справа № 619/6221/21
провадження № 1-кп/619/73/25
іменем України
17 листопада 2025 року,
м. Дергачі,
Дергачівський районний суд Харківської області
у складі: головуючого судді - ОСОБА_1
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №62021170020000361 від 02.08.2021 за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с-ще Вільшани Дергачівського району Харківської області, з вищою освітою, одруженого, має на утриманні доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , поліцейський, офіцер громади сектору взаємодії з громадою ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.
Сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_5
захисник - ОСОБА_6
обвинувачений - ОСОБА_3 .
Формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним.
Органом досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачується у складанні службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, вчинене за попередньою змовою групою осіб, тобто злочині, передбаченому ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, за таких обставин.
Так, ОСОБА_3 наказом Головного Управління Національної поліції в Харківській області від 03.03.2021 № 150 о/с переміщений на посаду оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції № З Харківського районного управління поліції № 3 ГУНП в Харківській області. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», правоохоронні органи - органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, ІНФОРМАЦІЯ_4 , органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції. У відповідності до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 6 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до вимог ст. 7 Закону України «Про Національну поліцію» під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації. Статтею 8 Закону України «Про національну поліцію» передбачено, що поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Згідно із п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та присяги поліцейського, професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини. Частиною 1 статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Таким чином, ОСОБА_3 , обіймаючи зазначену посаду, має статус службової особи, оскільки постійно здійснює функції представника влади - працівника правоохоронного органу.
Проте, ОСОБА_3 , у порушення вищевказаних вимог закону, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою підвищення особистих показників праці, діючи умисно та протиправно, зі злочинним умислом, направленим на складання службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, для подальшого їх використання у службових цілях, вчинив кримінальне правопорушення при наступних обставинах.
Так, у квітні 2021 року, більш точна дата та час в ході досудового розслідування не встановлені, ОСОБА_3 , будучи працівником правоохоронного органу, обіймаючи посаду оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 3 ГУНП в Харківській області, маючи спеціальне звання капітана поліції, здійснюючи оперативне супроводження кримінального провадження № 12021221230000077 від 16.08.2021, з метою отримання слідчим, що здійснює досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні, у ІНФОРМАЦІЯ_5 ухвали про надання дозволу на проведення обшуку та подальшого проведення обшуку у громадянина ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_3 , вирішив скласти завідомо неправдивий офіційний документ, а саме: протокол допиту свідка. При цьому ОСОБА_3 розумів, що складений ним завідомо неправдивий офіційний документ - протокол допиту свідка, має юридично значущий характер, підтверджені цим протоколом факти та події здатні спричинити спотворені наслідки правового характеру у вигляді можливості звернення до суду з клопотанням про надання дозволу на проведення обшуку, подальшого його задоволення та отримання відповідної ухвали суду. При цьому ОСОБА_3 складено протокол допиту у якості свідка ОСОБА_8 , який раніше неодноразово засуджений та веде антисоціальний спосіб життя і з яким він знайомий особисто, так як у 2020 році затримував ОСОБА_8 за вчинення крадіжки.
У подальшому, ОСОБА_3 , діючи за попередньою змовою в групі з невстановленою особою, перебуваючи у невстановленому під час досудового розслідування місці, виконуючи доручення слідчого № 149 від 14.04.2021 та у відповідності до ст. 40, ч. 2 ст. 41 КПК України, користуючись повноваженнями слідчого, достовірно знаючи порядок проведення допиту свідка та оформлення відповідного протоколу, 14.04.2021 склав завідомо неправдивий офіційний документ, а саме: протокол допиту свідка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , достовірно знаючи, що внесені ним особисто до вказаного документу відомості не відповідають дійсності.
При цьому невстановлена особа, діючи за вказівкою ОСОБА_3 , виконала підписи та рукописний текст від імені ОСОБА_9 , а ОСОБА_3 , діючи без згоди та відома останнього, заповнив бланк протоколу допиту свідка ОСОБА_9 та власноручно підписав його.
Відповідно до висновку судової почеркознавчої експертизи № СЕ-19/121- 21/18075-ПЧ, підписи від імені ОСОБА_8 у протоколі допиту свідка від 14.04.2021, виконані не ОСОБА_8 , а іншою особою. Рукописний запис «Протокол с моих слов записано верно» у протоколі допиту свідка від 14.04.2021 виконаний не ОСОБА_8 , а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_3 у рядку «Допитав:» протоколу допиту свідка від 14.04.2021, виконаний ОСОБА_3 . Рукописні записи у рядку «По суті поставлених запитань повідомляю:» протоколу допиту свідка від 14.04.2021, виконані ОСОБА_3 .
