10 листопада 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 689/2128/24
Провадження № 11-кп/820/225/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Хмельницького апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретарів судового засідання ОСОБА_4 , ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Хмельницькому апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисників - адвокатів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на вирок Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 11 грудня 2024 року у кримінальному провадженні №12024243000002549, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 серпня 2024 року, яким ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Притулівка, Дунаєвецького району Хмельницької області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286-1 КК України, та
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини
Вироком Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 11 грудня 2024 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286-1 КК України і призначено йому покарання, із застосуванням статті 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 (п'ять) років.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 ухвалено обчислювати з моменту приведення вироку до виконання, зарахувавши в строк відбуття основного покарання строк його попереднього ув'язнення з 21 год. 40 хв. 07.08.2024 по 14.00 год. 09.08.2024 включно, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_7 залишено попередній - домашній арешт, який полягає в забороні залишати без дозволу суду житло за адресою: АДРЕСА_1 в період часу з 20:00 години до 07:00 години наступного дня, з покладенням обов'язків, передбачених п.1, 2 ч.5 ст.194 КПК України.
Задоволено цивільний позов. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави в особі Національної служби здоров'я України в дохід державного бюджету витрати на лікування потерпілого ОСОБА_10 в сумі 55 399 (п'ятдесят п'ять тисяч триста дев'яносто дев'ять) гривень 41 коп.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави в особі Ярмолинецької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області витрати на лікування потерпілого ОСОБА_10 в сумі 1255 (одна тисяча двісті п'ятдесят п'ять) гривень 77 коп.
Стягнуто з ОСОБА_7 в дохід держави 8 708 (вісім тисяч сімсот вісім) грн. 72 коп. процесуальних витрат, пов'язаних із залученням експертів.
Знято арешт, накладений ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 серпня 2024 року на автомобіль марки «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_1 та мотоцикл «Geon Invader 250» д.н.з. НОМЕР_2 .
Вирішено питання щодо речових доказів на підставі статті 100 КПК України.
Відповідно до вироку суду, 07 серпня 2024близько 17.10год.водій ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно справним автомобілем «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_1 ,в порушення вимог п.п.2.3.(б), 2.9.(а), 10.1., 10.2., 10.5., 11.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001 (далі Правил дорожнього руху), діючи протиправно недбало, тобто не передбачаючи можливість настання суспільно - небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був та міг їх передбачити, здійснюючи виїзд з прилеглої території будинку №2 по вулиці Залізничній у селищі Ярмолинці Хмельницького району Хмельницької області, на проїзну частину вулиці Залізничної, для подальшого руху у напрямку до автодороги Т- 2321, проявив крайню неуважність до дорожньої обстановки, перед початком руху та подальшою зміною напрямку руху під час виконання маневру правого повороту, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, здійснив виїзд на зустрічний напрямок руху, де рухався мотоцикл «Geon Invader 250», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_10 зі сторони автодороги Т-2321 у напрямку до автодороги Р-50, внаслідок чого створив небезпеку та допустив зіткнення передньою лівою частиною керованого ним автомобіля «Volkswagen Passat» з передньою частиною мотоцикла «Geon Invader 250».
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та порушення ОСОБА_7 вимог Правил дорожнього руху,водій ОСОБА_10 отримав тупу відкриту травму лівої гомілки з тілесними ушкодженнями у вигляді: відкритого поперечного перелому лівої великогомілкової кістки в нижній третині, відкритого уламкового перелому лівої малогомілкової кістки в нижній третині зі зміщенням відламків, рани та садна в ділянці лівої гомілки по передній поверхні в нижній третині, які в сукупності, за своїми ознаками відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя, що в момент заподіяння (завдання) чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища.
Своїми діями ОСОБА_7 порушив вимоги пп.2.3.(б), 2.9.(а), 10.1., 10.2., 10.5, 11.3 Правил дорожнього руху. Порушення водієм ОСОБА_7 вимог зазначених Правил дорожнього руху України знаходиться у прямому причинному зв'язку із дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками, а саме, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_10 .
Своїми діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що заподіяло тяжкі тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_10 , ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286-1 КК України.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник адвокат ОСОБА_8 не погоджуючись із вироком суду, подали апеляційну скаргу, в якій, не оскаржуючи вирок у частині доведеності вини обвинуваченого, а також висновки щодо правильної кваліфікації його дій, просять змінити вирок суду у частині призначеного покарання та призначити покарання у виді2 (двох) років пробаційного нагляду. Крім того, захисник ОСОБА_8 просить виключити з мотивувальної частини вироку висновок суду першої інстанції, з якого випливає неможливість призначення покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців шляхом заміни покарання у виді позбавлення волі на строк до двох років, визначеного із застосуванням частини 1 статті 69 КК України.
На думку обвинуваченого та захисника ОСОБА_8 , вирок суду в частині призначеного покарання є занадто суворим та не відповідає тяжкості кримінального правопорушення (з урахуванням обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості) та особі обвинуваченого.
Крім того зазначено, що поза увагою суду залишились окремі обставини, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме: не залишення місця ДТП після її спричинення з метою переховування, а натомість добровільне виконання вказівок уповноважених осіб правоохоронних органів, зокрема згода на перевірку на стан сп'яніння; добровільне вжиття заходів щодо повного відшкодування заподіяної шкоди ще до закінчення досудового розслідування та за першої можливості; вибачення перед потерпілим, в тому числі й у суді та позицію потерпілого щодо відсутності необхідності позбавлення волі, зумовлену ставленням обвинуваченого до скоєного.
На переконання сторони захисту, в даному кримінальному провадженні визначати вид основного покарання обвинуваченому ОСОБА_7 із застосуванням положень частини 1 статті 69 КК України слід не шляхом призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, визначеногосанкцією частини 2 статті 286-1 КК України, а шляхом переходу до іншого, більш м?якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції означеної частини статті Особливої частини КК.
Вважає, що покарання у виді пробаційного нагляду строком 2 роки буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень, адже це покарання хоч і не пов?язане з позбавленням волі, проте його слід відбувати реально, і воно передбачає ряд обмежень прав і свобод обвинуваченого.
Також окремо захисник зазначає про те, що в суді першої інстанції сторона захисту висловлювала позицію про призначення ОСОБА_7 покарання із застосуванням положень частини 1 статті 69 КК України за частиною 2 статті 286-1 КК України у виді одного року позбавлення волі і на підставі частини 1 статті 58 КК України замість призначеного основного покарання у виді одного року позбавлення волі призначити основне покарання у виді одного року службового обмеження з відрахуванням 15 (п'ятнадцяти) відсотків суми грошового забезпечення в дохід держави. Позиція сторони захисту полягала в тому, щоб за частиною 1 статті 69 КК України призначити основне покарання у розмірі нижчому від найнижчої межі, встановленої частиною 2 статті 286-1 КК України, а заміну позбавлення волі строком на один рік на покарання у виді службового обмеження для військовослужбовця здійснити вже на підставі частини 1 статті 58, а не частини 1 статті 69 КК України, тільки після визначення основного строку покарання із застосуванням частини 1 статті 69 КК України, заборони чого Кримінальний кодекс України не містить.
