Справа № 947/11022/25
Провадження № 3/947/1755/25
12.11.2025 року м. Одеса
Cуддя Київського районного суду м. Одеси Іванчук В.М., розглянувши адміністративні матеріали, що надійшли з Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП (протокол серії ЕПР1 № 271660 від 14.03.2025 року) -
14.03.2025 року о 22:53 год., за адресою: м. Одеса, вул. Ляпідевського, біля будинку № 7, водій ОСОБА_1 (далі - особа, що притягується до адміністративної відповідальності), керував електричним самокатом у стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів марки «DRAGER ALCOTEST» відповідно до якого у останнього виявлено 0,46 %о (проміле) алкоголю.
За таких обставин особа, що притягується до адміністративної відповідальності порушила п.2.9 «Правил дорожнього руху» України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП.
Згідно п.2.9(а) «Правил дорожнього руху» України, водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Адвокат Бойко В.Ф., що діє в інтересах та захист ОСОБА_1 заперечував проти протоколу про адміністративне правопорушення та просив суд закрити провадження у справі, оскільки електричний самокат не являється транспортним засобом, а отже ОСОБА_1 не є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у зв'язку із чим справа підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю складу вказаного адміністративного правопорушення.
Суд, керуючись вимогами статей 251, 252 КУпАП, оцінює наявні у матеріалах справи докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності для висновку про наявність чи відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 , є процесуальним документом, передбаченим КУпАП, який фіксує факт події, час, місце, обставини правопорушення, дані про особу, що притягується до адміністративної відповідальності, ознаки можливого алкогольного сп'яніння, підстави для проведення огляду, а також посилання на застосування спеціального технічного засобу. Протокол складений уповноваженими працівниками поліції в межах їх компетенції, у письмовій формі, з дотриманням вимог щодо зазначення істотних реквізитів (дата, час, місце, дані про особу, опис події, посилання на норму закону, підписи посадових осіб та особи, щодо якої складено протокол). Дані, викладені у протоколі, узгоджуються з іншими доказами у справі, а істотних порушень порядку його складання, які могли б вплинути на можливість використання цього документа як доказу, судом не встановлено. У зв'язку з цим суд визнає протокол належним, допустимим і достовірним доказом факту керування ОСОБА_1 електричним самокатом у конкретний час і в конкретному місці.
Акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу «DRAGER ALCOTEST» є офіційним письмовим документом, складеним уповноваженою службовою особою після проведення відповідної процедури огляду. Вказаний акт містить відомості про дату, час і місце проведення огляду, дані про ОСОБА_1 , марку і заводський (ідентифікаційний) номер спеціального технічного засобу, а також зафіксований цифровий результат - 0,46 ‰ (проміле) алкоголю в організмі останнього. Вказане значення суттєво перевищує нульовий допустимий рівень алкоголю для водія транспортного засобу та однозначно вказує на перебування особи у стані алкогольного сп'яніння. Акт підписаний службовою особою, що проводила огляд, та ОСОБА_1 , зауважень щодо змісту акту або процедури його складання з боку останнього не зазначено.
З матеріалів справи вбачається, що спеціальний технічний засіб «DRAGER ALCOTEST», яким проводився огляд, допущений до експлуатації, пройшов установлену повірку та відповідає вимогам чинного законодавства щодо застосування засобів вимірювальної техніки при проведенні огляду на стан алкогольного сп'яніння. Даних про технічну несправність приладу, відсутність або прострочення повірки, а також істотні відхилення від затвердженої Інструкції про порядок виявлення у водіїв ознак сп'яніння матеріали справи не містять. Стороною захисту не надано жодних належних і допустимих контрдоказів, які б спростовували справність приладу, правильність його застосування або достовірність отриманого вимірювального результату. За таких обставин суд виходить із презумпції правомірності дій посадових осіб, які діяли в межах своєї компетенції, а тому вважає показання «DRAGER ALCOTEST» достовірними.
