Справа № 947/12309/24
Провадження № 2/947/270/25
04.11.2025 року
Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Бескровного Я.В. при секретарі Кондратенко Ю.Д. розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за первісним позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, -
встановив :
ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 у якому просив суд в порядку поділу спільного майна подружжя, визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та визнати за ними право власності на вказану квартиру по частині за кожним.
Позов вмотивовано тим, що шлюб між сторонами розірвано, подальше спільне життя неможливе. За час шлюбу сторонами за спільні кошти було набуто квартиру АДРЕСА_1 , яка оформлена на ОСОБА_2 , а тому посилаючись на норми статей 60,63,68-71 СК України просив позов задовольнити.
Представник ОСОБА_2 - адвокат Долгов В.М. 06.09.2024 подав до суду зустрічний позов, з врахуванням уточнень якого, просив суд визнати об'єктом спільної сумісної власності боргові зобов'язання ОСОБА_2 за договором позики, укладеним між його довірителькою та ОСОБА_3 20.03.2017р., спільним борговим зобов'язанням подружжя та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 21500 доларів США, що еквівалентно 882790 грн.; визнати автомобіль Hyundai Elantra 2008 року випуску номерний знак НОМЕР_1 № куз. НОМЕР_2 спільним майном подружжя та залишити його у власності ОСОБА_1 і стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію частини вартості автомобілю Hyundai Elantra 2008 року випуску номерний знак НОМЕР_1 № куз. НОМЕР_2 у сумі 4500 доларів США; визнати кухонний гарнітур, кухонну плиту та піч вбудовану спільним майном подружжя ОСОБА_4 , залишити їх у власності ОСОБА_1 і стягнути компенсацію на користь ОСОБА_2 у сумі 72248,34 грн. та судові витрати.
Зустрічний позов вмотивовано тим, що не все майно, яке було заявлено у первісному позові підлягало розподілу, а також те, що наявний у ОСОБА_2 борг, який слід також розподілити між сторонами.
Ухвалою суду зустрічний позов прийнято до провадження з первісним.
Представник ОСОБА_1 адвокат Сікора Н.Є. первісний позов підтримала, проти задоволення зустрічного позову заперечувала.
Представник ОСОБА_2 адвокат Долгов В.М. зустрічний позов підтримав, проти задоволення первісного позову заперечував.
Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 03.09.2015 сторони зареєстрували шлюб, який рішенням Київського районного суду м.Одеси від 23.01.2024 у справі №947/35809/23 було розірвано.
Під час шлюбу між сторонами, рішенням №4/135 від 06.07.2017 виконавчим органом ОК «Костанді 162» було надано дозвіл на відчуження ОСОБА_5 паю сплаченого у повному обсязі у розмірі 493000 грн. за квартиру АДРЕСА_2 - ОСОБА_2 . Це рішення було затверджене загальними зборами ОК «Костанді 162».
Між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 06.07.2017 було укладено Договір купівлі-продажу паю, сплаченого до ОК «Костанді 162», за яким остання купила пай вартістю 493000 грн., згідно рішення виконавчого органу кооперативу від 06.07.2017 №4/135.
23.05.2018 було внесено зміни до рішення №4/135 від 06.07.2017, згідно яких загальна площа квартири склала 49,7 кв.м. та зазначено адресу квартири - АДРЕСА_3 .
За актом прийому-передачі від 23.05.2018 ТОВ «Цивільжитлобуд» передало ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 , право власності на яку 29.05.2018 було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.25).
У вказану квартиру під час шлюбу між сторонами, ними було придбано та встановлені кухонний гарнітур, кухонна плита та піч вбудована Electrolux EMM17007ОX.
Також судом встановлено, що у період шлюбу сторони придбали автомобіль Hyundai Elantra 2008 року випуску номерний знак НОМЕР_1 № куз. НОМЕР_2 , який зареєстровано та який фактично перебуває у користування позивача за первісним позовом.
Згідно Висновку експерта №2543-34-25 від 13.08.2025 ринкова вартість автомобілю Hyundai Elantra 2008 року випуску номерний знак НОМЕР_1 на час проведення експертизи становить 194867 грн.
Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте у результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Згідно ст.334ч.4 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно з ч. 1 ст. 69 цього Кодексу дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Частинами першою, п'ятою статті 70 СК України визначено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Частиною першою статті 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до положень частини першої статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Таким чином, вказаний автомобілі є неподільною річчю, на підставі ст.60 та 63 СК України є об'єктом спільної часткової власності позивача та відповідача у рівних частках, і позивач має право на поділ майна подружжя.
Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України.
Відповідно до вимог ст.81ч.1 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, доводи позивача за первісним позовом суд знаходить обґрунтованими, оскільки його право, передбачене ст.70 ч.1 СК України, презюмується, і вважає за необхідне захистити це право, визнавши квартиру АДРЕСА_1 спільним майном подружжя, і визнавши за сторонами право власності на неї по частці за кожним.
