Справа № 638/8692/25
Провадження № 2/638/4808/25
29 жовтня 2025 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Тимченка А.М.,
за участю секретаря судового засідання - Кондратюк І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю ««Фінансова компанія «Процент» в особі представника Руденка Костянтина Васильовича звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 58545,90 грн., з яких заборгованість за кредитом становить 6051,25 грн., заборгованість за нарахованими процентами за період з 04.04.2024 року по 04.04.2025 в сумі 52494,65 грн.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 04.04.2024 року між ТОВ "ФІНАНСОВАКОМПАНІЯ "ПРОЦЕНТ" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 9802, відповідно до якого відповідачу був наданий кредит в розмірі 7000 грн. 00 коп. строком на 365 днів (до 04.04.2025 року), шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ "Універсал-Банк" зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5 % від суми кредиту за кожен день користування (912,5 відсотків річних). Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://procent.com.ua та підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Позичальнику були надані грошові кошти, встановлений термін їх повернення. Однак відповідач не виконує покладені на нього зобов'язання, не повертає отримані грошові кошти у визначений договором строк. Через це утворилася заборгованість, яка до цього часу не погашена. Тому представник позивача звернувся до суду, просить суд постановити рішення, яким стягнути з відповідачки наявну заборгованість; стягнути судові витрати та витрати на професійну правничу допомогу.
Ухвалою суду від 02 липня 2025 року відкрито провадження у справі, справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
21.07.2025 від відповідача у справі надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позову заперечувала, зазначила, що дійсно нею 04.04.2025 отримано від ТОВ «ФК «Процент» споживчий кредит на суму 7000,00 грн., проте вона заперечує щодо стягнення відсотків за користування кредитом у розмірі 52494,65 грн. за ставкою 2,5 відсотки за кожен день користування, тобто 915,5 відсотки річних. Наводить, що відповідно до ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації ( понад 50 відсотків вартості продукції), у разі невиконання ним зобов'язань за договором, та зазначає, що нарахований позивачем розмір відсотків є непомірним тягарем для неї, оскільки вона є внутрішньо переміщеною особою та має на утриманні дитину-інваліда, допомога, яку вона отримує як ВПО є єдиним доходом для неї, кредит отримала для особистого використання. Також позивач згодна із позовними вимогами зі сплати заборгованості за тілом кредиту у сумі 6051,25 грн. та часткової сплати відсотків у розмірі 6051,25 грн., оскільки позивачем під час укладення договору не була перевірена їх кредитоспроможність, а отже вказані дії як її так і позивача призвели до того, що вказану суму заборгованості є непомірним фінасовим тягарем для неї, яку вона не в змозі погасити. Оскільки відповідач не є фахівцем в галузі фінасових та банківських знань, вона не в змозі оцінити ризики неповернення кредитуТакож просила зменшити витрати на правову допомогу.
25.07.2025 від представника позивача надійшла відповідь на відзив відповідно до якої зазначено, що укладення Відповідачем та позивачем кредитного договору № 9802 від 04.04.2024 року є правом, а не обов'язком відповідача, яке було реалізоване на власний розсуд, оскільки відповідач є вільною у своєму виборі. Відповідач не була обмежена у часі для ознайомлення як з умовами кредитування, так із положеннями договору. З часу укладення кредитного договору № 9802 від 04.04.2024, змін до договору не вносилося, підстав для проведення перерахування денної процентної ставки за договором немає. Також зазначив про безпідставну вимогу відповідача про зменшення суми витрат на правову допомогу. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник позивача не з'явився в судове засідання. Згідно до поданої заяви позов підтримує та просить справу розглядати без його участі.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справа була повідомлена вчасно та належним чином.
Судом встановлено фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до положень ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтями 4, 5 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Як встановлено в судовому засіданні, 04.04.2024 між ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПРОЦЕНТ" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 9802, відповідно до якого відповідачу був наданий кредит в розмірі 7000 грн. 00 коп. строком на 365 днів (до 904 квітнч 2025 року), шляхом переказу на його платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5 % від суми кредиту за кожен день користування.
Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://procent.com.ua та підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України "Про електронну комерцію".
Підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою Відповідача з умовами Кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з яким він ознайомився перед підписанням Кредитного договору та отриманням кредиту.
Зразок кредитного договору, Правила надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, затвердженими наказом директора ТОВ "ФК "Процент", викладені для загального доступу в мережі Інтернет на сайті https://procent.com.ua/uk/about_us.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Норми закону, які підлягають до урахування та застосування при постановленні рішення.
Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Положеннями ст.ст. 76-81 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтями 526, 527 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином, у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.
Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Відповідачем не заперечується факт укладення кредитного договору № 9802 від 04.04.2024 між нею та ТОВ «ФК «Процент», на тих умовах, що в ньому викладені, а також не заперечується неповернення кредиту на встановлених у договорі умовах.
Судом встановлено, що відповідач порушуючи умови договору, свої зобов'язання в частині погашення заборгованості за кредитом належним чином не виконував. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань, заборгованість відповідача за кредитним договором по нарахованих та не сплачених процентах станом на 28.04.2025 року становить:
- 6051,25 грн. - заборгованість за кредитом;
- 52494 грн 65 коп. заборгованість за нарахованими процентами за період 04 квітня 2024 року по 04 травня 2025 року, що нараховані відповідно до п. 1.2. Кредитного договору за ставкою 2,5 % за кожен день користування кредитом (912,5% річних) та Графіку платежів.
За таких умов суд прийшов до переконання, що відповідач фактично отримані та використані кошти в добровільному порядку в повному обсязі ТОВ "ФК "Процент" не повернув, відсотки за користування кредитними коштами не сплатив, що призвело до виникнення заборгованості, яка підлягає стягненню в повному обсязі.
Щодо незгоди відповідача із нарахованою сумою процентів у розмірі 52494, 65 грн, суд виходить із такого.
Згідно ст.ст. 509, 525 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями статей 526, 527 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
За змістом смт. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.ст. 626, 627 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ст.ст. 1046, 1047 ЦК України).
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ст. 1048 ЦК України).
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ст. 1049 ЦК України).
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
За змістом ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.
Відповідно до матеріалів справи, згідно із положенями ст. 1056-1 ЦУ України фіксована процентна ставка за договором № 9802 від 04.04.2025 є незмінною протягом усього строку дії кредитного договору, зміни до зазначеного кредитного договору з моменту його укладання ті підписання відповідачем, не вносились.
У даній справі між сторонами виник спір щодо повернення позичальником виданих сум кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами, при цьому сторона позивача вважає, що відповідач має повернути суми основного боргу за договором кредиту і сплатити відсотки нараховані протягом 365 днів від дня укладення договору, оскільки зі свого боку позивач виконав всі умови за договором № 9802 від 04.04.2025, а сторона відповідача стверджує, що станом на момент укладення договору позивачем не було перевірено кредитоспроможність відповідача, встановлена денна процентна ставка 2,5 % (що становить 912,5 % річних), була і є для неї завеликою, у зв'язку з чим не погоджується із розміром нарахованих процентів за договором.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ст.ст. 628, 629, 631 ЦК України).
Відповідно до прийнятого 22.11.2023 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) (далі по тексту Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп.6 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. При цьому, згідно п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5 % (до 22.04.2024 включно); - протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно).
Відповідно до п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом. Пунктом 9 частини першої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що у договорі про споживчий кредит зазначається денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов'язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит.
Таким чином, за договорами про споживчий кредит, які укладатимуться зі споживачами після набрання чинності Законом № 3498-IX, в тому числі строк кредитування за якими триватиме після 21.08.2024, денна процента ставка повинна розраховуватися на дату укладення договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених саме на дату укладання такого договору. При цьому, денна процента ставка залишається незмінною протягом усього строку кредитування за договором про споживчий кредит за умови, що до нього не вносилися зміни щодо складових показників, які застосовуються для обчислення денної процентної ставки (строку кредитування, загальних витрат за споживчим кредитом та загального розміру кредиту).
Відповідно до частини третьої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки має базуватися на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені у договорі.
Відповідно до ч.1 та ч. 3 ст. 653 ЦК України, у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
Таким чином, у разі внесення змін до Кредитного договору в частині складових показників, які застосовуються для обчислення денної процентної ставки (строку кредитування, загальних витрат за споживчим кредитом та загального розміру кредиту), необхідно здійснювати розрахунок денної процентної ставки з урахуванням вимог Закону України «Про споживче кредитування» щодо максимального розміру денної процентної ставки, визначеного на день внесення таких змін до Кредитного договору.
Як встановлено судом, до кредитного договору № 9802 від 04.04.2025, що укладений з Відповідачем, зміни не вносились (додаткові договори щодо продовження строку дії та інших умов не укладались), а отже підстав для перерахунку денної процентної ставки немає.
