Справа № 947/27947/25
Номер провадження 2/504/3204/25
14.11.2025с-ще Доброслав
Суддя Доброславського районного суду Одеської області Якимів А.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів, -
04.09.2025 року до Доброславського районного суду Одеської області надійшли матеріали цивільного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів.
Ухвалою суду від 05.09.2025 року вказану позовну заяву залишено без руху, оскільки в позовній заяві про стягнення аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей різного віку, не зазначено способу стягнення аліментів, зокрема, у частці від доходу відповідача або у твердій грошовій сумі. Також у позовній заяві не було вказано розміру аліментів, які слід стягнути з відповідача. Постановлено надати можливість позивачу виправити недоліки, а саме: а саме: 1) надати виправлений примірник позовної заяви з викладенням змісту позовних вимог; 2) надати копію позовної заяви для надіслання відповідачу, в строк не більше ніж десять днів з дня отримання цієї ухвали.
Копія ухвали суду від 05.09.2025 року була направлена:
1)двічі 05.09.2025 та 23.09.2025, на адресу електронної пошти, що вказана позивачем у позовній заяві;
2) за місцем проживання останньої, зазначеним в змісті позовної заяви.
Разом з тим, ухвала суду не була вручена позивачу з незалежних від суду причин. Так, відправка електронної кореспонденції скасована, ймовірно через некоректність вказаної позивачем електронної пошти. Ухвала, що направлена у письмовому вигляді повернута до суду вузлом поштового звязку із відміткою «за закінченням терміну зберігання».
У постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 2-4159/12 (753/12496/18) (провадження № 61-4961св19) Верховний Суд зробив висновок, що за загальним правилом повернення надісланої кореспонденції до суду із зазначенням причини повернення "за закінченням терміну зберігання" не є доказом належного інформування відповідача, а також не може беззаперечно свідчити про його відмову від одержання кореспонденції чи про його незнаходження за адресою, повідомленою суду. Втім, у разі, якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто поштою у зв'язку з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Отже, сам лише факт неотримання скаржником поштової кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належними адресами та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки це зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала суду таку адресу для направлення кореспонденції, зазначивши її в апеляційній скарзі.
Крім цього, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії" Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Заявник мала можливість слідкувати за ходом розгляду своєї справи, дізнаватися про його результати та у встановлені процесуальні строки виправити недоліки її позовної заяви, оскільки ухвала суду від 05.09.2025 наявна у відкритому доступі розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Заявник, достовірно знаючи, що нею направлено заяву до суду, не здійснювала жодних дій для отримання поштових відправлень із суду.
Крім того, саме заявник, як особа, яка ініціювала судовий процес з метою захисту своїх прав, свобод та інтересів, має бути зацікавлений у тому, щоб організувати належне та своєчасне отримання кореспонденції від суду (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 552/2497/22).
Учасник судового процесу зобов'язаний з розумним інтервалом часу самостійно цікавитися провадженням у його справі, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України" зазначено, що сторони в розумні інтервали мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Також, суд враховує, що засоби комунікації заявник вказав суду самостійно, а тому є зобов'язаним здійснювати відповідний контроль за надходженням судової кореспонденції та добросовісно користуватися своїми обов'язками. Отже, якщо учасник надав суду електронну адресу, зазначивши їх у заяві, то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов'язок отримувати повідомлення і відповідати на них.
У відповідності до ч.5 ст. 185 ЦПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Однак, позивач ні до закінчення визначеного судом строку для усунення недоліків позовної заяви у даній справі, а ні до моменту постановлення даної ухвали, так і не подала до суду ніяких документів на усунення недоліків позовної заяви.
Згідно положень ч.4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Ураховуючи зазначене вище суд вважає необхідним вважати позовну заяву неподаною і повернути позивачеві, оскільки остання не усунула її недоліки у строк, встановлений судом.
Водночас, суд роз'яснює позивачу, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із позовною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
На підставі викладеного та керуючись ст. 185 ЦПК України, суд-
позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів - вважати неподаною та повернути заявнику разом з доданими матеріалами.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення тексту ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Суддя Якимів А. В.