Відеозапис із нагрудної камери працівників поліції виступає технічним носієм доказової інформації та є самостійним джерелом доказів у розумінні ст.251 КУпАП. З аналізу відеозапису вбачається, що він відображає момент зупинки ОСОБА_1 , його зовнішній вигляд та поведінку, спілкування з працівниками поліції, роз'яснення йому суті правопорушення та порядку проведення огляду, факт пропозиції пройти огляд із застосуванням спеціального технічного засобу, погодження з боку ОСОБА_1 , сам процес проведення вимірювання та оголошення результату 0,46 ‰. На відеозаписі не зафіксовано будь-яких ознак примусу, протиправного впливу чи перешкод роботі приладу. Монтаж, переривання чи інші ознаки втручання у цілісність відеозапису відсутні, що дозволяє суду оцінювати його як достовірний і допустимий доказ.
Суд звертає увагу на те, що зміст протоколу про адміністративне правопорушення, акту огляду на стан сп'яніння та відеозапису перебувають у логічній відповідності один до одного, доповнюють і взаємно підтверджують викладені в них відомості. Протокол фіксує факт керування електричним самокатом ОСОБА_1 та наявність підстав для проведення огляду; акт огляду містить об'єктивний кількісний показник - 0,46 ‰ алкоголю; відеозапис візуально відображає всі ключові процесуальні дії, пов'язані із зупинкою особи, роз'ясненням їй прав та обов'язків, здійсненням огляду й оголошенням результату. Жодних внутрішніх суперечностей між зазначеними джерелами доказів судом не встановлено.
Матеріали справи не містять жодних належних і допустимих доказів, які б ставили під сумнів об'єктивність, повноту чи достовірність зафіксованих обставин події. Доводи сторони захисту не містять конкретних вказівок на порушення процедури огляду, технічну несправність приладу або фальсифікацію матеріалів; вони носять характер припущень і не підтверджені жодними доказами. У зв'язку з цим суд не вбачає підстав сумніватися у правильності та законності дій працівників поліції при документуванні правопорушення.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що сукупність письмових (протокол, акт огляду) та технічних (відеозапис) доказів є належною, допустимою, внутрішньо узгодженою, достовірною і достатньою для висновку про те, що ОСОБА_1 14.03.2025 року керував транспортним засобом - електричним самокатом - у стані алкогольного сп'яніння із вмістом алкоголю 0,46 ‰, що має істотне значення для правильної юридичної кваліфікації його дій за ч.1 ст.130 КУпАП. Будь-які розумні сумніви щодо фактичних обставин події відсутні.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, полягає у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Для встановлення об'єктивної сторони достатнім є сам факт керування транспортним засобом у дорожньому русі та підтверджений належним чином стан сп'яніння. У даному випадку матеріали справи містять сукупність доказів, що підтверджують факт керування ОСОБА_1 електричним самокатом 14.03.2025 року о 22:53 год. та встановлене спеціальним технічним засобом перебування його у стані алкогольного сп'яніння з результатом 0,46 ‰. Отже, об'єктивна сторона правопорушення доведена.
Суб'єктом адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП є водій транспортного засобу. Відповідно до п.1.10 Правил дорожнього руху України, транспортним засобом є пристрій, призначений для перевезення людей або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання. Електричний самокат, яким керував ОСОБА_1 , переміщується дорогами загального користування, слугує для перевезення особи та оснащений електродвигуном, що приводить його у рух. Нормативні акти України, зокрема Закон № 2956-IX, визнають такі електропристрої легкими персональними електричними транспортними засобами, тобто транспортними засобами у широкому сенсі. Практика Верховного Суду (постанова від 15.03.2023 у справі №127/5920/22) також виходить із того, що електросамокат, приведений у дію електричним двигуном, є джерелом підвищеної небезпеки та відноситься до транспортних засобів у контексті ст.130 КУпАП. Таким чином, ОСОБА_1 є суб'єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Щодо суб'єктивної сторони правопорушення, то вона характеризується виною у формі прямого або непрямого умислу (усвідомлення факту вживання алкоголю та продовження керування транспортним засобом). Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 добровільно погодився на проходження огляду, не заперечував факту керування та не наводив переконливих пояснень щодо відсутності вини. Результат огляду - 0,46 ‰ - свідчить, що вживання алкоголю мало місце до моменту керування транспортним засобом, а отже він повинен був усвідомлювати наявність алкоголю в організмі. З огляду на це суд доходить висновку, що суб'єктивна сторона правопорушення підтверджена у повному обсязі.
