13.11.2025
Справа № 497/2476/25
Провадження № 2-а/497/36/25
13 листопада 2025 року м. Болград
Болградський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Кодінцевої С.В.,
за участю секретаря - Мунтянової В.Р.,
без участі сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Болград адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
18 вересня 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду через свого представника - адвоката Корестелкіної Ю.І. з вищезазначеним позовом (а.с.1-10), в подальшому заявою від 03.10.2025 року (а.с.33-34) сформулював прохальну частину позову, якою просить суд:
-визнати протиправною та скасувати постанову №3429 від 10.09.2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , майором ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною третьою статті 210-1 КУпАП;
-справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП закрити в зв'язку із відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
В обґрунтування позову представник позивача зазначає, що 09 вересня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 майором ОСОБА_2 було винесено постанову № 3429 по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
На думку представника оскаржувана постанова відносно ОСОБА_1 - є необґрунтованою та незаконною.
В постанові зазначається, що ОСОБА_3 не пройшов вчасно військово-лікарську комісію. Повістки про проходження військово-лікарської комісії позивачем отримано не було, і про її існування також відомо не було і обов'язку проходити військово-лікарську комісії також не було. Постанова винесена за відсутності належних підстав та з істотними порушеннями вимог матеріального і процесуального законодавства. ОСОБА_1 не мав обов'язку повторно проходити військово-лікарську комісію, не був належним чином повідомлений про розгляд справи, був позбавлений можливості реалізувати право на захист, а сама постанова містить суперечності у викладених обставинах.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України, відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 від 01.03.2022 року, виданого ІНФОРМАЦІЯ_4 був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі рішення військово-лікарської комісії м. Хмельницького ще з 2008 року.
Зазначене рішення ухвалене відповідно до статті 38-А Розкладу хвороб (Наказ МОУ №402 від 14.08.2008 р. у чинній редакції) та підтверджене відміткою у пункті 14 посвідчення від 01.03.2022 року про виключення його з військового обліку.
Крім того, у пункті 12 посвідчення прямо зазначено, що у мирний час та під час мобілізації ОСОБА_1 не підлягає призову та проходженню військової служби.
Відповідно до чинного законодавства, після виключення з обліку дані про
позивача мали бути внесені до облікових реєстрів, у тому числі до Єдиного
державного реєстру «Оберіг», із відповідною відміткою про виключення.
На переконання представника:
- у позивача відсутній будь-який обов'язок щодо повторного проходження військово-лікарської комісії, що повністю спростовує висновки, викладені в постанові №3429 від 10.09.2025 року;
- позивач не отримував жодних повісток із викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для проходження військово-лікарської комісії, а отже не мав і об'єктивної можливості з'явитися для виконання цього обов'язку;
- позивач був відсутній під час розгляду справи, окрім того, жодних документів на підпис йому надавали і він не підписував, в тому числі протокол про притягнення до адміністративної відповідальності та інші документи, що стали підставою для винесення постанови №3429 від 10.09.2025 року;
- розгляд справи відбувся без присутності позивача та без належного повідомлення, що є істотним порушенням процесуальних вимог;
- позивач вперше ознайомився з оскаржуваною постановою, отримавши її копію у мобільному застосунку « ІНФОРМАЦІЯ_5 » 10.09.2025 року, яка була надіслана представниками ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- неприсутність позивача під час розгляду протоколу про адміністративне правопорушення позбавили ОСОБА_1 можливості реалізувати гарантоване законом право на захист;
- у змісті постанови наявні розбіжності в часі виявлення порушення: 11:30 годині та 21:50 годині, які не відповідають фактичним обставинам. Такі суперечності унеможливлюють встановлення достовірної події, а також відсутній склад адміністративного правопорушення, характер вчиненого правопорушення, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність
За викладених обставин, представник позивача вважає, що відсутні правові підстави для висновку про наявність події чи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а тому відповідно до ст. 247 КУпАП, провадження у справі просила закрити, постанову №3429 - скасувати з метою відновлення порушених прав ОСОБА_1 та забезпечення дотримання принципу Верховенства права.
