1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 10 листопада 2025 року апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 23 липня 2025 року,
за участі:
прокурора ОСОБА_7 ,
представника
власника майна адвоката ОСОБА_6
Вказаною ухвалою частково задоволено клопотання заступника начальника відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 та накладено арешт на тимчасово вилучене, під час обшуку 24.06.2025 року за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого було виявлено та вилучено:
- мобільний телефон марки Apple 16 Pro, IMEI: НОМЕР_1 ;
- мобільний телефон марки Nokia, IMEI: НОМЕР_2 з сім картою «Київстар»;
- мобільний телефон марки Apple, моделі Iphone S, сірого кольору в чорному чохлі;
- флеш носій, який містить інформацію з персонального комп'ютеру, який було поміщено до паперового конверту з пояснювальними написами.
Не погоджуючись з таким рішенням, представник власника майна ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Апелянт вважає, що клопотання не підсудне Голосіївському районному суду м. Києва та воно подане із порушенням строку, передбаченого ч. 5 ст. 171 КПК України.
Також, слідчим суддею розглянуто клопотання всупереч вимогам, передбачених ч. 1 ст. 172 КПК України.
Звертає увагу на те, що вилучений та арештований мобільний телефон марки Apple 16 Pro, IMEI: НОМЕР_1 належить дружині підозрюваного - ОСОБА_9 , яка не має жодного відношення до кримінального провадження.
Заслухавши доповідь судді, доводипредставника власника майна, який просив задовольнити апеляційну скаргу, пояснення прокурора, який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів судового провадження, СУ ГУ НП у м. Києві здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 15 квітня 2024 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42024100000000181, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК України.
У клопотанні прокурора зазначено, що ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець: м. Гадяч Полтавської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 (власник: ОСОБА_11 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт громадянина України (ID картка), серія та номер: НОМЕР_4 , виданий 09.12.2016, видавник: 8025), має у власності та користується автомобілями: MERCEDES GLS 2018 р.в., д.н.з.: НОМЕР_5 , VIN: НОМЕР_6 ; MERCEDES-BENZ GLS 450 D, 2024 р.в., д.н.з.: НОМЕР_7 , VIN: НОМЕР_8 , організував функціонування злочинної схеми з підроблення документів країн Європейського союзу з метою подальшої реалізації, у томі числі особам, які переховуються від правоохоронних органів.
З метою реалізації злочинного задуму, ОСОБА_10 для залучення та пошуку клієнтів під виглядом надання інформаційних послуг, організував шахрайський Сall-Center , який розташований в м Київ.Для реалізації підробних документів країн Європейського союзу використовуються веб ресурси: euro-center.stream та drivegreen.pravaauto.com.
Злочинна схема полягає в наступному. Сформовані за допомогою веб ресурсів: euro-center.stream та drivegreen.pravaauto.com. заявки надходять до операторів Сall-Center, розташовану у м. Київ, які зв'язуються з потенційними клієнтами, уточнюють необхідні данні, надають інформацію щодо вартості та надсилають реквізити для отримання авансу. Після отримання попередньої оплати, виробляються замовленні документи на спеціальному обладнанні, розташованому в невстановленому місці, які відправляють клієнту поштовим зв'язком. Оплата за вказані послуги здійснюється на карткові рахунки фізичних осіб, відкритих в банківських установах країн ЄС. За наявною інформацією вартість таких документів становить від 2000 до 20000 євро в залежності від виду документу.
Окрім цього встановлено, що до вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_10 залучив інших осіб, а саме:
Керівник Колл-центру - ОСОБА_12 , 03.01.1997 р Керівник ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
24 червня 2025 року на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 12 червня 2025 року проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено мобільні телефони та флеш-носій.
24 червня 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у кримінальному провадженні № 42024100000000181 від 15 квітня 2025 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України.
26 червня 2025 року заступник начальника відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 засобами поштового зв'язку направив до Голосіївського районного суду м. Києва клопотання про арешт майна, вилученого в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , з метою збереження речових доказів.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 23 липня 2025 року клопотання прокурора задоволено.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Вказана норма узгоджується із положеннями ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з вимогами п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою, зокрема, забезпечення збереження речових доказів.
У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
З огляду на положення п. 1 ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Приймаючи рішення, слідчим суддею зазначених вимог закону дотримано.
Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 42024100000000181 про накладення арешту на речі, документи та грошові кошти, слідчий суддя дослідив матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку, що з метою збереження вказаного майна, яке відповідає ознакам речових доказів згідно ст. 98 КПК України, наявні достатні підстави для арешту вказаного в клопотанні майна.
Слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, перевірив співрозмірність втручання у права ОСОБА_5 з потребами кримінального провадження та його зв'язок із кримінальним правопорушенням.
Як убачається зі змісту оскаржуваної ухвали, при розгляді клопотання про арешт майна, слідчий суддя дотримався вимог статей 132,170,172 КПК України, взявши до уваги усі обставини, які у відповідності до ст. 173 КПК України повинні враховуватися при вирішенні питання про арешт майна.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий процесуальний примус як накладення арешту на майно та надасть змогу виконати завдання, для виконання якого прокурор звернувся із клопотанням, а відтак доводи апелянта про відсутність правових підстав для арешту майна, є не переконливими.
Доводи представника власника майна адвоката ОСОБА_6 щодо пропущення прокурором строку, передбаченого ч. 5 ст. 171 КПК України не заслуговують на увагу, оскільки, з матеріалів справи вбачається, що обшук проведено 24 червня 2025 року, а клопотання надіслано прокурором до Голосіївського районного суду м. Києва поштовим зв'язком 26 червня 2025 року, що підтверджується копією поштової етикетки з реквізитами відправлення (а.с 21 т.1). А отже, строк не було пропущено.
Щодо доводів представника власника майна про належність мобільного телефону дружині ОСОБА_5 , яка не має відношення до кримінального провадження варто зазначити, що ці доводи підлягають перевірці органом досудового розслідування під час проведення досудового розслідування, з урахуванням обставин кримінального провадження.
Інші доводи на які посилається апелянт також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки були відомі слідчому судді та враховано ним при прийнятті рішення.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , - задоволенню не підлягає.
При цьому колегія суддів також звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не встановлено.
Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 23 липня 2025 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_14 ОСОБА_15 ОСОБА_16
Єдиний унікальний № 752/2589/25 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_17
Справа № 11сс/824/6076/2025 Доповідач ОСОБА_1
Категорія ст.170 КПК