Справа № 309/1061/20
Провадження № 1-кп/309/275/25
12 листопада 2025 року м. Хуст
Хустський районний суд Закарпатської області
в складі колегії суддів головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3
секретаря судового засідання ОСОБА_4
з участю прокурора ОСОБА_5
обвинуваченої ОСОБА_6
адвоката ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадженні, які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1201907005000115 від 30.11.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.12.ч.2 ст. 115 КК України,
В провадженні Хустського районного суду Закарпатської області перебуває кримінальне провадженні № 1201907005000115 від 30.11.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.12.ч.2 ст. 115 КК України.
В судовому засіданні по даному кримінальному провадженні прокурор ОСОБА_5 заявила клопотання про продовження обвинуваченій ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою .
Дане клопотання обґрунтовує тим, що у провадженні Хустського районного суду перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.12 ч.2 ст. 115 КК України.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду 16.09.2025 у цьому провадженні вирок Хустського районного суду від 26.02.2024 щодо ОСОБА_6 скасовано і призначено новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції в іншому складі
ОСОБА_6 пред'явлено обвинувачення в тому, що вона 29 листопада 2019 року приблизно о 23:00 годині, діючи за попередньою змовою зі своїм сином ОСОБА_8 , умисно, усвідомлюючи протиправність, карність та суспільну небезпечність своїх дій, а також настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, позбавили життя ОСОБА_8 за наступних обставин.
Увечері 29.11.2019 ОСОБА_6 разом з ОСОБА_8 , потерпілим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , перебували у приміщенні спальної кімнати за місцем свого проживання в будинку АДРЕСА_1 , де розпивали спиртні напої. Через деякий час, приблизно о 23:00, ОСОБА_8 заснув і тоді до ліжка, на якому лежав потерпілий, підійшов ОСОБА_8 , який вголос висловив своє бажання розбити батькові голову молотком. У відповідь на це ОСОБА_6 , усвідомлюючи, що сама позбавити життя потерпілого фізично не здатна, невідкладно надала вказівку на вчинення активних дій, спрямованих на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_8 , а саме здійснити вбивство так, щоб потерпілий точно не мав шансу вижити, однак робити це не при дітях.
Тоді, ОСОБА_8 , діючи з метою протиправного заподіяння смерті, скориставшись станом алкогольного сп'яніння батька, внаслідок якого той не усвідомлював, що відбувається, за допомогою свідка ОСОБА_9 , який не був інформований про наміри матері і сина, виніс ОСОБА_8 на подвір'я, де поклав його на землю. При цьому ОСОБА_6 залишалася в будинку. Перебуваючи на дворі ОСОБА_8 одягнув матерчаті рукавиці та обухом сокири, які обома руками тримав за руків'я, наніс один удар в область голови потерпілого, від чого у того з рота пішла кров. Свідок ОСОБА_9 побіг до будинку, тоді ОСОБА_8 наніс обухом сокири ще не менше семи ударів в область тім'яної частини голови та обличчя ОСОБА_8 . Таким чином, ОСОБА_8 спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді: вдавлених переломів лобної, тім'яної кісток справа, багато уламкового перелому потиличної кістки; лінійного перелому кісток основи черепа; крововиливу під м'які мозкові оболонки в правій лобній, правій тьмяно-скроневій та потиличних долях обох півкуль; крововиливу під м'які тканини голови зі сторони внутрішньої поверхні в проекції ран; дрібно крапкових крововиливів в речовину мозку у правій лобній, правій тьмяно-скроневій та потиличних долях обох півкуль; перелому верхньої щелепи; перелому кісток носа; забійної рани в ділянках чола справа, спинки носа, щоки зліва, підборіддя зліва, тім'яної ділянки по центру дещо справа, потиличної ділянки, які згідно висновку проведеної судово-медичної експертизи №163 від 30.12.2019 року кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, що виявились несумісними із життям та внаслідок яких ОСОБА_8 помер на місці події.