Ухвалою від 22.09.2025 року відкрито провадження по справі та призначено до судового розгляду на 11:00 годину 01.10.2025 року (а.с.24), про що повідомлено сторін по справі (а.с.25).
30.09.2025 року представник позивача через систему «Електронний суд» надіслала заяву про уточнення прохальної частини позовної заяви, а саме:
-справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.201-1 КУпАП закрити у зв'язку із відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП (а.с.26-28).
В судове засідання 01.10.2025 року:
-позивач та представник, будучи належним чином повідомленими не прибули, причини неявки не повідомили;
-представник відповідача також не прибув, заяв, клопотань, відзиву - не подав, ухвалу суду в частині надання копії, засвідченої належним чином матеріалів справи про адміністративне правопорушення - не виконав.
Протокольною ухвалою суду від 01.10.2025 року відкладено судовий розгляд на 10:00 годину 13.11.2025 року. Зобов'язано відповідача по справі ІНФОРМАЦІЯ_1 виконати ухвалу суду від 22.09.2025 року в частині надання відзиву та справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 . Зобов'язано позивача та його представника виконати ухвалу суду від 22.09.2025 року в частині необхідності формулювання належним чином прохальної частини позовної заяви (в тексті позовної заяви прохальна частина відсутня) (а.с.31), про що повідомлено сторін по справі (а.с.32-33).
03.10.2025 року представником відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_4 через систему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву (а.с.34-42), до якого додано копію матеріалів справи №3429 про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП (а.с.43-52).
06.10.2025 року представником відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 - Веліковою О.П. через систему «Електронний суд» вдруге надіслано відзив на позовну заяву (а.с.56-63), до якого вдруге додано копію матеріалів справи №3429 про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП (а.с.64-69).
Згідно відзиву представник відповідача просила в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування заперечень зазначила, що позивач згідно даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів перебував у розшуку як порушник правил військового обліку.
29.08.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач був доставлений працівниками поліції, як порушник правил військового обліку.
На військовозобов'язаного ОСОБА_1 у відповідності до вимого КУпАП та Інструкції зі складання ІНФОРМАЦІЯ_4 протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення затвердженої наказом МОУ від 01 січня 2024 №3 в присутності останнього складено протокол про адміністративне правопорушення №3429 від 29.08.2025 року за порушення ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Позивач порушив абз. 3 ч.1 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме громадяни зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно рішення відповідного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що призвело до вчинення адміністративного правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
ОСОБА_1 було запропоновано отримати направлення на ВЛК та пройти його для визначення придатності до військової служби.
Згідно даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів - 30.08.2025 за висновком позаштатної ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано позивача придатним до служби у в/ч забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_4, ВВНЗ, НЦ, закладах (установах), медпідрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, 03, охорони по гр.ІІ ст.39б відповідно до наказу Міністерства оборони України «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» № 402 від 14.08.2008. Перегляд військово-лікарської експертизи підлягає - 30.08.2026р.
Пунктом 2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що взяттю на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України: … які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників. Ця норма чинна з 04.04.2024.
18 травня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-ІХ від 11.04.2024. Цим Законом положення ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» викладено в новій редакції, згідно якої, зокрема встановлено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Згідно зі ст.42 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та пункту 19 Порядку №1487 громадяни України, винні в порушенні правил військового обліку громадян України, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов'язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом.
Тобто у відповідності до частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які перебувають на військовому обліку також зобов'язані: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Отже, на переконання представника відповідача, з огляду на викладені заперечення, позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають (а.с.34-40, 56-62).
07.10.2025 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Коростелкіна Ю.І. надіслала клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції (а.с.70-73).
Ухвалою суду від 07.10.2025 року вказане клопотання представника позивача - задоволено (а.с.75), про що повідомлено сторін по справі (а.с.76).
