Справа № 638/20443/25
Провадження № 1-кс/638/2823/25
Іменем України
14 листопада 2025 року м. Харків
Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:
слідчої судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання слідчої СВ ХРУП №3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, військовослужбовця військової служби за мобілізацією, який на момент скоєння правопорушення перебував на посаді гранатометника механізованого відділення 2 механізованого взводу 2 механізованої роти механізованого батальйону (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) військової частини НОМЕР_1 (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) в званні солдат, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України не судимий, відносно якого 27.03.2023 до Шевченківського районного суду м. Харкова скеровано обвинувальний акт за ч. 4 ст. 185 КК України,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, за матеріалами кримінального провадження № 62024050010016343 від 16 грудня 2024 року,
13 листопада 2025 року слідча СВ ХРУП №3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 , за погодженням з прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_7 , звернулася до суду з клопотанням, в якому просив слідчого суддю застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор», за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 99, на 60 (шістдесят) днів. У разі необрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або визначення суми застави та при внесені застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наступні обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора, чи суду за першою вимогою;
2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи (служби);
3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
4) утримуватись від спілкування зі свідками.
Клопотання мотивоване тим, що у провадженні СВ Харківського РУП №3 ГУНП в Харківській області перебувають матеріали кримінального провадження № 62024050010016343 від 16.12.2024, за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. За матеріалами вказаного кримінального провадження ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у самовільному залишенні місця служби без поважних причин військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. 12.11.2025 йому повідомлено про підозру. Підставою застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_4 , окрім обґрунтованої підозри у вчиненні останнім кримінального правопорушення, є також наявність ризиків, які діють достатні підстави вважати, що підозрюваний, може здійснити дії, передбачені п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. При цьому, застосування більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти вищевказаним ризикам. Також суворість покарання за кримінальне правопорушення та особистість підозрюваного свідчить про те, що наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнані ним менш небезпечними ніж кримінальне переслідування та процедура виконання покарання.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив задовольнити, визначити заставу на розсуд суду у межах, передбачених законом.
Підозрюваний ОСОБА_4 проти клопотання заперечував, зазначив, що бажає поновитися на військовій службі.
Захисник ОСОБА_5 проти клопотання заперечував з тих підстав, що ризики необґрунтовані, підозрюваний має зареєстроване місце проживання, де і був затриманий. Підозрюваний перебуває на обліку у військовій частині НОМЕР_2 .
Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання з додатками, суд дійшов висновку про задоволення клопотання з наступних підстав.
Судом встановлено, що слідчим відділом Харківського РУП №3 ГУНП в Харківській області, за процесуального керівництва Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони, проводить досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 62024050010016343 від 16 грудня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, за фактом того, що 21.11.2023 гранатометник механізованого відділення 2 механізованого взводу 2 механізованої роти механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 Сухопутних військ ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_3 , в умовах воєнного стану самовільно залишив місце несення служби у районі н.п. Часів Яр, Донецької області та до теперішнього часу місце його знаходження невідоме.
12 листопада 2025 року о 14:46 год. ОСОБА_4 фактично затримано в порядку ст. 208 КПК України.
12 листопада 2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні самовільного залишення місця служби без поважних причин військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, в умовах воєнного стану, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, вчиненого за наступних обставин.
Так, солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, достовірно знав та усвідомлював, що повинен неухильно дотримуватись вимог ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, які зобов'язують його: свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, захищати суверенітет і територіальну цілісність України, забезпечувати її економічну та інформаційну безпеку, віддано служити українському народу, сумлінно, чесно та зразково виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, не допускати негідних вчинків.
Однак, солдат ОСОБА_4 під час проходження військової служби, в порушення вищезазначених нормативно-правових актів 21.11.2023, вирішив стати на злочинний шлях та діючи умисно, в умовах воєнного стану без дозволу командування та поважних причин тимчасово, вирішив незаконно ухилитися від проходження військової служби та провести час на власний розсуд.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 в порушення вищевказаних нормативно-правових актів, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, без відповідних дозволів командирів та начальників, за відсутності законних підстав та поважних причин 21.11.2023 у вечірній час доби (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлений) але не пізніше 18 год. 00 хв., перебуваючи в районі виконання бойових завдань свого підрозділу, а саме поблизу м. Часів Яр, Донецької області, в умовах воєнного стану, самовільно залишив місце служби та з 18 год. 00 хв. 21.11.2023 по 12.11.2025 перебував поза службою, проводячи час на власний розсуд.
