Справа № 464/6882/18
Провадження 2/465/376/25
іменем України
14.11.2025 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Ванівський Ю.М.
за участі секретаря судового засідання Лозинського Т.-Р.А.
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , з участю третьої особи: ОСОБА_5 , про визнання договору позики недійсним, -
встановив:
позивач звернулась до суду з позовом до відповідача, з участю третьої особи про визнання договору позики недійсним. Вказує, що 29.07.2016 року Сихівським районним судом м.Львова було винесено заочне рішення у цивільній справі №464/8464/15-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 та до неї, про стягнення заборгованості за договором позики. Вважає, що договір про надання позики від 20.08.2009 є сфальсифікованим документом, оскільки її покійний батько ОСОБА_6 , 1935 року народження ніколи не отримував в позику гроші від відповідача ОСОБА_4 і ніколи не підписував цей договір, а підпис в тексті договору є сфальсифікованим відповідачем з корисливих мотивів. Сам договір про надання позики від 20.08.2009 року складений в повному обсязі друкарським способом та не містить власноруч написаного позичальником тексту в підтвердження отримання зазначеної грошової суми, а підписи сторін не посвідчені нотаріально. Зазначає, що в договорі позики зазначену мету, на яку повинні були нібито витрачені позичені у відповідача кошти в сумі 30 000 доларів США, разом з тим її батько ОСОБА_6 користувався її постійною фінансовою допомогою. Батько ремонту не робив та меблі не купляв за кредитні чи будь - які боргові кошти. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 11.03.2015 року. Дружина її покійного батька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 звернулась до нотаріальної контори про прийняття нею спадщини від чоловіка та згідно свідоцтва про право на спадщину за законом отримала частку у праві спільної сумісної власності власності на набуте подружжям майно за час шлюбу. Відповідач ОСОБА_4 є зятем ОСОБА_5 ,- чоловіком її дочки ОСОБА_7 / ОСОБА_8 . Просить позов задоволити.
Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 08.02.2019 року відкрито провадження та призначено у справі підготовче засідання.
Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 25.06.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 03.10.2019 року витребувано в ОСОБА_4 оригіналу договору про надання позики від 20. 08. 2009 року та з 6-ї Львівської державної нотаріальної контори оригінал спадкової справи №159/2015 після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив такі задоволити в повному обсязі.
Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову.
Третя особа в судове засідання не з'явилась, просила розгляд справи проводити у її відсутності.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, вислухавши доводи та заперечення сторін, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Статтею 640 ЦК України визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ч. 1). Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2). Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення (ч. 3).
Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України).
Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Частина 3 статті 215 ЦК України передбачає, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ст. 1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані в меншій кількості, ніж встановлено договором.
Закон не вимагає нотаріального посвідчення договору позики, проте за домовленістю сторін чи на вимогу однієї з сторін, договір може бути нотаріально посвідчений.
Судом встановлено, що 20.08.2009 року ОСОБА_4 та ОСОБА_6 уклали договір позики на наступних умовах:
у порядку та на умовах, визначених цим Договором, позикодавець передає у власність позичальнику кошти на безпроцентній основі (*надалі іменується «позика»), а останній зобов'язується використати за цільовим призначенням та повернути позику в порядку та на умовах, визначених цим Договором. (п.1);
цільове призначення позики - для придбання меблів та проведення ремонту квартири за адресою: АДРЕСА_1 . (п. 1.);
розмір позики становить 30 000 (тридцять тисяч) доларів США, що станом на 20 серпня 2009 року згідно офіційного курсу Національного банку України (784,8 грн. за 100 доларів США) становить 235 440,00 грн. (п.3);
позика надається шляхом передачі коштів позикодавцем у готівковій формі позичальнику (п.4);
строк повернення позики становить 36 (тридцять шість) календарних днів - до 20 серпня 2012 року включно. Позика може бути повернута позичальником до спливу вказаного строку повністю або частинами (п.6);
цей договір є укладеним і набуває чинності з моменту передання позики позикодавцем позичальникові (п.10).
