Справа № 314/724/25
Провадження № 2/314/956/2025
17.11.2025 м.Вільнянськ
Вільнянський районний суд Запорізької області у складі
головуючого судді Швець О.В.,
за участі секретаря судового засідання Павлівської І.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Вільнянськ за правилами загального позовного провадження цивільну справу №314/724/25 за позовом ОСОБА_1 до головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області про усунення перешкод власнику у здійсненні права розпорядження,
за участі представника позивача адвоката Лелікова С.О.,
представника відповідача №1Гайдаржийського В.С.,
представника відповідача № 2 адвоката Сашкова М.В.,
встановив:
представник позивачки адвокат Леліков С.О. звернувся до суду із зазначеною позовною заявою, в інтересах позивача, відповідно до якої просить:
- визнати недійсним Наказ Держгеокадастру у Запорізькій області від 18.06.2019 року №8-773/15-19-СГ з додатком до нього, а також акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 18.06.2019 року з додатком, в частинах передачі земельної ділянки, площею 0,0646 з кадастровим номером 2321582700:04:002:0729 Михайлівській сільській об'єднаній територіальній громаді Вільнянського району Запорізької області;
- визнати недійсним рішення від 05.09.2019 року №19 сесії Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області з додатком в частині прийняття до комунальної власності Михайлівської сільської ради - Запорізького району Запорізької області земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності в межах території Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області в частині приймання земельної ділянки, площею 0,0646 з кадастровим номером 2321582700:04:002:0729;
- припинити право комунальної власності Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області на земельну ділянку, площею 0,0646 з кадастровим номером 2321582700:04:002:0729, скасувавши державну реєстрацію речових прав на земельну ділянку площею 0,0646 Га з кадастровим номером 2321582700:04:002:0729 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1826785323215, номер відомостей про речове право: 34081495), зареєстровану 05.11.2019 року, державним реєстратором Гудима Аліною Вікторівною, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 49609472 від 11.11.2019 року за Територіального громадою Михайлівської сільської ради, код ЄДРПОУ: 04353238.
Ухвалою судді від 06.03.2025 постановлено відкрити провадження, розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
21.03.2025 представником відповідача головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області Мірошник О.П. подано відзив на позовну заяву, згідно мотивів якої просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.
01.04.2025 представником відповідача Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області Король А., подана заява про визнання позову, та розгляду справи за відсутністю відповідача.
Ухвалою суду від 24.04.2025 постановлено закрити підготовче провадження у цивільній справі та призначено її до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
08.05.2025 від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Лелікова С.О. надійшло клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження, та заява про збільшення позовниг вимог.
Ухвалою суду від 27.05.2025 у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Лелікова С.О. про повернення до стадії підготовчого судового розгляду, та збільшення позовних вимог відмовленою.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвоката Лелікова С.О. підтримав заявлені вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві і просив їх задовольнити.
Представник відповідача 1 - Гайдаржийський В.С. заявлені вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 21.03.2025.
Представник відповідача 2 - адвокат Сашков М.В. заперечував проти задоволення позову, оскільки, на його думку, позивач обрав неефективний спосіб захисту, який не є належним для досягнення мети захисту прав.
Вислухавши пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справі, позивач через свого представника звернулася до суду з позовом про усунення перешкод власнику у здійсненні права розпорядження майном посилаючись на те, що вона є власником спірного нерухомого майна, яке вибуло з її володіння поза її волею.
Згідно з частинами першою, другою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).
Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Статтею 6 Конвенції визнається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 - на ефективний спосіб захисту прав.
Це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом захисту певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, провадження № 12-158гс18).
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
Тлумачення вказаних норм права свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Загальний перелік способів захисту цивільного права та інтересів визначені у статті 16 ЦК України, в якій зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18; від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, провадження № 12-187гс18; від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, провадження № 14-338цс18; від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, провадження № 14-364цс19; від 06 квітня 2021 року у справі № 925/642/19, провадження № 12-84гс20 та інших).
Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.
При розгляді справи суд має з'ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.