13.10.2025 року представником відповідача подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи: фіскальні чеки Укрпошти, як доказ направлення відзиву позивачу ОСОБА_1 та представнику позивача Коростелкіній Ю.І. (а.с.77-80).
20.10.2025 року представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Корестелкіною Ю.І. через систему «Електронний суд» подано відповідь на відзив відповідача (а.с.81-89).
У даній відповідач представник відповідача посилається на наступне:
-щодо твердження відповідача про перебування ОСОБА_1 на військовому обліку - таке твердження не відповідає дійсності, матеріалам справи та положенням чинного законодавства. ОСОБА_1 був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку ще у 2008 році на підставі рішення військово-лікарської комісії м. Хмельницького. Зазначений факт підтверджується тимчасовим посвідченням військовозобов'язаного № НОМЕР_1 від 01.03.2022 року "у пункті" 8, виданим ІНФОРМАЦІЯ_4 , "у пункті" 14 якого прямо зазначено: «Виключений з військового обліку». Посвідчення є офіційним документом, що підтверджує статус позивача як особи, виключеної з військового обліку, а відтак - такої, що не має обов'язку уточнювати персональні дані, проходити повторні медичні огляди чи виконувати інші дії, пов'язані з військовим обліком.
Відповідно до пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 року, до виключення з військового обліку підлягають, зокрема, особи, визнані непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку. Після такого виключення будь-які обов'язки особи у сфері військового обліку припиняються.
Таким чином, твердження відповідача про нібито перебування ОСОБА_1 на військовому обліку з 2008 року є юридично та фактично безпідставним. З моменту ухвалення рішення ВЛК про непридатність позивач втратив статус військовозобов'язаного та не може перебувати на військовому обліку в розумінні Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Більше того, навіть гіпотетично така ситуація суперечила б логіці правового регулювання, оскільки особа, виключена з військового обліку, не може одночасно вважатися такою, що на ньому перебуває. Зазначене є очевидним порушенням принципу правової визначеності та достовірності облікових даних.
Отже, зазначена позиція відповідача є хибною і не підтверджена жодними належними доказами, а надана інформація суперечить як змісту тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 , так і нормам чинного законодавства.
-щодо твердження про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку - таке твердження є неправильним і юридично необґрунтованим, оскільки ОСОБА_1 з 2008 року є особою, виключеною з військового обліку, а тому відсутній статус військовозобов'язаного, що підтверджується тимчасовим посвідченням військовозобов'язаного № НОМЕР_1 від 01.03.2022 року, виданим ІНФОРМАЦІЯ_4 , у якому зазначено: «Визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку». Оскільки позивач не мав статусу військовозобов'язаного то, відповідно, не міг бути суб'єктом адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, яка застосовується виключно до призовників, військовозобов'язаних або резервістів.
- щодо незаконності ініціювання ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 - факт того, що ОСОБА_1 було доставлено до ТЦК, це не створює для нього жодних правових наслідків, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1 не мав жодних законних підстав ініціювати повторне проходження ВЛК. Згідно з Наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 р., повторний медичний огляд може проводитися лише за направленням того територіального центру, на обліку якого перебуває особа, або за її письмовою заявою. ОСОБА_1 не перебував на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 , не звертався із заявою про повторний огляд і не отримував повістки чи направлення від свого ІНФОРМАЦІЯ_4 . Отже, будь-яке "рішення ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 про придатність" не має юридичної сили, адже було ухвалене органом, який не мав повноважень, без належних підстав і без дотримання процедури, передбаченої наказом МОУ № 402.
- щодо безпідставності доставлення поліцією - відповідач не надав жодного доказу правових підстав такого доставления, ані постанови про розшук, ані запиту до поліції, ані акту передачі особи. Більше того, особа, виключена з військового обліку, не може бути оголошена у розшук як "порушник правил військового обліку", адже такий обов'язок на неї не поширюється. Окрім того, в жодному Законі немає формулювання "порушник правил військового обліку". Фактичне примусове доставления до РТЦК без законної підстави є перевищенням службових повноважень і не створює для особи обов'язку проходити ВЛК.
