Справа № 626/2389/25
Провадження № 2/626/892/2025
Іменем України
17.11.2025 року м. Берестин Берестинський районний суд Харківської області
в складі: головуючої - судді Рибальченко І.Г.
за участі секретаря Скачко Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
До Берестинського районного суду Харківської області звернулося ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 3593225 від 16.04.2021 року в розмірі 23250,00 грн. та понесених судових витрат по справі.
В обґрунтування позову зазначено, що 16.04.2021 року між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 3593225, відповідно до умов якого відповідачу надано грошові кошти (фінансовий кредит) у розмірі 5000 грн. ТОВ "Мілоан" свої зобов'язання перед відповідачем виконав у повному обсязі, надавши йому, відповідно до п.1.1. Кредитного договору кредитні кошти. В свою чергу позичальник свої зобов'язання перед позичкодавцем не виконав.
23,07.2021 року між ТОВ "Мілоан" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал", відповідно до законодавства України, було укладено Договір відступлення прав вимоги №74-МЛ. Відповідно до умов даного договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ "Мілоан", в тому числі і до відповідача за кредитним договором, у зв'язку з чим позивачем відповідачу було направлено відповідну претензію.
Заборгованість ОСОБА_1 за даним кредитним договором становить 23250,00 грн, з яких: 5000,00 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту, 17250,00 грн прострочена заборгованість за відсотками, 1000,00 грн прострочена заборгованість за комісією.
На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язання і не погашає заборгованість за Договором, що є порушенням законних прав та інтересів ТОВ "ФК "Кредит-Капітал".
В судове засідання представник позивача не з'явився, однак подав до суду письмове клопотання про розгляд справи у відсутності представника позивача, заявлені позовні вимоги повністю підтримує та просить суд їх задовольнити, не заперечує проти винесення заочного рішення по справі.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, направила до суду заяву, в якій позовні вимоги визнала частково, заперечувала проти стягнення комісії. Судове засідання просила проводити за її відсутності.
Враховуючи неявку в судове засідання усіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до ТОВ "Мілоан" із анкетою-заявою на кредит № 3593225, про отримання кредиту у сумі 5000 грн. Згідно даних процесу оформлення та розгляду заяви № 3593225 від 16.04.2021 р. відбулося заповнення заяви, автоматична перевірка, перевірка у БКІ, скоринг, підтвердження зміни умов, підписання договору.
Між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 16.04.2021 було укладено Договір про споживчий кредит № 3593225, (індивідуальна частина), який ОСОБА_1 підписала одноразовим ідентифікатором F23714, предметом якого є споживчий кредит - грошові кошти які надаються позичальнику для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Сторони погодили істотні умови договору, зокрема суму кредиту: 5000,0 грн. (п. 1.2), строк кредитування: 30 днів з 16.04.2021 (п. 1.3), термін повернення кредиту та сплати комісії за надання кредиту і процентів за користування кредитом:16.05.2021 (п. 1.4). Комісія за надання кредиту: 1000,00 грн. (п. 1.5.1), проценти за користування кредитом: 2250,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2). стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом(п. 1.6). Згідно п. 2.1 Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
Додатком №1 до вказаного договору є графік платежів за договором про споживчий кредит № 3593225 від 16.04.2021 р., додатком 2 до вказаного договору є паспорт споживчого кредиту.
З копії платіжного доручення 43982386 від 16.04.2021 р. вбачається перерахування коштів від ТОВ "Мілоан" на рахунок відповідача в сумі 5000,00 грн. з призначенням платежу: кошти згідно договору № 3593225 .лм
23.07.2021 року між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" укладено договір відступлення прав вимог № 74-МЛ, за яким відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором № 3593225 від 16.04.2021 р., розмір заборгованості за яким склав 23250,00 грн., з яких:
- 5000,00грн. - залишок заборгованості за сумою кредиту;
- 17250,00 грн. залишок заборгованості за сумою відсотків;
- 1000 грн. залишок за комісією.
Позивачем було надіслано відповідачу письмову претензію про погашення кредитної заборгованості. Заходи досудового врегулювання спору проводились, але спір вирішено не було.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно ч. 3 ст. 10 ЗУ "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Факт укладення договору та досягнення згоди щодо його істотних умов відповідачем не заперечується.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання, а в ч.1 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Відповідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до п. 3.3.2 Договору про споживчий кредит № 3593225 Позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі, передбачені цим договором, у порядку, строки та терміни, передбачені п.п.1.1- 1.6 та п. 2.4 Договору.
Згідно п. 2.4.1 позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення, згідно п. 1.4 Договору. Завершення пільгового періоду не призводить до порушення строків (прострочення) виконання зобов'язання з повернення кредиту та сплати інших платежів. Закінчення поточного періоду призводить до порушення та прострочення виконання грошових зобов'язань позичальником та передбачає настання наслідків, обумовлених розділом 4, п.3.2.5, 3.2.6 Договору.