Отже, висновки суду про неможливість призначення покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців шляхом заміни покарання у виді позбавлення волі на строк до двох років, визначеного із застосуванням частини 1 статті 69 КК України, є невірними внаслідок неправильного тлумачення судом кримінального закону (частини 1 статті 69 та частини 1 статті 58 КК України). А тому такі посилання суду щодо застосування кримінального закону підлягають виключенню з мотивувальної частини вироку.
Разом з тим, сторона захисту змінює свою позицію щодо виду та розміру покарання, яке слід призначити обвинуваченому, оскільки є очевидним, що на час розгляду апеляційної скарги та/або приведення вироку до виконання ОСОБА_7 вже виповниться 59 років, а після досягнення 60 років особа не має статусу військовозобов'язаного. Тому за цих обставин є неможливим відбування обвинуваченим покарання, передбаченого статтею 58 КК України, навіть у мінімальному розмірі, визначеному цим кримінальним законом.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_9 вважає вирок суду першої інстанції незаконним та таким, що підлягає скасуванню у зв'язку із невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Окрім того, судом при ухваленні вироку неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність та призначено покарання, яке не відповідає особі обвинуваченого та ступеню тяжкості кримінального правопорушення; просить ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення та виправдати, у зв'язку із недоведеністю наявності в його діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286-1 КК України. У разі відхилення судом апеляційної інстанції цих доводів,просив призначити ОСОБА_7 покарання не пов'язане з позбавленням волі.
На обґрунтування зазначає, що одними із основних доказів, на підставі яких суд першої інстанції визнав ОСОБА_7 винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, є протокол слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_10 від 11.09.2024 року, план - схема до нього та відеозапис цієї слідчої дії. Однак суд першої інстанції не звернув увагу на те, що результати даного слідчого експерименту є явно необ'єктивними, і вказують на технічну неможливість зіткнення мотоцикла марки «Geon Invader 250» під керуванням потерпілого ОСОБА_10 та автомобіля «Volkswagen Passat» під керуванням ОСОБА_7 . Крім того, результати зазначеної слідчої дії суперечать іншим доказам у справі, таким, як протокол огляду місця події, речовим доказам, а саме пошкодженням, наявним на транспортних засобах та встановленим обставинам дорожньо-транспортної пригоди.
Покладені судом в основу обвинувального вироку результати слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_10 від 11.09.2024 року, у результаті, якого визначено місце зіткнення на зустрічній для автомобіля «Volkswagen Passat» смузі руху, є неспроможними з технічної точки зору, не відповідають обставинам справи та наявним у справі доказам, таким, як протокол огляду місця події і речовим доказам - транспортним засобам, пошкодженим під час ДТП.
Щодо висновку інженерно-транспортної експертизи обставин та механізму ДТП від 20.09.2024 року №CE-19/102-24/18560- IT, то зазначена експертиза суперечить механізму дорожньо-транспортної пригоди, іншим доказам та фактичним обставинам справи з огляду на те, що основні вихідні дані для її проведення слідчим задані на основі даних слідчого експерименту, проведеного за участю потерпілого ОСОБА_10 11.09.2024 року, що підтверджується, як дослідницькою частиною згаданої експертизи, так і постановою слідчого від 14.09.2024 року про її призначення. При цьому експерту слідчим не ставились питання щодо технічної спроможності механізму ДТП за даними, встановленими під час слідчого експерименту з потерпілим.
Крім того, суд першої інстанції не взяв до уваги суперечності між положеннями автомобілів безпосередньо перед зіткненням.
Так, при проведенні слідчого експерименту потерпілий вказав на положення автомобіля та мотоцикла, на якому він рухався, при якому сталося б зіткнення майже лоб в лоб, однак ушкоджень характерних для такого зіткнення на транспортних засобах, які були учасниками ДТП немає. На автомобілі «Volkswagen Passat» д.н.з НОМЕР_3 є сліди ковзаючого удару, сліди від якого починаються в районі номерного знаку на передньому бампері, посилюються у напрямку лівої частини бампера та закінчуються його частковим відломом. Слідчим під час досудового розслідування та судом в ході судового розгляду мотоцикл марки «GeonInvader 250», д.н.з. НОМЕР_4 та автомобіль «VolkswagenPassat» д.н.з НОМЕР_1 , які є речовими доказами, не оглядались, тому ці ушкодження суд не оцінював.
Покази потерпілогопро те, що автомобіль «VolkswagenPassat» д.н.з НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_7 виїхав на зустрічну смугу руху, на якій сталося зіткнення з мотоциклом, яким керував потерпілий є сумнівними, оскільки вони були деталізовані та уточнені при проведенні слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_10 11.09.2024 року та є неможливими з технічної точки зору.
Крім того, враховуючи те, що на дорозі, на якій сталася дорожньо-транспортна пригода, відсутня центральна осьова лінія, та з огляду на миттєвість і короткочасність дорожньо-транспортної пригоди, визначення перетину чи не перетину осьової лінії, місця зіткнення за показами водіїв є вельми сумнівним.
У вироку судом зазначено, що при огляді місця події зафіксовані сліди шин автомобіля «VolkswagenPassat» д.н.з НОМЕР_3 , а саме слід юзу. Однак зафіксований слід юзу, міг бути залишеним будь яким іншим автомобілем чи мотоциклом. Про належність цього сліду не зазначено навіть слідчим в протоколі огляду місця події, яким не відбирались ні сліди протектора, ні зразки гуми, за допомогою, яких можна було б провівши експертизу встановити належність цього сліду покришкам автомобіля «VolkswagenPassat» д.н.з НОМЕР_6 . Зокрема висновком інженерно-транспортної експертизи №CE 19/123-24/10172 ІТ гальмівна система автомобіля «VolkswagenPassat» д.н.з НОМЕР_7 обладнана антиблокувальною системою і вочевидь зазначений автомобіль не міг залишити слід юзу при гальмуванні. Крім того, як встановлено у справі швидкість автомобіля «VolkswagenPassat» д.н.з НОМЕР_8 була близько 5 км/год, в тому числі і потерпілий під час допиту в судовому засіданні 12.11.2024 року, на запитання судді, зазначив, що швидкість автомобіля була низька, невелика, що унеможливлює залишення слідів юзу, як при розгоні, так і при гальмуванні.
