Справа № 466/7580/25
Провадження № 2-а/466/188/25
«07» листопада 2025 року Шевченківський районний суд м. Львова
в складі: головуючої - судді Глинської Д.Б.
з участю секретаря с/з Садовської А.В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовом5у засіданні в залі суду в м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Манукян Марта Андріївна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
14 серпня 2025 року ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Манукян Марта Андріївна, звернувся до суду через систему «Електронний суд» з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить суд постановити рішення, яким:
- визнати протиправною та скасувати постанову №1599 ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08 серпня 2025 року по справі про притягнення його, ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 КУпАП та закрити провадження у справі;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 5 605,60 грн.
В обгрунтування своїх вимог зазначає, що він, ОСОБА_1 , перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Дані він уточнив вчасно 17.03.2025 та при уточнені даних вказав всю інформацію щодо себе, зокрема, дату народження, РНОКПП, місце народження, адресу місця проживання та телефон.
ІНФОРМАЦІЯ_3 звірив облік, що підтверджується інформацією, яка у військовому документів реєстрі Оберir №270520259340750800089.
За розпорядженням начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 31.10.2024 його направлено для проходження ВЛК. Як наслідок згідно з свідоцтвом про хворобу №2025-0327-1535 від 27.03.2025 його визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Дані про його виключення з військового обліку у зв'язку із визнанням його непридатним до несення служби внесено до РЕЗЕРВ+.
Незважаючи на проходження ним ВЛК та визнання його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, 08.08.2025 його на вулиці зупинено працівниками ТЦК та доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою складення протоколу про порушення правил військового обліку під час дії особливого періоду. За результатом розгляду справи складено постанову №1559 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП від 08.08.2025.
Згідно з даної постанови вбачається, що він з 23.09.2016 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , проте не взятий на облік, чим порушив правила військового обліку. Враховуючи тривале правопорушення, яке виявлено лише 08.08.2025 при доставленні його до ТЦК до СП, то вирішено накласти штраф у розмірі 17 000 гривень.
Вважає дану постанову незаконною, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права з огляду на наступне.
Він перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується відомостями з РЕЗЕРВ+ та свідоцтвом про хворобу №2025-0327-1535 від 27.03.2025. Його, ОСОБА_1 , визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Саме в даному свідоцтві вказано, що на ВЛК його було направлено ІНФОРМАЦІЯ_2 від 31.10.2024. Таким чином, він за розпорядженням начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 перебував на військовому обліку за місцем реєстрації та проживання і не порушив жодні правила військового обліку.
Вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем грубо було порушено норми чинного законодавства.
Наявність у нього електронного ВОД, де вказано про перебування останнього на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 та в подальшому виключення його по стану здоров'я спростовує підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Йому, ОСОБА_1 , не направлено відповідачем жодної повістки, на яку б він не зв'явився.
Обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Таким чином, вважає, що відповідачем допущено неповноту розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно нього, ОСОБА_1 , а оскаржувана постанова, прийнята з порушенням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, а провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
Зважаючи на вищевикладене, просить позов задовольнити.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 серпня 2025 року позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення була передана для розгляду судді Глинській Д.Б.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 14 серпня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 25 серпня 2025 року забезпечено позов ОСОБА_1 шляхом зупинення дії постанови №1599 ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08 серпня 2025 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн., до розгляду по суті адміністративної справи №466/7580/25 та набрання рішенням суду законної сили.
20 серпня 2025 року на адресу суду від представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Зазначив, що у зв'язку з військовою агресією рф проти України та з метою безумовного виконання Указу Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 «Про загальну мобілізацію», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» ІНФОРМАЦІЯ_4 (надалі ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в межах повноважень здійснюється взяття на військовий облік, оповішення та призов громадян на військову службу під час мобілізації.
Військовозобов'язаний ОСОБА_1 08 серпня 2025 року був доставлений у ІНФОРМАЦІЯ_3 . Згідно з витягу з реєстру територіальної громади було встановлено, що останній з 23.09.2016 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до п.п. 1 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні перебувати на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані СБУ у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі органи СБУ), військовозобов'язані розвідувальних органів у відповідному підрозділі розвідувального органу).
Відповідно до ч.3 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» військовий обов'язок включає дотримання правил військового обліку. Однак, позивач на військовий облік у встановлений законом строк не став, на військовому обліку не перебував. Таким чином, позивач порушив правила військового обліку, про що складено протокол та винесено постанову №1599. З приписами ст. 268 КУпАП, а також з датою, часом та місцем розгляду справи ознайомлений, про що зазначено у протоколі.
Вказує, що КУпАП не містить теорії визначення поняття «триваюче» правопорушення. Проте в теорії адміністративного права триваючими визначаються правопорушення, які почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов'язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов'язок або виконує його неповністю чи неналежним чином. У листі Міністерства юстиції України №22-34-1465 від 01.12.2003 зазначено, що триваючими адміністративними проступками є проступки, пов'язані з тривалим, неперервним, невиконанням обов'язків, передбачених правовою нормою. Дуже часто ці правопорушення є наслідками протиправної бездіяльності.
Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст.8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Отже, характерною ознакою вчинення триваючого правопорушення є те, що час його вчинення не обмежується якимось моментом у часі або конкретною датою, а час його вчинення характеризується тривалим часовим періодом і завершується або припиненням правопорушення особою самостійно, зокрема виконання нею обов'язку, або притягненням її до відповідальності, або скасування закону, який визнає таке діяння правопорушенням.