Після цього ОСОБА_6 тримаючи в руці ніж вибігла з будинку і пішла до потерпілого зі словами про те, що його потрібно дорізати, бо він живучий. Однак ОСОБА_9 втрутився та перешкодив цьому, сказавши, що потерпілий вже мертвий. Всі троє повернулись до будинку, де ОСОБА_6 витерла ганчіркою сокиру, ОСОБА_8 також передав їй рукавиці, які були в нього на руках на момент вбивства, а та в свою чергу, спалила їх та ганчірку, якою попередньо обтирала сокиру, таким чином знищивши їх, та сліди, які вони містили на собі. ОСОБА_6 повідомила, що це вбивство візьме на себе, після чого вона та свідок ОСОБА_9 випили ще горілки і тоді ОСОБА_9 викликав поліцію, повідомивши, що ОСОБА_6 вчинила вбивство.
ОСОБА_6 , обвинувачена у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.12 ч.2 ст. 115 КК України, за кваліфікуючими ознаками - умисне вбивство, тобто умисне, протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Ухвалою слідчого судді Хустського районного суду щодо ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Закарпатським апеляційним судом 16.09.2025 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 продовжено до 14 листопада 2025 року включно.
Таким чином, постало питання про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_6 .
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно до положень ст.ст.5,18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення, чи її втечі після його вчинення. Обмеження, дозволені згідно з цією Конвенцією щодо зазначених прав і свобод, не застосовуються для інших цілей ніж ті, для яких вони встановлені. Матеріали кримінального провадження дають підстави вважати підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтованою.
При продовженні запобіжного заходу суду необхідно врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, а саме:
- вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченою ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого п.12 ч.2 ст.115 КК України;
- тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій у разі визнання її винуватою за вироком суду у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона звинувачена. Зокрема, на підставі ст.12 КК України кримінальне правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , відноситься до особливо тяжких злочинів, за вчинення якого передбачена кримінальна відповідальність у виді позбавлення волі на строк до 15 років або довічне позбавлення волі;
- відсутність нарікань на стан здоров'я обвинуваченої;
- відсутність у обвинуваченої постійного місця роботи або навчання.
Метою і підставами застосування запобіжного заходу, згідно ст.177 КПК України є забезпечення виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам ОСОБА_6 , яка усвідомлюючи міру покарання за вчинене нею кримінальне правопорушення може: переховуватися від суду; впливати на свідків даного злочину; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Таким чином, застосування до обвинуваченої ОСОБА_6 . більш м'якого запобіжного заходу не дозволить запобігти ризикам зазначеним у ст.177 КПК України, що в подальшому може призвести до невиконання завдань кримінального судочинства, а також враховуючи положення ст.178 та ст.183 КПК України є достатні підстави для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_6 .
На даний час ризики, наведені в ухвалах колегії суддів Хустського районного суду та ухвалі Закарпатського апеляційного суду продовжують існувати, ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення (злочину), за вчинення якого передбачено кримінальну відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років або довічне позбавлення волі, з метою забезпечення виконання покладених на неї процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема впливати на свідків у кримінальному провадженні, потерпілого ОСОБА_10 та спілкуватись з іншими учасниками даного кримінального правопорушення. Вважаю, що менш суворий запобіжний захід не достатній для запобігання вищевказаним ризикам.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_11 та обвинувачена ОСОБА_6 заперечили проти продовження строку тримання під вартою. Суду ствердили, що підстав для задоволення клопотання немає. Прокурором не доведено ризиків на які він покликається. Просять змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.
Заслухавши думку учасників судового процесу, суд констатує наступне.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинуваченій ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого закінчується 14.11.2025 року .
Оскільки строк дії попередньої ухвали закінчується 14 листопада 2025 року, до вказаного часу не може бути закінчено судовий розгляд, питання щодо запобіжного заходу відносно обвинуваченої підлягає вирішенню негайно.