При ухваленні вироку судом також належним чином не оцінені суперечності між протоколом огляду місця події від 07.08.2024 року з додатками та відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції, зробленим 07.08.2024 року, одразу після ДТП, при складанні протоколу про правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП і відеозаписом слідчого експерименту з потерпілим, де слідчий на 7 хвилині 24 секунді прямо вказує на наявність на стовпі знаку «пішохідний перехід», однак ні у протоколі огляду місця події, ні у план-схемі до нього, вказаний знак не відмічений.
Про неповноту досудового розслідування у справі свідчить також те, що слідчим при огляді місця події належним чином не зафіксовані сліди, які вказують на місце зіткнення наприклад осип ґрунту з нижньої частини транспортних засобів.
В ході розслідування не призначались та не проводились транспортно-трасологічні експертизи, які дозволили би визначити чи залишений виявлений при огляді місця події слід за ходовими частинами транспортного засобу та інше.
У проведеній експертизі на вирішення експерта не ставилось питання чи можливий механізм ДТП, вказаний потерпілим при проведенні слідчого експерименту з технічної точки. Не отримано відео з камер спостереження, які закріплені на магазині поруч з місцем ДТП (до кримінального провадження долучено лише формальний рапорт, що відеокамер немає, проте у провадженні є відомості, що такі відеокамери наявні.
Не допитані свідки ДТП, навіть ті, про яких є відомості у кримінальному провадженні.
В протоколі огляду місця події некоректно відображена дорожня обстановка, а саме конфігурація виїзду з прилеглої території з боку руху мотоцикліста.
Суд, за умови доведеності вини, при призначені міри покарання, обґрунтовано застосував ст. 69 КК України, проте дійшов висновку, що призначаючи покарання із застосуванням ч.1 ст.69 КК України, він не вправі одночасно призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини цього Кодексу, та перейти до іншого, більш м?якоговиду основного покарання, не зазначеного в санкції статті Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Крім того, суд першої інстанції, застосувавши ст.69 КК України міг обрати інший, не передбачений санкцією статті та не пов?язаний з позбавленням волі вид покарання, до прикладу такий, як штраф, або ж пробаційний нагляд.
Вважаю, що при призначенні такої міри покарання судом не враховано ряд обставин, які за умови визнання його винуватим, свідчать про можливість, і навіть необхідність призначення обвинуваченому міри покарання не пов?язаної з позбавленням волі. Зокрема ОСОБА_11 є немолодою людиною, людиною, яка пройшла тривалий і складний життєвий шлях, на даний час у віці 59 років. За своє життя обвинувачений жодного разу не притягувався до кримінальної відповідальності і очевидним є те, що він не схильний до вчинення кримінально-караних діянь, при цьому кримінальне правопорушення, у вчиненні, якого його визнано винуватим судом першої інстанції не є умисним, а вчиненим з необережності. ОСОБА_7 до цього випадку, не притягувався і до адміністративної відповідальності за водіння в нетверезому стані. Виростив та виховав двох дітей. Заради захисту українського народу та української державності ризикував своїм життям та здоров?ям під час бойових дій.
В запереченнях на апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисників прокурор ОСОБА_6 зазначив, що вважає вирок суду першої інстанції та призначене обвинуваченому покарання законним, обґрунтованим та таким, що відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Заміна покарання у виді позбавлення волі на пробаційний нагляд не відповідатиме меті покарання та не буде достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Стосовно позиції захисту щодо можливості заміни позбавлення волі на службове обмеження на підставі ст. 58 КК України, то така позиція не узгоджується з логікою кримінального закону, оскільки така заміна можлива лише при первинному призначенні покарання, а не після застосування ст. 69 КК України.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 прокурор також вважає безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Механізм ДТП був комплексно досліджений експертом у висновку інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/102-24/18560-ІТ за результатами якої, експерт дійшов обґрунтованого висновку про наявність причинного зв'язку між порушеннями ПДР обвинуваченим та наслідками. Вказаним висновком спростовується твердження сторони захисту про неможливість механізму ДТП з технічної точки зору.
Наявність ями на дорозі та відсутність центральної осьової лінії на дорозі не скасовує обов'язку водія дотримуватись правил ПДР. Конфігурація виїзду з прилеглої території належно досліджена та врахована при проведені експертизи та в ході судового розгляду. Судом були досліджені всі докази в їх сукупності, включаючи відеозаписи з нагрудної камери поліцейського. Відсутність слідчого експерименту з обвинуваченим не є порушенням, оскільки такий експеримент не є обов'язковою слідчою дією. Суд призначив справедливе покарання з урахуванням всіх пом'якшуючих обставин.
Позиції учасників судового провадження
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисники - адвокати ОСОБА_9 та ОСОБА_8 підтримали вимоги усіх апеляційних скарг та просили їх задовольнити, з наведених у них підстав.
Потерпілий ОСОБА_10 у судовому засіданні 16.04.2025 підтримав вимоги апеляційних скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 . Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 підтримав частково в частині пом'якшення призначеного судом покарання. 15.05.2025 потерпілий надав заяву, в якій просить подальший апеляційний розгляд проводити у його відсутність, призначивши ОСОБА_7 мінімально можливе покарання з огляду на те, що він відшкодував завдану матеріальну та моральну шкоду. Наполягає на тому, що саме ОСОБА_7 , який перебував у стані алкогольного сп'яніння, винен у ДТП.
Прокурор не визнав доводи усіх апеляційних скарг та просив залишити без змін вирок суду першої інстанції, як законний і обґрунтований, пославшись на доводи, викладені у запереченні.
Представник цивільного позивача - директор КНП «Ярмолинецька багатопрофільна лікарня» ОСОБА_12 просила провести апеляційний розгляд у відсутність їх представника (а/п 143, 150).
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого,його захисників та потерпілого, думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг в їх межах, колегія суддів вважає, що апеляційні скаргиобвинуваченого та його захисників не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Мотиви суду
Згідно зі статтею 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, яке ухвалено згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених діючим законодавством. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з вимогами статті 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, але вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник - адвокат ОСОБА_8 у поданих апеляційних скаргах, не оскаржуючи фактичні обставини справи, оскаржують вирок суду в частині призначеного покарання, вважаючи його надмірно суворим.
В свою чергу захисник ОСОБА_9 в своїй апеляційній скарзі оскаржує законність та відповідність процесуальному законодавству проведених слідчих дій, а разом із тим і доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні ДТП, вважає, що механізм ДТП судом не встановлений, обставини, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи.
Натомість, перебування ОСОБА_7 під час ДТП у стані алкогольного сп'яніння, ступінь тяжкості отриманих потерпілим ОСОБА_10 під час ДТП тілесних ушкоджень стороною захисту не оскаржується, тому в ході апеляційного розгляду ці обставини не перевірялися.
Суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 , надав належну юридичну оцінку його діям та відповідно до норм КК України кваліфікував їх за частиною 2 статті 286-1 КК України.
