Справа №758/5906/24 Головуючий в суді 1-ї інстанції - ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/3672/2025 Доповідач у суді 2-ї інстанції - ОСОБА_2
29 липня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду
кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретар ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_9 на вирок Подільського районного суду м. Києва від 06 лютого 2025 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого в АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України, -
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_7 , 19.03.2024 року, приблизно о 16 год. 00 хв., перебуваючи у лісосмузі, що по вул. Косенка у м. Києві, на землі, поруч з деревом знайшов поліетиленовий пакет, усередині якого знаходились поліетиленовий згорток з речовиною рослинного походження зеленого кольору, поліетиленовий згорток з кристалоподібною речовиною білого кольору та поліетиленовий згорток з кристалоподібною речовиною білого кольору.
Оглянувши вміст вказаного поліетиленового пакету та усвідомлюючи, що в ньому знаходиться наркотичний засіб, обіг якого обмежено - канабіс, особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонено - МДМА, у великих розмірах, особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонено - PVP, в особливо великих розмірах, у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, спрямований на придбання
наркотичного засобу, обіг якого обмежено - канабіс, особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - МДМА, у великих розмірах, особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP, в особливо великих розмірах, для власного вживання, без мети збуту.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 , поклав вищевказаний пакет у капюшон куртки, в яку був одягнений, тим самим незаконно придбав та розпочав зберігати наркотичний засіб, обіг якого обмежено - канабіс, особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - МДМА, у великих розмірах, особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, в особливо великих розмірах, для власного вживання без мети збуту.
Після цього, незаконно зберігаючи при собі вищевказані речовини, усвідомлюючи протиправність своїх дій, ОСОБА_7 направився вздовж вулиці Косенка в м. Києві. Перебуваючи поруч з будинком №77 по вул. Косенка, 19.03.2024 року, приблизно о 16 год. 15 хв., був зупинений працівниками поліції та у ході проведення обшуку в порядку ст. 208 КПК України, у ОСОБА_7 з капюшону куртки, в яку він був одягнений, було вилучено поліетиленовий пакет, усередині якого знаходились поліетиленовий згорток з речовиною рослинного походження зеленого кольору, поліетиленовий згорток з кристалоподібною речовиною білого кольору та поліетиленовий згорток з кристалоподібною речовиною білого кольору.
Згідно висновку експерта №СЕ-19/111-24/17962-НЗПРАП від 20.03.2024, надана на дослідження кристалоподібна речовина містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP. Маса PVP в речовині становить 30,993 г.
Згідно висновку експерта №СЕ-19/111-24/17959-НЗПРАП від 20.03.2024, надана на дослідження речовина рослинного походження зеленого кольору є наркотичним засобом - канабісом. Маса канабісу в перерахунку на висушену речовину становить 46,97 г.
Згідно висновку експерта №СЕ-19/111-24/18026-НЗПРАП від 02.04.2024, надана на дослідження кристалічна речовина білого кольору є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено МДМА (3,4- метилендіоксиметамфетамін). Маса МДМА у речовині становить 7,96 г.
PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он) та МДМА (3,4- метилендіокси иетамфетамін), згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року № 770 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів", «Списком №2 наркотичні засоби, обіг яких обмежено" в «Таблиці І", є особливо небезпечними психотропними речовинами, обіг яких заборонено.
Згідно наказу № 280 від 15.05.2015 року Міністерства охорони здоров'я України, «Про внесення змін до наказу МОЗ від 01.08.2000 № 188" встановлено що до 0,15 г PVP та МДМА, є невеликим розміром, від 1,5 до 15,0 г, є великим розміром, 15,0 і більше, є особливо великим розміром.
Згідно наказу № 634 від 29.07.2010 року Міністерства охорони здоров'я України, «Про внесення змін до наказу МОЗ від 01.08.2000 № 188" встановлено що до 5,0 г канабісу, є невеликим розміром, від 500,0 до 2500,0 г, є великим розміром, 2500,0 і більше, є особливо великим розміром.
Своїми умисними діями, які виразились у незаконному придбанні та зберіганні наркотичних засобів та психотропних речовин без мети збуту, якщо предметом таких дій були психотропні речовини в особливо великих розмірах, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 309 КК України.
Вироком Подільського районного суду м. Києва від 06 лютого 2025 року ОСОБА_7 , визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку терміном 3 (три) роки.
Згідно п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_7 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
Початок іспитового строку відраховувати з дня ухвалення вироку суду.
Вирішено питання речових доказів та арешту майна.
Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, прокурор Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_10 , подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Подільського районного суду м. Києва від 06.02.20225 року скасувати в частині призначеного покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м'якості.
Та, ухвалити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України та призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі.
В обґрунтування апеляційної скарги прокурор, вважає, що вирок Подільського районного суду м. Києва є незаконним і таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості.
Так, прокурор зазначає, що в оскаржуваному вироку суд послався на наявністю пом'якшуючої обставини, а саме щире каяття.
