрема не надав договору оренди квартири, а факт народження у нього ще однієї дитини не може слугувати самостійною підставою для зменшення їх розміру, Крім вищенаведеного, суд звертає увагу також на наступне.
При визначені розміру аліментів враховуються зобов'язання платника аліментів щодо утримання всіх неповнолітніх дітей чи інші аліментні зобов'язання.
При визначені розміру аліментів, суд бере до уваги інтереси всіх дітей та сторін, так як згідно положень сімейного законодавства при наявності у платника аліментів, інших дітей суд повинен виходити з рівності прав кожної дитини на належне матеріальне утримання.
Таким чином, з огляду на вищенаведене, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, враховуючи всі встановлені обставини справи, з метою захисту інтересів дітей сторін та рівності їх матеріального забезпечення, враховуючи, що відповідач є працездатною особою, офіційно працює, отримує заробітну плату, суд робить висновок, що позов слід задовольнити
Обставини, які б свідчили про неможливість відповідача сплачувати аліменти саме у такому розмірі, матеріали справи не містять.
Враховуючи вищенаведене, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити і стягувати з відповідача аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду 23.09.2024 р. до досягнення нею повноліття.
Обговорюючи питання про судові витрати, приймаючи до уваги ті обставини, що позивач при пред'явлені позову була звільнена від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір», відповідно до вимогст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 1211, 20 грн.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 27, 81, 130, 141, 174, 175-177, 264. 265 ЦПК України, ст.ст. 180-182, 202, 205 СК України, суд, -
позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду - 23.09.2024 р. до досягнення нею повноліття.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя Г. Б. Білінська