Справа № 521/5555/22
Пр-ня по справі № 1кп/521/491/25
м. Одеса, Україна
17 листопада 2025 року
Хаджибейський районний суд міста Одеси засідаючи у складі:
Головуючого судді - ОСОБА_1
із секретарем судового засідання - ОСОБА_2 на стадії судового провадження розглянувши кримінальне провадження № 12021162470000810 від 29.06.2021 року, у відношенні:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в смт. Овідіополі Одеської області, громадянина України, що має середньо - спеціальну освіту, не працює, є фізичною особою підприємцем (іноді підробляє), інвалід ІІ-групи, одружений, який проживає та зареєстрований в АДРЕСА_1 , раніше не судимого, обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.
Сторони кримінального провадження, які приймали участь на стадії судового провадження, -
з боку обвинувачення: прокурор ОСОБА_4
з боку захисту: обвинувачений ОСОБА_3 , захисник - адвокат ОСОБА_5
інші учасники судового провадження: потерпіла ОСОБА_6 , представник потерпілої - адвокат ОСОБА_7
1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
1.1.Водій ОСОБА_3 29 червня 2021 року приблизно о 12 годині 20 хвилин, у світлу пору доби, в умовах необмеженої видимості, керував, належним йому на праві приватної власності, технічно справним вантажним сідловим тягачем «MAN 19.422», р.н. НОМЕР_1 , з напівпричепом «KOGEL SN24P» р.н. НОМЕР_2 , та здійснював рух по вул. Київське шосе з боку вул. В. Кирилова в напрямку вул. Хімічна в Хаджибейському районі м. Одеси, яка має по три смуги для руху в кожному напрямку. Рухаючись у крайній лівій смузі для руху, поблизу розташування будівлі № 2/5, водій ОСОБА_3 , маючи об'єктивну можливість своєчасно виявити велосипедиста, який рухався попереду в попутному напрямку у межі правого краю проїзної частини та змінював напрямок свого руху ліворуч, в порушення вимог п. п. 1.5, 2.3 «б», 12.3 «Правил дорожнього руху» затверджених Постановою КМУ від 10.10.2001 року № 1306, був неуважним, постійно не стежив за дорожньою обстановкою, своєчасно не зреагував на її зміну, тим самим не вжив негайно заходів для зменшення швидкості руху аж до повної зупинки керованого транспортного засобу та передньою фронтальною частиною кузова вантажного сідлового тягача «MAN 19.422», р.н. НОМЕР_1 допустив наїзд на задню частину дорожнього велосипеду «Україна», під керуванням ОСОБА_8 , під час якого сталося падіння останнього на дорожнє покриття з подальшим його травмуванням.
1.2.Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди велосипедисту ОСОБА_8 заподіяно тяжкі тілесні ушкодження у вигляді поєднаної травми голови, тулуба, кінцівок: а)відкрита черепно-мозкова травма: синець обличчя зліва; крововилив в проекції лівої скроневої частки; субдуральний крововилив під м'яку мозкову оболонку лівої лобової та скроневої часток та правої лобової частки; забій-розміжчення лівої лобової та скроневої часток, а також правої лобової частки; крововилив під м'яку мозкову оболонку мозочка; б)закрита травма тулуба: масивний синець тулуба справа; консолідовані переломи 4-10-го правих ребер по лопатковій лінії; консолідовані переломи 4-10-го правих ребер по лопатковій лінії; консолідовані переломи 3-5-го лівих ребер по задній паховій лінії; забій легень; в)закрита травма кінцівок: синець правого стегна. Смерть ОСОБА_8 від поєднаної травми голови та тулуба.
1.3.Вказаними злочинними діями ОСОБА_3 порушив вимоги п.п. 1.5, 2.3 «б», 12.3 «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою КМУ від 10.10.2001 року № 1306, якими встановлено:
п. 1.5 «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров?ю громадян завдавати матеріальних збитків».
п. 2.3 «б» «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;
п.12.3 «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди»;
1.4.Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК, за кваліфікуючими ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху, особою яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілому.
2.Покази і правова позиція обвинуваченого.
2.1.Обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому йому злочині не визнав та показав, що справді він керував сідловим тягачем «MAN 19.422» д.н. НОМЕР_1 , із напівпричепом «KOGEL SN24P» д.н. НОМЕР_3 , та здійснював рух по вул. Київське шосе з боку вул. В. Кирилова в напрямку вул. Хімічна в м. Одесі. На дорозі були три смуги для руху в одному напрямку. Він рухався у крайній лівій смузі. Попереду нього рухався великий самоскид, у правій смузі також рухались транспортні засоби. Він вирішив змінити напрямок руху у праву смугу, коли почав змінювати смугу побачив попереду себе у середній смузі для руху їхав невеличкий вантажний автомобіль, який почав трохи зупиняти автомобіль. При цьому з його оглядової кабіни не було видно жодних перешкод. Ще через деякий час руху, він побачив із-за вказаного невеликого вантажного автомобіля з'явився велосипедист. ОСОБА_3 його побачив вже в той момент, коли неможливо було зашкодити наїзду на велосипедиста, оскільки його огляду заважав вказаний автомобіль. Для того, щоб не переїхати велосипедиста, він прийняв екстрене гальмування та змістив свій транспортний засіб правіше. Однак все одного він збив велосипедиста. Від удару велосипедист впав на асфальтове покриття. Після цього була викликана швидка медична допомога та поліція.
Під час перехресного допиту, обвинувачений ОСОБА_3 показав, що не вважає себе винним, оскільки його видимості заважав невстановлений невеличкий вантажний автомобіль. Побачив велосипедиста у частині дороги, де його не повинно було бути, а тому і не зміг уникнути зіткнення з потерпілим. Жодних ідентифікаційних даних вказаного транспортного засобу він не запам'ятав. Обвинувачений також показав, що швидка дуже довго їхала на місце, поліція погано описала місце події, не зафіксувала сліди екстреного гальмування. В подальшому слідчий, який розслідував провадження не зберіг відео запис де було найкраще зафіксоване місце дорожньо-транспортної пригоди та безпосередньо автомобіль, який перешкоджав огляду проїжджої частини з місця водія сідлового тягача. Вважає розслідування не об'єктивним та таким, яке не з'ясувало всіх обставин у провадженні.
3.Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
3.1.Незважаючи на правову позицію обвинуваченого ОСОБА_3 , його вина в скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК підтверджується наступними дослідженими доказами.
I.Усні докази (покази).
3.2.Показами потерпілої ОСОБА_6 , яка в судовому засіданні показала, що очевидцем жодних подій правопорушення не була. Щодо обставин відшкодування шкоди показала, що обвинувачений не відшкодував завдану матеріальну та моральну шкоду. На контакт не йшов, вину заперечував. Загиблий потерпілий ОСОБА_8 є її рідним батьком, який фактично їй допомагав вдома, як нянька з дітьми. Вона в цей час працювала. В теперішній час вона не здатна працювати, оскільки одна дитина в неї інвалід з дитинства і за ним необхідний постійний догляд. Цивільний позов нею та матір'ю поданий на лише на суму моральної шкоди, оскільки жодних чеків на поховання та на поминальний обід вони не зберегли. Позов підтримує повністю.
3.3.Допитаний в судовому засіданні судовий експерт ОСОБА_9 показав, що повністю підтримує свої висновки експертиз № 21-5909 від 12.11.2021 року та № 21-7118, 22-235 від 22.03.2022 року. Під час допиту сторона захисту намагалась з'ясувати методику визначення та встановлення моменту небезпеки руху велосипедиста для водія, а також чи можливо спираючись на вихідні дані надані слідчим, визначити загальну і конкретну видимість водія сідлового тягача за кермом? Експерт пояснив, що визначив наявні вихідні дані з матеріалів провадження та з наявного відеозапису.
