Справа № 404/9894/25
Номер провадження 1-кс/404/4034/25
14 листопада 2025 року місто Кропивницький
Слідчий суддя Кіровського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 про скасування постанови слідчого від 10 жовтня 2025 року з приводу відмови вручити особі письмове повідомлення про підозру по кримінальному провадженню 12024121040000036 за ст. 145 КК України,
ОСОБА_3 звернулась до слідчого судді з вимогою скасувати постанову слідчої СВ ВП 2 Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області від 10 жовтня 2025 року щодо відмови вручити особі письмове повідомлення про підозру по кримінальному провадженню 12024121040000036 за ст. 145 КК України.
В судовому засіданні вимоги підтримала.
Слідчий і прокурор в судове засідання викликались, не з'явилися.
Скаржниця подала слідчій клопотання з вимогою вручити особі повідомлення про підозру.
10 жовтня 2025 року, слідча винесла постанову, якою відмовила у задоволенні поданого клопотання через відсутність достатніх доказів.
Відповідно п. п. 1, 2, 17 ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні узгоджуватися із загальними засадами кримінального провадження, зокрема із забезпеченням права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Згідно із ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора та слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
До передбаченого статтями 303-304 КПК України переліку, не входить процесуальна можливість скаржника оскаржити постанову слідчого на відмову вручити особі повідомлення про підозру.
Предметом оскарження в порядку ст.ст. 303-304 КПК України можуть бути лише рішення, дії, бездіяльність слідчого, прокурора при здійсненні своїх повноважень під час досудового розслідування.
Частиною 1 ст. 303 КПК України передбачений вичерпний перелік рішень, дій, бездіяльності, що підлягають оскарженню під час проведення досудового розслідування. Такий перелік не підлягає поширеному тлумаченню. Обумовлене процесуальне застереження дозволяє звернутись до слідчого судді не з будь-яким питанням, а лише з підстав визначених Законом.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 303 КПК України передбачено, що під час досудового розслідування може бути оскаржена бездіяльність слідчого/прокурора у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк. У такому випадку закон має передбачити чітко встановлений обов'язок слідчого чи прокурора і строк в який зазначені особи зобов'язані так вчинити.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України може бути оскаржено рішення, дія, бездіяльність слідчого чи прокурора щодо нездійснення певної процесуальної дії, яку вони зобов'язані вчинити у відповідності до КПК України і ця процесуальна дія має бути вчинена у строки, визначені КПК України.
Досудове розслідування триває, чинний КПК України, не містить граничних строків для вручення особі повідомлення про підозру, отже вимога безпідставна тому не підлягає задоволенню.
В іншому випаду, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 303 КПК України, особа має право оскаржити рішення слідчого чи прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, чи оскаржити бездіяльність пов'язану з несвоєчасним розглядом поданого нею клопотання, за правилами ст. 220 КПК України.
Положення зазначеної норми закону поширюються тільки на слідчі дії, перелік яких містить Глава 20 цього Кодексу. Вручення повідомлення про підозру належить до процесуальних дій, а не слідчих дій, отже до завершення розслідування заявлена вимога не може бути предметом судового контролю.
Зазначений висновок узгоджується з роз'ясненнями розділу 1.3. узагальнення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування».
Висловлене твердження кореспондується з правовою позицією Конституційного Суду України, згідно якої, обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним (рішення Конституційного Суду України від 19 жовтня 2009 року № 26-рп/2009).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 Рішення у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» від 28 травня 1985 року, пункт 96 Рішення у справі Кромбах проти Франції від 13 лютого 2001 року), та підтверджується постановою Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29 серпня 2022 року (справа № 757/61433/21-к, провадження № 51-372 км 22) та від 05 липня 2022 року (справа № 757/27041/21-к, провадження № 51-3781 км 21, від 14 лютого 2023 року (справа №405/680/22). При цьому кримінальний процесуальний закон не містить правових підстав для втручання до повноважень слідчого. Заявлена вимога перебуває поза межами процесуальних повноважень слідчого судді щодо розгляду скарги на рішення слідчого, визначені Главою 26 КПК України, тобто існує ризик нелегітимного втручання в дискреційні повноваження слідчого, оскільки постановлення такого рішення, не передбачено кримінальним процесуальним законом.
Обмеження прав скаржника на стадії досудового розслідування в частині оскарження постанови слідчого про відмову вручити повідомлення про підозру,- визначено законодавцем і прямо передбачене процесуальним законом, тобто відповідає основним засадам судочинства, визначеним Конституцією України, є пропорційним та обгрунтованим.
Частиною 2 ст. 303 КПК України визначено порядок оскарження та розгляду інших скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 КПК України. Доводи скаржника стануть предметом розгляду на стадії підготовчого провадження та судового розгляду, а також в суді апеляційної та касаційної інстанції.
Отже вимога скаржника не передбачена і не виходить до процесуальних повноважень слідчого судді. Про це йдеться у Главі 26 КПК України, тому існує ризик нелегітимного втручання до дискреційних повноважень дізнавача, слідчого, прокурора, оскільки скасування такої ухвали не передбачено кримінальним процесуальним законом. Судовий контроль не поширюється на дискреційні повноваження процесуально незалежного слідчого та прокурора ( ст. 36, 40 КПК України).
Імперативність цього висновку законодавець прямо передбачив процесуальним законом, це відповідає основним засадам судочинства і Конституції України. Обов'язковим для виконання є правовий висновок зазначений у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15 квітня 2024 року, справа № 554/2506/22; провадження № 51-4350кмо23, зміст якого полягає у тому, що на підставі ухвали слідчого судді не можна зобов'язати слідчого і прокурора вручити особі повідомлення про підозру, оскільки це не передбачено КПК України.
Керуючись ст. ст. 303-309, 220 КПК України, -
У задоволенні скарги ОСОБА_3 про скасування постанови слідчої СВ ВП 2 Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області від 10 жовтня 2025 року щодо відмови вручити особі письмове повідомлення про підозру по кримінальному провадженню 12024121040000036 за ст. 145 КК України, відмовити.
Відповідно до ст. 309 КПК України ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти ухвали можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя Фортечного районного суду
міста Кропивницького ОСОБА_1