За час відсутності на службі ОСОБА_4 , обов'язки з військової служби за посадою не виконував, в медичні установи не звертався, правоохоронні органи, органи державної влади або органи місцевого самоврядування про свою належність до військової служби, про вчинене ним ухилення від військової служби та про його причини не повідомляв, вільний час проводив на власний розсуд до 12.11.2025, до моменту з'явлення до правоохоронних органів.
Згідно з ч. 1 ст. 133, п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. До заходів забезпечення кримінального провадження належать запобіжні заходи.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов'язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні (ч. 5 ст. 132 КПК України).
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу (ч. 1 ст. 183 КПК України).
Кримінальним процесуальним кодексом України визначено мету, підстави та обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу.
Згідно статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Кримінальне процесуальне законодавство України не містить визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, керуючись приписами ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя при встановленні змісту вказаного поняття враховує практику Європейського суду з прав людини.
Так, з усталеної практики ЄСПЛ вбачається, що існування обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які змогли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому, факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як і ті, що обґрунтовують засудження особи, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення ЄСПЛ у справах «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).
Отже, обґрунтована підозра не передбачає наявності переконання «поза розумним сумнівом» щодо вчинення особою кримінального правопорушення. Однак, вона повинна ґрунтуватись на об'єктивних фактах, встановлених на підставі наданих стороною обвинувачення доказів.
Тобто суд зобов'язаний з'ясувати, чи є підстави обґрунтовано вважати, що ОСОБА_4 міг вчинити інкриміноване йому кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, з огляду на достатність та вагомість доказів, зібраних на стадії досудового розслідування. При цьому, варто зазначити, що остаточна оцінка та кваліфікація конкретних діянь здійснюється судом під час розгляду кримінального провадження по суті.
Досліджені в судовому засіданні докази, а саме: копія акту службового розслідування від 03 грудня 2023 року, копія наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 22.11.2023 № 9026, копія рапорту командира 2 МР МБ від 21.11.2023, копія довідки-доповіді про самовільне залишення розташування підрозділу (без зброї) щодо ОСОБА_4 , копія медичної характеристики ОСОБА_4 , копія службової характеристики ОСОБА_4 , письмові пояснення ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 від 01.12.2023, копія протоколу допиту свідка ОСОБА_11 від 08.08.2025, копія протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 09.08.2025 з додатком, копія протоколу допиту свідка ОСОБА_9 від 27.08.2025, копія протоколу допиту свідка ОСОБА_12 від 17.09.2025, копія протоколу допиту свідка ОСОБА_13 від 18.07.2025, копія протоколу допиту свідка ОСОБА_14 від 14.09.2025, копія протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 15.09.2025 з додатком, копія доповіді про факт повернення військовослужбовця від 21.03.2025, копія протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 12.11.2025, копія протоколу допиту підозрюваного від 12.11.2025, а також інші документи, зібрані під час досудового розслідування, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальне правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, оскільки з огляду на досліджені в судовому засіданні матеріали клопотання та обставини вчинення злочину, на даному етапі досудового розслідування з розумною достатністю та вірогідністю існує пов'язаність підозрюваного з вчиненим кримінальним правопорушенням, враховуючи, для стороннього спостерігача прослідковується зв'язок між описаними діями та подіями, які відбулися.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Надаючи оцінку наявності ризиків, передбачених п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які, як на підставу застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилається сторона обвинувачення, суд зазначає наступне.
Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується, тим що ОСОБА_4 , є військовослужбовцем, місцезнаходження військової частини, в якій він проходить військову службу, в будь-який час може змінити місце дислокації в іншу область, враховуючи проведення бойових дій на території України, що створить умови для його переховування від органу досудового розслідування та суду в інших областях України.
Тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному (від 5 до 10 років позбавлення волі), не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте як за національним законодавством (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України), так і за практикою Європейського суду з прав людини, є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (справа «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строків тримання під вартою, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у право особи на свободу (рішення «Слоев проти України», «Фельдман проти України»).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Зазначені висновки ЄСПЛ корелюються з положенням ст. 178 КПК України, якою передбачено, що слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Дослідженням даних про особу підозрюваного встановлено, що ОСОБА_4 є військовослужбовцем, має зареєстроване та фактичне місце проживання, неодружений, осіб на утриманні не має, в силу ст. 89 КК України непогашеної та незнятої судимості не має, проте 27.03.2023 щодо нього до Шевченківського районного суду м. Харкова скеровано обвинувальний акт за ч. 4 ст. 185 КК України. Про перебування на обліку у психоневрологічному та наркологічному диспансерах підозрюваний суду не повідомляв.