Аналіз відповідям експерта, а також правовій позиції сторони захисту, судом буде наданий нижче у вироку.
3.4.Допитаний свідок ОСОБА_10 , який є слідчим ВП № 1 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області, показав, що не виїжджав на місце ДТП, однак проводив первинні слідчі дії та в подальшому передавав кримінальне провадження до слідчого управління. Свідок стверджувально показав, що під час розслідування був встановлений лише один відеозапис, який фіксував події правопорушення: це камера на автодорозі, яка надана Комунальною установою «Центр інтегрованої системи відеоспостереження та відеоаналітики міста Одеси» (Центр - «077»). Вона фіксувала події на далекій відстані і для того, щоб її переглянути він використовував спеціальну техніку та великий монітор, які є в наявності у відділку поліції. Інших відео-записів встановлено не було. Він особисто не приховував жодних доказів, які могли спростувати обвинувачення.
3.5.Допитаний свідок ОСОБА_11 суду показав, що він, станом на червень 2021 року працював слідчим СВ ВП № 3 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області. Він справді виїжджав на місце дорожньо-транспортної пригоди 29 червня 2021 року, за участю водія ОСОБА_3 , який керував вантажівкою та велосипедистом. ОСОБА_11 здійснював огляд місця події. Під час огляду, ним встановлена видимість загальна і конкретна з робочого місця водія - особисто. Тобто він особисто сів за кермо сідлового тягача «MAN 19.422» та зафіксував не обмежену видимість. Так само, ним не було встановлено об'єктів, які обмежують оглядовість з робочого місця водія, за допомогою звичайного фізичного спостереження. Для спеціальних приладів, наприклад рулетки, не було необхідності, оскільки погода була ясна і тепла, жодних перешкод для звичайного спостереження оглядовості не було.
Відповідаючи на питання захисника, свідок зазначив, що спосіб і метод визначення видимості він вивчав ще в інституті, однак на даному етапі не пам'ятає, яким нормативним актом це передбачено.
II. Документи докази.
3.6.Випискою з оператора «102», відповідно до якого 29.06.2021 року о 13:24:00 надійшло повідомлення оператору «102» наступного змісту: біля кафе «За кермом», авто збило чоловіка на велосипеді, який збирав пляшки. Доправили до МКЛ № 11 - ОСОБА_12 , 52 роки. Діагноз: полі травма, алкогольне сп'яніння.
3.7.Випискою з оператора «102», відповідно до якого 29.06.2021 року о 12:26:00 надійшло повідомлення наступного змісту: Поблизу кладовища, авто їхало з м. Києва, а/м МАН д.н. 42202 ОВ збив велосипедиста. Водій-заявник викликав швидку медичну допомогу. ОСОБА_3 .
3.8.Протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 29.06.2021 року, який проведений з 15 години 10 хвилин до 16 години 40 хвилин, у присутності водія ОСОБА_3 , зі схемою ДТП, яким зафіксований факт дорожньо-транспортної пригоди на вул. Київське шосе, 2/5 в м. Одесі - наїзд на велосипедиста, а також умови освітленості (світла пора доби, денне освітлення); загальна видимість (не обмежена); огляд транспортних засобів: локалізація пошкоджень на транспортних засобах - ТЗ № 1 автомобіль «МАN» д.н. НОМЕР_1 з н/пр KOGEL SN24P д.н. НОМЕР_2 - тріщини переднього лівого сигналу поворотника та потертості переднього бамперу з лівого боку ТЗ «МАN» д.н. НОМЕР_1 , ТЗ № 2 -велосипед «Україна» - деформація диску заднього колеса; наявність характерних для даного ДТП слідів і інших речових доказів (механічні пошкодження); завантаження транспортного засобу (ТЗ № 2 - на багажнику мішок зі скляними пляшками); гальмові системи (ТЗ № 1 - в справному стані, ТЗ № 2 в справному стані); рульове керування (ТЗ № 1 - в справному стані, ТЗ № 2 - в справному стані); наявність на місці ДТП слідів контактної взаємодії ТЗ з навколишніми об'єктами, предметами (не виявлено). З місця події вилучений транспортний засіб автомобіль «МАN» д.н. НОМЕР_1 з н/пр KOGEL SN24P д.н. НОМЕР_2 та велосипед «Україна» на штраф майданчик розташований в Одеській області, с. Латовка, вул. Квіткова, 36.
3.9.Протоколом проведення слідчого експерименту від 15.12.2021 року, який проведений слідчим у період часу з 15:15 год. до 15:40 год. У присутності понятих, за участю (на той час свідка) ОСОБА_3 відповідно до протоколу: Усі учасники зібрались біля будинку № 2/5 по вул. Київське шосе в Малиновському районі м. Одеси. На питання слідчого про можливість проведення слідчої дії на вказаній ділянці автодороги в існуючих погодних умовах, свідок відповів, що вказана ділянка дороги по своїм параметрам та за конфігурацією, наявністю елементів проїзної частини автодороги повністю відповідає тій, на якій він спостерігав дорожньо-транспортну пригоду від 29.06.2021 року, а також вказав, що бажає проведення слідчого експерименту в погодних умовах, що присутні на момент слідчої дії.
Після пояснення фактичних обставин, ОСОБА_3 на місці вказав положення на проїзній частині керованого ним вантажного сідлового тягача «MAN 19.422» р.н. НОМЕР_1 в момент здійснення руху по проїзній частині автодороги та виявлення велосипедиста, який рухався попереду в попутному напрямку та різко змінив напрямок руху ліворуч. Проведеними вимірами встановлено, що відстань від лівих коліс вантажного автомобіля - демонстратора до лівого краю проїжджої частини дороги за ходом його руху склала 1,0 метрів. Далі ОСОБА_3 вказав місце розташування велосипедиста в момент зміни ним напрямку руху ліворуч, який рухався попереду в попутному напрямку. Проведеними вимірами встановлено, що відстань від лівих коліс велосипеду - демонстратора до лівого краю проїжджої частини автодороги за ходом його руху склала 4,0 метрів, відстань від задньої частини велосипеду до передньої частини кузова вантажного автомобіля - демонстратора склала 14,1 метрів. Далі ОСОБА_3 вказав на дорожньому покритті місце наїзду вантажного сідлового тягача «MAN 19.422» р.н. НОМЕР_1 на велосипед, яке розташоване на відстані 2,0 метрів до лівого краю дороги за ходом його руху. ОСОБА_3 також вказав відстань, яку здолав велосипедист з моменту зміни напрямку руху ліворуч до місця скоєного наїзду на нього. Проведеними вимірами встановлено, що в небезпечному напрямку велосипедист здолав відстань довжиною 2,2 метрів. З метою встановлення часу руху велосипедиста в небезпечному напрямку, на проїжджій частині автодороги було відмічено мірну ділянку довжиною 2,2 метрів, які велосипедист - статист долав з моменту зміни напрямку руху ліворуч до місця наїзду за час: Т1=1,9 сек; Т2=1,9 сек.
Під час слідчого експерименту було складено схему, а також фіксація слідчої дії відбувалась на цифровий фотоапарат «Olympus FE 210».