- відсутність складу адміністративного правопорушення - відповідно до ст. 280 КУпАП, перед винесенням постанови посадова особа зобов'язана з'ясувати:
• чи було вчинено адміністративне правопорушення;
• чи винна дана особа в його вчиненні;
• чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Жодна з цих обставин не була перевірена. Відповідач не встановив статусу позивача, не з'ясував чинність його рішення ВЛК 2008 року, не перевірив наявність у нього обов'язку проходити повторну ВЛК, і всупереч ст. 256 та 268 КУпАП розглянув справу без участі позивача, позбавивши його права на захист. Таким чином, відсутні як подія, так і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, а постанова № 3429 від 10.09.2025 р. є незаконною і підлягає скасуванню.
- щодо твердження про складання протоколу у присутності ОСОБА_1 та доведення до нього обов'язку з'явитися на ВЛК. Такі твердження є неправильними, юридично необґрунтованими, так як ОСОБА_1 не отримував жодних повісток або письмових повідомлень про необхідність з'явитися для проходження ВЛК чи уточнення персональних даних. Відповідно до ст. 254, 256 КУпАП та пунктів 60-63 Порядку організації та ведення військового обліку, факт вручення повістки має підтверджуватись особистим підписом адресата або належним повідомленням про вручення поштового відправлення. Жодного такого підтвердження відповідач не надав. Отже, в позивача об'єктивно не було можливості з'явитися до РТЦК, а відтак - відсутній обов'язок, передбачений ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Зазначена норма зобов'язує лише осіб, які перебувають на військовому обліку, а ОСОБА_1 - виключений із військового обліку ще у 2008 році згідно з рішенням ВЛК м. Хмельницького. Тому її застосування до нього є неправильним і суперечить закону.
- щодо відсутності доказів складання протоколу в його присутності - у матеріалах справи немає жодного документа, який підтверджує, що ОСОБА_1 підписував протокол №3429 або будь-які інші матеріали, з огляду на наданий лише відзив, оскільки матеріали адміністративної справи представник відповідача не надав до відзиву. Таким чином, сам факт складання протоколу "в присутності" є недоведеним і суперечить вимогам ст. 256 КУпАП, якою встановлено, що протокол підписується особою, яка притягається до відповідальності, та посадовою особою, що його склала. Крім того, відповідач не навів жодного доказу, що під час оформлення матеріалів позивач був ознайомлений із суттю обвинувачення, мав можливість надати пояснення чи скористатися правом на захист, гарантованим ст. 268 КУпАП.
- щодо порушення права на захист та неналежне повідомлення про розгляд - постанова №3429 від 10.09.2025 року була винесена без участі позивача., який отримав копію постанови лише через мобільний застосунок "Viber" 10.09.2025 року, тобто після розгляду справи. Вказане повідомлення не відповідає процесуальним вимогам, визначеним у ст. 279 КУпАП, і не може вважатись належним.Верховний Суд у постанові від 21.09.2023 р. у справі N9420/5565/22 підтвердив, що розгляд справи без належного повідомлення особи є істотним порушенням права на захист, яке тягне визнання постанови незаконною.
- щодо відсутності складу правопорушення - посилання відповідача на абз.3 ч.1 ст. 22 Закону "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", відповідно до якого громадяни зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби, є помилковим, оскільки цей обов'язок стосується лише військовозобов'язаних. ОСОБА_1 не належить до цієї категорії, що підтверджено чинним рішенням ВЛК про непридатність і виключення з обліку. Відповідно, він не міг порушити ні положення ст. 22 вказаного Закону, ні норми ч.3 ст.210-1 КУпАП, які охоплюють лише суб'єктів, що перебувають на військовому обліку.
Отже, твердження відповідача про складання протоколу в присутності позивача, належне повідомлення та існування в нього обов'язку прибувати до ТЦК є безпідставними.
На переконання представника позивача постанова №3429 від 10.09.2025 року ухвалена з істотними порушеннями процесуального та матеріального права і підлягає скасуванню.