Зазначені обставини свідчать про відсутність у підозрюваного міцних соціальних зв'язків, які виконують роль стримуючого фактору щодо настання ризиків як переховування від правоохоронних органів та суду, так і щодо інших ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Встановлені в судовому засіданні обставини дають підстави зробити висновок, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі та усвідомлюючи тяжкість можливого покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватись від слідства та суду на території України або за її межами, враховуючи, що суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що прокурором доведено існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також прокурором доведено наявність та реальне існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик незаконного впливу на свідків, оскільки як вбачається з матеріалів клопотання, ОСОБА_4 на даному етапі досудового розслідування відомі адреси місця проживання та засоби зв'язку свідків. Суд зазначає, що хоча під час досудового розслідування свідки вже допитані, однак статтями 23 та 224 КПК України передбачено процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні. За таких обставин, розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, може самостійно або заручившись підтримкою інших осіб, здійснити вплив на свідків, застосувати відносно них фізичний чи психологічний вплив з метою зміни показань у подальшому на свою користь з метою уникнення покарання за вчинений злочин.
Крім того, суд вважає доведеним прокурором існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки підозрюваний, який не має міцних соціальних зв'язків, які виконують роль стримуючого фактору та є свого роду запобіжником відносно ризиків протиправної злочинної діяльності; не має законного джерела доходів та законних засобів для існування, враховуючи, що на теперішній час не виконує обов'язки військової служби; будучи особою, схильною до вчинення корисливих злочинів, що підтверджується засудженням за ст. 185 КК України та направленням до суду обвинувального акту за ст. 185 КК України в 2023 році, може вчинити інше кримінальне правопорушення, в тому числі проти власності. Вказані обставини свідчать про реальне існування ризику, передбаченого п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Ризики, передбачені п. 2, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурором не доведені, оскільки обґрунтованих аргументів на підтвердження того, що підозрюваний меже знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п. 2) прокурор ані в клопотанні, ані в судовому засіданні не навів. Доводи прокурора про перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином (п. 4), зокрема шляхом самокалічення ґрунтуються виключно на суб'єктивних припущеннях сторони обвинувачення та належним чином не обґрунтовані.
Таким чином, суд вважає, що прокурором доведено наявність та реальне існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, запобігти настанню яких без застосування запобіжного заходу неможливо.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Згідно п. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 3561/06 від 13.11.2007 р. Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності ст. 5, 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, в кінцевому рахунку, пред'явленні обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання". (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, №182 та Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п.55, Series A, № 300-A).
Слідчим суддею розглядалася можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, однак встановлені в судовому засіданні обставини свідчать про неможливість запобігання настанню встановлених в судовому засіданні ризиків застосуванням більш м'якого запобіжного заходу. Суд вважає, що встановлені в судовому засіданні ризики є настільки суттєвими, що інший більш м'який запобіжний захід не може запобігти їх настанню та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Крім того, суд враховує, що відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України Під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Матеріали справи не містять відомостей, які свідчать про неможливість застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров'я.
Відповідно до вимог частини 3 статті 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Водночас, згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
З урахуванням викладеного, суд визначає ОСОБА_4 заставу у розмірі - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 90840,00 грн, оскільки, на переконання суду, застава у такому розмірі здатна забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, запобігти настанню ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та не буде завідомо непомірною для підозрюваного, враховуючи його майновий стан.
Слідчий суддя наголошує, що відповідно до положень статті 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінальних проваджень.
Керуючись ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 205, 309, 372, 395 КПК України, суд,
Клопотання слідчої СВ ХРУП №3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, подане у кримінальному провадженні № 62024050010016343 від 16 грудня 2024 року, щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківській слідчий ізолятор» строком 60 діб до 10 січня 2026 року.
Визначити суму застави у розмірі тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 90840 (дев'яносто тисяч вісімсот сорок) гривень 00 коп, яка може бути внесена як самим ОСОБА_4 , так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на Депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області (рахунок - UA208201720355299002000006674, МФО - 820172, код отримувача - 26281249, банк отримувача - ДКСУ, м. Київ), протягом дії запобіжного заходу.
При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - звільнити з-під варти.
У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі частини 5 статті 194 КПК України наступні обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора, чи суду за першою вимогою;
2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи (служби);
3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
4) утримуватись від спілкування зі свідками.
Визначити 2-місячний термін дії обов'язків, покладених судом у разі внесення застави, з моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному в цій ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави має бути наданий уповноваженій службовій особі слідчого ізолятору.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави. Роз'яснити підозрюваному, що у разі невиконання обов'язків, а також якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали проголошено 14 листопада 2025 року о 15 год 00 хв.
Слідчий суддя ОСОБА_1