Надалі ОСОБА_3 , на виконання доручення, передав вказаний протокол допиту свідка слідчому, який не будучи обізнаним про злочинні наміри ОСОБА_3 , використав вказаний протокол допиту, як додаток до матеріалів, якими обґрунтував необхідність проведення обшуку у громадянина ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_3 та отримав ухвалу ІНФОРМАЦІЯ_7 , якою було надано дозвіл на проведення обшуку за вказаною адресою.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину не визнав повністю та пояснив, що 14.04.2021 за дорученням слідчого ОСОБА_10 виїхав у с-ще Слатине з метою перевірки відомостей, що ОСОБА_7 , який живе на вул. Шахтарській може зберігати зброю. На вулиці зустрів ОСОБА_8 , якого знав як мешканця селища, оскільки виїжджав раніше на вчинену ним крадіжку, який повідомив, що бачив як з будинку АДРЕСА_3 вийшов чоловік і здійснював постріли. ОСОБА_11 на вулиці після того, як надав пояснення власноручно підписав протокол допиту і сам назвав адресу свого проживання, яка і була занесена у протокол, указавши рукою на будинок, де часто збираються і пиячать. Він допитав ОСОБА_8 з приводу цих обставин і передав матеріали слідчому. У подальшому в рамках кримінального провадження у ОСОБА_7 був здійснений обшук та вилучена зброя, яка виявилася частково макетами, а частково - придатною для стрільби. У послідуючому слідчий ОСОБА_10 викликав ОСОБА_8 як свідка і допитував його у приміщенні відділу поліції, де останній дав такі ж самі свідчення, як і йому. З метою фальсифікації справи ОСОБА_8 допитали у порядку ст. 225 КПК України, що нібито у нього родичі на ТОТ і туди має намір виїхати, хоча ніяких родичів у нього там немає і ніколи не було. Крім того, підозра йому була пред'явлена за ч. 1 ст. 366 КК України і запобіжний захід обирався по цій же статті, а в обвинувальному акті з'явилася ч. 2 ст. 28 КК України. Крім того, матеріали кримінального провадження №12021221230000077 не у процесуальний спосіб опинилися у прокурора ОСОБА_5 . Підпис у протоколі ОСОБА_8 ставив власноручно у його присутності.
Підстави для виправдання обвинуваченого, мотиви, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
Частиною 3 ст. 373 КПК України встановлено, що обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
За змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень має суворо додержуватись принцип презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Внутрішнє переконання суду при оцінці доказів повинне ґрунтуватись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності. При цьому не повинна мати місце наперед визначена упередженість, тенденційність при оцінці доказів, впевненість у винності особи, діям якої дається оцінка, безпідставне, необґрунтоване відкидання доказів, які свідчать про невинуватість особи.
Згідно з вимогами ст. 91 КПК доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
При цьому обвинувальний вирок може бути ухвалено судом лише в тому випадку, коли вину обвинуваченої особи доведено поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, установлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин було вчинено і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Тобто, дотримуючись засад змагальності та виконуючи свій професійний обов'язок, передбачений ст. 92 КПК України, сторона обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Як установлено ст. 25 КПК України прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Крім того, саме на них законом покладається обов'язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, відповідно до ст.9 КПК України.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст. 91 КПК України покладається на прокурора.
Суд же відповідно до ст. 26 КПК України у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень.
Як передбачено ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, крім випадків, передбачених цією статтею.
Прокурор обґрунтовує пред'явлене обвинувачення такими доказами, які були безпосередньо досліджені у судовому засіданні:
-заявою ОСОБА_7 про вчинення злочину, за відомостями якоїпросить прийняти міри до працівників поліції ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області, які сфальсифікували матеріали кримінального провадження №12021221230000077 від 11.04.2021 за ч. 1 ст. 263 КК України;
- відомостями клопотання ст. слідчого СВ ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_10 про проведення обшуку від 15.04.2021 (т. 1 а.с. 35-36);
- відомостями протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.10.2024, складеному в присутності понятих, про те, що ОСОБА_8 впізнав на фотознімку під № 2 чоловіка на ім'я ОСОБА_12 , який вимагав від нього сказати, що протокол допиту від 14.04.2021 він підписував власноручно та викладені у ньому свідчення відповідають дійсності (т. 1 а.с. 69-72);
- висновком експерта №СЕ-19/121-21/18075-ПЧ від 30.09.2021, за відомостями якого підписи від імені ОСОБА_8 у протоколі допиту свідка від 14.04.2021, виконані не ОСОБА_8 , а іншою особою. Рукописний запис «Протокол с моих слов записан верно» у протоколі допиту свідка від 14.04.2021 виконаний не ОСОБА_8 , а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_3 у рядку «Допитав:» протоколу допиту свідка від 14.04.2021, виконаний ОСОБА_3 . Рукописні записи у рядку «По суті поставлених запитань повідомляю:» протоколу допиту свідка від 14.04.2021, виконані ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 92-101);
