Справа №348/1587/25
04 листопада 2025 року м.Надвірна
Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого судді - Грещука Р.П.,
секретаря - Кушнірчук М.Д.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Надвірна цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Представник ТОВ "ФК "ЕЙС" звернувся в суд із позовом, сформованим в системі «Електронний суд», який отримано судом 25.06.2025 року, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Просить суд ухвалити рішення, яким стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ТОВ «ФК «ЕЙС», код ЄДРПОУ: 42986956 заборгованість за кредитним договором №644947055 від 26.12.2022 року у розмірі - 25086 грн. 00 коп., а також 2422 грн. 40 коп. сплаченого судового збору та 7000 грн. 00 коп. витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги.
В судове засідання представник позивача не прибув, натомість у позовній заяві просить суд провести розгляд даної справи без участі представника ТОВ «ФК «ЕЙС», зазначивши, що не заперечує щодо ухвалення заочного рішення по даній справі.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся заздалегідь та належним чином рекомендованою кореспонденцією.
Крім того, про час і місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, у відповідності до ч.11 ст.128 ЦПК України, шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті судової влади України, з опублікуванням якого особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Про причини неявки відповідач не повідомив, заяви про слухання справи у його відсутність на адресу суду не надходило.
Враховуючи наведене, зі згоди сторони позивача, згідно ухвали від 04.11.2025 року про розгляд вказаної справи в порядку заочного розгляду, суд ухвалює рішення в порядку заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст.ст.280-281 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши докази, надані сторонами на виконання вимог ст.ст.80, 81 ЦПК України, і які сторони вважають достатніми для обгрунтування своїх позовних вимог та з'ясувавши фактичні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
За змістом ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
В судовому засіданні встановлено, що 26.12.2022 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 , тобто відповідачем по даній справі, було укладено кредитний договір № 644947055 (а.с.12-21).
Даний договір було укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису і підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV6JD96.
Зокрема, ОСОБА_1 добровільно без примусу чи тиску заявив про бажання отримання коштів, зареєструвався на сайті, під час чого пройшов процедуру ідентифікації/верифікації, керуючись підказками сайту кредитодавця, тобто вказав свої особисті персональні ідентифікаційні дані (а.с.27).
Отже, саме відповідач ініціював укладення кредитного договору, оформивши заявку на сайті первісного кредитора, підписавши кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не був би укладений.
Одночасно з підписанням кредитного договору, первісний кредитор відправив на електронну адресу, вказану відповідачем у заявці, електронного листа з повідомленням про успішне підписання кредитного договору та вкладеним у нього примірником електронного кредитного договору, у формі, що унеможливлює зміну його змісту.
Тобто, кредитний договір укладено відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію» та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно, у кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов кредитного договору в тому числі щодо розміру кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки.
Згідно умов кредитного договору, первісний кредитор виконав свій обов'язок та перерахував відповідачу 26.12.2022 року, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі 5000 грн. 00 коп. на його банківську карту № НОМЕР_2 , вказану останнім у заявці при укладенні кредитного договору.
Таким чином, первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням, яке міститься в матеріалах справи (а.с.38).
Отже, при укладенні кредитного договору між первісним кредитором та відповідачем узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі ОСОБА_1 для укладення такого електронного кредитного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Як вбачається із матеріалів справи, у період відступлень права грошової вимоги до відповідача по кредитному договору між кредиторами, розмір суми боргу за кредитним договором на момент чергового відступлення права вимоги зазначався у реєстрах прав вимог (реєстрі боржників).
Розрахунки заборгованості, підготовлені первісним кредитором та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за кредитним договором за відповідні періоди перебування прав вимог у первісного кредитора та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відповідно наведено у додатках до позовної заяви (а.с.84-85, 86-87).
ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивач не здійснювали жодних нарахувань за кредитним договором.
У період перебування права вимоги у ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зі сторони відповідача не здійснювалося погашення заборгованості за кредитним договором.
Станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідача за даним кредитним договорам.
Згідно з умовами кредитного договору відповідач зобов'язується вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному кредитним договором.
Незважаючи на це, відповідач не виконав свого обов'язку та не повертав наданий йому кредит в строки, передбачені кредитним договором, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі - 25086 грн. 00 коп., яка складається з наступного: 5000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 20086,00 грн. - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом.
Дана сума підтверджується випискою з особового рахунку за період 29.05.2025 -05.06.2025 (а.с.88).
Що стосується переходу до позивача прав вимоги за кредитним договором №644947055 від 26.12.2022 року, судом з'ясовано наступне:
28.11.2018 року між первісним кредитором та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено договір факторингу №28/1118-01. У подальшому до даного договору факторингу укладалися додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну його дії (а.с.47-59).
27.05.2024 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу № 27/0524-01 (а.с.60-67).