3.10.Електронним документом - відеозаписом події ДТП від 29.06.2021 року по вул. Київське шосе в м. Одесі, за участю водія ОСОБА_3 , який зроблений з камер відеоспостереження Комунальною установою «Центр інтегрованої системи відеоспостереження та відеоаналітики міста Одеси» (Центр - «077») (Безпечне місто). Під час дослідження відеозапису, виключно за допомогою спеціального обладнання, судом безпосередньо встановлено, що водій ОСОБА_3 керуючи транспортним засобом «МАН 19.422», рухаючись по вул. Київське шосе, у напрямку в'їзду до м. Одеси, мав розумну можливість побачити велосипедиста ОСОБА_8 . Про такий розвиток подій свідчить час виявлення на дорозі двох об'єктів (автомобіль та велосипедиста) і візуальна відстань між ними. Потім рух автомобіля і збиття велосипедиста, через певний проміжок часу. (Суд відзначає, що пересвідчитись можливо саме у такому розвитку подій тільки за допомогою спеціальною відеотехніки, що і було зроблено судом у Одеському науково-дослідному інституті судових експертиз 18.03.2024 року, про що складений відповідний Журнал судового засідання).
ІІІ. Речові докази.
3.11.Речовими доказами: 1)вилученим під час огляду місця події 29.06.2021 року транспортним засобом вантажного сідлового тягача «MAN 19.422» р.н. НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_3 ; 2)велосипедом «Україна», яким керував ОСОБА_8 ; 3)CD-R диск із відеозаписом подій ДТП від 29.06.2021 року з камери по вул. Київське шосе, який наданий Комунальною установою «Центр інтегрованої системи відеоспостереження та відеоаналітики міста Одеси» (Центр - «077»).
ІV. Висновками експертів.
3.12.Висновком експерта № 21-3666 транспортно-трасологічної експертизи слідів та пошкоджень на автомобілі «МАН 19.422» з напівпричепом «KOGEL SN24P» та велосипеді «Україна» від 14.07.2021 року, яка проведена Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз, відповідно до висновку якого: Первинний контакт мав місце передньою частиною автомобіля «МАН 19.422» реєстраційний номер НОМЕР_1 з задньою частиною велосипеда «Україна», при цьому пошкодження на автомобілі мали направленість спереду назад, справа наліво та зверху донизу відносно повздовжньої осі автомобіля, а на велосипеді - ззаду наперед, зліва направо та знизу доверху відносно повздовжньої осі рами велосипеда.
Слідів і пошкоджень на автомобілі «МАН 19.422» реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом «KOGEL SN24P» реєстраційний номер НОМЕР_2 характерних для контактування з пішоходом, не виявлено.
3.13.Висновком експерта № 21-3667 автотехнічної експертизи технічного стану автомобіля «МАН 19.422» реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом «KOGEL SN24P» реєстраційний номер НОМЕР_2 від 14.07.2021 року, яка проведена Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз, відповідно до висновків якого: на момент експертного огляду, а відповідно і на момент ДТП рульове управління, гальмівна система та ходова частина автомобіля «МАН 19.422» реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом «KOGEL SN24P» реєстраційний номер НОМЕР_2 перебували в працездатному стані й могли виконувати задані функції по керуванню тягачем з напівпричепом, а отже були відсутні технічні несправності на досліджуваному тягачі та напівпричепі, які могли б привести до втрати курсової стійкості та керованості даного транспортного засобу.
3.14.Висновком експерта № 21-3668 автотехнічної експертизи технічного стану велосипеда «Україна» від 15.07.2021 року, яка проведена Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз, відповідно до висновків якого: Рульове управління велосипеда «Україна» на момент огляду перебувала в працездатному стані. Ходова частина велосипеда «Україна» на момент огляду перебувала в технічно несправному стані. Несправність ходової частини велосипеда «Україна» полягала у пошкодженні заднього колеса. Обставини, які призвели до утворення цих несправностей, детально описані у дослідницькій частині. Несправність ходової частини виникла в момент настання даної події. На момент ДТП, рульове управління, гальмівна система та ходова частина велосипеда «Україна» перебували в працездатному стані і могли виконувати завдані функції по керуванню велосипедом, а отже були відсутні технічні несправності на досліджуваному велосипеді які могли б привести до втрати курсової стійкості та керованості даного транспортного засобу.
3.15.Висновком експерта № 21-5742/5780 транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи слідів та пошкоджень на автомобілі «МАН 19.422» з напівпричепом «KOGEL SN24P» і велосипеді «Україна» та на проїзній частині дороги від 11.11.2021 року, яка проведена Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз, відповідно до висновків якого: Первинний контакт мав місце передньою фронтальною частиною сідлового тягача «МАН 19.422» реєстраційний номер НОМЕР_1 з задньою частиною велосипеда «Україна», при цьому в момент первинного контакту кут між поздовжніми висями тягача та рами велосипеда був 27 +- 5 градусів (відлічується від поздовжньої осі сідлового тягача «МАН 19.422» до поздовжньої осі рами велосипеда «Україна» проти годинникової стрілки). Приблизне взаємне положення зазначених транспортних засобів у момент їх первинного контактування наведене на масштабній схемі № 1 прикладеної до висновку. На момент ДТП сідловий тягач «МАН 19.422» реєстраційний номер НОМЕР_1 і велосипед «Україна» перебували в русі. Встановити швидкість руху сідлового тягача «МАН 19.422» реєстраційний номер НОМЕР_1 із напівпричепом «KOGEL SN24P» реєстраційний номер НОМЕР_2 та велосипеда «Україна» не є можливим по причині вказаній в дослідницькій частині. Встановити місце наїзду сідлового тягача «МАН 19.422» реєстраційний номер НОМЕР_1 із напівпричепом «KOGEL SN24P» реєстраційний номер НОМЕР_2 на велосипед «Україна», у вигляді геометричної точки, не є можливим по причині відсутності достатньої слідової інформації, однак можна стверджувати, що місце наїзду сідлового тягача «МАН 19.422» реєстраційний номер НОМЕР_1 на велосипед «Україна» мало місце в смузі руху сідлового тягача.
3.16.Висновком експерта № 21-5909 автотехнічної експертизи обставин та механізму наїзду сідлового тягача «МАН 19.422» на велосипед «Україна» від 12.11.2021 року, яка проведена Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз, відповідно до висновків якого: Водію сідлового тягача «МАН 19.422» реєстраційний номер НОМЕР_1 із напівпричепом «KOGEL SN24P» реєстраційний номер НОМЕР_2 необхідно було з моменту виникнення небезпеки для руху негайно прийняти заходи до зниження швидкості руху, аж до зупинки, що передбачено вимогами п. 12.3 Правил дорожнього руху України.
Велосипедисту необхідно було перед будь-якою зміною напрямку руху переконатися, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, а у разі перестроювання повинен був дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися та рухатися лише по правій крайній смузі, якомога правіше, що передбачено вимогами п.п. 10.1, 10.3 та 11.14 правил дорожнього руху України.
Дії водія сідлового тягача «МАН 19.422» реєстраційний номер НОМЕР_1 із напівпричепом «KOGEL SN24P» реєстраційний номер НОМЕР_2 не відповідали вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України.
Дії велосипедиста не відповідали вимогам п.п. 10.1, 10.3 та 11.14 Правил дорожнього руху України.
Велосипедист мав технічну можливість запобігти настанню даної події, виконуючи вимоги п.п. 10.1, 10.3 та 11.14 Правил дорожнього руху України.
Водій сідлового тягача «МАН 19.422» реєстраційний номер НОМЕР_1 із напівпричепом «KOGEL SN24P» реєстраційний номер НОМЕР_2 мав технічну можливість запобігти настання даної події, виконуючи вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху України.
Дії водія сідлового тягача «МАН 19.422» реєстраційний номер НОМЕР_1 із напівпричепом «KOGEL SN24P» реєстраційний номер НОМЕР_2 не відповідали вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України, які у даному випадку створювали необхідні і достатні умови для настання події і перебували з ним у причинному зв'язку.