Висновки суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 у порушенні правил дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинилопотерпілому ОСОБА_10 тяжкі тілесні ушкодження за обставин та в обсязі, встановленому в судовому засіданні та наведеному в мотивувальній частині вироку, підтверджуєтьсясукупністю досліджених в судовому засіданні, узгоджених між собою, допустимих, достовірних і достатніх доказів, що були оцінені судом у відповідності до вимог статті 94 КПК України.
Доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_9 , що висновки суду, які викладені в судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, безпідставні та спростовуються матеріалами кримінального провадження й дослідженими судом доказами, що були обґрунтовано покладені в основу вироку.
Суд першої інстанції, обґрунтовуючи наявність вини обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні ДТП, дослідив показання самого обвинуваченого, показання потерпілогоОСОБА_10 , протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 07.08.2024, зі схемою та фото таблиці до протоколу (т.1 а/п 9-19); роздруківку приладу Драгер Алкотест 6810, згідної якої ОСОБА_7 07.08.2024 о 18.43 год. перебував у стані алкогольного сп'яніння, результат тесту 2.10 проміле (т.1 а/п 112); протоколи слідчих (розшукових) дій, висновки експертів:
- №1531 від 16.08.2024 судово-медичної експертизи зразка крові ОСОБА_7 , згідно якого виявлено наявність етилового (винного) алкоголю в крові в кількості: 1,05 проміле (т.1 а/п.135);
- інженерно-транспортної експертизи технічного стану транспортного засобу № СЕ-19/123-24/10172-ІТ від 20.09.2024, згідно якого на момент огляду робоча гальмова система та рульове керування автомобіля «VolkswagenPassat» перебували в працездатному стані, ознак, які б свідчили про непрацездатність досліджуваних систем, як на момент огляду так і до моменту ДТП, не встановлено (т.1 а/п 35-38);
- інженерно-транспортної експертизи технічного стану транспортного засобу №СЕ-19/123-24/10175-ІТ від 20.09.2024, на момент огляду гальмова система та рульове керування мотоцикла «GeonInvader 250» виконували функції, що передбачені їх конструкцією, ознак, які б свідчили про непрацездатність досліджуваних систем як на момент огляду так і до моменту ДТП, не встановлено ( т.1 а/п 45-48);
- судової автотехнічної експертизи №СЕ-19/102-24/18560-ІТ від 20.09.2024, згідно якого, у досліджуваній дорожньо-транспортній ситуації, водій автомобіля «VolkswagenPassat» ОСОБА_7 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 10.1, 10.2, 10.5, 11.3 Правил дорожнього руху, порушення водієм ОСОБА_7 вимогп.п. 10.5, 11.3 Правил дорожнього руху України знаходиться у прямому причинному зв'язку із виникненням дорожньо-транспортної пригоди (т.1 а/п 195-199);
- судово-медичної експертизи №290 від 24.09.2024, згідно якого, потерпілому ОСОБА_10 в результаті ДТП заподіяно тілесні ушкодження, які в сукупності за своїми ознаками відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя, що в момент заподіяння (завдання) чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища (т.1 а/п 98-100) та інші докази, досліджені та проаналізовані судом першої інстанції.
Так, обвинувачений ОСОБА_7 в суді першої інстанціївину визнав повністю та показав, що в той день він перебував в стані алкогольного сп'яніння, хотів перевезти свою машину в гараж, виїжджаючи на проїзну частину, та повертаючи направо, зробив більший радіус, так як там була яма, і виїхав на смугу зустрічного руху, не помітивши мотоцикла. Його автомобіль зіткнувся з мотоциклом лівою стороною бампера. Розкаявся у вчиненому, попросив пробачення у потерпілого ОСОБА_10 та повністю відшкодував заподіяну потерпілому шкоду.
Потерпілий ОСОБА_10 в судовому засіданні показав, що в той день близько 17год. він рухався на мотоциклі на станцію Ярмолинці по вул. Залізничній зі швидкістю близько 40км/год. по правій смузі дороги у напрямку Ярмолинець. Ця дорога має по одній смузі руху в кожному напрямку, дорожньої розмітки немає. Автомобіль «Фольксваген Пасат», за кермом якого був Рихльовський, виїжджав з прилеглої вулиці і виїхав на праву (зустрічну) смугу, по якій рухався він. Він не встиг зреагувати і відбулося зіткнення з передньою частиною автомобіля (бампером). Після зіткнення він впав на траву, викликали швидку допомогу і його госпіталізували. Він отримав тяжкі тілесні ушкодження, а саме, перелом ноги, внаслідок чого перебував у лікарні більше місяця. Обвинувачений просив у нього пробачення та повністю відшкодував заподіяну шкоду, претензій до нього не має, просив призначити не суворе покарання.
Під час перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що допит потерпілого проведено з дотриманням положень ст.352, 353 КПК України, оскільки він надавав показання під присягою, будучи попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань.
Свої показання про механізм та обставини ДТП потерпілий ОСОБА_10 підтвердив під час проведення з його участю слідчого експерименту, в ході якого він відтворив обставини ДТП, що зафіксовані у протоколі проведення слідчого експерименту від 11.09.2024 року, до якого додані складені план-схеми з детальними замірами та відеофайл з фіксацією слідчої дії, щозагалом відповідає його показанням в суді та іншим дослідженим доказам.
Так, потерпілий ОСОБА_10 в ході слідчого експерименту 11.09.2024 за його участю та участю спеціаліста-криміналіста, проведеного з метою перевірки та уточнення відомостей щодо місця зіткнення автомобіля «VolkswagenPassat» д.н.з НОМЕР_1 та мотоцикла марки «GeonInvader 250», а також визначення відстані виникнення моменту небезпеки для водія мотоцикла,підтвердив свої показання та на місці ДТП по вул. Залізничній в селищі Ярмолинці, вказав на місце зіткнення, а також в ході слідчого експерименту визначена відстань виникнення небезпеки для водія мотоцикла, а саме виїзду автомобіля на смугу руху мотоцикла, при цьому робилися заміри, весь перебіг слідчого експерименту зафіксований на відеозаписі, також складено план-схему, якідолучено до протоколу цієї слідчої дії (т.1 а/п 74-78).
Згідно зі статтею 240 КПК України, з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.
Важливою умовою проведення слідчого експерименту є його проведення в умовах, максимально наближених до тих, у яких у минулому відбувалася досліджувана дія чи подія. Тому, перш ніж проводити дослідницькі дії, необхідно відтворити (реконструювати) обстановку, у якій вони проводитимуться. Ступінь реконструкції залежить від характеру експерименту, обстановки, у якій він здійснюватиметься, від можливостей реконструювання. Недотримання цієї умови розцінюється як порушення вимог кримінального процесуального закону, що спричиняє втрату доказового значення одержаних даних.