Важливим є те, що склад правопорушення за ст.130 КУпАП є формальним і не потребує настання будь-яких наслідків або заподіяння шкоди. Достатнім є встановлення факту керування у стані алкогольного сп'яніння, що підтверджено належним оглядом. Мотиви, цілі, дистанція поїздки, швидкість або інші суб'єктивні пояснення особи, що притягується до адміністративної відповідальності, не впливають на кваліфікацію діяння та не можуть виключати відповідальність.
Суд також виходить із приписів п.2.9(a) ПДР України, згідно з яким водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння. Порушення цієї імперативної норми суд розглядає як безумовне правопорушення, що створює загрозу безпеці дорожнього руху. Дані про стан сп'яніння ОСОБА_1 підтверджені результатом сертифікованого технічного засобу 0,46 ‰, що є об'єктивною величиною та не підлягає довільному трактуванню.
Таким чином, оцінюючи встановлені обставини у їх сукупності, суд доходить переконання, що у діях ОСОБА_1 наявні всі необхідні елементи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП: об'єкт (безпека дорожнього руху), об'єктивна сторона (керування у стані сп'яніння), суб'єкт (водій транспортного засобу), суб'єктивна сторона (умисна форма вини). У зв'язку з цим суд вважає вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення доведеною належними, допустимими та достовірними доказами у сукупності.
Сторона захисту наполягала на тому, що електричний самокат, яким керував ОСОБА_1 , не є транспортним засобом у розумінні законодавства, а відтак останній не може вважатися суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. На думку захисту, відсутність у особи статусу водія транспортного засобу виключає можливість притягнення її до відповідальності за ст.130 КУпАП, що передбачає відповідальність саме водіїв. Суд ретельно перевірив ці доводи, але вважає їх юридично необґрунтованими та такими, що суперечать законодавству та практиці Верховного Суду.
Відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху України, транспортним засобом є будь-який пристрій, призначений для перевезення людей або вантажу, а також спеціального обладнання, встановленого на ньому. Електричний самокат, яким керував ОСОБА_1 , призначений саме для переміщення особи дорогами загального користування, що повністю відповідає легальному визначенню транспортного засобу. Враховуючи, що законодавець не встановлює вичерпного переліку транспортних засобів, а користується загальним широким визначенням, електричні самокати потрапляють під дію цього поняття у повному обсязі.
Крім того, Закон України №2956-IX від 24.02.2023 року визначає легкі персональні електричні транспортні засоби як колісні транспортні засоби із встановленими електродвигунами потужністю до 1000 Вт та максимальною конструктивною швидкістю до 25 км/год, призначені для участі в дорожньому русі. Це офіційне визначення прямо встановлює, що електричні самокати є повноцінними транспортними засобами, які використовуються у дорожньому середовищі, а їх водії - учасниками дорожнього руху. Отже, законодавець визнає електричний самокат видом транспортного засобу на рівні із іншими видами електротранспорту.
Позиція Верховного Суду у постанові є правозастосовною та обов'язковою для врахування судами нижчих інстанцій. У зазначеній постанові Касаційний кримінальний суд дійшов висновку, що використання електросамоката, приведеного в дію електродвигуном, є діяльністю, що становить джерело підвищеної небезпеки відповідно до ст.1187 ЦК України, а тому в контексті застосування ст.130 КУпАП електросамокат слід розглядати як транспортний засіб незалежно від потужності двигуна. Верховний Суд чітко зазначив, що для цілей адміністративної відповідальності ключове значення має факт керування пристроєм, здатним рухатися дорогами загального користування, а не технічні характеристики його двигуна.
Доводи сторони захисту про те, що електросамокат не підпадає під поняття механічного транспортного засобу, не впливають на правильність правової кваліфікації. Стаття 130 КУпАП передбачає відповідальність водіїв транспортних засобів, а не лише механічних транспортних засобів. Законодавець свідомо застосовує ширше поняття «транспортний засіб», яке охоплює і пристрої, що приводяться у рух електродвигунами малої потужності, у тому числі легкі персональні електричні транспортні засоби. Таким чином, навіть у разі, якщо електросамокат не відносити до механічних транспортних засобів, він все одно є транспортним засобом у розумінні п.1.10 ПДР та §1 Закону України «Про дорожній рух».