Суд також вважає, доводи позивачки за зустрічним позовом в частині спору щодо автомобілю, обґрунтованими, оскільки її право, передбачене ст.70 ч.1 СК України, також презюмується, і вважає за необхідне захистити це право, визнавши спірний автомобіль спільним майном подружжя, і визнавши за ОСОБА_1 право власності на нього, з стягненням з останнього на користь ОСОБА_2 компенсації вартості його частки, вартість якої підтверджена висновком експерта №№2543-34-25 від 13.08.2025 у сумі 97433,50 грн. (194867 грн. / 2).
Таким чином первісний позов підлягає повному задоволенню, а зустрічний позов - частковому.
Щодо інших вимог за зустрічним позовом, суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з такого.
ОСОБА_2 та її представник просили визнати кухонний гарнітур, кухонну плиту та піч вбудовану, які перебувають у спірній квартирі, спільним майном подружжя ОСОБА_4 , залишити їх у власності ОСОБА_1 і стягнути компенсацію на користь ОСОБА_2 у сумі 72248,34 грн.
Суд зазначає, що оскільки вказані предмети спору перебувають у спірній квартирі, є невід'ємною частиною кухні, і суд визнає право на квартиру АДРЕСА_1 спільною власністю сторін та визнає за ними право власності на вказану квартиру по частині за кожним, а отже не знаходить підстав для визнання на них права власності за ОСОБА_1 із стягненням компенсації на користь іншої сторони, а тому у задоволенні позову у цій частині суд відмовляє.
Крім цього, ОСОБА_2 та її представник просиливизнати об'єктом спільної сумісної власності боргові зобов'язання ОСОБА_2 за договором позики, укладеним між його довірителькою та ОСОБА_3 20.03.2017р., спільним борговим зобов'язанням подружжя та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 21500 доларів США, що еквівалентно 882790 грн.
Згідно ст.82ч.4 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Суд встановив, що під час розгляду цієї справи, було ініційовано спір щодо боргу ОСОБА_2 , і рішенням Київського районного суду м.Одеси у справі №947/18073/24 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, стягнуто з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 борг у сумі 1775818,30 грн. та судові витрати.
Під час розгляду зазначеної справи клопотань про залучення ОСОБА_1 третьої особою представник ОСОБА_2 - адвокат Долгов В.М. не заявляв.
Представник ОСОБА_1 адвокат Сікора Н.Є. посилалася на те, що її довіритель згоди на написання розписки ОСОБА_2 та отримання нею у борг грошей не давав і не знав про таке.
Маючи на меті оспорювання боргової розписки від 20.03.2017, адвокат Сікора Н.Є. подала клопотання про призначення технічної експертизи з постановкою питання про давність її написання.
Для вирішення питання про призначення експертизи, ухвалою суду від 31.01.2025 витребувано від ОСОБА_2 оригінал розписки від 20.03.2017р., яку надати суду сторона ОСОБА_2 відмовилася.
При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (частина друга статті 65 СК України).
Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово (частина третя статті 65 СК України).
Верховний Суд у постанові від 10.06.2021 у справі №501/2887/16 зазначив правову позицію, що для встановлення солідарного боргового обов'язку подружжя слід враховувати, щоб один із подружжя довів у суді, що другий з подружжя був обізнаний про розписку та не заперечував проти такої позики, а також суду необхідно встановити на підставі доказів, що позичені кошти були витрачені в інтересах сім'ї.
Таким чином, аналізуючи сукупність вказаних обставин суд вважає, що сторона ОСОБА_2 не звільняється від обов'язку доказування наявності боргу за борговою розпискою у цьому процесі, оскільки ОСОБА_1 не приймав участі у справі №947/18073/24, а враховуючи, що оригіналу боргової розписки від 20.03.2017 суду не надано, як не довоедено і наявності згоди ОСОБА_1 на отримання у борг ОСОБА_2 грошових коштів, то боргові зобов'язання ОСОБА_2 встановлені у рішенні суду від 12.11.2024 розподілу між подружжям ОСОБА_4 не підлягають, а є її особистими.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4-13, 76-89, 258-273 Цивільно-процесуального кодексу України, суд
Первісний позов задовольнити.
В порядку поділу спільного майна подружжя, визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та визнати за ними право власності на вказану квартиру по частині за кожним.
Зустрічний позов задовольнити частково.
Визнати автомобіль Hyundai Elantra 2008 року випуску номерний знак НОМЕР_1 № куз. НОМЕР_2 спільним майном подружжя ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та залишити його у власності ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_4 ) компенсацію частини вартості автомобілю Hyundai Elantra 2008 року випуску номерний знак НОМЕР_1 № куз. НОМЕР_2 у сумі 97433,50 грн.
У задоволенні зустрічного позову в іншій частині відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня її підписання. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Я. В. Бескровний