- висновком експерта №СЕ-19/121-21/24827-ПЧ від 20.12.2021, за відомостями якого встановити чи виконані підписи від імені ОСОБА_8 у протоколі допиту свідка від 14.04.2021 ОСОБА_3 або іншою особою не виявилося можливим. Встановити чи виконаний рукописний запис «Протокол с моих слов записан верно» у протоколі допиту свідка від 14.04.2021 ОСОБА_3 або іншою особою не виявилося можливим (т. 1 а.с. 109-114);
-показаннями у судовому засіданні свідка ОСОБА_8 , який за клопотанням прокурора допитаний двічі, про те, що він проживає в с-щі Слатине Харківського району Харківської області. ОСОБА_7 особисто не знає, підтвердив, що у протоколі 14.04.2021 підпис належить йому, який ставив добровільно. Він орендував будинок у районі проживання ОСОБА_7 і чув, що хтось стріляв, а потім викликали поліцію та його запросили як свідка. У протоколі допиту, який надав йому ОСОБА_3 він розписувався. Тиск на нього ніхто не чинив. Зазначив, що у нього завжди різний почерк. Коли його привезли у ДБР, то все написали за нього, а він тільки ставив підписи, не читаючи. До нього приїздив адвокат ОСОБА_13 та працівник ІНФОРМАЦІЯ_8 і цікавилися ОСОБА_3 та оскільки він перебував на обліку як умовно засуджений, йому сказали, що він у розшуку і буде взятий під варту. Потім привезли його в кафе, де купили пляшку горілки і дали 300,00 грн, щоб він щось казав проти ОСОБА_3 . На поясненнях від 16.06.2021, які містяться в т. 1 на а.с. 19, підпис не його і він там підпис не ставив і почерк не його, таких пояснень він не давав, а за написання нібито від його імені таких пояснень адвокат ОСОБА_13 дав йому гроші. ОСОБА_3 ніколи йому не погрожував, нічого підписувати не заставляв. У приміщенні ДБР на Південному вокзалі все писали слідчі і для того, щоб його допитав слідчий суддя, йому сказали, що я нібито він має виїхати на непідконтрольну Україні територію, хоча у нього там нікого не має і ніколи не було з родичів чи знайомих. Сьогодні його привезли до суду працівники ІНФОРМАЦІЯ_9 і сказали дати показання проти ОСОБА_3 . Після приїзду адвоката до нього приїздили працівники ДБР і брали вдома зразки підпису. Протокол допиту як свідка 03.08.2021 він підписав біля квартири у селищі Слатине, протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками йому винесли у коридорі ДБР, він його підписав без присутності понятих. Будь-яких родичів на непідконтрольній Україні території у нього немає, заяву 19.10.2021 (т. 1 а.с. 221) його змусив написати слідчий ДБР, пояснивши, що так треба. У протоколі допиту як свідка від 14.04.2021 (т. 2 а.с. 29) підпис схожий на його, а фраза «Протокол с моих слов записано верно» написана не його почерком. На вулиці, де він орендував будинок (адресу він не пам'ятає) він підписав ОСОБА_3 протокол, де всі підписи його та підтвердив всі показання, які в ньому викладені, пояснивши, що саме такі показання він давав ОСОБА_3 в селищі Слатине добровільно без примусу у його присутності все було написано і ним підписано, де ОСОБА_3 питав його про сусіда, який стріляв;
-показаннями у судовому засіданні свідка ОСОБА_7 про те, що на АДРЕСА_3 у його помешканні відбувся обшук, де шукали зброю. На стінах будинку у нього висіли макети зброї для краси, які були вилучені та відправлені на експертизу. У подальшому ці макети йому повернули як непридатні до використання. Зброї у нього ніколи не було і він ніколи не стріляв. Дозволу на використання зброї у нього також не було, ОСОБА_8 він не знає і ніколи не чув про нього, по вул. Шахтарській ОСОБА_8 ніколи не жив. Його адвокат ОСОБА_13 після обшуку почав власне розслідування і сказав, що його рукою від імені свідків написані заяви. ОСОБА_13 приїжджав з ОСОБА_14 (його кум), він допомагав їм у райвідділі, був позаштатним співробітником ІНФОРМАЦІЯ_10 ;
-показаннями у судовому засіданні свідка ОСОБА_15 про те, що в 2021 році він жив в АДРЕСА_4 жила жінка з донькою і чоловіків він там не бачив. ОСОБА_11 не знає і ніколи про нього не чув. ОСОБА_7 знає як односельця, який жив на паралельній вулиці. Про зберігання ОСОБА_16 зброї йому нічого не відомо. ОСОБА_3 не знає.
Дослідивши, проаналізувавши та оцінивши всі надані сторонами докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку щодо відсутності у діях обвинуваченого ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, з огляду на таке.
Суб'єктивна сторона службового підроблення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, характеризується лише прямим умислом, бо винний діє завідомо, тобто усвідомлює неправдивий характер тих відомостей, що вносяться ним до офіційних документів, або усвідомлює, що документ, який він видає, повністю чи частково не відповідає дійсності (є неправдивим), а отже обов'язковою умовою є усвідомлення обвинуваченим неправдивого характеру таких відомостей.
Об'єктивна сторона службового підроблення полягає у перекрученні істини в офіційному документі, вчиненому службовою особою з використанням свого службового становища. Такий злочин виявляється тільки в активній поведінці службової особи і може бути вчинений однією з декількох альтернативних передбачених у ч. 1 ст. 366 КК України дій: а) внесення до документу неправдивих відомостей; б) інше підроблення документів; в) складання неправдивих документів; г) видача неправдивих документів.
Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, а саме службового підроблення, є його предмет - офіційні документи.