Дії велосипедиста не відповідали вимогам п.п. 10.1, 10.3 та 11.14 Правил дорожнього руху України, які у даному випадку створювали необхідні і достатні умови для настання події і перебували з ним у причинному зв'язку.
3.17.Висновком експерта № 21-7118, 22-235 комп'ютерно-технічної та автотехнічної експертизи від 22.03.2022 року, яка проведена Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз, відповідно до висновків якого: Водію сідлового тягача «МАN 19.422» реєстраційний номер НОМЕР_1 із напівпричепом «KOGEL SN24P» реєстраційний номер НОМЕР_2 необхідно було з моменту виникнення небезпеки для руху негайно прийняти заходи до зниження швидкості руху, аж до зупинки, що передбачено вимогами п. 12.3 Правил дорожнього руху України. Велосипедисту необхідно було перед будь-якою зміною напрямку руху переконатися, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, а у разі перестроювання повинен був дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися та рухатися лише по правій крайній смузі, якомога правіше, що передбачено вимогами п.п. 10.1, 10.3 та 11.14 Правил дорожнього руху України.
Дії водія сідлового тягача «МАN 19.422» реєстраційний номер НОМЕР_1 із напівпричепом «KOGEL SN24P» реєстраційний номер НОМЕР_2 не відповідали вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України. Дії велосипедиста не відповідали вимогам п.п. 10.1, 10.3 та 11.14 Правил дорожнього руху України.
Водій сідлового тягача «МАN 19.422» реєстраційний номер НОМЕР_1 із напівпричепом «KOGEL SN24P» реєстраційний номер НОМЕР_2 мав технічну можливість запобігти настання даної події, виконуючи вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху України.
Велосипедист мав технічну можливість запобігти настання даної події, виконуючи вимоги п.п. 10.1, 10.3 та 11.14 Правил дорожнього руху України.
Дії водія сідлового тягача «МАN 19.422» реєстраційний номер НОМЕР_1 із напівпричепом «KOGEL SN24P» реєстраційний номер НОМЕР_2 не відповідали вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України, які у даному випадку створювали необхідні і достатні умови для настання події і перебували з ним у причинному зв'язку.
Дії велосипедиста не відповідали вимогам п. 10.1, 10.3 та 11.14 правил дорожнього руху України, які у даному випадку створювали необхідні і достатні умови для настання події і перебували з ним у причинному зв'язку.
3.18.Висновком судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_8 , від 20.08.2021 року № 2985, яка проведена КУ «Одеським обласним бюро судово-медичної експертизи», відповідно до висновків якої:
1.При судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_8 виявлена поєднана травма голови, тулуба та кінцівок: а)відкрита черепно-мозкова травма: синець обличчя зліва; крововилив в м'які тканини голови; перелом кісток основи та склепіння черепу; епідуральній крововилив в проекції лівої скроневої частки (за даними медичної карти); субдуральний крововилив (50 г.); крововилив під м'яку мозкову оболонку лівої лобової та скроневої часток та правої лобової частки; забій-розміжчення лівої лобової та скроневої часток, а також правої лобової частки; крововилив під м'яку мозкову оболонку мозочка; б)закрита травма тулуба: масивний синець тулуба справа; консолідовані переломи 4-10-го правих ребер по лопатковій лінії; консолідовані переломи 3-5-го лівих ребер по задній паховій лінії; забій легень; в)закрита травма кінцівок: синець правого стегна.
Всі ушкодження, які зазначені у п. 1 (а, б, в) даного висновку, утворилися від дії тупого (тупих) твердого (твердих) предмета (предметів), індивідуальні особливості, якого (яких) в ушкодженнях не відобразилися. Враховуючи масивність, множинність, різноманітність, характер і локалізацію ушкоджень можна припустити, що вони могли утворитися внаслідок дорожньої транспортної травми, зокрема, від контакту з частинами транспортного засобу та дорожнього покриття. Судячи за морфологічними властивостями ушкоджень (синці - блідо-жовтого кольору; внутрішньочерепна травма - з вираженою перифокальною макрофагально-клітинною реакцією, ознаками проліферації, більш вираженими в твердій мозковій оболонці), а також з урахуванням масивності травми - вона спричинена незадовго до надходження до медичного закладу. Смерть ОСОБА_8 настала від поєднаної травми голови та тулуба у вигляді перелому кісток основи та склепіння черепу, епідурального та субдурального крововиливів, крововиливу під м?яку мозкову оболонку лівої лобової та скроневої часток та правої лобової частки, забою-розміжчення лівої лобової та скроневої часток, а також правої лобової частки, крововиливу під м?яку мозкову оболонку мозочка, переломів 4-10-го правих ребер по лопатковій лінії, переломів 3-5-го лівих ребер по задній паховій лінії. Всі тілесні ушкодження, виявлені при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_8 складають єдиний комплекс поєднаної травми і оцінюються у комплексі, за критерієм небезпеки для життя, згідно з п. 2.1.2 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, по відношенню до живих осіб, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень.
4.Оцінка доказів судом.
І. Питання об'єктивної сторони правопорушення; питання вини (форми вини) як ознаки суб'єктивної сторони правопорушення.
4.1.Факт дорожньо-транспортної пригоди не оспорювався обвинуваченим. Останній не погоджувався с висновком експертизи, що така пригода стала можливою внаслідок його дій. Визнаючи факт ДТП, ОСОБА_3 стверджував, що він не бачив велосипедиста в полі зору, оскільки той очевидно з'явився зненацька. Відповідно у нього не було технічної можливості запобігти наїзду на велосипедиста ОСОБА_8 .
4.2.Тобто момент виникнення небезпеки є ключовим у даному провадженні, яке безпосередньо впливає на зміст і висновки у даному провадженні. Достеменно встановити факт виникнення небезпеки вдалось тільки завдяки відеозапису з камер спостереження на Київському шосе. Переглянути його можливо було і встановити справжні події, що мали місце на автодорозі за участю водія сідлового тягача «МАN 19.422» ОСОБА_3 та велосипедиста ОСОБА_8 тільки за допомогою спеціального програмного забезпечення і збільшенням зображення в десятки разів до ясного спостереження фактичних обставин.
4.3.Судом прийняті відповідні заходи та здійснено відтворення відеозапису в приміщенні Одеського науково дослідному інституту судових експертиз, в порядку ч. 1 ст. 359 КПК за участю всіх учасників судового провадження.
4.4.На відео, мною особисто і безпосередньо було зафіксовано факт наїзду сідлового тягача «МАN 19.422» під керуванням ОСОБА_3 на велосипедиста ОСОБА_8 . Характерним для оцінки став той факт, що велосипедист зміщувався з права на ліво, по ходу власного руху, при цьому відстань між тягачем та велосипедистом була справді достатньою для його виявлення. Тобто ми не можемо стверджувати, які мотиви або причини зашкодили ОСОБА_3 побачити вчасно небезпеку. Це може бути відсутність уваги людини за дорогою, втома, сильна спека, що призвело до втрати концентрації. Натомість можливо стверджувати, що виявити таку небезпеку можливо було, якщо не втратити цієї важливої концентрації зосередженості людини, яка є не тільки необхідною, але й обов'язковою умовою під час керування транспортним засобом.
4.5.Сторона захисту намагалась показати, що слідчим під час розслідування не належним чином встановлені загальна та конкретна видимості, а також об'єкти, що обмежують оглядовість з робочого місця водія. Разом з тим, суд стверджує, що такі категорії зазначені стороною захисту штучно. Судом вже зазначалось в ухвалі від 16.07.2025 року під час вирішення питання щодо проведення повторного слідчого експерименту, що погодні умови під час ДТП були дуже адекватні: абсолютна ясна, сонячна та тепла погода. Ані оглядовості, ані видимості водію з місця керуванням транспортним засобом нічого не заважало.