За змістом статей 525 та 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов'язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Таким чином, правовідносини, що виникли між позикодавцем та позичальником, який помер, після його смерті трансформуються у зобов'язальні правовідносини, що виникли між позикодавцем та спадкоємцем боржника і вирішуються у порядку визначеному статтею 1282 ЦК України.
Згідно із статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права i обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Перелік зобов'язань, які не входять до складу спадщини, визначений статтею 1219 ЦК України, до них не належать зобов'язання спадкодавця з повернення кредиту.
Виникнення у спадкоємців у разі прийняття спадщини обов'язку сплатити заборгованість боржника узгоджується зі змістом статті 1218 ЦК України, яка визначає, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 про що Галицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції складено актовий запис №125.
Як вбачається з заповіту від 04.03.2009 року ОСОБА_6 на випадок своєї смерті зробив заповідальне розпорядження про те, що належні йому на праві власності 1/ квартиру АДРЕСА_2 ; 2/ гараж АДРЕСА_3 ; 3/ садовий будинок АДРЕСА_4 (десять) разом з земельною ділянкою площею 0,0477, яка передана для ведення садівництва, що розташовані в селі Завадів, Жовківського району, Львівської області в садовому товаристві «Підлісок», а також всі належні йому грошові вклади та все інше його майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті і що він за законом матиме, заповідає доньці ОСОБА_3 , уроджена ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка є громадянкою Ізраїля.
Рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 29.07.2016 року у справі №464/8464/15-ц стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 заборгованість у розмірі 7500 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти України станом на 29 липня 2016 року за курсом НБУ 24,80 грн. становить 186 000 (сто вісімдесят шість тисяч) гривень та витрати пов'язані з сплатою судового збору у розмірі 1522,50 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 заборгованість у розмірі 22 500 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти України станом на 29 липня 2016 року за курсом НБУ 24,80 грн. становить 558 000 (п'ятсот п'ятдесят вісім тисяч) гривень та витрати пов'язані з сплатою судового збору у розмірі 4567,50 грн.
Як вбачається з свідоцтва про зміну імені від 22.07.2015 року ОСОБА_9 змінила прізвище на « ОСОБА_10 ».
Як вбачається з копії спадкової справи №159/2015, заведеної після смерті ОСОБА_6 , 07.05.2015 року до Шостої Львівської державної нотаріальної контори звернулась ОСОБА_5 із заявою про прийняття спадщини.
Крім того, 09.09.2015 року із заявою про прийняття спадщини звернулась позивачка ОСОБА_3 .
Позивачка звернулась до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення за фактом шахрайства та підробки документа.
На підставі ухвали слідчого судді Франківського районного суду м.Львова від 05.09.2022 року було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.10.2022 року з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення ч.4 ст.358 КК України.
На адресу суду 14.03.2023 року надійшла нотаріально посвідчена заява ОСОБА_5 від 13.07.2022 року в якій вона повідомляє, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 з 22 квітня 1998 до часу його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 . За час життя ОСОБА_6 позичив у ОСОБА_4 кошти у сумі 30 тис. доларів США, які були витрачені ним для купівлі меблів, побутової техніки та ремонту своєї квартири по АДРЕСА_1 . Ці кошти були позичені ним для особистих потреб. Влітку 2019 року вона повернула ОСОБА_4 частину вищевказаного боргу в сумі 7500 дол. США, відповідно до рішення Сихівського районного суду м.Львова від 29.07.2016 року. Укладення договору позики та передача коштів ОСОБА_6 відбулось в її присутності, а також в присутності ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . Впродовж тривалого часу ОСОБА_6 рідко спілкувався зі своєю дочкою ОСОБА_3 . Його життям вона майже не цікавилась, через що не була обізнана про позику коштів її батьком.
Згідно відповіді Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області від 06.07.2023 року, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області, як одержувач пенсії, не перебував.
Згідно відповіді Департаменту охорони здоров'я Львівської обласної державної адміністрації від 19.07.2023 року, документи, які б містили зразки почерку або підпис ОСОБА_6 , відсутні.