Проте, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, але є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.
Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц, провадження № 14-545цс19, від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20, провадження № 12-61гс21 (пункт 148)).
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).
Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника.
Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) «фізично» - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб'єктом.
У постанові від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що власник з дотриманням статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.
Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна. У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів.
При цьому закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права.
Таким чином, вимога позивача про визнання недійсним Наказу Держгеокадастру у Запорізькій області від 18.06.2019 року №8-773/15-19-СГ з додатком до нього, а також акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 18.06.2019 року з додатком, в частинах передачі земельної ділянки, площею 0,0646 з кадастровим номером 2321582700:04:002:0729 Михайлівській сільській об'єднаній територіальній громаді Вільнянського району Запорізької області не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призведе до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою, то така вимога не є нерозривно пов'язаною з вимогою про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння. При цьому позивач у межах розгляду справи про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність зазначених наказів без заявлення вимоги про визнання їх незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не тягнуть правових наслідків, на які вони спрямовані.
Визнання недійсним рішення від 05.09.2019 року №19 сесії Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області з додатком в частині прийняття до комунальної власності Михайлівської сільської ради - Запорізького району Запорізької області земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності в межах території Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області в частині приймання земельної ділянки, площею 0,0646 з кадастровим номером 2321582700:04:002:0729 та вимога про припинення права комунальної власності Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області на земельну ділянку, площею 0,0646 з кадастровим номером 2321582700:04:002:0729, скасувавши державну реєстрацію речових прав на земельну ділянку площею 0,0646 Га з кадастровим номером 2321582700:04:002:0729 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1826785323215, номер відомостей про речове право: 34081495), зареєстровану 05.11.2019 року, державним реєстратором Гудима Аліною Вікторівною, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 49609472 від 11.11.2019 року за Територіального громадою Михайлівської сільської ради, код ЄДРПОУ: 04353238 не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призведе до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою, то така вимога не є нерозривно пов'язаною з вимогою про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння. При цьому позивач у межах розгляду справи про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність зазначених наказів без заявлення вимоги про визнання їх незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не тягнуть правових наслідків, на які вони спрямовані.
Враховуючи викладене, власник з дотриманням вимог статей 387, 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.
У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про оспорювання рішень органів державної влади не є ефективним способом захисту права власника.
Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.
Такий висновок узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21).
Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16 (пункт 155)).
Оскільки вимоги позивача про визнання наказу ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області незаконним та його скасування; визнання недійсним рішення від 05.09.2019 року №19 сесії Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області; вимога про припинення права комунальної власності Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області на земельну ділянку, площею 0,0646 з кадастровим номером 2321582700:04:002:0729, та скасування державної реєстрації речових прав на земельну ділянку площею 0,0646 га. з кадастровим номером 2321582700:04:002:0729 не є ефективним способом захисту, адже задоволення таких вимог не призведе до відновлення володіння спірною земельною ділянкою, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивач обрав неналежний та неефективний спосіб захисту своїх прав, що є самостійною підставою для відмови у позові.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі відмови в позові на позивача.
Оскільки суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, судові витрати несе позивач відповідно до ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81-82, 141, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,
ухвалив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області про усунення перешкод власнику у здійсненні права розпорядження, відмовити.
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Через неявку всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення (частина четверта статті 268 ЦПК України), а датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п'ята статті 268 ЦПК України) - 17.11.2025.
В порядку п. 4. ч. 5 ст. 265 ЦПК України зазначаються наступні дані сторін та інших учасників справи:
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації АДРЕСА_1 .
Відповідач 1 Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, ЄДРПОУ 39820689, адреса місця знаходження: 69095, місто Запоріжжя, вулиця Українська, будинок 50.
Відповідач 2 Михайлівська сільська рада Запорізького району Запорізької області, ЄДРПОУ 04353238, адреса місцязнаходження: 70030, Запорізька область, Запорізький район, село Михайлівна, вулиця Слободчикова, будинок 17.
Суддя Ольга Валеріївна Швець
17.11.2025