4.6.Під час слідчого експерименту, у грудні 2021 року, хоча температура повітря була інша, це не заважало видимості та оглядовості. Вказаний факт підтверджується в тому числі фотознімками. Слідчий, намагаючись дослідити фактичні обставини ДТП, за участі ОСОБА_3 провів замірювання на місці ДТП, описав положення сідлового тягача «МАN 19.422», рух велосипеда та рух тягача і момент виявлення для ОСОБА_3 небезпеки. При цьому, слідчим з'ясовувалось видимість з робочого місця водія, а також оглядовість. Тобто основні факти, в тому числі факти видимості встановлені і належним чином зафіксовані. Підстав ставити під сумнів висновки слідчого експерименту немає.
4.7.Так само на даний експеримент не впливає правовий статус ОСОБА_3 , як свідка, оскільки важко уявити собі, як юридичний статус може вплинути на зміст показів людини, при умові що вона щиро бажає давати правдиві покази. Окрім того, ОСОБА_3 за своїм темпераментом у вигляді неврівноваженості, відсутності стриманості, вибуховість реакцій у випадку незгоди з його думкою та характером у вигляді глибокого індивідуалізму, егоцентризму - як схильності розглядати в центрі подій себе і свої переживання, грубості та зневаги до оточуючих людей і правил поведінки показують, що він незалежно від правового статусу поводить себе однаково, незважаючи на будь-які юридичні умовності. Відповідно апелювати до правового статусу у даному випадку дуже помилково.
4.8.На думку суду, у даному провадженні існує прямий доказ винуватості ОСОБА_3 - відеозапис. Так, за допомогою звичайних засобів перегляду, неможливо побачити факт ДТП, натомість за допомогою спеціальних технічних пристроїв можливо безпосередньо пересвідчитись у вказаних твердженнях.
4.9.Суд приймає рішення, щодо винності обвинуваченого виключно з власних переконань, які ґрунтуються на дослідженому судом прямому доказі - відеозапису, а також на досліджених документах доказах, речових доказах, судових експертизах, показах свідків і обвинуваченого в частині, що не суперечить обставинам встановленим судом. Натомість властивостями даного правопорушення є безумовно єдиний прямий доказ, який створений самою подією правопорушення і об'єктивно передає події минулого. Відповідно у розпорядженні суду було достатньо прямих доказів, які надали ґрунтовний зміст для висновку щодо визначення головного факту правопорушення таким, який не підлягав сумніву у своєму доведені.
4.10.Думка обвинуваченого ОСОБА_3 , що він не бачив велосипедиста і він з'явився зненацька, порушивши правила дорожнього руху, на думку суду, не має свого логічного підтвердження і тому не витримує жодної критики. Загально відомі і не тільки водіям, наступні Правила дорожнього руху: «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров?ю громадян завдавати матеріальних збитків» / п. 1.5 Правил/; «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі» / п. 2.3 «б» Правил/; «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди» / п.12.3 Правил/.
4.11.Вказані правила, є занадто відомі і складають так би мовити правові принципи, які не підлягають жодним сумнівам. Не тільки водіям відомі правила бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну та негайне вжиття заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, у разі виникнення небезпеки. У даному випадку, зменшення швидкості було вкрай необхідним не тільки тому, що перед вантажівкою з'явилась перешкода - велосипедист, а й тому, що така швидкість у сідлового тягача вже стала небезпечною і такою, яка не давала можливості водію належним чином реагувати на зміну дорожньої обстановки. Очевидно, що водій ОСОБА_3 не витримав безпечної дистанції і не зменшив швидкість руху. Неуважність стала ключовим фактором у розвитку подальших подій і наїзду на велосипедиста. Відповідно поява велосипедиста, як можливо побачити на відео у межах достатньо широкої автодороги вимагало прийняття адекватних рішень водієм ОСОБА_3 , а саме екстреного гальмування і зупинки вантажівки.
4.12.Суд також стверджує, що видимість на дорозі була ідеально достатньою, для того, щоб побачити велосипедиста та ефективно керувати сідловим тягачем. Якщо бути дуже уважним, велосипедиста можливо було побачити навіть при наявній дорожній обстановці і навіть при умові штучних неіснуючих перешкод. Тобто при дотриманні Правил дорожнього руху, дотримання швидкості руху і належної концентрації уваги, не було жодних перешкод для безпечного руху по дорозі. Погодні умови були найсприятливіші - сухе асфальтобетоне покриття, сонячний, ясний день.
4.13.Відеозапис, який став головним доказом у вказаному провадженні і, який занадто ясно показав порушення Правил дорожнього руху в діях ОСОБА_3 , став також підставою для відмови стороні захисту у призначенні додаткової автотехнічної експертизи під час судового розгляду. Мова іде про те, що не існує розумних підстав для проведення такої додаткової експертизи. Захист ставив під сумнів висновки первинної автотехнічної експертизи, оскільки не погоджувався з визначеним моменту небезпеки для водія ОСОБА_3 . Однак для такої думки немає жодних підстав. Як вже зазначалось судом, досліджений відеозапис безпосередньо вказує на неспростовну можливість побачити водію ОСОБА_3 перешкоду у вигляді велосипедиста на достатній відстані та прийняти заходи, або для маневру, або для зупинки сідлового тягача «МАN 19.422» для того, щоб уникнути наїзду на велосипедиста. Всі суперечки і непогодження з такою думкою випливають лише з незгодою побачити ясні та очевидні речі. Технологічні засоби, наявні в експертів надають безальтернативну можливість побачити факт реальної можливості для водія ОСОБА_3 уникнути наїзду на велосипедиста.
4.14.На думку суду, правова позиція водія ОСОБА_3 є очевидним захистом від кримінальної відповідальності за будь-яку ціну, за будь-яких обставин. За логікою обвинуваченого, велосипедист настільки різкий, швидкий та непомітний учасник дорожнього руху, що виявити його на дорозі навіть на відстані 14 метрів - неможливо. Не можна не стверджувати, що обвинувачений повністю розуміє, обставини дорожньо-транспортної пригоди. Однак таке свідоме викривлення подій, штучне створення образу тільки вини іншого, при очевидних і достовірно зафіксованих особистих порушеннях закону, є лише намаганням уникнути відповідальності.
4.15.Суд не виключає відповідальність і велосипедиста, який порушив п. 11.14 Правил дорожнього руху та змінив напрямок руху з крайньої правої смуги у крайню ліву смугу для руху, при прямій забороні на такі дії. Судом сприймається і адекватно оцінюються дії велосипедиста ОСОБА_8 , які так само знаходяться у причинно наслідковому зв'язку з настанням події дорожньо-транспортної пригоди, оскільки як і ОСОБА_3 , велосипедист ОСОБА_8 мав технічну можливість запобігти настанню ДТП, виконавши вимоги Правил дорожнього руху - п.п. 10.1, 10.3 та 11.14 Правил. Натомість вина велосипедиста не виключає вини водія ОСОБА_3 , тим більше, що для ОСОБА_8 такі порушення призвели до смерті.
1.6.Однак питання рівнозначності відповідальності може і повинно бути вирішено за допомогою виду та розміру покарання. Обопільна вина, не створює індульгенції або виключення відповідальності для одного з учасників події. Окрім того, наслідки для кожного учасника події є занадто різними.
4.17.Таким чином, відповідаючи на питання, чи є в діях водія ОСОБА_3 склад кримінального правопорушення, суд стверджує, що вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК безсумнівно доведена доказами зібраними під час досудового розслідування і які були досліджені судом за участю всіх учасників судового процесу.