Крім того, зазначає, що протягом вчинення триваючого правопорушення може змінюватись його правова кваліфікація. Так, якщо у момент початку його вчинення вона могла визначатись однією нормою закону, то під час його вчинення законодавець шляхом внесення змін може змінити її назву, номер, частину, санкцію тощо. Відтак, якщо дія (бездіяльність) особи на момент вступу в дію нового закону про відповідальність продовжує бути правопорушенням і особа продовжує його вчиняти (перебувати у стані вчинення правопорушення), то вона підлягає відповідальності на підставі закону, який є чинним на час провадження вчинення нею такого правопорушення.
У даному випадку не відбувається зворотної дії закону в часі, заборона якого зазначена ст.58 Конституції України, оскільки відповідальність настає за діяння, яке продовжує вчинятись і визнається правопорушенням також на день складання протоколу про адміністративне правопорушення та постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, відповідач ІНФОРМАЦІЯ_4 діяв у межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством, у зв'язку з чим оскаржувана постанова є законною і обгрунтованою.
Частиною 5 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні сторони у справі не звертались.
Відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши зібрані в справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Положеннями ст. 5 КАСУ передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
У відповідності до ч.1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
В судовому засіданні встановлено, що 08 серпня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 винесено постанову №1599 по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та визнано його винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000,00 грн.
Із вказаної вище постанови вбачається, що ОСОБА_1 08 серпня 2025 року був доставлений у ІНФОРМАЦІЯ_3 , та з'ясувалося, що він з 23 вересня 2016 року зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , проте останній не став на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_3 у встановлений законом строк.
За правилами ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210 -1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
З 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан, який продовжується до тепер.
Поняття «воєнний стан» охоплює особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу.
В цьому ж Законі визначено поняття «особливий період» як період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, котрий настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно з ч.2 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Статтею 210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
19 травня 2024 року набув чинності Закон №3696-ІХ «Про внесення змін до КУпАП щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким ст. 210 КУпАП було доповнено частиною 3, а саме: щодо порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період. Після оприлюднення Указу Президента України від 24.02.2024 №69/2022 «Про загальну мобілізацію», тому особливий період.
Отже, до 19.05.2024 норми ч.3 ст. 210 КУпАП не існувало.
Згідно з абзацом 4 пункту 1 частини 2 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3633-ІХ, під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 3 березня 2022 року № 2105-IX: громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Тобто, з 19.05.2024 встановлено 60-денний строк уточнити громадянам України свої дані щодо виконання військового обов'язку, що включає виконання правил військового обліку, і одночасно введено норму, яка передбачає сувору адміністративну відповідальність за невиконання цих правил в умовах особливого періоду.
Аналіз викладених норм законодавства свідчить про те, що громадяни України, які перебувають на території України, та які перебувають на військовому обліку, мали три шляхи для уточнення своїх персональних даних з 18.05.2024 по 16.07.2024 (включно), а саме шляхом:
- прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання;
- шляхом прибуття самостійно до центру надання адміністративних послуг;
- через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Як вбачається з військово-облікового документу з мобільного додатку "РЕЗЕРВ+" ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 ; номер в реєстрі "ОБЕРІГ" 270520259340750800089; дані уточнено 17 березня 2025 року; непридатний з виключенням з військового обліку.
Згідно зі ст.8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Частиною 1 ст.38 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частині сьомій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Відповідно до ч.9 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Згідно з ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Як свідчать встановлені обставини справи, підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 210 КУпАП були висновки відповідача про те, що ОСОБА_1 з 23 вересня 2016 року зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , але на військовий облік у встановлений законом строк не став, на військовому обліку не перебував.
Суд звертає увагу, що вимоги ч. 3 ст. 210 КУпАП не можуть бути застосовані до позивача, оскільки, як вже було встановлено судом, останньому було інкриміновано адміністративне правопорушення, яке було вчинено ним до 19.05.2024 року.
Отже, притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП є протиправним, а постанова підлягає скасуванню з закриттям провадження по справі (п.3 ч.3 ст. 286 КАС України).
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
У відповідності до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Крім того, згідно з частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Обов'язок доказування правомірності складання постанови про адміністративне правопорушення, наявності в діях особи складу правопорушення покладено законом на відповідача. Відповідно до ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Оцінка доказів здійснюється судом за правилами статті 90 КАС України, відповідно до приписів якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
З огляду на встановлені судом обставини, враховуючи відсутність достатніх та належних доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, суд приходить до висновку, що прийняте рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є необґрунтованим, прийнятим без повного та всебічного з'ясування усіх обставин справи, а тому підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. та судового збору, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 КАС України, основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено до витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами першою та другою статті 16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до вимог статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України, від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України, від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження понесених судових витрат позивач подав такі документи: договір про надання правової допомоги №10/07 від 10.05.2025; додаток №1 до Договору про надання правової допомоги №10/07 від 12.08.2025; ордер на надання правничої допомоги від 13.08.2025; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ №000224 від 31.07.2015; копію квитанції до прибуткового касового ордера №17.
Згідно з представлених суду документів, загальна сума витрат на правничу допомогу становить 5 000,00 грн.
Розглядаючи подані документи, необхідно звернути увагу на те, що суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
Таким чином, беручи до уваги викладене, суд доходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн. слід стягнути з бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Крім того, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_6 605,60 грн судового збору.
Керуючись ст.ст. 7, 9,38, 210, 235, 245, 251, 280, 289 КУпАП, ст.ст. 5, 9, 72, 73, 77, 132, 134, 139, 242, 243 -246, 286 КАС України, суд
позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову №1599 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 від 08 серпня 2025 року по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 КУпАП та закрити провадження у справі.
Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ЄДРПОУ НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП - НОМЕР_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок), а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. (п'ять тисяч гривень).
Рішення може бути повністю або частково оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з моменту його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення виготовлено 07.11.2025.
Суддя Д. Б. Глинська