Справа № 344/20297/25
Провадження № 1-кс/344/7863/25
13 листопада 2025 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчої ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого слідчого відділу Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025091010001880 від 11.11.2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 296, ч. 4 ст. 186 КК України, відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,-
Слідчий ОСОБА_4 , звернулася з вказаним клопотанням, яке погоджено прокурором ОСОБА_3 , в якому просить застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
В обґрунтування клопотання вказано про те, що досудовим розслідуванням встановлено, що 11 листопада 2025 року, близько 09 год 20 хв, ОСОБА_5 , перебуваючи на перехресті вул. Сірка та вул. Довженка в с. Підлужжя, Івано-Франківського району, Івано-Франківської області, побачив ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався на своєму велосипеді марки «CARRIER» червоного кольору, по вул. Сірка в напрямку магазину «Продукти», що за адресою: вул. Сірка, 58, с. Підлужжя. В цей час у ОСОБА_5 виник противний умисел на вчинення хуліганських дій щодо ОСОБА_7 .
Реалізуючи свій протиправний умисел спрямований на вчинення хуліганських дій по відношенню до ОСОБА_7 , ОСОБА_5 підняв із землі камінь та дочекавшись наближення ОСОБА_7 , який під'їхав до перехрестя вул. Сірка та вул. Довженка, грубо порушуючи громадський порядок, діючи умисно, демонструючи свою безкарність та зверхність, усвідомлюючи суспільно-небезпечний та протиправний характер своїх дій, з хуліганських спонукань, з особливою зухвалістю наніс один удар правою ногою в ділянку правого колеса велосипеда, внаслідок чого ОСОБА_7 втратив рівновагу та впав на землю.
Продовжуючи свої неправомірні дії та діючи умисно, проявляючи свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві під час перебування в громадському місці, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, нехтуючи загальноприйнятими нормами моралі, бажаючи самоствердитися за рахунок приниження інших осіб, усвідомлюючи, що він перебуває у громадському місці, з хуліганських спонукань, в присутності сторонніх осіб, наніс один удар ногою в ділянку тулуба ОСОБА_7 . Після цього, ОСОБА_5 , усвідомлюючи, що потерпілий лежить на землі та не чинить будь-якого фізичного опору, маючи фізичну перевагу над потерпілим з особливою зухвалістю кинув в ділянку обличчя потерпілого ОСОБА_7 камінь, після чого завдав ще декілька ударів ногами в ділянку тулуба останньому.
Вказані неправомірні дії ОСОБА_5 були припинені ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В результаті неправомірних дій ОСОБА_5 , згідно довідки № 3562, виданої КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» від 11.11.2025, потерпілому ОСОБА_7 спричинено травматичну ерозію рогівки лівого ока, гематому повік лівого ока, рвану рану верхньої повіки лівого ока, перелом стінки лівої орбіти, травму носа, перелом кісток носа із зміщенням, перелом лівої верхньощелепової пазухи, гемосинус.
Крім цього, досудовим розслідуванням встановлено, що 11 листопада 2025 року, близько 09 год 20 хв, ОСОБА_5 , перебуваючи на перехресті вул. Сірка та вул. Довженка в с. Підлужжя, Івано-Франківського району, Івано-Франківської області, побачив ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався на своєму велосипеді марки «CARRIER» червоного кольору, по вул. Сірка в напрямку магазину «Продукти», що за адресою: вул. Сірка, 58, с. Підлужжя.
ОСОБА_5 підняв із землі камінь та дочекавшись ОСОБА_7 , який під'їхав на велосипеді до перехрестя вул. Сірка та вул. Довженка, наніс один правою ногою в ділянку правого колеса велосипеда, внаслідок чого ОСОБА_7 втратив рівновагу та впав на землю. В подальшому ОСОБА_5 , в присутності сторонніх осіб, наніс один удар ногою в ділянку тулуба ОСОБА_7 . Після цього, ОСОБА_5 , усвідомлюючи, що потерпілий лежить на землі та не чинить будь-якого фізичного опору, маючи фізичну перевагу над потерпілим з особливою зухвалістю кинув в ділянку обличчя потерпілого ОСОБА_7 камінь, після чого завдав ще декілька ударів ногами в ділянку тулуба останньому.