Згідно відповіді Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області від 21.07.2023 року, оригінали або копії документів, що містять зразки почерку або підпис ОСОБА_6 , відсутні.
Згідно заяви Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 27.07.2023 року на виконання ухвали суду від 05.04.2023 року, у розпорядженні Фонду відсутні первинні документи ПАТ КБ «Надра».
Крім того, на виконання ухвали суду від 05.04.2023 року АТ «Кредо Банк» була надано оригінал договору №2630/10/452509 банківського вкладу «Стандарт Плюс» від 05.10.2010 року; заяву про відкриття карткового рахунку від 16.03.2006 року, анкету клієнта - фізичної особи від 16.03.2006 року, заяву на переказ готівки від 16.03.2006 року на суму 5,00 грн., договір №31510 про відкриття поточного рахунку та розрахунково - касове обслуговування вкладу Пенсійного Ощадного банку в національній валюті від 16.03.2006 року.
Крім цього, АТ КБ «Приватбанк» надано на адресу суду копію договору №SAMDNWFD0070471623700, копію договору SAMDNWFD0070489659900, копію договору № SAMDNWFD0070413498200 та копію анкети - заяви від 2011 року, де містяться зразки почерку ОСОБА_6 .
Львівська державна податкова інспекція повідомила у своїй відповіді від 31.07.2023 року, що копії паспорта або ідентифікаційного коду та оригінали документів, які містять зразки почерку або підпис ОСОБА_6 , відсутні.
Згідно висновку експерта №КСЕ-19/114-23/19995 від 11.12.2023 року за результатами судової комплексної почеркознавчої експертизи та технічної експертизи документів, досліджуваний підпис від імені ОСОБА_6 справа від напису «Позичальник» у договорі про надання позики від 20.08.2009 - виконаний не ОСОБА_6 , а іншою особою із застосуванням технічних прийомів, зокрема, шляхом перемальовування на просвіт.
Питання: чи відповідають давність підписів в графі «позичальник» ОСОБА_6 та в графі «позикодавець» ОСОБА_4 даті складання документу, вказаній у договорі позики від 20 серпня 2009 року? чи можливо, що текст договору позики від 20 серпня 2009 року був створений пізніше нанесення рукописних підписів в графах « позикодавець» та «позичальник»? чи міг текст договору позики від 20 серпня 2009 року бути створений пізніше 2009 року? чи могли дані підписи в договорі позики від 20 серпня 2009 року виконані у період раніше або пізніше 20 серпня 2009 року? в який період були виконані кожний з цих підписів? - не вирішувались, оскільки виходять за межі компетенції експерта в частині проведення технічної експертизи документів за експертними спеціальностями 2.1 «Дослідження реквізитів документів» та 2.3 «Дослідження друкарських форм та інших засобів виготовлення документів».
Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_13 повідомив, що для експертного дослідження використовувалися документи з підписом померлого, які були найбільш наближеними до дати вчинення договору позики. Зразки, які були в матеріалах справи були достатніми для проведення експертизи.
Суд зазначає, що спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).
Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).
Якщо обраний позивачем спосіб захисту порушеного права враховує зміст порушеного права, характер його порушення, наслідки, які спричинило порушення, правову мету, якої прагне позивач, обставини, наслідки порушення, такий спосіб захисту відповідає властивості (критерію) належності. Іншою не менш важливою, окрім належності, є така властивість (критерій) способу захисту порушених прав та інтересів, як ефективність можливість за наслідком застосування засобу захисту відновлення, наскільки це можливо, порушених прав та інтересів позивача. Ефективним є спосіб захисту, який забезпечує відновлення порушеного права позивача (спричиняє потрібні результати) без необхідності вчинення інших дій з метою захисту такого права, повторного звернення до суду задля відновлення порушеного права. Тобто спосіб захисту, який виходячи з характеру спірних правовідносин та обставин справи здатен призвести до відновлення порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів (має найбільший ефект у відновленні). Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див. пункти 110-113 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2024 року у справі № 910/2592/19 (провадження № 12-41гс23)).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 листопада 2024 року у справі № 204/8017/17 (провадження № 14-29цс23), зробила такі правові висновки.