В судове засідання 13.11.2025 року сторони не прибули. На адресу суду позивачем та його представником надіслано заяви про проведення судового розгляду у їх відсутність (а.с.90-92, 93).
Представник відповідача жодних заяв, клопотань не надсилала.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог за таких підстав.
Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ст. 6 КАС України суд, при вирішенні справи керується, принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу", частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Частиною третьою статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
При цьому за приписами ч. 7 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
В силу пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_10 , місце народження: с. Карпівці Хмельницький район Хмельницька область (а.с.12-14).
Відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 від 01.03.2022 року, виданого ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.16), був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі рішення військово-лікарської комісії м. Хмельницького ще з 2008 року. Зазначене рішення ухвалене відповідно до статті 38-А Розкладу хвороб (Наказ МОУ №402 від 14.08.2008 р. у чинній редакції) та підтверджене відміткою у пункті 14 посвідчення від 01.03.2022 року про виключення його з військового обліку. Крім того, у пункті 12 посвідчення прямо зазначено, що у мирний час та під час мобілізації ОСОБА_1 не підлягає призову та проходженню військової служби (а.с.16).
Посвідчення є офіційним документом, що підтверджує статус позивача як особи, виключеної з військового обліку, а відтак - такої, що не має обов'язку уточнювати персональні дані, проходити повторні медичні огляди чи виконувати інші дії, пов'язані з військовим обліком.
Відповідно до пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 року, до виключення з військового обліку підлягають, зокрема, особи, визнані непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку. Після такого виключення будь-які обов'язки особи у сфері військового обліку припиняються.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача про нібито перебування ОСОБА_1 на військовому обліку з 2008 року. З моменту ухвалення рішення ВЛК про непридатність позивач втратив статус військовозобов'язаного та не може перебувати на військовому обліку в розумінні Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
В графі 14 вказаного посвідчення наявна відмітка про те, що ОСОБА_1 «01.03.2022 року» виключений з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_4 на підставі ст.38а гр.ІІ наказу МОУ №402 від 2008 року (а.с.16).
29 серпня 2025 року начальником відділу військового обліку та бронювання солдатів та сержантів майором ОСОБА_5 складено протокол №3429 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , місце народження: м.Хмельницький, сімейний стан «одружений», задеклароване/зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , місце роботи: водій, номер телефону: НОМЕР_2 , документ, що посвідчує особу: паспорт НОМЕР_3 (а.с.65).
Зі змісту протоколу слідує, що 12:00 29.08.2025 року ОСОБА_1 порушив ст.1 п.10. ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» (зі змінами від 22.05.2024 року), а саме не пройшов вчасно військово-лікарську комісію з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, таким чином допустив порушення пункту 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (зі змінами від 22.05.2024 року), передбачене частиною 3 статті 210 КУпАП.
ОСОБА_1 порушив правила військового обліку, тобто вчинив правопорушення відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.210 КУпАП (а.с.65).
В протоколі зазначено, що «від пояснення та/або підписання протоколу відмовився у присутності свідків: с-т ОСОБА_6 підпис, л-т ОСОБА_7 підпис.
Разом з цим, представник відповідача у відзиві зазначає, що 29.08.2025 року протокол №3429 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП був складений у присутності ОСОБА_1 , і що останньому було доведено необхідність з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 для проходження військово-лікарської комісії (ВЛК), посилаючись на вимоги ч. 10 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Втім зазначене твердження представника відповідача не відповідає дійсності та не підтверджено жодними доказами, а саме, що ОСОБА_1 було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 , що у його присутності було складено протокол, і за якою статтею КУпАП він притягується до відповідальності.
В протоколі зазначається про порушення ОСОБА_1 вимог ч.3 ст.210 КУпАП, тоді як представник посилається на порушення останнім ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Також в протоколі повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 15:00 годині 29.08.2025 року в приміщення начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.65).