Пунктами 2.3.1- 2.3.2 пункту 2.3 Договору визначено порядок пролонгації строку кредиту на пільгових та стандартних (базових) умовах
Пунктами 2.2.1- 2.2.3 пункту 2.2 визначено порядок плати за кредитом: комісії та процентів за користування кредитом.
Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідокпередання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсягах і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства
Обставин, які б спростовували заявлені позовні вимоги та розрахунок заборгованості судом не встановлено, як видно із змісту позову, відповідач не виконує своїх зобов'язань по кредитному договору, заборгованість, яка виникла, добровільно не погашена, обґрунтованого заперечення щодо нарахованої суми заборгованості та відзиву на позов не надано.
ОСОБА_1 усунулася від виконання передбачених договором обов'язків та отримані кредитні кошти розмірі не повернула, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитом, відсотками, яка склала 23250,00 грн. та складається з:
- 5000,00 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту;
- 17250,00 грн. прострочена заборгованість за сумою відсотків;
- 1000 грн.- комісія.
Водночас, суд не може погодитися з законністю нарахування та стягнення комісії в сумі 1000,00 грн. виходячи з наступного.
Так, умовами п.1.5.1 кредитного договору передбачено, що комісія за надання кредиту 1000,00 грн. нараховується за ставкою 20.00 відсотків від суми кредиту одноразово.
Разом з тим, вказана комісійна винагорода є платою за послуги, що супроводжують кредит, а саме - за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок споживача, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача, що за своєю природою є дискримінаційним, суперечить моральним засадам суспільства, а тому є незаконним в силу вимог ч.5 ст.11, ч.1, 2, 5, 7 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів".
Наведений висновок суду узгоджується з правовими позиціями, викладеними в постановах Верховного Суду від 13 листопада 2019 року по справі №730/1100/15-ц, від 27 листопада 2019 року по справі №522/18855/16, від 19 лютого 2020 року по справі №756/8840/17-ц, які з огляду на вимоги ч.4 ст.263 ЦПК України підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.
На підставі викладеного, суд частково погоджується з заявленими позовними вимогами, наданим позивачем розрахунком заборгованості та вважає, що позовні вимоги слід задовольнити та стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" заборгованість за кредитним договором № 3593225 від 16.04.2021 року в розмірі 22250,0 грн.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Як передбачено у статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов'язаних з розглядом справи (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України) та становлять одну із складових судових витрат (частина перша статті 133 ЦПК України).
Відповідно до частини п'ятої статті 135 ЦПК України сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: (1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; (2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Приписами частини першої статті 26 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Згідно зі статтею 30 Закону № 5076-VІ гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 137 ЦПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою сьомою, дев'ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Так відповідно до статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Таким чином при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Судом встановлено, що 06.05.2025 року між ТОВ "ФК"Кредит-Капітал" в особі директора Ломідзе Д.В. та АО "Апологет" укладений Договір про надання правничої допомоги № 0605 (далі Договір). Відповідно до детального опису наданих послуг до акту №1089 від 23.06.2025 р., акту №1089 від 23.06.2025 року вбачається, що вартість витрат на надання професійної правничої допомоги складає 7000 гривень.
З огляду на те, що позовні вимоги задоволені частково, на підставі п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України витрати з надання професійної правничої допомоги підлягають розподілу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 6698,92 грн.
Разом з тим, оцінюючи обґрунтованість заяви представника відповідача в контексті положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, об'єктивно необхідним на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, суд доходить висновку, що заявлена позивачем сума в розмірі 23250,00 грн є необґрунтованою, оскільки не відповідає критеріям співмірності заявленої до стягнення суми витрат на професійну правову допомогу позивача з реальним обсягом такої допомоги, часом, витраченим на надання таких послуг, та критерію реальності таких витрат.
Беручи до уваги категорію і складність справи, суму заявлених вимог, зважаючи, що справа є малозначною, розглянута судом у спрощеному позовному провадженні, враховуючи конкретні обставини справи, висновок суду про часткову обґрунтованість позовних вимог, обсяг підтверджених робіт, виконаних адвокатом, їх необхідність та доцільність, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд доходить висновку, що стягненню з відповідача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.
На підставіст. 141 ЦПК України, оскільки судом позов задоволений частково, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 2318,21 грн.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 15,16, 141, 268 ЦПК України; ст.ст. 512, 526, 612, 625, 629, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: в АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (код ЄДРПОУ 35234236, 79018 м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1 28 корпус, 3 поверх) суму заборгованості: за Кредитним договором № 3593225 від 16.04.2021 року в розмірі 22250 (двадцять дві тисячі двісті п'ятдест) гривень 00 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2318 (дві тисячі триста вісімнадцять) гривень 21 коп. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2000 (дві тисячі) гривень 00 коп., а всього 26568 (двадцять шість тисяч п'ятсот шістдесят вісім) гривень 21 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя
Берестинського районного суду І.Г.Рибальченко