При цьому, цією нормою не передбачено обов'язку відтворити всі умови, які існували на час події. У деяких випадках така вимога може поставити перед слідчими органами нездійсненне завдання. Тому проведення слідчого експерименту вимагає моделювання умов, максимально наближених до тих, що існували на момент події і є важливим для мети експерименту.
Викладене корелюється з висновком колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 641/2251/17 від 28 жовтня 2021 року.
З протоколу слідчого експерименту від 11.09.2024 вбачається, що потерпілим було вказано місце, де відбулось зіткнення між автомобілем «VolkswagenPassat» д.н.з НОМЕР_9 та мотоциклом марки «GeonInvader 250», д.н.з. НОМЕР_2 , по вул. Залізничній в селищі Ярмолинці.Також було вказано місце розташування автомобіля «VolkswagenPassat» в момент, коли останній починає виїжджати на зустрічну смугу, тобто смугу руху мотоцикла.
Відповідно до положення автомобіля «VolkswagenPassat»потерпілий виставив керований ним мотоцикл марки«GeonInvader250», в положення,в якомувін знаходивсяу момент виникнення небезпеки для нього, а саме виїзду автомобіля на зустрічну смугу.Відстань в цей момент між автомобілем «VolkswagenPassat» та мотоциклом марки «GeonInvader250» становила 13 м (т.1 а/п 74-78).
В ході вказаного слідчого експерименту робилися заміри та складалася план схема, проводилося фотографування та відеофіксація.
Також колегія суддів вважає безпідставними доводи захисника про недопустимість слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_10 від 11.09.2024 року, отриманні дані є неспроможними з технічної точки зору, не відповідають обставинам справи та наявним у справі доказам, таким, як протокол огляду місця події і речовим доказам - транспортним засобам, пошкодженим під час ДТП, з огляду на таке.
Колегія суддів вважає, що дані, які отримані під час слідчого експерименту не містять суттєвих відмінностей від даних, зафіксованих у протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 07.08.2024 та план-схемі ДТП.
Як вбачається з протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 07.08.2024, зі схемою та фото таблицею до протоколу, місцем події є селище Ярмолинці, вул. Залізнична, 2 у напрямку від автодороги Р-50 до автодороги Т-2321, горизонтальна ділянка дороги, покриття асфальтобетонне, сухе. Дорожнє покриття для двох напрямків руху по одній смузі руху в кожному напрямку, їх загальна ширина 6,4 м. Дорожня розмітка та дорожні знаки відсутні. Регулювання світлофором не здійснюється. Огляд здійснюється в темну пору доби.
На момент огляду автомобіль «VolkswagenPassat» д.н.з. НОМЕР_10 розташований на відстані 1,8 м. від заднього лівого колеса до лівого краю проїзної частини, на відстані 1,6 м. від переднього лівого колеса до лівого краю проїзної частини та на відстані 5,3 м. від переднього лівого колеса до електроопори (№1 на схемі ДТП).
Мотоцикл «GeonInvader 250» д.н.з. НОМЕР_2 розташований на відстані 0,3 м. від переднього колеса до лівого краю проїзної частини, на відстані 1,5 м. від заднього колеса до лівого краю проїзної частини на відстані 17,9 м. від заднього колеса до електроопори (№2).
На автомобілі «VolkswagenPassat» д.н.з. НОМЕР_10 наявні пошкодження у вигляді деформації передньої лівої частини бампера, пошкодження лакофарбового покриття.
На мотоциклі «GeonInvader 250» д.н.з. НОМЕР_2 наявні пошкодження лакофарбового покриття, пошкодження пластику, подряпини.
Також зафіксовано сліди юзу довжиною 2.8 м (№3), сліди на дорожньому покритті (подряпини на місці ДТП) довжиною 1.4 м (№4) та сліди осипу (№5)(т.1 а/п 9-19).
При цьому сліди подряпин на місці ДТП розташовані на відстані 1,2 м від кінця проїзної частини, що фактично відповідає місцю зіткнення, вказаному потерпілим в ході слідчого експерименту (на відстані 1,3 м від кінця проїзної частини).
Колегія суддів вважає неспроможними доводи захисника про незазначення у протоколі слідчого експерименту та не відображення у схемі ДТП дорожнього знаку 5.38.1 «пішохідний перехід», оскільки цей дорожній знак знаходиться в 34,7 метрах від місця зіткнення транспортних засобів та ніяким чином цей знак не впливав на причини та розвиток ДТП.
Не знайшли підтвердження також доводи захисту про неповноту досудового розслідування у справі, а саме що слідчим при огляді місця події належним чином не зафіксовані сліди, які вказують на місце зіткнення, наприклад осип ґрунту з нижньої частини транспортних засобів та спростовуються доданою до протоколу огляду схемою ДТП, де зафіксовано сліди осипу (№5 на план-схемі).
Так само безпідставними є доводи захисника про недопустимість протоколу огляду місця події від 07 серпня 2024 року та схеми ДТП, складених за результатами проведених у кримінальному провадженні слідчих дій, з огляду на таке.
За змістом ч. 7 ст. 223 КПК слідчий, прокурор зобов'язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих) для проведення таких слідчих дій: пред'явлення особи, трупа чи речі для впізнання, огляду трупа, в тому числі пов'язаного з ексгумацією, слідчого експерименту, освідування особи. Поняті можуть бути запрошені для участі в інших процесуальних діях, якщо слідчий, прокурор вважатиме це за доцільне.
Так, протокол огляду місця події від 07 серпня 2024 року та схема ДТП були предметом ретельної перевірки суду першої інстанції, який обґрунтовано визнав ці докази належними та допустимими, такими, що складені органом досудового розслідування із дотриманням вимог статей 104, 105 КПК. Указані документи підписано слідчим та понятими, які, ознайомившись з протоколом та схемою ДТП, розписалися в ньому, не висловлюючи жодних зауважень.
Твердження захисника ОСОБА_9 про те, що обвинувачений ОСОБА_7 не здійснював виїзд на зустрічну смугу руху, а лише взяв більший радіус виїзду, щоб об'їхати яму на повороті, а також те, що на дорозі, де сталась ДТП, відсутня центральна осьова розмітка, є необґрунтованими та спростовуються дослідженими судом доказами.
Як встановлено в ході судового розгляду, місцем події є селище Ярмолинці, вул. Залізнична, 2 у напрямку від автодороги Р-50 до автодороги Т-2321, горизонтальна ділянка дороги, покриття асфальтобетонне, сухе, дорожнє покриття для двох напрямків руху по одній смузі руху в кожному напрямку, дорожня розмітка відсутня, загальна ширина автодороги 6,4 м, тобто кожна полоса руху по 3,2 метри. При цьому на схемі ДТП від 07.08.2024 зазначено, що автомобіль «VolkswagenPassat» розташований фактично на зустрічній полосі руху, оскільки відстань від переднього та заднього коліс автомобіля до кінця дорожнього покриття зустрічної смуги руху становить 1,6 та 1,8 метра.
