Справа № 947/42933/25
Провадження № 2/947/7417/25
про залишення позову без руху та усунення недоліків
17.11.2025 року
суддя Київського районного суду м. Одеси Куриленко О.М., розглянувши матеріали справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради та Київської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання апартаментів житловим приміщенням та зобовязання вчинити певні дії,
14 листопада 2025 року засобами поштового зв'язку позивач звернувся з позовом, в якому просить ухвалити рішення, яким визнати апартаменти № НОМЕР_1 , загальною площею 129,1 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які були надані громадянину ОСОБА_1 та членам його родини ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за виданим Київською районною адміністрацією Одеської міської ради ордером на службове приміщення №2935 Серія КР від 29.12.22 - житловим приміщенням (квартирою); виключити апартаменти № НОМЕР_1 , загальною площею 129,1 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які були надані громадянину ОСОБА_1 та членам його родини ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за виданим Київською районною адміністрацією Одеської міської ради ордером на службове приміщення №2935 Серія КР від 29.12.22р. зі числа службових приміщень.
Вирішуючи питання про відкриття провадження по справі, суддею встановлено, що заяву подано з порушенням вимог цивільного процесуального законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 129 Конституції України одними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити: найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Позовна заява ОСОБА_1 не містить: відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
В порушення п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивачем не конкретизовано зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Також, в порушення вимог ч. 1 ст. 177 ЦПК України, позивачем не надано до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї для відповідачів.
Позивачем надано докази надсилання позовної заяви з додатками відповідачам, однак ці вимоги застосовується у разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет. Натомість позивач звернувся до суду засобами поштового зв'язку.
Згідно частини 1 статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
З поданої позовної заяви вбачається, що зазначені положення закону позивачем не виконані.
Конвенція у пункті 1 статті 6 закріпила право на справедливий судовий розгляд, відповідно до якого кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Доступ до суду є невід'ємним елементом права на справедливий судовий розгляд. ЄСПЛ неодноразово зазначав, що право на доступ до суду не є абсолютним і підлягає державному регулюванню, що допускається опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своїм характером закликає до врегулювання з боку держави, і це регулювання може варіюватися за часом і місцем відповідно до потреб і ресурсів суспільства й окремих осіб.
ЄСПЛ вважає необхідність сплати судових витрат легітимним обмеженням права на доступ до суду. Водночас розмір судових витрат у конкретній справі є істотним фактором, який дає змогу визначити, чи мала особа право на доступ до суду. Під час оцінки того, чи були дотримані вимоги доступу до суду у справах, які стосуються судових витрат, до уваги мають братися обставини конкретної справи, здатність заявника сплатити судові витрати, стадія, на якій перебуває провадження (рішення ЄСПЛ у справі «Paykar Yev Haghtanak Ltd v. Armenia», № 21638/03, 20 December 2007).
Водночас важливим моментом з точки зору гарантування доступу до суду та принципу правової визначеності є забезпечення єдності судової практики, зокрема практики застосування норм, які регулюють питання судових витрат.
Порядок сплати та розміри ставок судового збору встановлено Законом України «Про судовий збір».
У преамбулі цього Закону зазначено, що він визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до частини другоїстатті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою, ставка судового збору встановлюється у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 2 пункту 1).
Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
В даній позовній заяві позивачем об'єднано дві вимоги немайнового характеру, тому, відповідно, і судовий збір має бути сплачений за дві позовні вимоги.
Аналогічні правові висновки, викладені в постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.09.2023 р. у справі №758/5118/21.
В зазначеній постанові Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду зазначив про наступне та зробив такі висновки: «Ключовим моментом при визначенні кількості вимог немайнового характеру є питання про те, що слід розуміти під термінопоняттям «вимога'та чи слід враховувати при його визначенні суб'єктний склад правовідносин, зокрема кількість відповідачів у справі.
