Справа № 513/860/20
Провадження № 2/513/1/25
Саратський районний суд Одеської області
17 листопада 2025 року Саратський районний суд Одеської області у складі:
головуючої судді Рязанової К.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Филипчук Л.В.,
представника позивача - адвоката Шаповал Д.В.,
представника відповідача - адвоката Манової І.М. Трегубенко С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в с.Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області клопотання представника позивача адвоката Шаповала Д.В. про долучення доказів в рамках цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 , про стягнення боргу за договором позики, -
В провадженні Саратського районного суду Одеської області перебуває вищезазначена цивільна справа.
01 жовтня 2025 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача адвоката Трегубенко С.В. надійшла заява про недостовірність доказу, в якій представник відповідача просить суд визнати розписку від імені ОСОБА_2 , датовану ІНФОРМАЦІЯ_1 неналежним і недопустимим доказом, виключити розписку від імені ОСОБА_2 , датовану 19 травня 2017 року з числа доказів у №513/860/20.
Окрім цього, 01 жовтня 2025 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача адвоката Трегубенко С.В. надійшла заява про застосування наслідків спливу позовної давності, в якій представник відповідача просить суд застосувати до позову ОСОБА_1 наслідки спливу позовної давності, відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову в повному обсязі.
20 жовтня 2025 року через систему «Електронний суд» від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Шаповала Д.В. надійшла заява про долучення доказів на спростування пояснень відповідача щодо нібито місця нібито повернення позики, в якій останній просить суд поновити строк для подання доказів у вигляді: копії Наказу № 6 від 01 лютого 1999 року «Про прийняття на роботу за контрактом»; копії Протоколу №1 зборів Учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «І.К. Ініціатива» від 09 червня 2008 року; копії Трудових книжок на ім'я ОСОБА_1 ; копії Договору оренди нежитлових приміщень, розташованих в службово-лабораторному корпусі, що перебуває на балансі ДП «Укрспецналадка» №3/6-14 від 01 червня 2014 року; копії Акта приймання передачі приміщень що знаходились в користуванні на підставі договору оренди від 31 травня 2017 року, долучити їх до матеріалів справи і врахувати під час розгляду справи. Заява обґрунтована тим, що позивач звертається із клопотанням про долучення доказів на спростування пояснень відповідача, наданих у судовому засіданні 01 жовтня 2025 року. У засіданні відповідач пояснив, що у травні 2017 року позичив у позивача кошти, а в червні 2017 року повернув їх позивачу в офісі останньої за адресою АДРЕСА_1 . Позивач вважає такі пояснення недостовірними, тому просить долучити подані докази, аргументуючи поновлення строку тим, що раніше такі обставини не озвучувались і не були відомі стороні позивача.
22 жовтня 2025 року на електронну адресу суду від представника відповідача ОСОБА_4 адвоката Трегубенко С.В. надійшли заперечення на заяву представника позивача адвоката Шаповал Д.В., в яких представник просить суд відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_5 , представника позивача, від 20 жовтня 2025 року про долучення доказів та поновлення строку їх подання. Залишити без розгляду подані документи як такі, що подані з порушенням строків, без доведення об'єктивних причин пропуску; не стосуються предмета доказування; подані з очевидною метою затягування судового процесу. Заява обґрунтована тим, що 21 жовтня 2025 року з використанням підсистеми «Електронний суд» представник позивача, адвокат Шаповал Д.В. подав заяву про долучення нових доказів (трудові/корпоративні документи, договір оренди, акт повернення приміщення) і просить поновити строк, мотивуючи потребою «спростувати» пояснення відповідача щодо повернення коштів у червні 2017 року «в офісі» за пров. Артилерійський, м. Київ; одночасно стверджує, що дія оренди завершилась 31 травня 2017 року, отже «офісу не було» у червні 2017 року. Сторона відповідача вважає цю заяву необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню, заперечує проти долучення цих документів до матеріалів справи. Представник позивачки Шаповал Д.В. не заявляв про наявність будь-яких доказів, які неможливо було подати раніше, не звертався з клопотаннями про витребування матеріалів, не повідомляв про будь-які об'єктивні перешкоди, як цього вимагає ч. 3 ст. 83 ЦПК України. Подані з заявою документи (договір оренди, акт приймання-передачі, трудові книжки, протоколи зборів тощо) були створені у 1999-2017 роках, тобто задовго до подання позову, і були в розпорядженні позивачки постійно. Відтак, вони могли бути подані разом з позовом, що не було зроблено. Згадка про пояснення відповідача 01 жовтня 2025 року не нова обставина, а процесуальна позиція іншої сторони, яку позивач міг і повинен був передбачити (в контексті спростування факту повернення) без очікування засідання. Невиконання чч. 3,4 ст. 83 ЦПК (повідомлення, причини, докази вжитих дій) є самостійною підставою не приймати подані матеріали. Станом на 22 жовтня 2025 року (дату судового засідання) стадія підготовчого провадження у цій справі завершена, справа розглядається по суті. Документи, які представник позивачки просить долучити, є вторинними/побічними та не мають належного прямого зв'язку з предметом доказування за ст. 76 ЦПК, відтак, мають бути відхилені.