4.18.Суд вважає, що під час судового розгляду було достеменно встановлено, в діях водія ОСОБА_3 вину - у змішаній формі. Тобто мало місце різне психічне ставлення особи у формі умислу і необережності до різних об'єктивних ознак злочину. Суд вважає, що ОСОБА_3 умисно порушив п. п. 1.5, 2.3 «б», 12.3 Правила дорожнього руху, які зазначені вище у вироку, однак його ставлення до наслідків було виражено у формі необережності у виді злочинної недбалості, коли обвинувачений не передбачав можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (порушення Правил дорожнього руху), але легковажно розраховував на їх відвернення. За інтелектуальною ознакою, злочинна недбалість ОСОБА_3 характеризувалась відсутністю усвідомлення суспільної небезпечності, здійснюваної нею дії (Порушення правил дорожнього руху), а також відсутністю передбачення можливості настання суспільно небезпечних наслідків. За вольовою ознакою злочинна недбалість ОСОБА_3 полягає у тому, що останній маючи реальну можливість передбачити суспільно небезпечні наслідки своєї поведінки, не мобілізував свої психічні здібності для того, щоб здійснити вольові дії, необхідні для запобігання наслідкам у вигляді наїзду на велосипедиста.
4.19.Суд не використовує у якості доказів покази свідка ОСОБА_13 , оскільки він не надав суду жодних показів, які б доказували або спростовували обставини, що передбачені ст. 91 КПК.
4.20.Даючи оцінку доводам захисника, щодо упередженості суду, в тому числі в частині висловлення власної правової позиції в ухвалах суду від 16.07.2025 року та від 15.10.2025 року, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
4.21.Сторона захисту, протягом всього судового розгляду намагалась покази неспроможність висновків сторони обвинувачення використовуючи всі можливі і доступні засоби. Так, захисник надавала документи докази (наприклад фото фіксацію місця ДТП), викликала свідків (слідчих), заявляла клопотання. Жодних обмежень у реалізації своїх прав сторона захисту не мала у вказаному провадженні. Коли ж суд наприкінці судового розгляду, перед судовими дебатами, відмовив стороні захисту (вперше) у задоволені клопотань про проведення слідчого експерименту та призначення і проведення додаткової автотехнічної експертизи, адвокат вдалась до розповсюдженої практики заявлення відводу головуючому судді, оскільки ним були висловленні в ухвалах упереджені твердження по відношенню до обвинуваченого, які свідчили про сформовану у нього думку винності особи.
4.22.Стаття 6 Європейської конвенції з прав людини, яка як відомо захищає право на справедливий суд, захищає саме дистрибутивну справедливість, а не справедливість результату. У даному провадженні судом прийняті були всі заходи для справедливого судового розгляду, щоб у стороннього спостерігача не склались думки про упередженість суду під час процедури судового розгляду. Захист був залучений до реалізації власних прав настільки, наскільки він бажав проявити власні думки, власні знання та власні повноваження. В умовах певної пасивності сторони обвинувачення, суд намагався компенсувати за рахунок законних можливостей для сторони захисту реалізацію нею своїх повноважень. Наприклад, коли захист власними силами не спроможний був викликати в судове засідання свідка ОСОБА_11 , судом самостійно прийняті заходи на встановлення контактів свідка та фактично самотужки забезпечено його допит в судовому засіданні.
4.23.За логікою, яку в кінці судового розгляду реалізовує захисник, сторона обвинувачення теж повинна була заявляти відвід головуючому, оскільки він допомагав захисту (в різний спосіб) забезпечити явку свідка сторони захисту. Численні відкладення судових засідань (іноді без поважних причин) з вини сторони захисту, могли також бути розтлумачені стороною обвинувачення, як упередженість суду на користь обвинуваченого. Натомість здоровий глузд не дозволяє оцінити такі дії, як порушення балансу змагального процесу, оскільки всі ми люди та здатні помилятись навіть у звичних, повсякденних справах.
4.24.Суд вважає, що презумпція невинуватості у відношенні ОСОБА_3 протягом всього процесу була непорушна. І у всіх випадках, коли це було можливо, суд оцінював дії обвинуваченого за більш м'якішою конструкцією. Жодного упередженого ставлення до обвинуваченого протягом всього судового процесу не було.
4.25.Спекулятивні уявлення чи можливості, що ґрунтуються на припущеннях та що не випливають із доказів чи їх відсутності, не повинні змішуватись з обґрунтованим сумнівом. Сумнів викликаний винахідливістю адвоката, або навіть винахідливістю судді, необґрунтований доказами або їх відсутністю, або народжений милосердним бажанням дозволити обвинуваченому уникнути покарання за законом, або викликаний співчуттям до нього, це не те, що розуміється під розумним сумнівом. Розумний сумнів - це завжди чесне та справедливе ставлення до фактів. Використання доказів при цьому повинно бути позбавлено упередженого ставлення та тенденційної оцінки.
4.26.У даному випадку, суд оцінив наявні докази без будь-якого упередження. Тому доводи захисника про небезсторонність позбавлені розумного підґрунтя. Твердження суду в ухвалах від 16.07.2025 року та від 15.10.2025 року не мають оцінки про винність обвинуваченого. Постановлені наприкінці судового розгляду, вони безумовно повинні були містити положення та вислови пов'язані вже з аналізом досліджених доказів. Однак за своїм змістом такий аналіз не є остаточним та тенденційним. Зазначені судові рішення лише є відповіддю суду, на клопотання захисника, коли обставини справи свідчать, що оглядовості водія очевидно не перешкоджали будь-які перешкоди, оскільки він рухався у крайній лівій смузі для руху. Вільність погляду та відсутність штучних перешкод зафіксована як слідчим так і фотофіксацією зі сторони ОСОБА_3 . Дерева у цій частині автодороги не ростуть і сонце світило як того вимагає природа.
4.27.У Іммануїла Канта в його основній філософській праці ми можемо побачити наступне: «Явища дають, звичайно, багато випадків для встановлення правила, згідно з яким щось зазвичай відбувається, проте вони ніколи не доводять, що наслідки випливають з необхідністю; тому синтез причини та дії має таку достойність, яку ніяк не можна висловити емпірично: вона полягає в тому, що дія не просто приєднується до причини, а сама є причиною і випливає з неї»3.
4.28.Іншими словами, не все що нам відомо, і що підлягає перевірці, по-перше можливо з необхідністю оцінити як таке, що доведене безумовно з необхідністю; по-друге, не кожний випадок можливо емпірично перевірити.
4.29.Суд уважно вислухав обвинуваченого, разом з тим будь-яких доказів його слів (щодо іншого відеозапису ДТП, або існування перешкоди) матеріали провадження не містять. І жодною зі сторін не представлено. Стороною захисту окрім усних заперечень у формі софізмів, переконливих тверджень також не надано. Це свого роду логіка видимості, у вигляді софістичного мистецтва надавати своєму незнанню або іноді помилковому погляду вид істини, наслідуючи ґрунтовний метод, що позначався як логіка, і користуючись її топікою для прикриття будь-яких порожніх тверджень.
4.30.Відповідно висновок суду ґрунтується виключно на тих доказах, які представлені сторонами. Іншого висновку, за результатом аналізу та синтезу доказів, ніж про винність обвинуваченого зробити неможливо. Відповідно відповідь на питання про винність ОСОБА_3 об'єктивно випливає з аналізу вищевикладених фактів і обставин, які встановлені за допомогою належних та допустимих доказів.
5.Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.
5.1.Обставин які пом'якшують покарання обвинуваченого не встановлено.
5.2.Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого судом під час судового розгляду також не встановлено.
6.Мотиви призначення покарання.