Відповідно до вимог п.11.1 Правил дорожньогоруху, затверджених постановоюКМУ №1306 від 10.10.2001, з наступними змінами, кількість смуг на проїзній частині для руху нерейкових транспортних засобів визначається дорожньою розміткою або дорожніми знаками 5.16, 5.17.1, 5.17.2, а за їх відсутності - самими водіями з урахуванням ширини проїзної частини відповідного напрямку руху, габаритів транспортних засобів і безпечних інтервалів між ними.
Таким чином, відсутність на дорозі, де сталась ДТП, центральної осьової розмітки не звільняє водія від обов'язку виконання вимог ПДР, в тому числі і п.11.3, згідно якого на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об'їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу.
Доводи сторони захисту щодо невідповідності отриманих внаслідок слідчого експерименту відомостей фактичним обставинам справи є необґрунтованими, були спростовані в суді першої інстанції, і так само не підтвердилися під час апеляційного розгляду.
Крім того, апеляційний суд вважає, що посилання захисту на те, що з урахуванням доктрини «плодів отруєного дерева» недопустимими від описаних вище доказів є і інші - висновки судової автотехнічної експертизи від 20 вересня 2024 року №СЕ-19/102-24/18560-ІТ, не заслуговують на увагу.
Так, відповідно до доктрини «плодів отруєного дерева» недопустимими є докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок суттєвого порушення прав та свобод людини. Ця доктрина передбачає заборону використання даних, отриманих на підставі або з використанням доказів визнаних недопустимими. Тобто слід надавати оцінку допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що при недопустимості одного доказу в єдиному ланцюжку, суд повинен у подібному випадку вирішити питання про справедливість судового розгляду в цілому. Тобто, якщо процес по даній справі в цілому і загалом справедливий, то й отримані у незаконний спосіб докази можуть бути прийнятними (див. рішення ЄСПЛ у справі «Хан проти Сполученого Королівства»).
Таким чином, посилання захисника на недопустимість такого доказу, як висновок судової експертизи тільки з тих підстав, що він зроблений на основі даних, отриманих під час огляду місця ДТП та слідчого експерименту за участю потерпілого, є безпідставними.
Колегія суддів не вбачає жодних підстав для застосування доктрини «плодів отруєного дерева» у даному кримінальному провадженні.
Крім того, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що сторона захисту не заявляла клопотань перед місцевим судом про невідповідність замірів у схемі ДТП фактичним даним, про допит експерта для роз'яснення висновку судової автотехнічної експертизи від 20 вересня 2024 року №СЕ-19/102-24/18560-ІТ, не зверталася з клопотаннями про призначення додаткової або повторної експертизи, натомість у місцевому суді обвинувачений повністю визнав себе винуватим у порушенні ПДР та вчиненні ДТП.
Так, з висновку експерта №СЕ-19/102-24/18560-ІТ від 20.09.2024 вбачається, що у досліджуваній дорожньо-транспортній ситуації, водій автомобіля «VolkswagenPassat»д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_7 повинен був діяти відповідно до вимог п. п. 10.1, 10.2, 10.5, 11.3 Правил дорожнього руху, а саме:
п. 10.1 ПІДР: «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;
п.10.2 ПДР: «Виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з?їжджаючи з дороги - велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає»;
п. 10.5 ПДР: «Поворот необхідно виконувати так, щоб при виїзді з перехрещення проїзних частин транспортний засіб не опинився на смузі зустрічного руху, а у разі повороту праворуч слід рухатися ближче до правого краю проїзної частини»;
п.11.3 ПДР: «На дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об?їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу».
У досліджуваній дорожньо-транспортній ситуації, при заданому комплексі вихідних даних, можливість уникнення зіткнення з мотоциклом «Geon Invader 250»д.н.з. НОМЕР_2 у водія автомобіля «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_7 з технічної точки зору визначалась виконанням вимог п. п. 10.1, 10.2, 10.5, 11.3 Правил дорожнього руху, для чого були відсутні будь-які перешкоди технічного характеру, при умові постійного контролю за рухом даного автомобіля.
У досліджуваній дорожньо-транспортній ситуації, водій мотоцикла «GeonInvader 250»д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_13 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху, а саме:
п. 12.3 ПДР: «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об?єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об?їзду перешкоди».
У досліджуваній дорожньо-транспортній ситуації, при заданому комплексі вихідних даних, водій мотоцикла «Geon Invader 250»д.н.з. НОМЕР_11 ОСОБА_14 не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем «Volkswagen Passat»д.н.з. НОМЕР_1 шляхом екстреного гальмування, з зупинкою мотоцикла до смуги руху автомобіля, тобто шляхом виконання вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху. Крім того у діях водія мотоцикла «Geon lnvader 230», д.н.з. НОМЕР_12 , ОСОБА_10 не вбачається невідповідностей вимог Правил дорожнього руху, які б з технічної точки зору перебували в причинному зв?язку із виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.
Однак водій автомобіля Volkswagen Passat ОСОБА_7 виїжджаючи із прибудинкової території в процесі виконання маневру повороту виїхав на умовну смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення із транспортним засобом, який рухався в межах належної умовної смуги руху в зустрічному напрямку. Оскільки за умови виконання водієм автомобіля «Volkswagen Passat» ОСОБА_7 вимог п. п. 10.5, 11.3 Правил дорожнього руху зіткнення не відбулося б, експертдійшов висновку, що у діях водія автомобіля «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_7 вбачається невідповідність вимогам п. п. 10.5, 11.3 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору перебувають в причинному зв?язку із виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу», судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Відповідно до статті 242 КПК України, експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання.
Згаданий вище висновок складений судовим експертом відділу авто технічних досліджень Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру MBC України, який має вищу технічну освіту, кваліфікацію судового експерта з правом проведення інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю 10.1 «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод», має стаж експертної роботи з 2020 року, був попереджений про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України за надання завідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків, тому у колегії суддів відсутні підстави вважати цейвисновок експерта неналежним та недопустимим доказом.
Стосовно доводів сторони захисту про надання слідчим експерту очевидно недостовірних вихідних даних, які суперечать фактичним обставинам даної події, то колегія суддів не вважає їх слушними, оскільки в розпорядження експерта надавалися всі матеріали кримінального провадження, вихідні дані були зазначені також у постанові слідчого, які були отримані в ході досудового розслідування під час огляду місця події, а також проведення слідчого експерименту за участі потерпілого ОСОБА_10 від 11.09.2024, у колегії суддів відсутні підстави вважати надані експерту вихідні дані недостовірними.