Оскільки під час укладання кредитного договору відповідач ОСОБА_1 була ознайомлена із порядком і умовами кредитування, правами і обов'язками сторін за договором, погодилася на встановлений розмір кредиту - 7000,00 грн. та встановлену денну процентну ставку у розмірі 2,5 % (912,5 % річних) та отримала іншу інформацію, необхідну для укладення договору, що засвідчила власним електронним підписом, а отже реалізувала на власний розсуд своє право у виборі контрагента за договором кредитування та погодилась на запропоновані умови кредитування, враховуючи відсутність змін до кредитного договору, суд вважає обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з ОСОБА_1 за Кредитним договором заборгованості, яка станом на 28.04.2025 року становить: - 6051,25 грн. - заборгованість за кредитом; - 52494,65 грн. - заборгованість за нарахованими процентами за період з 04.04.2024 року по 04.04.2025 року, що нараховані відповідно до п. 1.2. Кредитного договору за ставкою 2,5 % за кожен день користування кредитом (912,5% річних) та Графіку платежів, та не вбачає підстав для зменшення розміру процентів за кредитним договором.
Щодо судових витрат суд зазначає наступне.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні достовірно встановлено, що відповідач порушив умови договору, що призвело до виникнення заборгованості.
Суд погоджується з доводами представника позивача, якими обґрунтовуються позовні вимоги. За наведеного у суду наявні підстави для прийняття рішення про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованих коштів.
За змістом ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Понесення позивачем судових витрат на правову допомогу підтверджується: договором № 03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03 червня 2024 року між ТОВ "ФК "ПРОЦЕНТ" (як замовник) та ФОП ОСОБА_2 (як виконавець), актом приймання-передачі від 03 червня 2024 р. наданих послуг № 18 до Договору № 03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03 червня 2024 року; витягом з реєстру № 1 до акту приймання передачі наданих послуг № 18 до Договору № 03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03 червня 2024 року; платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 1937 від 28.02.2025року. Відповідно до вказаних документів розмір витрат позивача на правову допомогу становить 10000 грн.
З вищевказаного витягу з реєстру № 1 до акту приймання-передачі наданих послуг № 18 від 28.02.2025 року вбачається, що вартість виконаних робіт, а саме: підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за договором № 9802 від 04.04.2024 та клопотання про витребування доказів становить 9000 грн; підготовка адвокатського запиту про витребування доказів становить 1000,00 грн.
За п. 1.1 договору в рамках цього договору Виконавець зобов'язується надати замовнику юридичні послуги, в тому числі і зі складання позовних заяв, запитів, представництва інтересів замовника.
Також в п.п. 3.1, 3.4 договору №03/06/2024 від 04.04.2024 про надання юридичних послуг зазначено, що вартість послуг адвоката становить 9000 грн. за складання позовної заяви та 1000 грн. за складання та надсилання адвокатського запиту. Замовник оплачує адвокату послуги шляхом перерахунку на банківський рахунок виконавця протягом 30 банківських днів з моменту підписання відповідного Акту наданих послуг.
До позовної заяви додано платіжне доручення про сплату витрат на правничу допомогу.
Однак, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат суд приймає до уваги норми ч. ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Як вбачається із Акту приймання передачі наданих послуг до Договору про надання юридичних послуг, послуги, які надавалися адвокатом складаються з підготовки позовної заяви та складання адвокатського запиту про витребування доказів. При цьому в даному акті зазначено 10 осіб, щодо яких вчинялись такі дії, тобто адвокатом одночасно вчинялись тотожні дії щодо значного кола осіб боржників з аналогічних правовідносин в категорії справ, які не є складними.
Враховуючи наведене, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній справі не є співмірним з складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, вважає, що витрати на правничу допомогу мають складати 5000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені позивачем судові витрати по справі по сплаті судового збору в розмірі 2422 грн. 40 коп. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 89, 141, 259, 263-265, 280 - 284 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» заборгованість за кредитним договором № 9802 від 04.04.2024 в сумі 58545 (п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот сорок п'ять) грн. 90 коп., яка складається з 6051, 25 грн. - заборгованість за кредитом, 52494, 65 грн. - заборгованість за нарахованим процентами, судовий збір в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп.,
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення складено 29.10.2025.
Позивач: ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» (код ЄДРПОУ 41466388, бульвар Вацлава Гавела, 48, м. Київ, 03124).
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ).
Суддя А.М.Тимченко