6.1.Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 і встановлюючи ступінь його вини у вказаному злочині, суд дає оцінку не окремому вчинку обвинуваченого, а і його особистості, наскільки вона проявилася у злочинних діях, наскільки він має нахили до скоєння правопорушень. Окрім того, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, характер, мотиви та обставини вчиненого злочину, а також відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
6.2.Судом встановлено, що ОСОБА_3 знаходиться у віці 61 року, одружений. Має двох повнолітніх дітей, які проживають окремо. Має середньо - спеціальну освіту. В теперішній час не працює, є пенсіонером. Є також інвалідом ІІ групи. Раніше не судимий. Відомостей про притягнення обвинуваченого до адміністративної відповідальності, під час судового розгляду прокурором не надано. Має водійський стаж - 42 роки. Зі слів не притягувався до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху.
6.3.Встановлено, що транспортний засіб - вантажний сідловий тягач «MAN 19.422», р.н. НОМЕР_1 належить особисто ОСОБА_3 . Він також був зареєстрований як фізична особа підприємець.
6.4.Даючи оцінку доводам обвинуваченого, його висловлюванням, висновкам щодо дорожньо-транспортної пригоди, суд вважає, що обвинувачений імпульсивно та емоційно намагається показати власну правову позицію, яка повністю не узгоджується з наявними у провадженні доказами. Так, він стверджує, що існував відеозапис, на якому набагато краще був зафіксований факт ДТП. Натомість про такий відеозапис під час досудового розслідування нікому нічого не відомо. Слідчий такого відеозапису не бачив і не мав в розпорядженні. Жодний учасник провадження так само не чув про такий відеозапис. Тобто очевидно, що правова позиція обвинуваченого в цьому контексті неспроможна.
6.5.Щодо існування перешкоди для оглядовості з місця водія, суд вважає, що жодної перешкоди під час розгляду провадження у суді встановлено не було. Навпаки, за наявним відеозаписом (за допомогою технічних засобів) можливо побачити, що видимість як загальна так і конкретна з робочого місця водія вантажівки - не обмежена.
6.6.Відсутність витримки, відсутність культури спілкування під час судових засідань, на фоні відсутності будь-яких доказів на користь обвинуваченого свідчать про не розуміння характеру порушення та наслідків від власних дій ОСОБА_3 для третіх осіб. Поведінка обвинуваченого направлена на те, щоб показати упередженість поліції при розслідуванні провадження, недбалість поліції під час проведення огляду місця події та свідоме порушення велосипедистом ряду норм Правил дорожнього руху, які і перебувають безпосередньо у причинно наслідковому зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди. Однак, до власних дій, водій ОСОБА_3 не застосовує критичне мислення, лише обмежується емоційними грубими висловлюваннями та прокльонами учасників провадження.
6.7.Неодноразово суд проводив думку про те, що «Ні від кого не можна вимагати, щоб він не робив помилок, але можна вимагати щоб кожен, хто зробив помилку, негайно в ній зізнавався і її виправляв ...»4. Саме завдяки такому правилу можливо відчути в суспільстві справедливе ставлення один до одного та почувати себе в безпеці, навіть при умові неумисного порушення правил іншою людиною, оскільки не тільки існуючи державні інституції здатні забезпечити охорону прав та законних інтересів але і винна особа самостійно буде намагатись залагодити свою вину перед винним. Тільки такий порядок речей здатний зберегти суспільні відносини від руйнації.
6.8.Справді, в житті кожного бувають помилки. Не помиляється лише той, хто нічого не робить. Іноді помилки можуть призводити в тому числі до суспільно небезпечних наслідків. Однак у кожному такому випадку, потрібно занадто самокритично оцінити свої дії. Відсутність такої критичної самооцінки, дуже часто призводить до створення нових подій у житті, які так само або навіть ще більше призводять до порушення певних встановлених у суспільстві правил.
6.9.Відповідно призначаючи покарання обвинуваченому, суд виходить з того, що останній жодних розумних висновків щодо своєї суспільно небезпечної поведінки не зробив, обставини події викривляє до неймовірності, оскільки доказів такого розвитку подій, які описує ОСОБА_3 - не існує. Дії іншого учасника події трактує виключно у вигідних для себе обставинах, не бажаючи самокритично оцінити наявні докази.
6.10.Суд не погоджується з прокурором щодо виду та строку покарання, який просив призначити його у виді позбавлення волі на строк 5 років, оскільки вважає, що незважаючи на встановлені порушення з боку обвинуваченого, частково вина лежить і на потерпілому. Відповідно для врівноваження інтересів сторін, буде більш справедливим призначення покарання у вигляді позбавлення волі на мінімальний строк. При цьому суд виходить як з обставин правопорушення, так і з загальної характеристики обвинуваченого, який притягується до кримінальної відповідальності вперше та має вже поважний вік і певні захворювання, завдяки яким має інвалідність ІІ групи.
6.11.На фоні вказаного покарання, суд вважає, що підстав для застосування ст. 75 КК - не має, оскільки як зазначено вище у вироку, особистість обвинуваченого, його свідомо-помилкове ставлення до встановлених порушень закону, не розуміння наслідків від власних дій, не відшкодування завданої шкоди потерпілому, не дає можливості суду зробити висновок, що обвинувачений заслуговує на можливість виправлення без відбуття реального покарання. Дане покарання суд вважає, як необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і таким, яке буде слугувати попередженням вчиненню нових правопорушень, так і справедливим, оскільки буде відповідати не критичній поведінці останнього щодо суспільно небезпечних наслідків своїх дій.
6.12.Одночасно суд вважає за необхідне застосувати до обвинуваченого додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами на максимальний строк.
7.Підстави для задоволення цивільного позову.
7.1.При вирішенні цивільного позову позивачів ОСОБА_14 та ОСОБА_6 , суд керується вимогами Кримінально-процесуального Кодексу України і Цивільного кодексу України.
7.2.Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК України. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, КПК України не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства / ч. 5 ст. 128 КПК/.
7.3.Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках /ч. 1 ст. 13 ЦПК/.
7.4.Цивільний позов позивачів ОСОБА_14 (дружина загиблого) та ОСОБА_6 (донька загиблого) про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 моральної шкоди суд вважає необхідним задовольнити частково, з наступних підстав.
7.5.Так, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренда тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, що здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого /ч. ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК/.
7.6.У даному провадженні завдання матеріальної шкоди позивачами не доводилось. Натомість судом встановлений причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача (обвинуваченого) ОСОБА_3 та наслідком у вигляді смерті велосипедиста ОСОБА_8 . Докази дослідженні під час судового розгляду доводять саме такий розвиток подій.
7.7.Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
7.8.Суд визначає розмір грошового відшкодування моральної шкоди відповідно до вимог ст. 23 ЦК України, залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань позивачів, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування суд враховує вимоги розумності і справедливості.
7.9.В судовому засіданні встановлено, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди дружині загиблого ОСОБА_14 та доньці ОСОБА_6 заподіяна моральна шкода неправомірними діями обвинуваченого ОСОБА_3 . Так, в зв'язку із втратою рідної людини, позивачі зазнали фізичних та душевних страждань. Ступінь близькості дружини і доньки безумовно можливо визначити лише опосередковано. Однак мінімальних доводів позивачів у даній справі достатньо задля думки про те, що втрата чоловіка та батька для них стало непоправною втратою. Зміна способу і форми життя, а також певного порядку спілкування у колі сім'ї, позначились на змісті їх буття в умовах без чоловіка та батька. Навіть при умові мінімальних споріднених відносин, не можна не врахувати втрату близької людини у несподіваних умовах. Дискомфорт, незрозуміла тривога, короткочасні розлади сну, все це супроводжує стан життя позивачів. Приймання заспокійливих препаратів для умиротворення стресових спогадів, є також формою зміни повсякденного життя.