Згідно з прим. до ст. 358 КК України під офіційним документом у цій статті та статтях 357 і 366 указаного Кодексу слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв'язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.
Офіційному документу як предмету злочину, передбаченого ст. 366 КК України, притаманні такі ознаки:
- документ має бути складено, видано чи посвідчено відповідною особою в межах її професійної чи службової компетенції за визначеною законом формою та з належними реквізитами;
- зафіксована в такому документі інформація повинна мати юридично значущий характер - підтверджені чи засвідчені нею конкретні події, явища або факти мають спричиняти чи бути здатними спричинити наслідки правового характеру у вигляді виникнення (реалізації), зміни або припинення певних прав та/або обов'язків.
Внесення до документів неправдивих відомостей означає включення інформації, яка цілком або частково не відповідає дійсності, до справжнього офіційного документа. Отже, у всіх цих ситуаціях зміст справжнього документа змінюється лише частково - частина відомостей в ньому відповідає дійсності, а частина має неправдивий характер. При цьому форма документа та всі його реквізити відповідають необхідним вимогам.
Згідно формулювання обвинувачення в обвинувальному акті ОСОБА_3 інкримінується саме складання завідомо неправдивого офіційного документа.
Складання неправдивих документів - це повне виготовлення документа, що містить інформацію, яка повністю або частково не відповідає дійсності. При цьому форма та реквізити документа відповідають необхідним вимогам.
Суд зазначає, що стороною обвинувачення не надано та судом на підставі належних, допустимих і достатніх доказів не встановлено того, що ОСОБА_3 склав завідомо неправдивий офіційний документ - протокол допиту свідка, що містить інформацію, яка повністю або частково не відповідає дійсності та те, що він усвідомлював неправдивий характер тих відомостей, що вносяться ним до протоколу.
Разом із цим судом було досліджено матеріали кримінального провадження №12021221230000077 від 11.04.2021 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, за відомостями якого ОСОБА_17 звернувся до ВП № 3 ХРУП №3 ГУНП в в Харківській області з заявою, у якій повідомив, що просить прийняти заходи до мешканця АДРЕСА_3 - ОСОБА_7 , який за вказаною адресою зберігає вогнепальну зброю (а.с. 7). Зазначена особа була допитана як свідок 13.04.2021 слідчим ОСОБА_18 (а.с. 8-11) та пояснив, що він приїхав до ОСОБА_7 з метою ремонту свого автомобіля та побачив у гаражі, як той збирає пістолет та, побачивши його, одразу накрив ганчіркою пістолет. На столі лежали мастила та приладдя для чистки зброї, а також декілька патронів, після чого він поїхав додому. ОСОБА_8 , як свідок, 14.04.2021 надав о/у СКП ВП №3 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_3 , показання про те, що бачив, як чоловік, що займається ремонтом автомобілів та мешкає по АДРЕСА_3 виходив на город та робив декілька пострілів у бік лугу. Від місцевих мешканців йому відомо, що у цього чоловіка є токарні станки, за допомогою яких він переробляє зброю у бойову (а.с. 21-22). Відповідно до ухвали слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області від 16.04.2021 надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_3 з метою відшукання та вилучення вогнепальної зброї та боєприпасів (а.с. 26-30), під час якого 17.04.2021 було виявлено та вилучено предмет ззовні схожий на рушницю системи «Мосіна» з маркуванням « НОМЕР_1 »; предмет ззовні схожий на двоствольну рушницю з маркуванням «GLBashinBrunschweig; предмет ззовні схожий на пістолет-кулемет системи «ППС-43» з маркуванням « НОМЕР_2 » без магазину; предмет ззовні схожий на пістолет-кулемет системи «ППШ» з маркуванням « НОМЕР_3 »; предмет ззовні схожий на револьвер під патрон типу «Флобера» з маркуванням « НОМЕР_4 »; предмет ззовні схожий на магазин від пістолета-кулемета системи «ППС-43» з 19-ма предметами ззовні схожими на будівельні патрони; п'ять картонних коробок з маркуванням «МПУ-1А» в кожній знаходиться по 30 предметів ззовні схожих на будівельні патрони, а також картонна коробка, у якій знаходиться 77 предметів ззовні схожих на будівельні патрони (а.с. 31-36). Крім того, ОСОБА_8 09.07.2021 був допитаний слідчим СВ ВП № 3 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області та в ході допиту підтвердив раніше надані ним ОСОБА_3 показання (а.