У судовому засіданні представник позивачки адвокат Шаповал Д.В. підтримав подану ним заяву про долучення доказів та поновлення строку на їх подання, та просив суд її задовольнити. Раніше дані обставини не озвучувались стороною відповідача і вони не були обізнані про них, однак надані відомості є суттєвими та спростовують обставини про які зазначав відповідач у своїх поясненнях.
У судовому засіданні представник відповідача адвокат Манова І.М. просила залишити заяву без розгляду.
Представник відповідача адвокат Трегубенко С.В. у судовому засіданні заперечила проти задоволення заяви, зазначивши, що дані докази не стосуються предмета доказування, а також стороною відповідача був наданий відзив і у межах визначених строків позивач мав долучити відповідні докази.
Третя особа ОСОБА_3 та його представник - адвокат Малиновська В.Д. у судове засідання не з'явились, належним чином були сповіщенні про час та місяце розгляду справи, за згодою учасників судове засідання 17 листопада 2025 року проведено за їх відсутності.
Суд дослідивши матеріали справи, заслухавши позиції учасників справи, дійшов до таких висновків.
Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
В розумінні п. 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п.п.7, 10 ч.2 ст.197 ЦПК України, у підготовчому засіданні суд: 7) з'ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; 10) вирішує заяви та клопотання учасників справи.
Ухвалою суду від 04 листопада 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Виходячи з положень статей 79-80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Вимогами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. ( ч.1 ст. 84 ЦПК України)
Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим кодексом.
Під процесуальним строком розуміють строк, в межах якого вчиняються певні процесуальні дії.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. (ст. 127 ЦПК України)
Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
Із практики Європейського Суду з прав людини випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Виходячи з принципу змагальності в цивільному процесі, прав та обов'язків сторін у справі, визначених Цивільним процесуальним кодексом України, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням.
Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Зазвичай це обставини, що не залежать від волі такої особи.
Поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтвердженні належними доказами.
Норми цивільного процесуального законодавства не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі підстави визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Отже, законодавець не передбачив обов'язку суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він відновленню.
Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2018 року у справі №5/452/06 та від 21 лютого 2019 року у справі №911/4590/13.
В аспекті зазначеного суд вважає за доцільне також звернутись до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що «при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (рішення у справі "Walchli v. France", заява №35787/03, п. 29, 26 липня 2007 року; "ТОВ "Фріда" проти України", заява №24003/07, п. 33, 08 грудня 2016 року).
У будь-якому разі на суд покладено обов'язок надавати оцінку обґрунтованості причин пропуску строку, у тому числі суд має звернути увагу, наскільки швидко й сумлінно діяла сторона при вчиненні відповідної процесуальної дії та мотивувати підстави поновлення цього строку.
Відповідно до п. 2. ч. 1 ст. 43 ЦПК учасники справи мають право подавати докази, яке у взаємозв'язку з положеннями ст. 44 повинно використовуватись добросовісно, а не всупереч завданню судочинства. Відповідно до п. 2 та 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК учасники справи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
При вирішенні питання щодо дотримання позивачем процесуальних строків для долучення доказів до матеріалів справи, суд враховує те, що ОСОБА_1 та її представник - адвокат Шаповал Д.В. були обізнані про предмет та підстави позову. У своєму клопотанні адвокат Шаповал Д.В. вказує на те, що позивач звертається із клопотанням про долучення доказів на спростування пояснень відповідача, наданих у судовому засіданні 01 жовтня 2025 року. Позивач не мав об'єктивної можливості подати разом з позовом зазначені докази, оскільки потреба у їх поданні виникла лише після надання відповідачем у засіданні 01 жовтня 2025 року пояснень щодо повернення коштів у червні 2017 року та місця такого повернення. До цього інформація про місце повернення коштів відповідачем не відображалася в заявах по суті чи іншим чином, тобто вперше він про це згадав лише під час надання пояснень. Потреба у долученні доказів безпосередньо обумовлена необхідністю спростування тверджень відповідача, адже такі обставини належать до предмета доказування.
Ухвалою суду від 04 листопада 2024 року закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 , про стягнення боргу за договором позики та справа призначена до судового розгляду. Також, у матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, який надійшов до суду 02 лютого 2021 року.
В той же час, будь-яких доказів існування поважних причин, які б перешкодили позивачу реалізувати свої права у встановлений судом строк (для подання доказів), суду не надано. Заява про долучення письмових доказів подано представником позивача лише 20 жовтня 2025 року (вх.№6099/25-Вх).
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення без розгляду заяви представника позивача ОСОБА_6 - адвоката Шаповала Д.В. про долучення доказів, оскільки заява подана з порушенням процесуальних строків, та відсутності поданого до суду обґрунтованого клопотання про поновлення строку разом з доказами, які беззаперечно свідчать про наявність обставин, що перешкодили позивачу своєчасно звернутись до суду з таким клопотанням.
Враховуючи викладене та керуючись статями 76, 81, 83, 126, 127, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд ,-
Відмовити у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Шаповала Дмитра Володимировича про поновлення процесуального строку для подання до суду клопотання про долучення доказів.
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Шаповала Дмитра Володимировича про долучення доказів - залишити без розгляду.
Ухвала оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.
Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 ЦПК України, окремо від рішення суду не допускається (ч.2 ст.352 ЦПК України).
Відповідно до положень ч.2 ст.353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо, скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду (п.4 ч. 5 ст. 357 ЦПК України).
Суддя К. Ю. Рязанова