В подальшому, ОСОБА_5 побачив на проїжджій ділянці дороги, що по вул. Сірка в с. Підлужжя залишений потерпілим ОСОБА_7 велосипед марки «CARRIER» червоного кольору. В цей час у ОСОБА_5 виник протиправний умисел на незаконне збагачення шляхом відкритого викрадення чужого майна, а саме вказаного велосипеду.
Реалізуючи свій протиправний намір, у період дії на території України воєнного стану, який введений згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (зі змінами, востаннє внесеними Указом Президента України № 793/2025 від 20.10.2025, затвердженим Законом України № 4643-ІХ від 21.10.2025), діючи умисно, з корисливих спонукань, з метою незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків, керуючись корисливими мотивами та з метою незаконного збагачення, ОСОБА_5 , підняв із землі велосипед марки «CARRIER» червоного кольору та повів його в напрямку вул. Тараса Шевченка, що в с. Підлужжя, Івано-Франківського району, Івано-Франківської області, не реагуючи на крик ОСОБА_8 , який вимагав повернути викрадений велосипед потерпілому.
Після вчинення кримінального правопорушення, ОСОБА_5 місце вчинення злочину покинув, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_7 майнову шкоду в сумі 1200 гривень.
У вчиненні зазначених кримінальних правопорушень обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Чернівці Чернівецької області, який проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин України, українець, з середньою освітою, непрацюючий, неодружений, на утриманні нікого не має, раніше не судимий.
11 листопада 2025 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 296, ч. 4 ст. 186 КК України.
12 листопада 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 296, ч. 4 ст. 186 КК України
Причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом допиту потерпілого від 11.11.2025, протоколами допиту свідків 11.11.2025, протоколом огляду предмета від 11.11.2025, протоколами огляду місця події від 11.11.2025, постановою про визнання речовими доказами та іншими зібраними матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Також, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, зокрема ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування і суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальні правопорушення, у яких підозрюється.
Можливість підозрюваного ОСОБА_5 переховуватись від органів досудового розслідування чи суду зумовлюється тим, що підозрюваний, усвідомлюючи тяжкість покарання за вчинені злочини, санкція яких передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років, може намагатись уникнути покарання.
Можливість підозрюваного ОСОБА_5 незаконно впливати на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні обґрунтовується тим, що підозрюваному відомі їх анкетні дані, місце проживання та він шляхом вмовляння, залякування, може схиляти їх до зміни власних показань, що може істотно вплинути на досудове розслідування. Оцінюючи наявність цього ризику, варто врахувати, що ризик впливу на потерпілого та свідків існує не лише на етапах досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду.
Можливість підозрюваного ОСОБА_5 вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальні правопорушення, у яких підозрюється підтверджується тим, що у підозрюваного відсутнє офіційне місце працевлаштування, а отже і джерело доходу, у зв'язку з чим підозрюваний ОСОБА_5 може продовжити свою злочинну діяльність чи вчинити інше кримінальне правопорушення, з метою незаконного збагачення.
Враховуючи вищенаведені ризики, характеризуючі дані на особу підозрюваного, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання не зможе запобігти зазначеним ризикам.
Застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не зможе запобігти ризикам, оскільки він не виключатиме ризику переховуватись від органу досудового розслідування та суду, а також жодним чином не зможе запобігти ризику вчинення нового кримінального правопорушення або продовження протиправної діяльності.
Застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, не ініціюється, оскільки до органу досудового розслідування не надходило заяв від жодних осіб про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків відповідно до ст. 194 КПК України і зобов'язуються, за необхідності, доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, просив задоволити та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Слідчий підтримала думку прокурора, просила клопотання задоволити.
Захисник у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання, та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з носінням електронного засобу контролю. Вказала, що ризики наведені у клопотанні не підтверджені, підозрюваний має місце проживання разом з матір'ю, раніше не судимий. Підозрюваний у зв'язку із станом свого здоров'я не міг контролювати свої дії.
Підозрюваний у судовому засіданні підтримав думку свого захисника.
Слідчий суддя вислухавши пояснення учасників розгляду клопотання, перевіривши матеріали клопотання, дійшла наступного висновку.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Слідчим відділом Івано-Франківського РУП ГУ НП в Івано-Франківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025091010001880 від 11.11.2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 296, ч. 4 ст. 186 КК України.
Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 11.11.2025, 11.11.2025 о 16 год. 23 хв., ОСОБА_5 , затримано в порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 296, ч. 4 ст. 186 КК України.
12 листопада 2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч. 1 ст. 296 КК України, тобто у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю; ч. 4 ст. 186 КК України, а саме у тому, що він підозрюється у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), вчиненого в умовах воєнного стану.
Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.
У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).
При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об'єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».
У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Вирішуючи дане клопотання слідчий суддя враховує також вагомість наявних доказів, які містяться у матеріалах клопотання: протоколі допиту потерпілого від 11.11.2025, протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 12.11.2025, протоколі огляду місця події від 11.11.2025, протоколі огляду предметі від 11.11.2025, протоколі допиту свідка від 11.11.2025, протоколі допиту свідка від 12.11.2025, протоколі огляду місця події від 11.11.2025.
Прокурор у судовому засіданні довів, що існують ризики передбачені ст. 177 КПК України, а саме: можливість підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування та суду, зумовлюється тим, що підозрюваний, усвідомлюючи тяжкість покарання за вчинені злочини, санкція яких передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років, може намагатись уникнути покарання. Також, підозрюваний може незаконно впливати на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні обґрунтовується тим, що підозрюваному відомі їх анкетні дані, місце проживання та він шляхом вмовляння, залякування, може схиляти їх до зміни власних показань, що може істотно вплинути на досудове розслідування. Оцінюючи наявність цього ризику, варто врахувати, що ризик впливу на потерпілого та свідків існує не лише на етапах досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду.
Відтак, слідчий суддя дійшла висновку, що вказані ризики існують, оскільки відсутність належного та ефективного заходу забезпечення кримінального провадження та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного може негативно відобразитися на результатах досудового розслідування.
Одні лише доводи підозрюваного про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, не можуть бути єдиною беззаперечною підставою, та гарантією того, що він буде дотримуватися відповідних процесуальних обов'язків за наявності загрози у покаранні за вчинення кримінального правопорушення з урахуванням встановлених конкретних обставин саме даного кримінального провадження.
Поряд з цим, не ставлячи під сумнів довіру, на яку заслуговує особа, яка звертається з проханням, з огляду на встановлені в судовому засіданні ризики та обставини, слідчий суддя в цілому вважає, що застосування такого запобіжного заходу на даній стадії кримінального провадження не відповідатиме потребам, меті та завданням відповідного запобіжного заходу. Так, одного лише твердження, прохання сторони захисту обрати інший більш м'який запобіжний захід - цілодобовий домашній арешт, у зв'язку з необґрунтованістю на їхню думку клопотання, не достатньо для переконання, що він буде дотримуватися відповідних процесуальних обов'язків за наявності загрози у покаранні за вчинення кримінальних правопорушень.
Згідно п.36 рішення у справі «Москаленко проти України» від 20.05.2010 (заява №37466/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (п.58 рішення від 04 жовтня 2005 року у справі «Бекчиєв проти Молдови», заява №9190/03).
Згідно практики Європейського суду з прав людини серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться (п.40 рішення у справі «Клоот проти Бельгії» від 12 грудня 1991 року, заява №12718/87). Наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин (п.34 рішення у справі «Сельчук проти Туреччини» від 10 січня 2006 року, заява № 21768/02; п.9 рішення від 10 листопада 1969 року у справі «Мацнеттер проти Австрії»).
При цьому слідчий суддя, бере до уваги, характеризуючі дані особи підозрюваного ОСОБА_5 , його вік, середню освіту, неодружений, не працює, раніше не судимий. Також слідчий суддя, бере до уваги стан здоров'я підозрюваного ОСОБА_5 , на підтвердження чого у судовому засіданні надано виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №4601/22 від 03.11.2022 КНП «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров'я Івано-Франківської обласної ради», консультаційний висновок лікаря невролога ТОВ «Оксфорд Медікал Прикарпаття» від 29.11.2022.