с. 112-113). За висновком експерта №11289/11916-11922 від 11.08.2021 наданий на дослідження об'єкт «1» є макетом масо-габаритним (ММГ) 7,62 мм радянської гвинтівки системи ОСОБА_19 зразка 1891/1930 рр., із основними та додатковими маркувальними позначеннями «КІЖ А 7257». ММГ гвинтівки до категорії «вогнепальної зброї» не належить і до стрільби не придатний. ММГ гвинтівки виготовлений промисловим способом. Наданий на дослідження об'єкт «2» є макетом масо-габаритним (ММГ) 7,62 мм пістолета-кулемета системи ОСОБА_20 зразка 1941 року із серією та заводським номером» ВК 8055». ММГ пістолета-кулемета до категорії «вогнепальної зброї» не належить і до стрільби не придатний. ММГ пістолета-кулемета виготовлений промисловим способом. Об'єкт «З» є зразком вихолощеної зброї, а саме пристроєм для подачі звукових сигналів та імітації стрільби за допомогою холостих патронів калібру 10х31 мм моделі «PPs43-PL-0» із серією і номером «MR-8729». Він виготовлений промисловим способом і до категорії «вогнепальної зброї» не належить. У наданому на дослідження стані він працездатний і до стрільби холостими патронами відповідного калібру придатний. Із досліджуваного зразка вихолощеної зброї можливе здійснення пострілів будівельно-монтажними патронами типу МПУ, у юність тому числі і наданими на дослідження будівельно-монтажними патронами, які до категорії «бойових припасів» не належать. Об'єкт «4» є магазином до 7,62 мм пістолетів-кулеметів ППС-43 та до іноземних копій цього пістолета-кулемета. Об'єкт «5» є німецькою мисливською двоствольною рушницею 16-го калібру, яка була виготовлена або німецьким майстром G.L. Rasch, або у його майстерні, розташованій у м. Брауншвейг, Німеччина. Надана рушниця належить до категорії «гладкоствольної вогнепальної зброї» і знаходиться у несправному стані. Через відсутність у брандтрубці зворотної пружини бойка стрільба із лівого ствола наданої рушниці виключається. Визначити придатність до стрільби правого ствола рушниці не представляється можливим по причинам, наведеним у дослідницькій частині висновку. Надана рушниця може датуватися другою половиною 19 сторіччя і представляти собою культурну, історичну, наукову чи іншу чинність. Рушниця була виготовлена кустарним (у майстерні) способом і відновлена саморобним способом. Об'єкт «6» є револьвером моделі «Гром» калібру 4,0 мм «Flobert» із серією та заводським номером «ХК ЯР 739», який до категорії «вогнепальної зброї» не належить. Револьвер виготовлений промисловим способом на підприємстві ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 »,він справний і для стрільби патронами кільцевого запалення калібру 4,0 мм «Flobert» придатний. Надані на дослідження патрони у кількості 246 шт. є будівельно- монтажними патронами типу МПУ, які за криміналістичною класифікацією до категорії «бойових припасів» не належать. Із наданих патронів 209 шт. патронів є будівельно-монтажними патронами марки МПУ-1А, які виготовлені на Луганському верстатобудівельному заводі, інші 37 шт. патронів є будівельно-монтажними патронами марки МПУ-2, вони виготовлені на ІНФОРМАЦІЯ_12 . Усі патрони виготовлені промисловим способом і придатні для використання за своїм цільовим призначенням (а.с. 152-172). Постановою старшого слідчого СВ ВП №3 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_10 від 25.09.2021 кримінальне провадження №12021221230000077 від 11.04.2021 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення (а.с. 175-176).
Викладене свідчить, що заявником у кримінальному провадженні №12021221230000077 від 11.04.2021 був ОСОБА_17 і саме його заява слугувала підставою для внесення відомостей до ЄРДР за ч. 1 ст. 263 КК України та проведення потім усіх необхідних слідчих (розшукових) дій, у т.ч. і обшуку. До того ж, під час обшуку у ОСОБА_7 було знайдено та вилучено предмети, ззовні схожі на зброю, проте після проведення експертизи було встановлено, що вилучена зброя не відноситься до вогнепальної зброї, у зв'язку з чим кримінальне провадження закрито.
У обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_3 , обіймаючи посаду оперуповноваженого ІНФОРМАЦІЯ_13 , з метою отримання слідчим, що здійснює досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні, у ІНФОРМАЦІЯ_5 ухвали про надання дозволу на проведення обшуку та подальшого проведення обшуку у громадянина ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_3 , вирішив скласти завідомо неправдивий офіційний документ, а саме: протокол допиту свідка.
За змістом ст. 41 КПК України оперативні підрозділи органів Національної поліції здійснюють слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого. Співробітники оперативних підрозділів не мають права здійснювати процесуальні дії у кримінальному провадженні за власною ініціативою або звертатися з клопотаннями до слідчого судді чи прокурора.
Так, ОСОБА_3 , як оперуповноважений, діяв за письмовим дорученням слідчого (№149 від 14.04.2021), яке міститься в матеріалах кримінального провадження №12021221230000077 від 11.04.2021 (а.с.24), з метою встановлення та допиту осіб, які є можливими свідками.
Крім того, ОСОБА_8 09.07.2021 був допитаний слідчим СВ ВП № 3 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_10 та в ході допиту підтвердив раніше надані ним ОСОБА_3 показання (к.п. №12021221230000077 від 11.04.2021а.с. 112-113), а факт його перебування у зазначений день у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 підтверджено довідкою начальника про те, що ОСОБА_8 згідно журналу обліку відвідувачів, перебував у період часу з 11год 47 хв по 12 год 15 хв. 09.07.2021 за адресою: АДРЕСА_5 ( т. 4 а.с. 217).