У теорії цивільного процесуального права під позовом розуміють матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, звернену через суд у встановленій законом процесуальній формі, про захист його невизнаних, оспорюваних або порушених прав, свобод або інтересів. Виокремлюють три елементи позову: предмет, підставу та зміст. Під предметом позову розуміють матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, звернену через суд та стосовно якої останній має ухвалити рішення. Під підставою позову розуміють ті обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги до відповідача. Під змістом прийнято розуміти спосіб судового захисту, за яким позивач звертається до суду.
Відповідно до частини першої статті 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об'єднало декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні.
Можливість пред'явлення кількох окремих позовів є одним з аргументів, який дозволяє виснувати, що у цій справі має місце не одна вимога, а кілька вимог щодо різних відповідачів. І із цим пов'язаний і другий аргумент, який випливає із можливості подачі окремих позовів, а саме, якщо б позивач подавав окремі позови про виселення, то мав би сплатити судовий збір за кожний із них.
Водночас, ані ЦПК України, ані Закон України «Про судовий збір» не містять норм, які б дозволяли зробити висновок, що законодавець хоче встановити більш сприятливі наслідки у вигляді сплати судового збору у меншому розмірі для випадків, коли позивач об'єднує вимоги до кількох відповідачів в одному позові. Навпаки, підкреслюється, що судовий збір має бути сплачений за кожну немайнову вимогу окремо, якщо заявлено декілька немайнових вимог (абзац 2 частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір»). У разі протилежного тлумачення має місце одна вимога про усунення перешкод у здійсненні права власності щодо чотирьох відповідачів, то це матиме наслідком наступне: у ситуації, коли позивач звертається до суду одразу до всіх відповідачів, він має сплатити судовий збір у меншому розмірі, аніж у випадку, якщо позови будуть пред'явлені окремо щодо різних співвідповідачів. Поряд із цим, національне законодавство не містить жодних інших випадків, коли б пільги щодо сплати судового збору пов'язувалися б із об'єднанням або роз'єднанням позовних вимог.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що з точки зору забезпечення правової визначеності для осіб, що опинилися в аналогічних правових ситуаціях, доцільно виходити зі сталості підходів та вважати самостійними вимоги щодо кожного із відповідачів».
Відповідно до частини другоїстатті 416 ЦПК України у постанові палати, Об'єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об'єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об'єднаної палати, Великої Палати.
У зазначеній вище справі Об'єднана палата Касаційного цивільного суду зробила наступні висновки: У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. До позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці. Норми ЦПК України, Закону України «Про судовий збір» не містять норм, які б дозволяли зробити висновок, що законодавець хоче встановити більш сприятливі наслідки у вигляді сплати судового збору у меншому розмірі для випадків, коли позивач об'єднує вимоги до кількох відповідачів в одному позові.
А тому, позивачу слід усунути вищевикладені недоліки та надати до суду документальні підтвердження щодо сплати судового збору у повному розмірі, задля дотриманням всіх вказаних вимог закону.
Таким чином, позивачу необхідно сплатити судовий збір відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» у розмірі 2422,40 (1211,20*2) гривень за наступними реквізитами:
Отримувач коштів: ГУК в Од.обл./Київський р-н/22030101
Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37607526
Банк отримувача Казначейство України (ЕАП)
Код банку отримувача (МФО) 899998
Рахунок отримувача UA758999980313171206000015756
Код класифікації доходів бюджету 22030101.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких-не допустити судовий процес у безладний рух. Право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, вимога суду про усунення недоліків заяви не є порушенням права на справедливий судовий захист.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175, 177 ЦПК України, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача та надає йому строк на усунення недоліків.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (ч. 3 ст. 185 ЦПК України).
За таких обставин, позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу достатній час для усунення вищезазначених недоліків шляхом оформлення позовної заяви з дотриманням вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України.
Враховуючи викладене вище та керуючись ст. ст.4, 19, 58-62, 174-177, 185, 258-261 ЦПК України суддя,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради та Київської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання апартаментів житловим приміщенням та зобовязання вчинити певні дії, - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків - п'ять днів з дня отримання копії даної ухвали.
Попередити, що у разі невиконання вимог суду у вказаний строк, заява буде вважатись неподаною та повернута позивачу.
Ухвала в апеляційному порядку оскарженню не підлягає.
Суддя Куриленко О. М.