В подальшому, 29.05.2025 року між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивачем по даній справі - ТОВ «ФК «ЕЙС» було укладено договір факторингу № 29/05/25-Е відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №644947055 від 26.12.2022 року (а.с.68-83).
Таким чином, відповідно до витягу реєстру боржників №б/н від 29.05.2025 року за договором факторингу № 29/05/25-Е від 29.05.2025 року, від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право вимоги до відповідача по даній справі на загальну суму 25086 грн. 00 коп.
Отже, як перевірено судом, під час укладення кредитного договору сторонами було узгоджено всі істотні умови, зокрема розмір кредиту, валюту надання, строк дії договору та порядок кредитування. Дане погодження умов, а також підписання кредитного договору відповідачем із використанням одноразового ідентифікатора як засобу електронного підпису, свідчить про його належне та добровільне волевиявлення на укладення електронного правочину.
Разом з тим, ОСОБА_1 належним чином не виконав свого зобов'язання щодо повернення коштів, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у зазначеному вище розмірі - 25086 грн. 00 коп., яка складається з наступного: 5000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 20086,00 грн. - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом.
Вказаний розмір заборгованості підтверджується випискою з особового рахунку та детальним розрахунком заборгованості, що містяться в матеріалах справи.
Суд констатує, що відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Згідно із ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок повернути кредит частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів.
Відповідно до ч.1 ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частина 1 ст.599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як визначено ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором чи законом, або розірвання договору.
В ст.612 ЦК України закріплено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до вимог ч.ч.1, 2 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, як зазначено вище, заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором №644947055 від 26.12.2022 року, становить - 25086 грн. 00 коп.
Отже, в даному випадку відповідач порушив умови кредитного договору, що свідчить про ухилення ОСОБА_1 від виконання своїх зобов'язань за кредитним договором, укладеним між ним та первісним кредитодавцем - ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», 26.12.2022 року, права вимоги за яким в подальшому було відступлено позивачу - ТОВ «ФК «ЕЙС».
Встановлені судом обставини не спростовані в судовому засіданні відповідачем по справі ОСОБА_1 , оскільки будучи належним чином повідомленим рекомендованою кореспонденцією, а також шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті судової влади України, з опублікуванням якого особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання останній повторно не прибув.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та оцінюючи їх в сукупності, суд приходить до висновку, що позов ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» в цій частині, підлягає до задоволення.
Що стосується розподілу судових витрат між сторонами по даній справі, суд зазначає наступне.
У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, повязані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при подачі до суду позову, сформованого в системі «Електронний суд», про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 25086 грн. 00 коп., сплачено судовий збір в розмірі 2422 грн. 40 коп. згідно платіжної інструкції № 18285 від 23.06.2025 року (а.с.9).
Відповідно, оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позову ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» в частині стягнення заборгованості, з відповідача в користь позивача слід стягнути 2422 грн. 40 коп. сплаченого судового збору.
Відносно вирішення питання щодо стягнення з відповідача в користь позивача витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги, суд приходить до наступного висновку.
Згідно п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу. Відповідно до вимог ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ст.30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Разом з тим суд констатує, що у відповідності до ч.4 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Крім того, відповідно до п.2 ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Вказаний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №753/15683/15.
Згідно ч.5 ст.137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Як вбачається із матеріалів справи, правнича допомога надавалась позивачу ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» адвокатом Тараненко А.І. на підставі договору про надання правничої допомоги №29/05/25-01 від 29.05.2025 року (а.с.89-90).
Згідно долучених стороною позивача до матеріалів справи копії зазначеного договору, додаткової угоди №25770723762 від 30.05.2025 року до нього та акту прийому-передачі наданих послуг від 05.06.2025 року, витрати ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» на правничу допомогу склали 7000 грн. 00 коп. (а.с.91, 92).
Разом з тим, дослідивши надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвоката, складність справи та виконані адвокатом роботи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн. 00 коп.
На підставі наведеного, ст.ст.516, 525, 526, 530, 599, 610-612, 625, 1050, 1054 ЦК України та керуючись ст.ст.76, 77, 80, 81, 89, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263, 265, 268, 280-283, 289 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», код ЄДРПОУ: 42986956, місцезнаходження: 02090, м.Київ, Харківське шосе, 19, офіс 2005, - 25086 (двадцять п'ять тисяч вісімдесят шість) грн. 00 коп. заборгованості за кредитним договором №644947055 від 26.12.2022 року.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», код ЄДРПОУ: 42986956, місцезнаходження: 02090, м.Київ, Харківське шосе, 19, офіс 2005, - 2422 грн. 40 коп. сплаченого судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», код ЄДРПОУ: 42986956, місцезнаходження: 02090, м.Київ, Харківське шосе, 19, офіс 2005, - 5000 грн. 00 коп. витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги.
В решті вимог позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення
складено 14.11.2025 року.
Суддя Грещук Р.П.