Справа № 298/1537/25
Номер провадження 1-кс/298/247/25
13 листопада 2025 року с-ще Великий Березний
Слідчий суддя Великоберезнянського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання начальника Великоберезнянського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_4 , про накладення арешту в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025072030000116 від 26.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України,
встановив:
До Великоберезнянського районного суду Закарпатської області надійшло клопотання начальника Великоберезнянського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_4 , про накладення арешту в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №4202507203000116 від 26.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України.
З матеріалів клопотання встановлено, що ВП №2 Ужгородським РУП ГУНП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено 26.09.2025 до ЄРДР за №420250720300000116, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України.
Як ідеться у клопотанні, згідно з матеріалами досудового розслідування встановлено, що громадяни ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою між собою, на території Ужгородського району у період воєнного стану, з метою незаконного отримання прибутку на постійній основі, здійснюють незаконні рубки деревини на території Ужгородського надлісництва філії Карпатського лісового офісу, а надалі збувають лісопродукцію на території Закарпатської області.
Так, 31 жовтня 2025 року начальником Великоберезнянського відділу Ужгородської окружної прокуратури проведено огляд самозалісненої території на землях Дубриницько-Малоберезнянської територіальної громади (с. Чорноголова, Ужгородського району, Закарпатської області), що межує з кварталом 40 виділом 1 Білоберезівського лісництва Ужгородського надлісництва філії «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України» за GPS координатами Google maps 48.876007, 22.579031, під час якого виявлено та вилучено: транспортний засіб ГАЗ-66, державний номер НОМЕР_1 , ключ та деревину породи бук об'ємом близько 2 склодометри, бензопилу «Штиль-125» оранжевого кольору, яка використовувалася під час незаконної порубки.
Встановлено, що зазначеним транспортним засобом громадянин ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснював незаконне перевезення деревини, здобутої злочинним шляхом.
03.11.2025 вилучені предмети визнано речовими доказами у межах кримінального провадження.
Посилаючись на положення статей 84, 98, 100, 170-172 КПК України, у клопотанні йдеться про те, що вилучене майно має безпосередній доказовий зв'язок із кримінальним правопорушенням і підлягає арешту як речовий доказ.
Зважаючи на наведене, прокурор просив накласти арешт на у кримінальному провадженні № 42025072030000116 від 26.09.2025 на вилучене під час огляду 31.10.2025 у с. Чорноголова Ужгородського району Закарпатської області майно, а саме:
- транспортний засіб ГАЗ-66, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- ключ від транспортного засобу;
- деревину породи бук об'ємом близько 2 склодометри;
- бензопилу «Штиль -125» оранжевого кольору, що використовувалась під час незаконної рубки деревини.
В судовому засіданні, призначеному до розгляду на 13.11.2025, прокурор ОСОБА_3 подане клопотання підтримала, просила таке задовольнити з підстав, наведених у такому клопотанні.
Викликати власника майна, на котре прокурор просить накласти арешт у даному кримінальному провадженні, не представилось за можливе у зв'язку з відсутністю у матеріалах клопотання засобів його зв'язку.
Дослідивши матеріали клопотання про арешт майна, слідчий суддя дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Положеннями ч. 1 ст. 170 КПК України визначається, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
В силу ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, і збереження речових доказів, при цьому арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Згідно зі ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказ у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт накладається у випадках, передбачених пунктами 3,4 частини другої ст. 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої ст. 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися й у клопотанні слідчого, дізнавача, чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Обов'язок ініціатора клопотання довести обставини, що вказують на вчинення кримінального правопорушення; правову підставу для арешту майна; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності відповідає завданням кримінального провадження, то що слідує із вимог ч. 5 ст. 132, ст. 171 КПК України та відповідає передбаченим ст. ст. 7, 22, 26 КПК України принципам змагальності та диспозитивності.
З матеріалів даного провадження вбачається, що клопотання прокурора подано без дотримання вказаних вимог, оскільки всупереч вимогам ст. 132 КПК України, прокурор не вказав і не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні.
Вимоги щодо порядку розгляду клопотання про арешт майна передбачені ст. 172 КПК України. Зокрема, частина 1 вказаної статті передбачає, що таке клопотання розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Розглянувши подане клопотання, дослідивши долучені до нього копії документів та інші матеріали, якими прокурор обґрунтовує клопотання, слідчий суддя зазначає, що в порушення вимог пункту 3 ч. 2 ст. 171 КПК України та всупереч вказаним вимогам у клопотанні не зазначено засоби зв'язку власника майна, що позбавляє слідчого суддю можливості здійснити його виклик та розглянути вказане клопотання у відповідності до вимог ч. 1 ст. 172 КПК України не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю власника майна.
Як вбачається з матеріалів даного судового провадження, підозру у даному кримінальному провадженні нікому не оголошено.
За правилами ч. ч. 1 - 3 ст. 64-2 КПК України третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи. Третьою особою, щодо майна вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має права і обов'язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються арешту майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються арешту майна, отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом.
Беручи до уваги наведене, прокурору необхідно усунути недоліки поданого клопотання про арешт майна третіх осіб, зокрема, необхідно зазначити засоби зв'язку власника майнаОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для забезпечення можливості його участі у розгляді названого клопотання, задля його виклику згідно вимог ч. 1 ст. 172 КПК України.
Крім того, у порушення вимог п. 4 ч. 2 ст. 171 КПК до клопотання не долучено документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном, а саме - транспортним засобом ГАЗ-66, д.н.з. НОМЕР_1 , який, як ідеться у клопотанні, належить на праві власності ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ключем від транспортного засобу; бензопилою «Штиль-125» оранжевого кольору, що використовувалась під час незаконної рубки деревини.
Також, як вбачається з матеріалів клопотання, додані до такого документи не завірені належним чином, що позбавляє слідчого суддю можливості пересвідчитися в ідентичності цих документів, в той час, як інформація, що в них міститься, має суттєве значення під час розгляду клопотання цієї категорії та може істотно вплинути на висновки слідчого судді.
Відповідно до п. 8 гл. 10 розд. ІІ Правила організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджені наказом Міністерства юстиції від 18 червня 2015 року № 1000/5, копія набуває юридичної сили лише в разі її засвідчення в установленому порядку. Напис про засвідчення копії складається зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії.
З врахуванням викладеного, приходжу до висновку про повернення матеріалів клопотання прокурору для доопрацювання згідно ч. 3 ст. 172 КПК України.
Керуючись ст. ст. 170 - 175, 236, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
постановив:
Клопотання начальника Великоберезнянського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_4 про накладення арешту в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №4202507203000116 від 26.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, повернути прокурору для усунення недоліків.
Встановити строк в сімдесят дві години для усунення недоліків.
Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Повний текст ухвали складено 17.11.2025.
Слідчий суддя ОСОБА_1