Слідчий суддя звертає увагу на те, що, згідно пункту 2 глави 2 розділу X наказу Міністерства юстиції «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України» від 14.06.2019 №1769/5, надання ув'язненим і засудженим медичної допомоги, у тому числі екстреної медичної допомоги, що не може бути надана у медичній частині, здійснюється відповідно до статті 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення», статей 8, 107, 116 КВК, Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 10 лютого 2012 року №239/5/104, Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 15 серпня 2014 року №1348/5/572.
Відповідно до пункту 3 глави 2 розділу X зазначеного наказу, у СІЗО здійснюються медичний контроль за станом здоров'я ув'язнених і засуджених шляхом проведення медичних оглядів та обстежень, виявлення осіб, які потребують лікування та постійного медичного нагляду, проведення щодо них лікувально-оздоровчих заходів з метою збереження здоров'я і працездатності, амбулаторне і стаціонарне лікування відповідно до системи стандартів у сфері охорони здоров'я, клінічних протоколів надання медичної допомоги в порядку, передбаченому законодавством.
Слідчий суддя зазначає, що надання медичної допомоги, особам взятим під варту здійснюється відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я від 10.02.2012 № 239/5/104, відповідно до якого, у разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров'я з орієнтовного перелік та керівництво СІЗО забезпечує своєчасне направлення особи, узятої під варту, на обстеження до обраного лікарем медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
Керівництво слідчого ізолятору забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку. Особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. Керівництво слідчого ізолятору забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця.
Суд також бере до уваги те, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжких злочинів за: ч. 4 ст. 186 КК України, зумовлений корисливими інтересами, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, ч. 1 ст. 296 КК України, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, та застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є найбільш прийнятним, оскільки інші більш м'які запобіжні заходи не здатні усунути ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Крім того, характер інкримінованого підозрюваному кримінальних правопорушень, за підозрою у вчиненні ним в умовах воєнного стану, свідчить про наявність достатніх підстав для критичної оцінки моральних якостей підозрюваного, що підтверджує ймовірність його свідомої непроцесуальної поведінки. Відтак, вимагає контролю за поведінкою підозрюваного.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, особливо в умовах воєнного стану, який запроваджений на території України.
У справі наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного. При цьому, слідчий суддя оцінює суворість можливого покарання для підозрюваного та визнає за реальну небезпеку можливість здійснення ним перешкод слідству у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу, дотримуючись принципів співрозмірності між тяжкістю кримінальних правопорушень (характером кримінальних правопорушень згідно оголошеної підозри) та характером цього запобіжного заходу.
Задоволення клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Разом з тим згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, який в свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Кримінальні правопорушення, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 у відповідності до ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років (ч. 4 ст. 186 КК України), від трьох до семи років (ч. 1 ст. 296 КК України).
Частиною 5 ст. 182 КПК України визначено, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, крім наведеного вище, враховую практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, а також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 , та інкриміновані кримінальні правопорушення, характер та обставини їх вчинення.
Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задоволити та застосувати до ОСОБА_5 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 10 січня 2026 року включно, в межах строку досудового розслідування, з визначенням застави - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням на підозрюваного передбачених у ст. 194 КПК України додаткових обов'язків, необхідність покладення яких встановлена з наведеного слідчим обґрунтування клопотання і саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження. А розмір застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні і стимулюватиме його подальшу поведінку.
За змістом ч. 2 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.
Керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193-194, 196-197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання задоволити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 10 січня 2026 року включно, в межах строку досудового розслідування.
Взяти підозрюваного ОСОБА_5 під варту в залі суду, а тримання його під вартою здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.
Визначити підозрюваному заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк : ДКСУ України, м. Київ, МФО: 820172, р/р: UA158 201 720 355 259 002 000 002 265).
У разі внесення застави зобов'язати підозрюваного ОСОБА_5 прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого, прокурора, та, у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти наступні обов'язки на строк до 10 січня 2026 року включно, тобто в межах строку досудового розслідування:
- повідомляти слідчого, прокурора, чи суд про зміну свого місця проживання, місця роботи;
- не відлучатися із населеного пункту, без дозволу уповноваженої особи;
- утримуватись від спілкування із потерпілим, свідками у вказаному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб, родичів.
Контроль за виконанням ухвали покласти на старшого слідчого слідчого відділу Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Повний текст ухвали - 14.11.2025.
Слідчий суддя
Івано-Франківського міського суду ОСОБА_1