7.10.Суд вважає, що смерть людини не можливо оцінити в грошовому еквіваленті. А тому будь-яка грошова сума зможе лише частково компенсувати моральні страждання людини.
7.11.Розмір грошового стягнення моральної шкоди позивачам ОСОБА_14 та ОСОБА_6 суд встановлює у сумі 300 000 гривен (кожному позивачу) і таким чином позов в частині стягнення моральної шкоди задовольняє частково. Вказані суми моральної шкоди підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь кожного позивача (по 300 000 гривень кожному позивачу), з підстав викладених вище у вироку суду і є достатньою та об'єктивною, для компенсації страждань позивачів.
7.12.Вирішуючи питання витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує положення ч. 1 ст. 37 ЦПК, відповідно до якої за загальним правилом такі витрати несуть сторони.
7.13.Позивачі заявили, що загальна сума витрат на правничу допомогу складає 13 000 гривень. Вказані витрати включали підготовку цивільного позову, збір доказів, подачі позову до суду.
7.14.Обсяг виконаної роботи та заявленої суми на двох позивачів, на думку суду є співмірним і узгоджуються між собою, як адекватна плата за послугу. При цьому судом врахована складність справи, об'єм виконаної адвокатом роботи, витраченим адвокатом часом, обсягом послуг і виконаних робіт. Ціна позову та значення справи для позивачів судом також оцінені на предмет розумності та співмірності.
7.15.При цьому суд враховує, що сторона захисту не ставила під сумнів витрати, які понесла сторона позивачів на професійну правничу допомога. Оскільки обов'язок доведення неспівмірності витрат, покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, а такого клопотання заявлено стороною захисту не було, суд приймає рішення про задоволення таких вимог позивачів без застережень.
8.Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, яким керувався суд.
8.1.Запобіжний захід обвинуваченому до набрання вироком законної сили суд вважає за необхідне обрати, у вигляді домашнього арешту. Вказаний запобіжний захід на думку суду зможе забезпечити поведінку обвинуваченого, до набрання вироком суду законної сили. Вид та розмір покарання не вимагають більш суворого заходу забезпечення кримінального провадження. Прокурор не наполягав на застосування до обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вирком суду законної сили у вигляді тримання під вартою. Окрім того, при всіх наявних особливостях особистості обвинуваченого, його віку (61 рік), стану здоров'я - є інвалідом ІІ групи, а також поведінки (завжди з'являвся до суду), підстав ставити під сумнів виконання вироку в частині призначеного покарання не має.
8.2.Питання щодо скасування арешту майна, суд приймає на підставі ч. 4 ст. 174 КПК, відповідно до якої, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. У даному випадку, оскільки судом задоволений цивільний позов, на майно обвинуваченого може бути накладено стягнення, відповідно для скасування арешту майна з сідлового тягача «MAN 19.422», р.н. НОМЕР_1 , з напівпричепом «KOGEL SN24P» р.н. НОМЕР_2 підстав - немає.
8.3.Речовий доказ - транспортний засіб, сідловий тягач «MAN 19.422», р.н. НОМЕР_1 , з напівпричепом «KOGEL SN24P» р.н. НОМЕР_2 необхідно залишити під обтяженням у вигляді арешту майна, з наступних підстав. Оскільки транспортний засіб під час досудового розслідування повернутий власнику - обвинуваченому ОСОБА_3 під відповідальне зберігання, до виконання вироку по суті зазначений транспортний засіб, відповідно до ч. 5 ст. 100 КПК необхідно тимчасово залишити у власності обвинуваченого, так само під відповідальним зберіганням з попередження особи про кримінальну відповідальність за незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт /ч. 1 ст. 388 КК/. Після відшкодування завданої шкоди можливо повернутись до питання скасування арешту майна.
8.4.Речовий доказ - велосипед «Україна», відповідно до п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК необхідно повернути законному власнику потерпілій ОСОБА_14 .
8.5.Процесуальні витрати по кримінальному провадженню, які пов'язанні з залученням експертів, відповідно до ст. ст. 118, 122, 126 КПК України, належить покласти на обвинуваченого.
8.6.Ухвалюючи вирок, суд керується ст. ст. 370, 373, 374 КПК.
1.1.Визнати ОСОБА_3 винним у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 (три) роки, з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
1.2.Початок строку відбуття покарання у вигляді позбавлення волі обвинуваченому ОСОБА_3 обчислювати з моменту затримання обвинуваченого.
1.3.Затримати обвинуваченого ОСОБА_3 після набрання законної сили вироком суду.
1.4.До набрання законної сили вироком суду, застосувати до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, із забороною обвинуваченому залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , у певний період доби, а саме з 21 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин.
1.5.Роз'яснити обвинуваченому обов'язок, щодо заборони залишати вказане житло у період доби, а саме з 21 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин.
1.6.Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 обов'язки строком на 60 (шістдесят) днів, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК:
1) прибувати до суду за викликом.
2)не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає /м. Одеса/, без дозволу суду.
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
1.7.Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_3 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
1.8.Контроль за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом покласти на співробітників відділу поліції № 1 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області.
1.9.Цивільний позов ОСОБА_14 та ОСОБА_6 - задовольнити частково.
1.10.Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_14 300 000 (триста тисяч) гривень моральної шкоди та 6500 (шість тисяч п'ятсот) гривень на професійну правничу допомогу.
1.11.Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 300 000 (триста тисяч) гривень моральної шкоди та 6500 (шість тисяч п'ятсот) гривень на професійну правничу допомогу.
1.12.Арешт майна, який накладений ухвалою слідчого судді Хаджибейського (Малиновського) районного суду міста Одеси 02.07.2021 року, а саме з: 1) Транспортного засобу сідлового тягача «MAN 19.422», р.н. НОМЕР_1 , з напівпричепом «KOGEL SN24P» р.н. НОМЕР_2 - залишити без змін.
1.13.Речовий доказ по кримінальному провадженні: 1) транспортний засіб сідлового тягача «MAN 19.422», р.н. НОМЕР_1 , з напівпричепом «KOGEL SN24P» р.н. НОМЕР_2 - тимчасово залишити у власника (володільця) ОСОБА_3 . Попередити ОСОБА_3 , у володінні якого знаходиться зазначене майно про кримінальну відповідальність за незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт, передбачене ст. 388 КК.
1.14.Речовий доказ - велосипед «Україна» - повернути законному власнику потерпілій ОСОБА_14 .
1.15.Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у загальній сумі 12 613 (дванадцять тисяч шістсот тринадцять) гривень 30 копійок.
1.16.Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК, якщо таку скаргу не було подано.
1.17.В частині застосованого запобіжного заходу (домашній арешт), вирок суду відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 534 КПК підлягає негайному виконанню, до набрання законної сили вироком.
1.18.Апеляційна скарга на вирок суду, може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
1.19.Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору та не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
С У Д Д Я: ОСОБА_1
[1]Ганс Гросс (австрійський юрист, основоположник криміналістики), «Керівництво для судових слідчих як система криміналістики» 1908 р. Ч. 1 на 487 стр., Нове видавництво М. 2002 р., С. 24.
3 Іммануїл Кант, «Критика чистого розуму» 1781 р., І.Трансцендентне вчення про принципи; Частина друга. Трансцендентна логіка. Аналітика понять. Глава друга. Про дедукцію чистих раціональних понять. Розділ перший. Збірник Творів в 6 Томах, Том 3 на 742 стор., Видавництво «Думка» 1965 р., С. 186.
4 Ганс Гросс (австрійський юрист, основоположник криміналістики), «Керівництво для судових слідчих як система криміналістики» 1908 р. Ч. 1 на 487 стр., Нове видавництво М. 2002 р., С. 24.