Стороною захисту не надано суду іншого висновку на підставі вимог ч.2 ст.101 КПК України на спростування наведеного, окрім того, експерт дає висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність.
Крім того, відповідно до вимог ст.94, ч.10 ст.101 КПК України жоден доказ не має наперед встановленої сили, в тому числі і висновок експерта не є обов'язковим для особи або органу, яка здійснює провадження, але незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку, тож суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінював кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення у цьому кримінальному провадженні.
При цьому колегія апеляційного суду звертає увагу, що висновок експерта не може мати вирішального значення при ухваленні вироку суду, для кваліфікації дій особи за статтею 286-1 КК України судам слід виходити не лише з висновків експертів, в яких встановлено наявність причинного зв'язку між порушенням водієм ПДР та наслідками, що настали, а із сукупності всіх обставин, що належать до предмета доказування. Зокрема, оцінці підлягає наявність технічної можливості у водія уникнути наслідків злочину та джерело створення аварійної ситуації. Така позиція висвітлена Верховним Судом у постанові від 24.03.2020 у справі № 130/720/17.
Отже, показання обвинуваченого в суді першої інстанції та потерпілого абсолютно узгоджуються з проведеною у цьому кримінальному провадженні експертизою та у своїй сукупності є достатньою для встановлення механізму ДТП.
Таким чином, доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_9 про те, що протокол слідчого експерименту 11.09.2024 за участю потерпілого ОСОБА_10 не відповідає фактичним обставинам справи та наявним у справі доказам, а висновок експерта №СЕ-19/102-24/18560-ІТ від 20.09.2024 викладено на підставі технічно неспроможних та очевидно необ'єктивних вихідних даних є неспроможними та спростовується матеріалами кримінального провадження.
Крім того, даним висновком спростовуються доводи захисника про технічну неможливість настання ДТП між транспортними засобами.
Твердження захисника ОСОБА_9 про неповноту досудового розслідування, з тих підстав, що обвинувачений ОСОБА_7 не був залучений до участі у слідчому експерименті, є безпідставними з огляду на зміст статті 240 КПК України, у якій закріплено право, а не обов'язок слідчого, прокурора проводити слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань, до участі в якому можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник.
Як убачається з дослідженого судом протоколу слідчого експерименту від 11.09.2024 року за участі потерпілого ОСОБА_10 у рамках даного кримінального провадження було проведено вказані слідчі дії. Під час цих слідчих дій потерпілий ОСОБА_10 у присутності слідчих, спеціаліста-криміналіста, розповідав та демонстрував обставини ДТП за участі автомобіля «VolkswagenPassat» та мотоцикла «GeonInvader 250» д.н.з. НОМЕР_12 .
За результатами цих слідчих дій було складено відповідні протоколи, зміст яких відповідає положенням статей 104, 105 КПК, та які без будь-яких зауважень та заперечень були підписані усіма учасниками цих слідчих дій.
Колегія суддів також вважає, що доводи захисника ОСОБА_9 про невинуватість ОСОБА_7 у ДТП, не заслуговують на увагу, оскільки як в суді першої інстанції, так і в ході перевірки доводів апеляційної скарги апеляційним судом встановлено, що саме порушення ОСОБА_7 вимог п.п.10.5, 11.3 Правил дорожнього руху призвело до ДТП та ці порушення знаходяться у прямому причинному зв'язку із дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками, а саме спричиненням тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_10 . Тоді як в даній дорожній обстановці водій ОСОБА_10 , який керував мотоциклом «Geon Invader 250», д.н.з. НОМЕР_2 , не мав технічної можливості застосувати заходи, спрямовані на попередження даного зіткнення з автомобілем «Volkswagen Passat» з моменту виникнення небезпеки для його руху.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21 серпня 2019 року у справі 682/956/17 вказала, що диспозиція статті 286 КК України сформульована законодавцем як бланкетна, тому для встановлення ознак об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого цією статтею, потрібно проаналізувати ті нормативно-правові акти, які унормовують правила безпеки руху й експлуатації транспорту, насамперед Правил дорожнього руху, для з'ясування, які саме порушення цих правил були допущені особою, котра керувала транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди.
Більше того, визначальним фактором для встановлення відповідальності водія за наслідки ДТП є об'єктивна можливість виявити небезпеку і технічна можливість уникнути спричинення цих наслідків, яка за встановлених у цій справі обставин у ОСОБА_15 була, оскільки при суворому дотриманні вимог пункту 10.5 та 11.3 ПДР він мав технічну можливість уникнути ДТП.
Також є безпідставними доводи захисника, що слідчим під час досудового розслідування та судом в ході судового розгляду мотоцикл марки «GeonInvader 250», д.н.з. НОМЕР_4 та автомобіль «VolkswagenPassat» д.н.з НОМЕР_1 , які є речовими доказами, не оглядались, тому ці ушкодження суд не оцінював, оскільки на місце ДТП виїжджав слідчий відділу з розслідування злочинів у сфері транспорту СВ Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_16 , який за участю двох понятихоглядав місце ДТП, транспортні засоби, склав схему ДТП, протокол огляду, в якому зазначені також і пошкодження на транспортних засобах: на автомобілі «VolkswagenPassat» д.н.з. НОМЕР_10 наявні пошкодження у вигляді деформації передньої лівої частини бампера, пошкодження лакофарбового покриття; на мотоциклі «GeonInvader 250» д.н.з. НОМЕР_2 наявні пошкодження лакофарбового покриття, пошкодження пластику, подряпини, вказані транспортні засоби з місця пригоди вилучено та поміщено на території ВнП №3 РУП ГУНП в Хмельницькій області.
Під час апеляційного розгляду сторонами не заявлялось клопотань про дослідження речових доказів, тоді як огляд речових доказів, які не можна доставити в судове засідання, за необхідності проводиться за їх місцезнаходженням, відповідно до вимог ч.2 ст.357 КПК України.
Доводи захисту, що не допитані свідки ДТП, навіть ті, про яких є відомості у кримінальному провадженні, не заслуговують на увагу, оскільки як в суді першої, так і апеляційної інстанцій стороною захисту не заявлялось клопотань про допит свідків.
Таким чином, із матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції ретельно перевірив та оцінив усі докази в їх сукупності, встановив, що вони є взаємоузгодженими, належними та допустимими, доповнюють один одного і дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_17 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286-1 КК, оскільки його винуватість доведена поза розумним сумнівом. Оцінка доказів судом проведена згідно з вимогами процесуального законодавства, з наведенням у вироку відповідних висновків щодо належності, допустимості, достовірності, доказів та їх достатності для постановлення вироку.
Стосовно доводів апеляційної скарги сторони захисту, що призначене ОСОБА_7 вироком суду покарання не відповідає вимогам статей 50, 65, 69 КК України, то колегія суддів вважає їх безпідставними, з огляду на наступне.