10 вересня 2025 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 майором ОСОБА_2 винесено постанову №3429 від 10.09.2025 року про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 , 20.03.1988 року, якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000.00 гривень за те, що 29.08.2025 року приблизно об 11:20 годині в м.Одеса встановлено, що гр. ОСОБА_1 в умовах особливого періоду, введеного Указом Президента від 17.03.2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію», не пройшов вчасно військово-лікарську комісію з дня набрання чинності указом Президента про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, таким чином допустив порушення ст.1 п.10 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» (зі змінами від 22.05.2024 року), передбачене частиною 3 статті 210 КУпАП (а.с.66).
В постанові відсутня інформація про її вручення ОСОБА_1 ..
З огляду на досліджені докази вбачається, що розгляд протоколу про адміністративне правопорушення було призначено на о 15:00 годині 29.08.2025 року в приміщенні начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.65), тоді як справа була розглянута 10 вересня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (а.с.66).
Матеріали справи не містять доказів про належне сповіщення Особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 про час та дату розгляду протоколу.
Відповідно до ст. 254, 256 КУпАП та пунктів 60-63 Порядку організації та ведення військового обліку, факт вручення повістки має підтверджуватись особистим підписом адресата або належним повідомленням про вручення поштового відправлення.
Жодного такого підтвердження в матеріалах справи про адміністративне правопорушення не має.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Статтею 235 КУпАП передбачено, що Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
В силу ч.1 ст.210 КУпАП порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку - тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 3 наведеної статті вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, стаття 210 КУпАП визначає відповідальність за порушення, призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, в тому числі в особливий період.
Особливий період, відповідно до абзацу тринадцятого частини першої статті 1 Закону України «Про оборону України», це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022, дію якого наразі не скасовано.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України № 303/2014 від 17 березня 2014 «Про часткову мобілізацію» оголошено про проведення часткової мобілізації, а отже з цього періоду в Україні діє особливий період.
Положеннями ч.9 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
У відповідності до ст.21 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року, взяттю на персонально-первинний та персональний військовий облік в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях підлягають громадяни України з числа призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Взяття громадян на персонально-первинний та персональний військовий облік, а також їх виключення (зняття) з такого обліку здійснюється лише після взяття (зняття, виключення) зазначених громадян на військовий облік (з військового обліку) у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів.
Згідно ст.3 зазначеного Порядку, військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період. Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Так, відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Згідно п.1.2 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу); військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ; встановлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.
Пунктом 2.1 Положення передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
Позивачем надано суду тимчасове посвідчення військовозобов'язаного №844 від 01.03.2022 року, виданого ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.16), був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі рішення військово-лікарської комісії м. Хмельницького з 2008 року. Зазначене рішення ухвалене відповідно до статті 38-А Розкладу хвороб (Наказ МОУ №402 від 14.08.2008 р. у чинній редакції) та підтверджене відміткою у пункті 14 посвідчення від 01.03.2022 року про виключення його з військового обліку.
Крім того, у пункті 12 посвідчення прямо зазначено, що у мирний час та під час мобілізації ОСОБА_1 не підлягає призову та проходженню військової служби.
Таким чином, позивач у відповідності до положень статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» після оголошення воєнного стану та загальної мобілізації 01.03.2022 року підтвердив дійсність цього посвідчення про виключення його з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_4 як непридатного до військової служби на підставі ст.38А гр.ІІ наказу МОУ №;02 від 2008 року
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та стверджуючи про правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності, представник відповідача вказувала на те, що на момент складання протоколу про адміністративне правопорушення та винесення постанови позивач обліковувався в АІТС «Оберіг» як військовозобов'язаний (а.с.67).
В свою чергу, з цієї роздруківки, яка не засвідчена належним чином, взагалі не можливо з'ясувати коли вона була створена, та на яку дату наявна інформація в ній.