Однак, прокурор звертає увагу, що відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 22.03.2018 року у справі №759/7784/15-к, розкаяння не повинно носити формальний характер. Окрім визнання особою факту вчинення злочину, каяття передбачає ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, по насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого.
Крім того, апелянт, зазначає, що рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване. При звільненні особи від відбування покарання з випробуванням суд у резолютивній частині вироку мають посилатися на статтю 75 КК України.
Однак, прокурор, вважає, що судом не обґрунтовані обставини для застосування ст. 75 КК України.
Апелянт, зазначає, що звільнення від відбування покарання з випробуванням може застосовуватися у випадках, коли у матеріалах кримінального провадження є дані, які є свідченням того, що зниження суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення та самого засудженого зумовлює можливість його виправлення без ізоляції від суспільства.
Прокурор, вважає, що висновки суду про можливість застосування ст. 75 України суперечать принципу справедливості покарання та не відповідають його меті - виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів як ним, так і іншими особами.
Звертає увагу, що судом першої інстанції не враховано, що обвинувачений офіційно не працевлаштований, не має міцних соціальних зв'язків, вчинене кримінальне правопорушення є тяжким злочином, не долучено жодної медичної документації що свідчило та підтвердило твердження про не вживання психотропної речовини або намагання вилікуватися від залежності обвинуваченим, та розмір вилучених наркотичних засобів та психотропних речовин. Загальна маса заборонених речовин у значному перевищенні порогових значень для особливо великих розмірів, що прямо вказує на високий ступінь суспільної небезпеки правопорушення.
Також, прокурор зазначає проте що поза увагою суду залишилось дані, що підвищують суспільну небезпечність, зокрема що обвинувачений ОСОБА_7 , незаконно придбав та зберігав наркотичну та психотропні речовини, без мети збуту, якщо предметом таких дій були наркотичні засоби у особливо великих розмірах тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України.
Тому, апелянт вважає, що суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 75 КК України. Внаслідок такої помилки обвинуваченому призначено явно несправедливе, невиправдано м'яке покарання.
Прокурор, вважає, що за таких обставин, покарання, призначене судом першої інстанції підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та як наслідок з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 , який заперечував проти апеляційної скарги прокурора, пояснення захисника ОСОБА_8 , який теж заперечував проти апеляційної скарги прокурора.
Перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 349 КПК України, суд за погодженням з учасниками судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорювалися, а тому колегія суддів не проводить їх аналіз та перевіряє вирок відповідно до ст. 404 КПК України лише в межах апеляційної скарги.
На думку колегії суддів, при ухваленні оскаржуваного вироку зазначених вимог закону судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законний та обґрунтований вирок у наведеній його частині, перевіркою кримінального провадження в апеляційному порядку колегією суддів - не виявлено.
Доводи апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальності, що виявилося у застосуванні до обвинуваченого ОСОБА_7 , закону (ст. 75 КК України), який не підлягав застосуванню та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги прокурора про невідповідність призначеного обвинуваченому покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, колегія суддів звертає увагу на таке.
Відповідно до вимог ст.65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів. При призначенні покарання суд має врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації.
Згідно з оскаржуваним вироком, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 , покарання, суд врахував, що ОСОБА_7 вперше притягується до кримінальної відповідальності, раніше не судимий, неодружений, офіційно не працевлаштований, працює вантажником, позитивно характеризується за місцем проживання, має постійне місце проживання та реєстрації, має соціальні зв'язки - батьків та брата, з якими проживає разом та підтримує родинні відносини, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Посилання прокурора на відсутність таких обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, як щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних проваджень, колегія суддів вважає безпідставним. Адже під час судового розгляду вказаного кримінального провадження обвинувачений повністю визнав свою вину, повідомив обставини вчинення ним кримінального правопорушення та висловив жаль з приводу скоєного. Обставини, які б вказували на його нещирість, на думку колегії суддів, відсутні.
Виходячи з наведеного, а також вимог, передбачених ст.ст. 50, 65 КК України, в тому числі про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги прокурора Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_11 не вбачає законних підстав для скасування вироку суду, з підстав звільнення обвинуваченого від відбування покарання відповідно до ст. 75 КК України, та ухвалення нового вироку.
Відповідно до вимог ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Згідно абзацу 2 пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 8 від 12 червня 2009 року, рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.
На думку колегії суддів, звільняючи ОСОБА_7 , від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України, суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону та правильно звільнив останнього від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, навівши переконливі мотиви на обґрунтування прийнятого рішення про можливість його виправлення без відбування покарання.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість доводів і вимог апеляційної скарги, і не знаходить підстав для скасування або зміни вироку, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргупрокурора Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_12 - залишити без задоволення.
Вирок Подільського районного суду м. Києва від 06 лютого 2025 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим в той самий строк з моменту отримання судового рішення.
Судді
_________________ ________________ _____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4