Згідно норм ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини визначені п. 1 - п. 3 частини 1 даної статті та згідно з положеннями ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризують особу підозрюваного та визначені у п. 1- п. 11 частини 1 вказаної статті.
Судом, на час порушеного у клопотанні питання, про обвинуваченої встановлено такі відомості: ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, українка, уродженка та мешканка АДРЕСА_1 , раніше не судима.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 16.09.2025 р обвинуваченій ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 14.11.2025 р.
У відповідності до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також наявність ризиків, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно зі ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан його здоров'я; міцність соціальних зв'язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію; майновий стан;наявність судимостей; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.12, ч.2 ст. 115 КК України., за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років позбавлення, або довічного позбавлення волі.
Як убачається з матеріалів клопотання необхідність його продовження прокурор обґрунтовує тим, що обвинувачена об'єктивно підозрюється, у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, а її вина підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, у зв'язку з чим остання будучи обізнаною з мірою покарання за вчинене діяння, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
За наведених обставин в судовому засіданні прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме те, що обвинувачена може, ухилятися від явки на виклики суду, незаконно впливати на свідків, які в судовому засіданні ще не допитані, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Таким чином, у кримінальному провадженні встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, з метою забезпечення дієвості кримінального провадження та забезпечення виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов'язків, суд вважає, що ОСОБА_6 необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Щодо питання того чи є можливим уникнення наявним ризикам шляхом застосування іншого запобіжного заходу, то суд у світлі факторів пов'язаних з родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню, вважає недостатнім застосування більш м'який запобіжний заході для запобігання наявним ризикам.
Пояснення сторони захисту жодним чином вказані висновки не спростовують. Поряд з цим, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, суд серед іншого враховує, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно.
Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з врахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», заява № 34578/97, п. 93, ECHR 2000-IX).
Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов'язковою і неодмінною умовою (sine qua non) належності її продовжуваного тримання під вартою рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», п. 219, заява № 42310/04).
Аналогічні висновки ЄСПЛ викладено і у п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року та випливають з ч. 3 ст. 17 КПК України.
Так, у цій справі, строк утримання обвинуваченої під вартою не виходить за межі визначені КПК України та є необхідною мірою в ній з огляду на те, що в ході судового розгляду було встановлено наявність передумов регламентованих п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194, ст. 199 даного Кодексу, тобто тривалість строку утримання під вартою відповідає критерію розумності.
З огляду на що, суд вважає за доцільне на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів та оцінених в сукупності з усіма обставинами, у тому числі визначеними ст.ст. 177, 178, 183, 199, 315 КПК України, клопотання прокурора задовольнити, та продовжити обвинуваченій запобіжний захід у виді тримання під вартою у межах строків визначених КПК України .
Так, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.
Відповідно до вимог ч.4 ст. 183 КПК, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства .
Враховуючи, що обвинувачена обвинувачується у вчиненні злочину передбаченого п.12. ч.2 ст. 115 КК України, а саме в умисному вбивстві , яке вчинене за попередньою змовою групою осіб, а тому суд вважає за можливе не визначати в даному кримінальному провадженні альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Керуючись ст. 177, 178, 183, 184,193,194, 196, 197, 205, 331,369, 376 Кримінального процесуального кодексу України, , суд,
Клопотання прокурора ОСОБА_5 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1201907005000115 від 30.11.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.12.ч.2 ст. 115 КК України - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 мешканці АДРЕСА_1 строком на 60 діб - з 15 листопада 2025 р. по 13 січня 2026 року включно без визначення застави.
Ухвала суду про застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Копія ухвали про застосування запобіжного заходу вручити обвинуваченій негайно після її оголошення та довести до відома виконавців.
Повний текст ухвали виготовлено 17 листопада 2025 року .
Головуючий суддя ОСОБА_1
судді ОСОБА_2
ОСОБА_3