Аргументи сторони захисту також суперечать імперативним вимогам п.2.9(a) ПДР України, який містить загальну заборону керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння. Норма не містить винятку для окремих категорій транспортних засобів, а отже охоплює і електросамокати. Будь-які спроби звузити зміст норми шляхом тлумачення, вигідного для захисту, суперечать принципу правової визначеності та безпеки дорожнього руху.
Також суд враховує, що поведінка ОСОБА_1 - керування пристроєм у стані сп'яніння - створює підвищену небезпеку для інших учасників дорожнього руху, пішоходів, велосипедистів та автомобілістів. Верховний Суд неодноразово наголошував, що норми ст.130 КУпАП мають превентивний характер і спрямовані на недопущення небезпечної поведінки у дорожньому середовищі незалежно від типу транспортного засобу.
На підставі аналізу законодавства та правозастосовної практики суд доходить висновку, що електричний самокат є транспортним засобом у розумінні ПДР України, Закону №2956-IX та практики Верховного Суду, а тому ОСОБА_1 є належним суб'єктом адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП. Доводи сторони захисту щодо відсутності у його діях складу адміністративного правопорушення ґрунтуються на помилковому, надто вузькому тлумаченні поняття «транспортний засіб» і не підтверджені жодними правовими нормами чи доказами.
Таким чином, суд визнає позицію сторони захисту неспроможною та такою, що не спростовує встановлених обставин справи та належних доказів, які підтверджують перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння та керування транспортним засобом.
Оцінивши всі наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, суд доходить переконання, що вони є належними, допустимими, достовірними та достатніми для встановлення факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Докази взаємно підтверджують один одного, є внутрішньо узгодженими, послідовними та не містять жодних суперечностей, які могли б поставити під сумнів фактичні обставини події.
Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом - електричним самокатом - 14.03.2025 року о 22:53 год. за адресою: м. Одеса, вул. Ляпідевського, біля будинку №7, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, відеозаписом із нагрудної камери працівників поліції та поясненнями самого правопорушника, який не заперечував факт керування. Жодних альтернативних переконливих пояснень захисту щодо відсутності керування або можливості плутанини у визначенні особи матеріали справи не містять.
Стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 підтверджено належним чином проведеним оглядом із використанням спеціального технічного засобу «DRAGER ALCOTEST», результати якого зафіксовані в акті огляду. Цифровий результат 0,46 ‰ є об'єктивним кількісним показником, який однозначно вказує на перебування особи у стані алкогольного сп'яніння. Доказів, які б спростовували достовірність показань приладу, не подано; відомостей про порушення процедури огляду, недійсність повірки або технічні несправності приладу також немає.
Суд також враховує, що під час проведення огляду ОСОБА_1 були роз'яснені його права, він добровільно погодився пройти тестування, у відеозаписі відсутні будь-які ознаки примусу чи порушення порядку здійснення огляду. Це додатково підтверджує достовірність отриманого результату та законність дій поліцейських.
Доводи сторони захисту щодо відсутності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, ґрунтуються на помилковому тлумаченні поняття «транспортний засіб» та не відповідають законодавству й судовій практиці, зокрема правовим позиціям Верховного Суду. Вони не спростовують жодного з доказів об'єктивного характеру та не містять фактичних даних, які могли б поставити під сумнів встановлені обставини.
Суд, застосовуючи стандарти доказування, що випливають із загальних принципів адміністративного провадження, у тому числі принципу доведення вини «поза розумним сумнівом», зазначає, що жодних обґрунтованих сумнівів щодо встановлених фактів не існує. Сукупність доказів формує цілісну, логічну та несуперечливу картину події, яка виключає можливість будь-якого іншого реалістичного пояснення, окрім того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Таким чином, суд доходить беззаперечного висновку, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП: він керував транспортним засобом - електричним самокатом - у стані алкогольного сп'яніння, що підтверджено належними та допустимими доказами. Його вина у вчиненні адміністративного правопорушення доведена у повному обсязі та не викликає сумнівів у суду.
На підставі вищевикладеного,керуючись ст.ст. 268, 279, 280, 283, 284, ч.1 ст. 130 КпАП України, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та піддати адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік.
Стягнути ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених на перше січня 2024 року, що складає 605, 60 (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок) гривень.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Одеського апеляційного суду через Київський районний суд м. Одеси.
Постанова пред'являється до виконання протягом трьох місяців.
Суддя Київського районного
суду м. Одеси Іванчук В. М.