У ході судового розгляду свідок ОСОБА_8 підтвердив показання, які були надані ним оперуповноваженому ОСОБА_3 та слідчому ОСОБА_10 , підтвердив факт підписання особисто протоколу допиту, складеного ОСОБА_3 , де підпис ставив добровільно без будь-якого примусу.
Отже, відомості протоколу допиту свідка ОСОБА_8 від 14.04.2021 повністю відповідали дійсності і доказів, які б свідчили про неправдивість внесених до протоколу даних, прокурором не надано.
Наведене спростовує висновки органу досудового розслідування, а також твердження сторони обвинувачення під час судового розгляду про доведеність умислу ОСОБА_3 на складання завідомо неправдивого офіційного документа, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Щодо доводів захисника про недопустимість як доказу протоколу допиту свідка ОСОБА_8 у зв'язку з тим, що він отриманий не у процесуальний спосіб, так як прокурор ОСОБА_21 , погоджуючи клопотання про тимчасовий доступ до кримінального провадження №12021221230000077 від 11.04.2021, не входив у групу прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво у цьому кримінальному провадженні, та похідного від нього доказу, а саме висновку експерта №СЕ-19/121-21/18075-ПЧ від 30.09.2021, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 85 і 86 КПК України для того, щоб доказ мав юридичну силу, він повинен бути належним і допустимим.
Належність доказу передбачає, що він має безпосереднє відношення до справи і може служити підставою для встановлення фактів, які є важливими для вирішення справи.
Допустимість доказу означає, що доказ був отриманий законним шляхом, без порушення прав людини та основоположних свобод. У разі порушення цих прав доказ може бути визнаний недопустимим.
Згідно зі ст. 87 КПК України доказ може бути визнаний недопустимим лише у разі істотного порушення прав і свобод людини. Істотні порушення передбачають такі ситуації, як:
-проведення процесуальних дій без попереднього дозволу суду (наприклад, обшук чи проникнення до житла без ухвали суду);
-отримання доказів за допомогою катування або інших видів жорстокого поводження;
-порушення права на захист.
У разі встановлення істотного порушення суд має обґрунтувати, яке саме право було порушено та чому це порушення є настільки важливим, що воно зумовлює недопустимість доказу. Це принципова вимога, що вказує на те, що недопустимість доказу повинна бути результатом серйозних і невиправних порушень.
Подібного висновку також дійшов і Верховний Суд у постанові №455/844/16-к від 17жовтня 2023 року, зазначивши: «Вирішуючи на підставі ч. 1 ст. 87 КПК питання щодо допустимості доказу, який отриманий з істотним порушенням фундаментальних прав чи свобод людини, суд має обґрунтувати, яке саме фундаментальне право чи свобода особи були порушені, в чому саме полягає істотність такого порушення в тій мірі, що обумовлює недопустимість доказу, та за відповідності ситуації переліку критеріїв, наведених в ч. 2 ст. 87 КПК, послатись на конкретний пункт цієї норми».
ІНФОРМАЦІЯ_14 неодноразово звертав увагу на важливість правильного визначення допустимості доказів. Так, у низці справ суди встановлювали, що порушення процесуальних норм щодо отримання доказів не завжди є підставою для їх недопустимості
Згідно з практикою Верховного Суду порушення процесуальних норм не завжди призводять до недопустимості доказів, якщо ці порушення не є істотними. У такому випадку суд може врахувати порушення як обставину, що впливає на оцінку достовірності доказу, але не обов'язково тягне за собою його відхилення.
Практика Верховного Суду щодо оцінки доказів у кримінальному провадженні свідчить про високий рівень уваги до захисту прав людини в процесі збору доказів. Недопустимість доказів є крайнім заходом, що застосовується лише в разі серйозних порушень прав і свобод особи. При прийнятті рішення про допустимість доказів важливо оцінювати не тільки самі процесуальні порушення, але й їх сутність і вплив на права особи. Цей підхід дає змогу забезпечити баланс між ефективністю правосуддя та захистом прав осіб, що беруть участь у кримінальному процесі.
Відповідно до постанови від 04.08.2021 про групу прокурорів старшим групи призначено прокурора ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №62021170020000361 від 02.08.2021, у зв'язку з чим зазначений прокурор мав право погоджувати клопотання про доступ до матеріалів кримінального провадження №12021221230000077 від 11.04.2021 у цьому кримінальному провадженні.
Доводи сторони захисту про відсутність перекваліфікації дій обвинуваченого на ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України спростовуються наявністю постанови слідчого від 16.11.2021 про зміну кваліфікації кримінального правопорушення.
Будь-яких істотних порушень процесуальних норм при отриманні доказів у цьому кримінальному провадженні, які б були отримані з істотним порушенням фундаментальних прав чи свобод людини, судом не встановлено.
Відповідно приписів ч. 10 ст. 101 КПК України, висновок експерта не є обов'язковим для особи або органу, яка здійснює провадження, але незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку.