Суд звертає увагу, що на виконання ухвали суду від 22.09.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_1 надано копії документів по справі щодо ОСОБА_1 , що складається із:
- копії протоколу №3429 від 29.08.2025 року за ст.210 ч.3 КУпАП (а.с.45-46),
- копії постанови №3429 від 10 вересня 2025 року за ст.210-1 ч.3 КУпАП (а.с.47-48),
- копії роздруківки, можливо з АІТС «Оберіг», оскільки відсутні будь-які ідентифікаційні ознаки цієї роздруківки (а.с.49),
- копії паспорта громадянина України ОСОБА_1 з застосунку «Дія» (а.с.50 та копії довідки про присвоєння йому ідентифікаційного номеру, Жодних інших документів, які стали підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, відповідачем суду не надано (а.с.43-52)
У подальшому представником відповідача вдруге надано зазначені матеріали 64-68), до яких долучено довідку військово-лікарської комісії на ім'я ОСОБА_1 від 30.08.2025 року за №196/5/1626, згідно якої проведено медичний огляд ВЛК 30.08.2025 року. Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва: Імплантація двокамерного ШВС (KORA 250 DR 02.10.2020) CH І ст. із збереженою систологічною функцією ЛШ (ФВ 51%) NYHA І.
На підставі статті 39 графи ІІ Розладу хвороб, ТДВ потребує стаціонарного обстеження в КНП МКЛ №11 ОМР з подальшим переоглядом в РТЦК та СП (а.с.69).
Натомість відсутня вказівка, що останній придатний до військової служби.
Згідно ч. 1 ст. 77КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
Слід також зазначити, що Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення. Тобто, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, використовуючи свої повноваження, повинен був зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення, перед складанням постанови та відібранням пояснень від правопорушника роз'яснити його права, надати можливість заявити та розглянути клопотання.
Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному становищі відносно суб'єкта владних повноважень.
Крім того, в п. 30 постанови Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі N 463/1352/16-а зазначено, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Відповідач, будучи зобов'язаним доказувати правомірність свого рішення, будь-яких доказів щодо його правомірності не надав.
За встановлених обставин суд дійшов висновку, що постанова №3429 від 10 вересня 2025 року винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 майором ОСОБА_2 за відсутністю належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 18 липня 2020 року у справі № 216/5226/16-а, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Статтею 62 Конституції України передбачено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Суд також враховує позицію, вказану у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
Згідно ч. 3 ст. 286 КУпАП за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
За таких умов належить визнати протиправною і скасувати постанову № 3429 від 10.09.2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 майором ОСОБА_2 , про визнання винним ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, і накладення на нього штрафу в розмірі 17000 гривень - закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП (за відсутності події і складу адміністративного правопорушення).
Щодо суми судового збору, яку належить стягнути з відповідача на користь позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі N 543/775/17 було відступлено від попередньо сформованого висновку щодо звільнення від сплати судового збору та вказано, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні ст. 287,288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати ст. 2-5 ЗУ "Про судовий збір", які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. При цьому визначено, що з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При поданні цієї позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн. (а.с.4).
Отже, суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 605,60 грн.
Суд зазначає, що попри те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 не має статусу юридичної особи та є відокремленим підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_12 він є суб'єктом владних повноважень у розумінні КАС України та може бути належним відповідачем у спорі, пов'язаному зі скасуванням постанови про накладення адміністративного стягнення, яка прийнята начальником цього районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Такий висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 19 жовтня 2022 року у справі N 522/22225/21.
Керуючись ст. ст. 5, 7-9, 14, 22, 90, 139, 211, 241-245, 250, 271, 286 КАС України, суд-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 3429 від 10.09.2025 року ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 про притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.3 статті 210-1 КУпАП - скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.210-1 ч.3 КУпАП - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання позову у сумі 605.60 гривень (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на рішення суду, з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Інформація про сторін:
Позивач ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 . ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_13 , тел. НОМЕР_4
Представник позивача ОСОБА_8 : АДРЕСА_3 , ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_14 , тел. НОМЕР_5
Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_1 в Одеській області: АДРЕСА_4 , ел. адреса: ІНФОРМАЦІЯ_15
Суддя С.В.Кодінцева