Відповідно до статей 50, 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та інформації про особу винного.
Визначені у статті 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема, у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Згідно вимог статті 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
У постанові ВС колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 716/1224/19 роз'яснено, що "явно несправедливе покарання" означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання. Дискреційні повноваження суду обирати покарання повинні відповідати принципу верховенства права з обов'язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.
Колегія суддів уважає, що при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 вказані вимоги кримінального закону судом першої інстанції дотримані в повному обсязі, а висновки суду належним чином вмотивовані, відсутні підстави вважати вид та розмір призначеного ОСОБА_7 покарання явно несправедливим через суворість.
Так, при вирішенні питання про призначення обвинуваченому покарання, його виду та розміру, суд першої інстанції керувався положеннями статей 50, 65-67 КК України та належним чином врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відносяться за класифікацією кримінальних правопорушень до категорії тяжких (передбачено статтею 12 КК України), а також конкретні обставини кримінального правопорушення, його наслідки, інформацію про особу обвинуваченого, який одружений, у лікаря-нарколога та психіатра на обліку не перебуває, за місцем проживання та військової служби характеризується позитивно, має низку захворювань. Також при призначенні покарання суд враховував, що обвинувачений є військовослужбовцем Збройних Сил України у званні майора та проходить військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_13 . Під час повномасштабного вторгнення добровільно прибув у військову частину НОМЕР_14 був зарахований у списки на посаду заступника командира дивізіону, на даний час у зв'язку з хворобою та лікуванням переведений на посаду офіцера резерву запасної роти військової частини НОМЕР_13 ,є учасником бойових дій та має численні нагороди за відданість та сумлінне виконання військового обов'язку.Обставинами, що пом'якшують покарання суд визнав щире каяття та добровільне повне відшкодування завданого збитку, не встановивши обставин, що обтяжують покарання.
Встановивши наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, враховуючи клопотання т.в.о. командира військової частини НОМЕР_13 про призначення ОСОБА_7 більш м'якого покарання, а також позицію потерпілого, який не заперечив проти цього, суд прийняв рішення про призначення обвинуваченому основного покарання нижчого від найнижчої межі, встановленої санкцією ч.2 ст.286-1 КК України, а саме у виді двох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на п'ять років, вважаючи таке покарання справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчинення ним нових злочинів.
Колегія суддів, зважаючи на ступень тяжкості вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, обставини вчинення тяжкого необережного злочину, що хоча по відношенню до наслідків вина обвинуваченого є необережною, однак він грубо порушив Правила дорожнього руху, керуючи автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, поставив під небезпеку не лише своє життя і життя потерпілого, що призвело до тяжких наслідків, у результаті дій ОСОБА_7 потерпілий отримав тяжкі тілесні ушкодження, думку потерпілого, який не наполягає на призначенні суворого покарання, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, позитивно характеризується, одружений, має міцні соціальні зв'язки, відсутність обтяжуючих обставин та наявність обставин, що пом'якшують покарання, вважає правильним висновок суду першої інстанції про призначення обвинуваченому покарання у виді реального позбавлення волі,у розмірі, нижчому від найнижчої межі, встановленої санкцією ч.2 ст.286-1 КК України, а також з призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в мінімальних межах санкції частини 2 статті 286 КК України.
Таким чином, беручи до уваги сукупність наведених обставин, колегія суддів не має сумнівів у тому, що визначена ОСОБА_7 форма відбування покарання в умовах ізоляції від суспільства є співмірною з вчиненим ним злочинним діянням, а також є справедливим і виваженим заходом примусу, що забезпечить виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів. У той же час, призначити обвинуваченому ОСОБА_7 покарання у виді двох років пробаційного нагляду не сприятиме виправленню обвинуваченого, і більш того, може створити у обвинуваченого та інших осіб схильність до вчинення аналогічних злочинів або хибне уявлення про безкарність за скоєння таких злочинів, не вплине на формування суспільної думки інших осіб про неприпустимість грубого порушення Правил дорожнього руху України та чітке розуміння того, що особа буде нести невідворотне та справедливе покарання за такі дії.
На думку колегії суддів, у цьому конкретному випадку призначене ОСОБА_7 покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, є співмірним характеру вчиненого та даним про особу обвинуваченого, справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Правових підстав вважати його явно несправедливим через суворість немає.
Вирок суду першої інстанції відповідає вимогам статей 370 КПК України, містить достатні мотиви, з яких суд виходив при постановленні рішення.
Доводи сторони захисту, що судом першої інстанції безпідставно взято до уваги обставини, які пом'якшують покарання, а саме що обвинувачений після вчинення дорожньо-транспортної пригоди залишився на місці, дочекався працівників поліціїта пройшов огляд на стан сп'яніння, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки ці обставини, а саме залишення на місці ДТП є швидше обов'язком кожного громадянина (який кореспондується з іншим кримінальним правопорушенням як залишення в небезпеці), аніж така поведінка особи розглядатиметься як привілейована та виступатиме підставою для пом'якшення покарання.
Крім того, судом при призначенні покарання враховані обставини, які пом'якшують ОСОБА_7 покарання, а саме добровільне вжиття заходів щодо повного відшкодування заподіяної шкоди, вибачення перед потерпілим, позицію потерпілого, внаслідок чого обвинуваченому було призначено покарання нижче ніж найнижчої межі встановленої в санкції ч.2 ст. 286-1 КК України.
У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним (справа «Скополла проти Італії» від 17.09.2009). Для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий і надмірний тягар для особи (справа Ізмайлов проти Росії від 16.10.2008).
З огляду на викладене, відсутність претензій до обвинуваченого ОСОБА_7 у потерпілої сторони, які хоч і мають значення при призначенні обвинуваченому покарання, проте не є вирішальними під час прийняття відповідного рішення і не обмежують суд у реалізації своїх дискреційних повноважень, визначених законом про кримінальну відповідальність, та можуть бути враховані в сукупності з іншими обставинами даного кримінального провадження.
За таких конкретних обставини вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, а також відомостей про його особу, колегія суддів вважає, що наявність щирого каяття, активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відшкодування шкоди потерпілому, який не має претензій, не вказують на те, що перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції частини 2 статті 286-1 КК України, в цьому випадку у виді пробаційного нагляду, не забезпечить досягнення мети покарання та виправлення обвинуваченого.
Враховуючи наведене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисників - адвокатів ОСОБА_9 та ОСОБА_8 . Судом першої інстанції матеріальний та процесуальний закони застосовані правильно, ухвалено законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення, будь-яких істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, не встановлено, апеляційних підстав для зміни або скасування вироку суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисників - адвокатів ОСОБА_9 , ОСОБА_8 на вирок Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 11 грудня 2024 року залишити без задоволення.
Вирок Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 11 грудня 2024 року стосовно ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3