Надаючи оцінку висновку експерта №СЕ-19/121-21/18075-ПЧ від 30.09.2021, за відомостями якого «підписи від імені ОСОБА_8 у протоколі допиту свідка від 14.04.2021, виконані не ОСОБА_8 , а іншою особою. Рукописний запис «Протокол с моих слов записан верно» у протоколі допиту свідка від 14.04.2021 виконаний не ОСОБА_8 , а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_3 у рядку «Допитав:» протоколу допиту свідка від 14.04.2021, виконаний ОСОБА_3 . Рукописні записи у рядку «По суті поставлених запитань повідомляю:» протоколу допиту свідка від 14.04.2021, виконані ОСОБА_3 », суд зазначає, що у судовому засіданні ОСОБА_8 неодноразово підтвердив, що він особисто ставив підпис у протоколі допиту від 14.04.2021, водночас повідомив, що кожного разу у нього різний підпис.
При цьому суд враховує спосіб життя свідка ОСОБА_8 , його поведінку та надмірне вживання алкогольних напоїв, що робить почерк нерівним, тремтячим і нечітким через негативний вплив алкоголю на нервову систему та координацію рухів.
До того ж, а ні зазначений висновок експертизи, а ні висновок експерта №СЕ-19/121-21/24827-ПЧ від 20.12.2021, за відомостями якого «встановити чи виконані підписи від імені ОСОБА_8 у протоколі допиту свідка від 14.04.2021 ОСОБА_3 або іншою особою не виявилося можливим. Встановити чи виконаний рукописний запис «Протокол с моих слов записан верно» у протоколі допиту свідка від 14.04.2021 ОСОБА_3 або іншою особою не виявилося можливим» не встановлюють виконання підпису від імені ОСОБА_8 саме ОСОБА_3 .
Доводи прокурора про виготовлення протоколу з метою створення штучних доказів для забезпечення звернення слідчим із клопотанням до суду щодо проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_7 спростовуються матеріалами кримінального провадження №12021221230000077 від 11.04.2021 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, у рамках якого проведено необхідні процесуальні дії і, в т.ч., експертиза щодо дослідження вилучених в ході обшуку предметів ззовні схожих на зброю та патронів.
Суд зазначає, що виконання всіх необхідних процесуальних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні свідчить про те, що не було "штучного створення доказів", що є важливою ознакою, яка відрізняє законні дії від підроблення документів, відповідальність за яке передбачає стаття 366 КК України. Аргумент про належне проведення досудового розслідування, включно зі слідчими (розшуковими) діями, спростовує можливість вчинення службового підроблення, яке полягає у завідомо неправдивих діях або внесенні неправдивих відомостей до офіційних документів. Належне проведення всіх необхідних розшукових дій (наприклад, обшуків, виїмок, допитів, експертиз), що підтверджується матеріалами провадження, є доказом того, що всі докази були зібрані законним шляхом, а не були "створені штучно".
Щодо обвинувачення про вчинення ОСОБА_3 злочину у співучасті за попередньою змовою групою осіб, слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 28 КК України кримінальне правопорушення визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку кримінального правопорушення, домовилися про спільне його вчинення.
У даному випадку стороною обвинувачення не надано жодного доказу того, що ОСОБА_3 домовлявся з «невстановленою особою» про складання завідомо неправдивого протоколу допиту свідка ОСОБА_8 , враховуючи, що учасниками кримінального провадження є певне чітко визначене коло осіб.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа.
Однією з підстав ухвалення виправдувального вироку (п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК) є недоведеність вчинення кримінального правопорушення, в якому обвинувачується особа, тобто не доказано сам факт кримінального правопорушення. У наведеному пункті статті йдеться про відсутність фактичної підстави притягнення особи до кримінальної відповідальності - факту (події) вчинення кримінального правопорушення.
Недоведеність вчинення кримінального правопорушення, в якому обвинувачується особа, означає, що сторона обвинувачення не зуміла переконливо для суду всебічно, повно й неупереджено доказати або факт (подію) вчиненого кримінального правопорушення, або відсутність факту (події) кримінального правопорушення, про яке свого часу було помилково повідомлено правоохоронний орган як про діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність.
Отже, судом установлено, що із досліджених у судовому засіданні доказів, досудовим слідством та судовим розглядом не здобуто беззаперечних та переконливих доказів винуватості ОСОБА_3 у тому, що він, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою підвищення особистих показників праці, діючи умисно та протиправно, зі злочинним умислом, направленим на складання службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, для подальшого їх використання у службових цілях, а обсяг пред'явленого йому обвинувачення не знайшов свого підтвердження, тому суд дійшов висновку про виправдання останнього в зв'язку з тим, що не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується особа.
Відповідно до ст. 124 КПК України, витрати на проведення експертизи в даному кримінальному провадженні необхідно віднести за рахунок Державного бюджету України, у зв'язку з ухваленням судом виправдувального вироку.
Долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.
Відповідно до ухвали слідчого судді від 18.11.2021 щодо ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Частиною 1 ст. 203 КПК України передбачено, що ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження або винесення ухвали про скасування запобіжного заходу в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Враховуючи, що по справі ухвалюється виправдувальний вирок - запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання припиняє дію.
Керуючись ст. 367-371, 373,374 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_3 визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, та виправдати у зв'язку з недоведеністю, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому він обвинувачується.
Запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання щодо ОСОБА_3 скасувати внаслідок припинення його дії.
Витрати за проведення судово-почеркознавчих експертиз №СЕ-19/121-21/18075-ПЧ від 30.09.2021 в розмірі 6864,80 грн та №СЕ-19/121-21/24827-ПЧ від 20.12.2021 в розмірі 5491,84 грн віднести за рахунок держави.
Речові докази: копія витягу в ЄРДР № 12021221230000077 від 11.04.2021 на 1 аркуші; копія витягу в ЄРДР № 12021221230000077 від 11.04.2021 на 1 аркуші; копія доручення на проведення досудового розслідування на 1 аркуші; копія повідомлення про початок досудового розслідування від 11.04.2021 на 1 аркуші; копія рапорту від 10.04.2021 на 1 аркуші; копія рапорту від 10.04.2021 на 1 аркуші; копія заяви від імені ОСОБА_17 від 10.04.2021 на 1 аркуші; копія протоколу допиту свідка ОСОБА_17 від 13.04.2021 на 1 аркуші:; копія довідки з АРМОР на 1 аркуші; копія рапорту на 1 аркуші; копія запиту до КП ТІ « ІНФОРМАЦІЯ_15 » на 1 аркуші; Копія відповіді КП ТІ « ІНФОРМАЦІЯ_15 » на 1 аркуші; копія листа ІНФОРМАЦІЯ_16 на 1 аркуші; копія запиту до ІНФОРМАЦІЯ_16 на 1 аркуші; копія клопотання про проведення обшуку на 3 аркушах; оригінал протоколу допиту свідка ОСОБА_8 від 14.04.2021 на 1 аркуші; копія листа ІНФОРМАЦІЯ_16 на 1 аркуші; копія доручення на проведення слідчий (розшукових) дій у порядку ст. 40 КПК України на 1 аркуші; копія супровідного листа до ІНФОРМАЦІЯ_17 від 16.04.2021 на 1 аркуші; копія ухвали ІНФОРМАЦІЯ_17 від 16.04.2021 на 5 аркушах; оригінал протоколу обшуку від 17.04.2021 на 6 аркушах; оригінал протоколу допиту свідка ОСОБА_22 від 19.04.2021 на 1 аркуші; копія протоколу допиту свідка ОСОБА_23 від 18.04.2021 на 2 аркушах; копія клопотання про арешт майна від 19.04.2021 на 3 аркушах; копія висновку спеціаліста № 3984 від 21.05.2008 на 2 аркушах; копія висновку експертного дослідження № 1.2-052/18 від 11.05.2018 на 16 аркушах; копія супровідного листа до ІНФОРМАЦІЯ_17 від 19.04.2021 на 1 аркуші; копія клопотання про арешт майна від 19.04.2021 на 3 аркушах; копія супровідного листа від 21.04.2021 № 6086 на 1 аркуші; копія фіскального чеку на 1 аркуші; копія клопотання адвоката ОСОБА_24 з додатками на 4 аркушах; копія клопотання адвоката ОСОБА_24 з додатками на 3 аркушах; копія скарги адвоката ОСОБА_24 на 2 аркушах; копія акту про застосування службової собаки на 1 аркуші; копія заперечень на клопотання про арешт майна на 4 аркушах; копія ухвали ІНФОРМАЦІЯ_17 від 27.04.2021 у двох примірниках на 4 аркушах кожний; копія постанови про призначення судової балістичної експертизи на 3 аркушах; копія супровідного листа № 6707 від 05.05.2021 на 1 аркуші; копія супровідного листа № 57-38-21 від 11.06.2021 на 1 аркуші; копія ухвали ІНФОРМАЦІЯ_18 від 26.06.2021 на 1 аркуші; копія супровідного листа від 28.09.2021 на 1 аркуші; копія листа до ІНФОРМАЦІЯ_19 № 11438 від 29.07.2021 на 2 аркушах; копія постанови про закриття кримінального провадження від 30.06.2021 на 2 аркушах; постанова про скасування постанови про закриття кримінального провадження від 15.07.2021 з супровідним листом, усього на 3 аркушах; копія листа до ІНФОРМАЦІЯ_19 № 10841 від 21.07.2021 на 1 аркуші; копія заяви ОСОБА_7 від 27.07.202Із додатками усього на 2 аркушах; копія рапорту від 28.07.2021 на 1 аркуші; копія супровідного листа № 6707 від 05.05.2021 на 1 аркуші; копія листа до ІНФОРМАЦІЯ_19 на 1 аркуші, речовими доказами по кримінальному провадженню № 62021170020000361 від 02.08.2021 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбачених ч. 1 ст. 366 КК України; матеріали, подані 16.04.2021 ст. слідчим СВ ВП №3 ХРУП № З ГУНП в Харківській області ОСОБА_10 до ІНФОРМАЦІЯ_17 в обґрунтування клопотання на проведення обшуку по кримінальному провадженню № 12021221230000077, на підставі яких було постановлено ухвалу № 619/1870/21 справа № 1-кс/619/420/21 - залишити при матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя ОСОБА_1