Основним критерієм, за яким можна розмежувати укладені та неукладені правочини купівлі-продажу, є факт вираження сторонами правочину їх волевиявлення - зовнішньої об'єктивної форми виявлення волі особи, що проявляється у вчиненні цілеспрямованих дій з метою зміни цивільних правовідносин, що склалися на момент вчинення правочину.
Відсутність підпису (чи його підроблення) сторони правочину, щодо якого передбачена обов'язкова письмова форма, за загальним правилом не свідчить про недійсність цього правочину, а вказує на дефект його форми та за відсутності підтвердження волевиявлення сторони на його укладення свідчить про не укладеність такого правочину. Тобто йдеться не про дефект волевиявлення сторони, а про його цілковиту відсутність.
Таким чином, не укладеність договору у зв'язку з недотриманням встановленої для нього законом обов'язкової письмової форми, зокрема й щодо його підписання, повинна насамперед корелюватися з відсутністю у сторони правочину будь-якого волевиявлення на його укладення, тобто якщо особа фактично не є учасником договірних правовідносин, про що, зокрема, може свідчити факт не підписання договору цією особою чи підписання його від імені сторони іншою неуповноваженою особою (підроблення підпису).
Відсутність або підроблення підпису сторони (яка у зв'язку із цим фактично не є учасником договірних правовідносин) на письмовому правочині створює презумпцію відсутності волевиявлення сторони на виникнення, зміну чи припинення цивільних правовідносин, яка може бути спростована письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами, що підтверджують факт наявності волевиявлення на укладення правочину у сторони, яка заперечує проти цього. Натомість неспростування цієї презумпції свідчить про неукладеність договору, яка ґрунтується на положеннях абзацу першого частини першої статті 638 ЦК України- договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Неукладений правочин не може бути визнаний недійсним чи вважатися нікчемним (недійсним в силу вимог закону), оскільки недійсність правочину як приватноправова категорія покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів (щодо яких було виражено волевиявлення сторін правочину) або ж їх відновлювати.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження №14-499цс19) зроблено висновок, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.
Суд приходить до висновку, що договір позики від 20.08.2009 року не може визнаватись недійсним, так як позивач обрав неналежний та неефективний спосіб захисту, застосування якого не призведе до поновлення його порушених прав. Аналіз щодо неукладеності оспорюваних договорів має бути зроблений у мотивувальній частині судового рішення у разі звернення відповідача до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором позики. До подібних висновків прийшов Верховний Суд у постановах від 05 червня 2024 року у справі № 335/8467/21 та від 15 травня 2025 року у справі № 490/628/21.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 травня 2024 року у справі № 334/5347/22 (провадження № 61-11751св23) зазначено, що: «якщо сторона не виявила свою волю до вчинення правочину й до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли. Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Частиною другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію».
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 05.03.2025 року у справі № 554/11260/21, провадження № 61-5526св24.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позовна вимога про визнання недійсним договору позики, є неналежною, оскільки не призведе до відновлення порушених прав позивача.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Тобто спосіб захисту має бути дієвим (ефективним), а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів особи.
Завданням суду є вирішення спору, який виник між учасниками справи у найбільш ефективний спосіб з метою запобігання ситуаціям, які б спричинили повторне звернення до суду з іншим позовом або захисту порушеного права в інший спосіб. Тобто вирішення справи в суді має на меті, зокрема, вирішення спору між сторонами у такий спосіб, щоб учасники правовідносин не мали необхідності докладати зайвих зусиль для врегулювання спору повторно, або врегулювання спору у іншій спосіб, або врегулювання іншого спору, який виник у зв'язку із судовим рішенням тощо.
За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність достатніх підстав для задоволення позову.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв'язку із відмовою в задоволенні позовних вимог, всі витрати по справі покладаються на позивача.
Керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,-
вирішив:
у задоволенні позову ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 , з участю третьої особи: ОСОБА_5 , про визнання договору позики недійсним - відмовити в повному обсязі.
Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 14 листопада 2025 року.
Суддя Ванівський Ю.М.